ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання Грузицька І. В.,
за участю представників:
прокуратури Голуб Є. В.,
позивача не з`явилися,
відповідачів Портний М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (судді: Разюк Г. П., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі
за позовом заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді-Мейд"
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2018 року заступник військового прокурора Південного регіону України (далі прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі КЕВ м. Одеси) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі Авангардівська селищна рада) і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ "Реді-Мейд") про:
- визнання незаконним і скасування рішення Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 417 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Консент" під розміщення торгівельного комплексу і митного терміналу "Нове місто" (далі рішення від 21.09.2004 № 47);
- визнання незаконним і скасування рішення Авангардівської селищної ради від 17.09.2009 № 960-IV "Про передачу в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "Реді-Мейд" земельної ділянки площею 27,6059 га за адресою: смт Авангард, вул. Базова, 17, Овідіопольський район, Одеська обл., для розміщення торгівельного комплексу та митного терміналу "Нове місто" (далі рішення від 17.09.2009 № 960-IV);
- визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2009 б/н, укладеного між Авангардівською селищною радою і ТОВ "Реді-Мейд" (далі договір).
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 20, 77 частини 3 статті 78, частини 1 статті 84, статей 116 141 142 Земельного кодексу України, статей 21, 215, 317, 321, 395, 396 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про Збройні Сили України" обґрунтовані тим, що земельна ділянка, передана згідно з оскаржуваними рішеннями, належить до земель оборони, є державною власністю, розпорядження якою віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а Авангардівська селищна рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом її вилучення і передачі у користування товариству.
1.3. Кабінет Міністрів України, підтримуючи вимоги прокурора, наголосив, що власником земельної ділянки (яка належить до земель оборони) до її незаконної передачі Авангардівською селищною радою була держава в особі Кабінету Міністрів України. Проте рішення про відчуження земельної ділянки або припинення права постійного користування нею власник не приймав, а Авангардівська селищна рада таких повноважень не мала.
1.4. ТОВ "Реді-Мейд" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, не погоджуючись із доводами прокурора та вважаючи, що позовну заяву подано неуповноваженою особою, оскільки прокурор не навів підстав для звернення до суду з відповідним позовом, а також не дотримався порядку здійснення представництва інтересів держави в суді. Крім того, відповідач акцентував на дотриманні вимог чинного законодавства під час прийняття Авангардівською селищною радою оскаржуваних рішень та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки. Поряд із цим відповідач зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Наявність юридичної служби у Міністерства оборони України та Збройних Сил України лише підтверджує можливість подання позову без звернення до військової прокуратури, а відповідач не має відношення до того, що Міністерство оборони України вчасно не вчинило заходів представницького характеру.
1.5. Авангардівська селищна рада у відзиві на позовну заяву також заперечила проти її задоволення з підстав недоведення прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, наголошуючт, зокрема, що КЕВ м. Одеси не є органом державної влади, у зв`язку з чим не може бути позивачем у цій справі, а Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України мають різну компетенцію; прокурор може звертатися з позовом, якщо відповідні обов`язки із захисту інтересів держави не виконує уповноважений державний орган, а не органи.
Крім того, відповідач наголосив, що факт законності та обґрунтованості рішення Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 47 уже встановлено у 2006 році згідно із судовим рішенням у справі № 6/279-06-6754А.
1.6. Відповідачі у справі подали заяву про застосування позовної давності, оскільки строк для звернення із позовом для Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси сплив наприкінці 2007 року, позаяк у листі від 21.08.2004 № 31/1/603 КЕВ м. Одеси погодила вилучення земельної ділянки площею 28,8 га, яка перебувала у користуванні на підставі акта № 031730 для її передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Консент" (далі ТОВ "Консент"), а Міністерство оборони України таке погодження надало згідно з листом від 09.06.2004 № 227-946. Кабінету Міністрів України також було відомо про передачу земельної ділянки ТОВ "Консент", що підтверджується наданими документами.
1.7. Міністерство оборони України зазначає про наявність підстав для представництва прокуратури інтересів держави у цьому випадку, наголошує, що оцінка, надана обставинам у справі № 6/279-06-6754А, не є обов`язковою для осіб, які не брали у ній участі, а в самій справі № 6/279-06-6754А предмет і підстави позову інші, також різним є і суб`єктний склад. Крім того, позивач звернув увагу на дотримання ним позовної давності.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 позов задоволено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що органом, уповноваженим управляти державним військовим майном, є Кабінет Міністрів України. Водночас матеріали справи не містять доказів втрати спірним майном статусу військового і, відповідно, такого, що є державною власністю, а також доказів прийняття Кабінетом Міністрів України або іншим органом виконавчої влади будь-яких рішень щодо вилучення земельної ділянки і передачі її у комунальну власність територіальної громади, як це передбачено законодавством.
При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви про застосування позовної давності, суд погодився із твердженнями відповідачів про пропуск такого строку Міністерством оборони України, але зазначив, що Кабінет Міністрів України як позивач у цій справі, не пропустив позовної давності, оскільки довідався про порушення своїх прав лише з моменту отримання ухвали суду про порушення провадження у справі № 916/3720/15 у вересні 2015 року.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, встановив, що земельна ділянка, право на постійне користування якою припинено згідно з оспорюваним рішенням, належить до земель оборони, власником яких є держава в особі Кабінету Міністрів України, який і має розпоряджатися ними. Ураховуючи, що уповноважений на розпорядження землею орган згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою та на її вилучення на користь органів місцевого самоврядування не надавав, дійшов висновку, що Авангардівська селищна рада прийняла рішення та уклала оспорюваний договір із порушенням передбаченого законодавством порядку.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якого заявили відповідачі у цій справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, наголошуючи, що ключовою для вирішення цього спору є обізнаність позивачів, зокрема Кабінету Міністрів України як органу державної влади, що здійснює повноваження з розпорядження землями державної власності, не лише про наявність оспорюваних рішень і договору, а саме про порушення своїх прав внаслідок прийняття таких рішень та укладення договору.
Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів поінформованості Кабінету Міністрів України про порушення свого права до отримання копії позовної заяви військової прокуратури Південного регіону від 31.08.2015. Кабінет Міністрів України не отримував пропозицій щодо вилучення спірної земельної ділянки у комунальну власність, відповідного погодження та рішення про її вилучення не приймав, а отже і не був обізнаний про вибуття земельної ділянки із державної власності поза його волею.
3.2. Авангардівська селищна рада і ТОВ "Реді-Мейд" у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити у її задоволенні через необґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для скасування законної постанови суду апеляційної інстанції.
4. Розгляд касаційної скарги
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що:
- у 1983 році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині (селище Гвардійське Комінтернівського району_ видано державний акт серії Б № 031730 (№ Р-83-3/1) на право постійного користування земельними ділянками площею 117 га, цільове призначення для будівництва об`єктів, до складу яких увійшла земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко Дальник-15 площею 28,8 га (територія Авангардівської селищної ради) (том 1, а. с. 23-25);
- 09.06.2004 Міністерство оборони України у листі № 227/946, адресованому голові Одеської обласної державної адміністрації надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 28,8 га, закріпленої за військовою частиною НОМЕР_1 , розташованої за адресою: с. Авангард, Овідіопольский р-н, Одеська обл., із подальшим наданням її в установленому законодавством порядку ТОВ "Консент" для будівництва торговельного комплексу (том 1, а. с. 31, том 2, а. с. 94);
- 21.08.2004 Квартирно-експлуатаційне управління Південного оперативного командування Міністерства оборони України 21.08.2004 на виконання рішення Міністерства оборони України від 09.06.2004 № 227/946 направило голові Авангардівської селищної ради лист № 31/1/603, в якому погодило вилучення земельної ділянки площею 28,8 га (том 2, а. с. 97);
- 21.09.2004 Авангардівська селищна рада прийняла рішення № 417 згідно з яким ТОВ "Консент" в оренду терміном на 50 років надано земельну ділянку площею 27,6059 га для розміщення торговельного комплексу і митного терміналу "Нове місто" в смт Авангард, вул. Базова № 17, за рахунок земель оборони, що перебували у користуванні Чорноморської (раніше Чабанської) квартирно-експлуатаційної частини району(том 1, а. с. 26);
- згідно з рішенням Авангардівської селищної ради від 17.09.2009 № 959-IV "Про припинення права користування на умовах оренди ТОВ "Консент" земельної ділянки площею 27,6059 га, за адресою: смт. Авангард, вул. Базова, 17, Овідіопольського району Одеської області для розміщення торгівельного комплексу та митного терміналу "Нове місто", припинено право користування на умовах оренди ТОВ "Консент" цією земельною ділянкою у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці, до ТОВ "Реді-Мейд". Договір оренди, укладений 29.09.2004 між Авангардівською селищною радою і ТОВ "Консент", вирішено вважати таким, що припинив свою дію (том 1, а. с. 27);
- 17.09.2009 Авангардівська селищна рада прийняла рішення № 960-VI про передачу в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "Реді-Мейд" земельної ділянки площею 27,6059 га за адресою: смт Авангард, вул. Базова, 17, Овідіопольський р-н Одеської обл. для розміщення торгівельного комплексу та митного терміналу "Нове місто" (том 1, а. с. 28);
- 21.09.2009 між Авангардівською селищною радою (орендодавець) і ТОВ "Реді-Мейд" (орендар) на підставі рішення Авангардівської селищної ради від 17.09.2009 № 960-VI укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років (том 1, а. с. 29-30).
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України і КЕВ м. Одеси про визнання незаконними і скасування рішень Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 47 і від 17.09.2009 № 960-IV, а також про визнання недійсним договору, укладеного між Авангардівською селищною радою і ТОВ "Реді-Мейд", з підстав відсутності в органу місцевого самоврядування повноважень розпоряджатися земельною ділянкою із земель оборони, за відсутності рішення уповноваженого органу (Кабінету Міністрів України) на розпорядження цією земельною ділянкою.
4.4. Водночас відповідачі заявили про застосування позовної давності щодо вимог прокурора, який звернувся у серпні 2018 року з позовом про визнання незаконними і скасування рішень Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 47 і від 17.09.2009 № 960-IV, визнання недійсним договору.
4.5. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Прокурор звернувся з позовом до суду 30.08.2018 (згідно з відміткою суду на першому аркуші позовної заяви).
За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 16 20 Цивільного кодексу України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
У розумінні положень статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Наведене випливає із загального правила, викладеного у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган.
Отже, досліджуючи питання пропуску позовної давності, у цьому випадку необхідно з`ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася або мала можливість довідатись держава в особі уповноваженого органу.
4.6. Суд апеляційної інстанції, установивши, що земельна ділянка, право на постійне користування якою припинено згідно з оспорюваним рішенням Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 417, належить до земель оборони, власником яких є держава в особі Кабінету Міністрів України, який і має право розпоряджатися нею, а також що Кабінет Міністрів України від імені власника згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення на користь органів місцевого самоврядування та передачу в оренду не надавав, дійшов висновку про правомірність доводів прокурора, що Авангардівська сільська рада прийняла рішення та уклала оспорюваний договір із порушенням передбаченого законодавством порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що прийнявши спірні рішення та уклавши оспорюваний правочин, Авангардівська селищна рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови від земельної ділянки її власника.
4.7. Суд першої інстанції щодо позовної давності дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України (позивач у цій справі) дізнався про наявність оспорюваних рішень та договору оренди лише у вересні 2015 року, а саме з дати отримання ухвали про порушення провадження у справі № 916/3270/15. Отже, суд першої інстанції виходив із того, що до цього часу (вересень 2015 року) Кабінет Міністрів України не був та не міг бути обізнаним про вибуття спірної земельної ділянки та передачу її у користування ТОВ Реді-Мейд.
4.8. Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що у разі вжиття уповноваженими органами, зокрема Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони та КЕВ м. Одеси заходів щодо з`ясування стану своїх майнових прав ці органи могли довідатися про порушення свого права та/або про особу, яка його порушила, значно раніше.
Так, суд апеляційної інстанції установив, що згідно з пунктами 1.1 -1.4 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України.
За змістом статті 5 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень) для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачі були зобов`язані здійснювати своєчасний, повний та достовірний контроль за обліком, цільовим використанням і збереженістю земель оборони щорічно, а тому мали можливість довідатися про порушення власних прав під час передачі земельної ділянки у користування ще ТОВ Консент не пізніше 2005 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вперше відомості про приналежність земельної ділянки Авангардівській селищній раді відображені 28.01.2008 при накладенні арешту, а оспорюваний договір, укладений між Авангардівською селищною радою і ТОВ Реді-Мейд, зареєстровано 17.01.2015. Водночас позов у справі № 916/1837/18 прокурор подав 30.08.2018, отже, за межами трирічної позовної даності.
4.9. У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
4.10. Згідно зі статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено забезпечення орендареві захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Предметом регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.06.2003 (заява № 44277/98) "Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії" встановив, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку відбулося "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Отже, правовий висновок Європейського суду з прав людини полягає у тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів під час виконання ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна у попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
4.11. Суд апеляційної інстанції також установив, що правовідносини щодо земельної ділянки площею 27,6059 га за адресою: смт Авангард, вул. Базова, 17, Овідіопольський р-н, Одеська обл., були предметом розгляду в судових справах, зокрема: за позовом Міністерства оборони України до Авангардівської селищної ради, треті особи - ТОВ Консент та Одеський квартирно-експлуатаційний відділ, у справі № 6/279-06-675А, в якій згідно із судовим рішенням від 20.10.2006 відмовлено у визнанні протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Авангардівської селищної ради від 21.09.2004 № 417 і рішення від 05.06.2005 № 643 Про надання ТОВ Консент дозволу на будівництво торговельного комплексу та митного терміналу Нове місто; за позовом військової прокуратури Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Авангардівської селищної ради, треті особи Міністерство оборони України і КЕВ м. Одеси, який залишено без розгляду згідно з ухвалою суду від 11.11.2015 у справі № 916/3720/15.
При цьому, у справі № 697/2751/14-ц (постанова від 20.06.2018) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
Цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18). Зокрема, як наголошено у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
4.12. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанцій про відсутність у цьому випадку правових підстав для задоволення позовних вимог через пропуск позовної давності.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на дату відкриття касаційного провадження у справі), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови у позові через пропуск позовної давності, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 916/1837/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак