ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2122/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

прокурора - Бересток Б.П.,

позивача -Левадний Р.С.,

відповідача - Фурса С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та Фонду державного майна України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 (судді: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Лавриненко Л.В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019 (судді: Смелянець Г. Є.-головуючий, Рога Н. В., Оборотова О.Ю.) у справі

за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі",

про стягнення 47 819 514,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2016 року перший заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" (далі - ТОВ "СК "Укрферрі") збитків у сумі 47 819 514,25 грн на підставі статей 22 1166 Цивільного кодексу України та статей 224 225 Господарського кодексу України.

1.2. Прокурор зазначив, що незважаючи на постанову Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 та вжиті ФДМ України заходи, ТОВ "СК "Укрферрі" (яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Укрферрі") сплачувало за договором оренди цілісного майнового комплексу державної судноплавної компанії "Укрферрі" від 05.12.1997 № Д-1905 (далі - договір) орендну плату на підставі ставки орендної плати на рівні 6 %, яка діяла до внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 № 786", що призвело до завдання збитків державному бюджету України на заявлену до стягнення суму. Так, відповідач з вересня 2011 року по серпень 2015 року за оренду державного майна (з урахуванням неустойки) сплатив 20 691 951,17 грн виходячи з орендної ставки у розмірі 6 %, у той час, як за орендною ставкою у розмірі 20 %, яка застосовується з 20.09.2011, товариство мало сплатити 68 511 465,42 грн, отже збитки, згідно з розрахунком, здійсненим ФДМ України, становлять 47 819 514,25 грн.

1.3. ФДМ України у поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора і просив їх задовольнити, акцентуючи на завданні ТОВ "СК "Укрферрі" збитків у зв`язку зі сплатою орендної плати за договором у розмірі 6 % під час дії ставки у розмірі 20 %.

1.4. У відзиві на позовну заяву ТОВ "СК "Укрферрі", заперечуючи проти її задоволення, наголосило, що ним не порушено умов договору, а невиконання судового рішення (постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012, згідно з якою зобов`язано товариство підписати додатковий договір до договору) регулюється цивільним законодавством з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження". Крім того судом у справі № 916/3651/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" заборгованості за договором у зв`язку із неналежним способом захисту ФДМ України своїх прав, які підлягали захисту шляхом вимагання виконання судового рішення у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Отже, виконання рішення у справі № 5017/781/2012 і підписання додаткового договору призведе до виникнення у ФДМ України права на заявлення вимог про стягнення заборгованості з ТОВ "СК "Укрферрі", у такому разі задоволення вимог про стягнення збитків матиме наслідком подвійне стягнення з товариства грошових коштів. Крім того, відповідач зазначав про сплив позовної давності.

1.5. У травні 2018 року прокурор, на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 27.04.2018, у зв`язку із набуттям з 15.12.2017 чинності Господарським процесуальним кодексом України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", подав до суду в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статті 162 зазначеного Кодексу (том 4, а. с. 156-163).

Так у позовній заяві прокурор зазначив, що ТОВ "СК "Укрферрі" заподіяно збитків у зв`язку зі сплатою орендної плати згідно з договором у меншій сумі ніж необхідно, а також у зв`язку із невжиттям ФДМ України заходів щодо стягнення заподіяних збитків з часу ухвалення остаточного рішення (постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2016) у справі № 916/3654/15 про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" заборгованості за договором, прокурор звернувся із цим позовом про стягнення збитків.

1.6. ТОВ "СК "Укрферрі" 18.06.2018 подало до Господарського суду Одеської області клопотання про залишення позову прокурору без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на недоведеності прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ФДМ України.

Так, товариство наголосило, що самого посилання у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах начебто неналежно здійснює свої повноваження недостатньо для прийняття судом рішення по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Доказів на підтвердження наявності підстав для представництва у цьому випадку інтересів держави в особі ФДМ України прокурор не надав.

Прокурор не зазначив причини неможливості здійснення ФДМ України, який є самостійною юридичною особою, захисту своїх прав та законних інтересів у судовому порядку.

Крім того, з посилання на положення Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), ТОВ "СК "Укрферрі" наголошує, що ЄСПЛ неодноразово декларував позицію, що сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї із сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора не можу створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-37 рішення ЄСПЛ у справі "Менчинська проти Росії ", пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі "Мартіні проти Франції").

1.7. Прокурор на виконання вимог ухвали суду у заяві зазначив, що статтею 226 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за якими суд може залишити позов без розгляду. Однак зі змісту клопотання ТОВ "СК "Укрферрі" не убачається які саме підстави, визначені зазначеною нормою, можуть бути підставою для залишення позову прокурору у цій справі без розгляду.

Прокурор, з посиланням на положення статті 1311 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", акцентував на зазначенні у позовній заяві, що органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах є ФДМ України, який відповідно до закону є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема у сфері використання державного майна шляхом передачі його в оренду та, відповідно, є стороною укладеного з ТОВ "СК "Укрферрі" договору.

Ураховуючи, що ТОВ "СК "Укрферрі" не виконувало рішення у справі № 5017/781/2012 (постанова Вищого господарського суду України від 10.04.2013, законність якої підтверджено постановою Верховного Суду України від 20.08.2013) із серпня 2013 року по теперішній час, з огляду на фактичне повернення орендованого майна відповідачем лише 11.08.2015, державним інтересам спричинено збитки, у зв`язку з чим у ФДМ України виникло право на стягнення таких збитків.

Проте прокурор зазначив, що ФДМ України з моменту виникнення підстав для звернення до суду з відповідним позовом не вжив жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що обумовило необхідність представництва прокурором інтересів держави і звернення до суду з відповідним позовом.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, задоволено клопотання ТОВ "СК "Укрферрі", залишено позов прокурора без розгляду.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі ФДМ України у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, прокурор у касаційній скарзі (поданій 31.05.2019) просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Прокурор наголошує, що звернувся з позовом до суду з метою представництва інтересів держави, у зв`язку із нездійснення захисту таких інтересів уповноваженим органом - ФДМ України.

Так, прокурор акцентує, що на розгляді господарського суду перебувала справа № 916/3654/15 за позовом прокурора про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" на користь ФДМ України заборгованості за договором оренди державного майна. Остаточне судове рішення у цій справі ухвалено Вищим господарським судом України 09.06.2016, яким відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із обранням прокурором невірного способу захисту державних інтересів.

Протягом двох місяців після ухвалення остаточного судового рішення у справі № 916/3654/15 ФДМ України не здійснював самостійний захист інтересів держави, у зв`язку з чим 08.08.2016 прокуратура звернулася до суду з цим позовом.

3.2. ФДМ України також не погоджуючись із судовими рішеннями, у касаційній скарзі (поданій 25.06.2019) просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції, з підстав, аналогічних тим, що викладені прокурором у його касаційній скарзі, наголошуючи на обмеженому фінансуванні ФДМ України і відсутністю можливості сплатити судовий збір за подання позову у цій справі.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурора, ТОВ "СК "Укрферрі" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, акцентуючи на правильності висновків судів, зокрема, що ФДМ України може самостійно захисти свої права шляхом подання позову. При цьому, неможливість сплати судового збору державними органами не наділяє прокурора правами звернення до суду з позовом в інтересах держави та не є виключним випадком для такого звернення, доказів на підтвердження доводів прокурора про відсутність коштів у ФДМ України для сплати судового збору у матеріалах справи немає, звернення ФДМ України до органів прокуратури з проханням захистити порушені інтереси держави відсутнє.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Одеської області та ФДМ України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019, яке було зупинено згідно з ухвалами від 13.09.2019 і від 14.11.2019 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 587/430/16-ц і № 912/2385/18.

Ухвалою від 17.08.2020 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі, провадження у справі поновлено.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.3. Як свідчать матеріали справи, 08.08.2016 до Господарського суду Одеської області надійшов позов прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" збитків у сумі 47 819 514,25 грн на підставі статей 22 1166 Цивільного кодексу України та статей 224 225 Господарського кодексу України, у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення суду - постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012.

Підстави звернення до суду з позовом прокурор обґрунтовував тим, що постановою Вищого господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, прийнято нове рішення, задоволено позов ФДМ України, зобов`язано ТОВ "СК "Укрферрі" підписати додатковий договір до договору оренди майна від 05.12.1997 № Д-1905 у редакції позивача (щодо розміру орендної плати).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2015, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції від 21.03.2016 і постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 у справі № 916/3651/15 у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" заборгованості відмовлено з підстав відсутності саме договірної заборгованості.

Прокурор наголосив, що з часу відмови у задоволенні позову прокурора у справі № 916/3654/15 (09.06.2016 постанова Вищого господарського суду України) ФДМ України не вживав додаткових заходів щодо стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" спірної суми коштів за оренду державного майна, у зв`язку з чим виникла необхідність представництва прокуратурою Одеської області інтересів держави в особі ФДМ України.

При цьому, про підготовку позову прокурор повідомив ФДМ України відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

4.4. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 27.04.2018 прокурор в інтересах держави в особі ФДМ України 15.05.2018 подав позовну заяву в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" збитків у сумі 47 819 514,25 грн (том 4, а. с. 156-163).

Підстави представництва прокурором інтересів держави аналогічні тим, що викладені прокурором у позові, поданому до суду 08.08.2016, а саме невиконання відповідачем судового рішення від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012, наявність судового рішення (постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2016) у справі № 916/3651/15 про відмову у задоволенні позову прокурора про стягнення заборгованості та нездійснення захисту порушених інтересів уповноваженим органом - ФДМ України.

4.5. За змістом статті 121 Конституції України (у редакції, станом на 02.03.2014, яка діяла на час подання прокурором позову 08.08.2016) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (пункт 2 зазначеної норми).

Згідно з Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, внесено зміни до Конституції, зокрема, доповнено статтею 1311, за змістом якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

4.6. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову до суду - 08.08.2016) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

За змістом частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання прокурором позовної заяви, датованої 15.05.2018 та розгляду справи судами) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

4.7. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній як на час звернення прокурора з позовом до суду - 08.08.2016, так і на час розгляду справи) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

4.8. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.9. Системне тлумачення положень норм чинного законодавства і, зокрема, положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

4.10. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

4.11. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.12. Як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України про стягнення з ТОВ "СК "Укрферрі" збитків у сумі 47 819 514,25 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом прокурор наголошував, що протягом двох місяців після ухвалення остаточного судового рішення у справі № 916/3654/15 (постанова Вищого господарського суду України від 09.06.2016) ФДМ України не здійснював самостійний захист інтересів держави, у зв`язку з чим 08.08.2016 прокуратура звернулася до суду з цим позовом.

4.13. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

4.14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

4.15. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 29.07.2016 (вих. № 05/1-1598 вих16) прокуратура Одеської області підготувала повідомлення ФДМ України в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо підготовки позовної заяви до ТОВ "СК "Укрферрі" про стягнення збитків у сумі 47 819 514,25 грн (том 1, а. с. 13).

Водночас, матеріали справи свідчать, що ФДМ України у листі від 29.08.2016 № 10-16-16402 повідомив прокурора, що постанова Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 щодо зобов`язання підписати додатковий договір до договору оренди в частині зміни розміру орендної ставки невиконана з вини ТОВ "СК "Укрферрі", чим завдано збитки Державному бюджету України у сумі 47 819 514,25 грн.

Одночасно у цьому листі від 29.08.2016 зазначено, що за період дії договору Фондом було нараховано орендну плату у сумі 35 459 618,68 грн та неустойки у сумі 8 044 749,41 (за орендною ставкою 6 %). При цьому орендар сплатив 36 726 455,44 грн. ФДМ України у листі повідомив, що окремого позову потребує неустойка у сумі 6 777 912,65 грн (том 3, а. с. 3-5).

4.16. Суди попередніх інстанцій установили, що належних та допустимих доказів, на підтвердження нездійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень ФДМ України прокурор до суду не надав.

Документи, надані до суду ФДМ України, не містять доказів звернення Фонду до органів прокуратури з метою захисту законних інтересів держави, оскільки всі документи стосуються іншої справи - № 916/3651/15.

Крім того, суди не взяли до уваги доводи ФДМ України про скрутне фінансове становище і відсутність коштів для сплати судового збору у період червень-липень 2016, зазначивши, що на підтвердження таких доводів ФДМ України і прокурор не надали доказів.

Лист ФДМ України на адресу прокуратури Одеської області від 07.04.2016 щодо подання прокурором касаційної скарги до Вищого господарського суду України у зв`язку із порушенням інтересів держави, а також посиланням на відсутність у ФДМ України фінансових ресурсів для сплати судового збору за подання касаційної скарги стосується справи № 916/3651/15.

4.17. Отже, ураховуючи положення законодавства, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та установлені судами обставини справи щодо недоведеності прокурором наявності бездіяльності компетентного у спірних правовідносинах органу, колегія суддів вважає правильним висновок судів, що у цьому випадку матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивач (ФДМ України) не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина незвернення ФДМ України з позовом протягом певного часового періоду (2 місяці за твердженням прокурора) не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення із касаційними скаргами - травень-червень 2019 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені у відповідних пунктах частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення позову прокурора у цій справі без розгляду у зв`язку з непідтвердженням ним підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняли обґрунтовані і законні судові рішення.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області і Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2019 у справі № 916/2122/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак