ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
Cправа № 916/2102/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Білоуса В.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1
керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович,
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021
у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 про закриття провадження у справі
у складі судді Антощук С.І.
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
У цій справі на розгляд Суду постало питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв`язку з тим, що до боржника не висунуто кредиторських вимог.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 20.07.2021 фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, вказавши про неможливість сплатити заборгованість перед Державною в особі Київської міської митниці ДФС у сумі 1 393 544,80 грн, із якої 696 580,30 грн штрафні санкції. Вказане зобов`язання виникло на підставі рішення Солом`янського районного суду від м. Києва 01.03.2019 у справі №760/33372/18.
2. 08.09.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визначено оприлюднити на веб-порталі Судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
3. Окрім того, пунктом 4 резолютивної частини даної ували визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
4. Суд зазначив, що за даними конкретизованого списку кредиторів у боржника наявне зобов`язання перед кредитором у сумі 696 964, 50 грн основного боргу, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати та дійшов висновку про наявність обставин, у відповідності до пункту 1 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
5. 10.09.2021 здійснено оприлюднення повідомлення на веб-порталі Судової влади України про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , публікація №67173.
6. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у звіті керуючого реструктуризацією боргів боржника, зокрема, зазначено про виявлення прав ОСОБА_1 на частку 51% статутного капіталу ТОВ "Брістоль Групп", про який не було зазначено боржником у заяві про відкриття провадження у справі. Також боржником не було надано відомостей щодо усіх місць роботи: за 2018 рік не вказано 4 місця роботи, за 2019 рік - 5, за 2020 рік - 4. Крім того, виявлено розбіжності у зазначених у розділі декларацій "Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім`ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України".
7. 02.11.2021 від боржника до суду першої інстанції надійшло клопотання вх.№29142/21 про закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки у визначений законом строк до боржника не звернулися кредитори з грошовими вимогами. Також боржник просив застосувати наслідки закриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачені частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, та зазначити, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
8. 03.11.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Данілова А.І.; дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено; провадження у справі № 916/2102/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що у попередньому засіданні суду 03.11.2021 судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні заяви конкурсних кредиторів, які подані з дотриманням строку, передбаченого частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
10. Господарський суд дійшов висновку, що клопотання боржника про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає задоволенню, однак у суду наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої зазначеної статті, оскільки у підготовчому засіданні суд дійшов висновку, що у заявника були підстави для звернення до господарського суду на підставі пункту 1 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, однак фактичний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором(и), який належить визнати в справі про неплатоспроможність, включити до реєстру вимог кредиторів, не був предметом розгляду в підготовчому засіданні; розмір заборгованості суд не встановлював і не визнавав, оскільки це не є повноваженнями суду у підготовчому засіданні.
11. Суд зазначив, що в ухвалі від 08.09.2021 висновки суду щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 перед зазначеним вище кредитором, як і висновки щодо неможливості її погашення через відсутність майнових активів, ґрунтуються лише на інформації, що надав боржник, без врахування відомостей від самого кредитора, арбітражного керуючого та третіх осіб, які можуть мати інформацію щодо заборгованості. Тому висновки суду у підготовчому засіданні щодо наявності та розміру зобов`язання боржника перед кредитором не мають сили преюдиції та не надають підстав для визнання грошових вимог зазначеної особи як кредитора у справі про неплатоспроможність в розумінні статей 1, 45 кодексу України з процедур банкрутства без їх звернення з відповідними заявами з вимогами до боржника.
12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність заявлених кредиторами та визнаних судом грошових вимог унеможливлює подальше провадження у справі про неплатоспроможність боржника, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає можливості здійснювати процедури банкрутства стосовно особи, до якої не висунуто вимог кредиторів. Також, не існує механізму переходу до підсумкового засідання суду без проведення попереднього засідання, оскільки саме прийняття рішення щодо подальшого здійснення процедури банкрутства належить до компетенції зборів кредиторів, які в даній справі відсутні.
13. Оскільки кредитори до боржника з грошовими вимогами не звернулися, що унеможливлює встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника ОСОБА_1 , провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, судом першої інстанції було враховано правову позицію Верховного Суду у п. 44 постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №910/16593/19.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. 14.12.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 про закриття провадження по справі № 916/2102/21 залишено без змін.
15. Апеляційний господарський погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки кредитори до боржника з грошовими вимогами не звернулися, що унеможливлює встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника ОСОБА_1 , то провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
16. Також колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до обставин справи №916/2102/21 висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №910/16593/19, оскільки це стосується обставин, коли після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до боржника не висунуто вимог кредиторів, що унеможливлює встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника та має наслідком закриття такого провадження по справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. 04.01.2022 ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного від 14.12.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 у справі № 916/2102/21. Ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 916/2102/21 про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
18. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої та частини другої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
19. Скаржник не погоджується із висновком судів, що закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства можливе лише після визнання боржника банкрутом та вважає, що в такому випадку суд першої інстанції мав би відмовити в задоволенні клопотання боржника і продовжити розгляд справи, оскільки строк процедури реструктуризації в 120 днів ще не закінчився і за цей час кредитори могли заявити вимоги.
20. Також, на думку скаржника, прийняття рішення щодо подальшого здійснення процедури банкрутства не є виключною компетенцією зборів кредиторів. Вважає, що суди помилково вказують, що наявність визнаних судом у попередньому засіданні вимог кредиторів є невід`ємною ознакою неплатоспроможності боржника, а суди таким чином порушили положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив відсутність боргу із відсутністю заявлених вимог кредиторів, а наявність боргу ОСОБА_1 підтверджується судовим рішенням.
21. При цьому, скаржник стверджує, що за обставин коли до боржника не висунуто вимоги кредиторів, суд позбавлений можливості застосувати іншу норму, аніж пункт 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
22. Також скаржник не погоджується із посиланням судів на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №910/16593/19 та вважає, що висновки в ній зроблені за неподібних до цієї справи правовідносин. При цьому, скаржник вказує на необхідність відступлення від правової позиції у справі №910/16593/19 оскільки, на його думку, метою банкрутства фізичної особи є відновлення її платоспроможності, натомість закриття провадження по справі без визнання вимог, які не були заявлені у процедурі такими, що не підлягають виконання через ігнорування кредиторами свого обов`язку заявити свої вимоги, жодним чином не сприяє відновленню платоспроможності боржника, який лише поніс витрати на оплату послуг арбітражного керуючого.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
23. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв`язку з тим, що до боржника не висунуто кредиторських вимог.
26. Здійснюючи перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
27. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
28. Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
29. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
30. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 скористався своїм правом на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на неможливість погасити заборгованість перед Київською міською митницею ДФС, яка підтвердження судовим рішенням та становить не більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати. 08.09.2021 судом першої інстанції було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та в той же день здійснено публікацію оголошення на сайті Вищого господарського суду України.
31. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 1 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства).
32. Відповідно до частини першої, другої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
33. Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначено в статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з частиною першою якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент проведення попереднього засідання 03.11.2021, у матеріалах справи відсутні заяви конкурсних кредиторів, які подані з дотриманням строку, передбаченого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
35. 02.11.2021 від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, яке мотивоване тим, що до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог та проханням застосувати наслідки закриття провадження у справі про неплатоспроможність, які передбачені частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
36. Водночас, закриваючи провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи, суди дійшли висновку про застосування пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
37. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.
38. Пунктом 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
39. У цій справі, відкриваючи провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у заявника були підстави для звернення до господарського суду на підставі пункту 1 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ОСОБА_1 надав суду відомості щодо невиконання грошового зобов`язання, яке перевищувало 30 розмірів мінімальної заробітної плати, у встановлені строки. Водночас, фактичний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором, який належить визнати в справі про неплатоспроможність, включити до реєстру вимог кредиторів не був предметом розгляду в підготовчому засіданні; розмір заборгованості суд не встановлював і не визнавав. При цьому, висновки суду щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором, як і висновки щодо неможливості її погашення через відсутність майнових активів, ґрунтуються лише на інформації, що надав сам боржник, без врахування відомостей від самого кредитора, арбітражного керуючого та третіх осіб, які можуть мати інформацію щодо заборгованості.
40. Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновки суду у підготовчому засіданні щодо наявності та розміру зобов`язання боржника перед кредитором не мають сили преюдиції та не надають підстав для визнання грошових вимог зазначеної особи як кредитора у справі про неплатоспроможність в розумінні статей 1 45 Кодексу України з процедур банкрутства без їх звернення з відповідними заявами з вимогами до боржника.
41. Верховний Суд також звертає увагу, що у випадку якщо після оприлюднення офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство станом на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог, суд не має змоги належним чином надати обґрунтовану оцінку твердженням боржника щодо його неплатоспроможності, адже такі твердження боржника у процедурі банкрутства мають бути досліджені судом критично з урахуванням як думки арбітражного керуючого, так й інших конкурсних кредиторів щодо неможливості/недоцільності застосування інших процедур. Тому подальше провадження у справі про банкрутство є неможливим, у зв`язку з чим, його належить закрити на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника. Аналогічний за змістом висновок наведено в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/16593/19.
42. При цьому, зазначені висновки було сформовано Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, водночас, Верховний Суд зауважує на доцільності врахування зазначеного висновку також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб, враховуючи, що відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
43. Верховний Суд вважає вірним врахування судами першої та апеляційної інстанцій зазначеного висновку та відхиляє у зв`язку з цим доводи касаційної скарги про безпідставність посилання судами попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/16593/19 оскільки, на думку скаржника, висновки в ній зроблені за неподібних до цієї справи правовідносин.
44. Отже, враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі положень пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
45. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд першої інстанції мав закрити провадження у справі про його неплатоспроможність на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та застосувати наслідки, встановлені частиною 4 названої статті. При цьому, скаржник стверджує, що суд першої інстанції може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом за відсутності рішення зборів кредиторів.
46. Колегія суддів відхиляє такі доводи касаційної скарги, з огляду на таке.
47. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог.
48. Відповідно до частини четвертої статті 90 названого Кодексу у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
49. При цьому законодавство розмежовує можливість закриття провадження у справі про банкрутство з тих чи інших підстав стадіями процедури банкрутства.
50. Так, частиною другої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
51. Згідно з положеннями частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у разі, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
52. Верховний Суд виходить з того, що одним із наслідків відсутності кредиторів боржника є неможливість організації і проведення зборів кредиторів, до основних завдань яких у процедурі реструктуризації боргів боржника віднесено розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про його схвалення.
53. Тобто, за умови відсутності кредиторів, а відтак і можливості розгляду та схвалення зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника, метою якого є відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами, законодавець передбачив право суду ухвалити рішення, яким визнати боржника банкрутом та перейти до процедури погашення боргів або закрити провадження у справі. Відповідне право реалізується судом з урахуванням конкретних обставин справи.
54. Згідно з положеннями частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
55. Отже, ухваленню постанови про визнання боржника банкрутом передують такі умови, як не прийняття у встановлений законом строк рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника зборами кредиторів (що в свою чергу передбачає наявність кредиторів у справі про банкрутство) або ухвалення судом рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника. Тобто у разі не звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника, у суду не має процесуальної можливості перейти до стадії погашення боргів боржника. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 921/173/21.
56. Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про можливість суду першої інстанції може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом за відсутності заявлених кредиторів.
57. Крім того, скаржник також не погоджується із висновком судів, що закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства можливе лише після визнання боржника банкрутом та вважає, що в такому випадку суд першої інстанції мав би відмовити в задоволенні клопотання боржника і продовжити розгляд справи, оскільки строк процедури реструктуризації в 120 днів ще не закінчився і за цей час кредитори могли заявити вимоги.
58. Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства та становить 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
59. Такий строк не є присічним, однак наслідком його пропуску є втрата таким кредитором права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
60. Водночас, незаявлення кредиторами у строк, визначений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства своїх вимог не має наслідком автоматичне продовження процедури реструктуризації боргів, а тому суд відхиляє доводи скаржника, що суд першої інстанції мав продовжити розгляд справи.
61. Щодо доводів касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів відзначає, що оскільки у даній справі зазначена норма не підлягає застосуванню, то Суд не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду у цій частині.
62. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
64. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки щодо застосування норми права
65. У випадку якщо після оприлюднення офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство станом на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог, суд не має змоги належним чином надати обґрунтовану оцінку твердженням боржника щодо його неплатоспроможності, адже такі твердження боржника у процедурі банкрутства мають бути досліджені судом критично з урахуванням як думки арбітражного керуючого, так й інших конкурсних кредиторів щодо неможливості/недоцільності застосування інших процедур. Тому подальше провадження у справі про банкрутство є неможливим, у зв`язку з чим, його належить закрити на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
67. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та ухвала Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
68. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 про закриття провадження у справі № 916/2102/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
В. Картере