ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2154/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Щавинська Ю.М.)

від 16.09.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мишкіна М.А., судді - Бєляновський В.В., Богатир К.В.)

від 17.12.2019,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

про стягнення 594 831,66 грн,

В С Т А Н О В И В:

у липні 2019 року ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення суми штрафу у розмірі 594 831,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 15.02.2018 в частині своєчасної доставки вантажів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, позов задоволено частково, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 470 000,00 грн штрафу.

Судами встановлено, що вантаж за наявними у матеріалах справи залізничними накладними було доставлено з порушенням термінів, визначених Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, тому суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 588 560,40 грн.

Водночас, врахувавши обставини виконання перевезення вантажу та інтереси сторін при вирішенні цього спору, взявши до уваги як винятковий випадок - відсутність у будь-кого з учасників негативних наслідків від вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема, вказане правопорушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 470 000,00 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.

У лютому 2019 року ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні 124 831,66 грн штрафу і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що з врахуванням правової позиції Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, від 09.09.2019 у справі № 910/14170/19, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо безпідставності врахування позивачем при обчисленні суми штрафу за прострочення строку доставки вантажу сум, зазначених в графах 36, 37 накладних № 45019817 та № 45019833. Суди безпідставно зменшили розмір штрафу до 470 000,00 грн, оскільки відповідачем не доведено наявність виняткових підстав для зменшення суми штрафу. Зазначає, що у постанові від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 Касаційний господарський суд вказав про неможливість зменшення передбачених Статутом залізниць України штрафів через те, що ним така можливість не передбачена.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Посилається на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) було укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365.

Згідно з п. 1.1 договору предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

У період з грудня 2018 року по лютий 2019 року згідно з залізничними накладними № 47543723, № 47543491, № 47543673, № 47543533, № 47543665, № 47543814, № 47543699, № 47543798, № 47543681, № 47543715, № 47543822, № 47543871, № 47543475, № 47543905, № 47543541, № 47543517, № 47560750, № 47560453, № 47560891, № 47560669, № 47571294, № 47571211, № 47571278, № 47571237, № 47571351, № 47571229, № 47571260, № 47571120, № 47571286, № 47560735, № 47577887, № 47577903, № 47578026, № 47578018, № 47577994, № 47577978, № 47522495, № 47522487, № 47589403, № 47615604, № 47615620, № 47615521, № 47615612, № 47615430, № 47615638, № 47615547, № 47619366, № 47619358, № 47619374, № 47637160, № 47637202, № 47637251, № 47637368, № 47637178, № 47639653, № 47657689, № 47657721, № 47657663, № 47657739, № 47657671, № 47657705, № 47657747, № 47657713, № 47659453, № 47659487, № 47659495, № 47659552, № 47659602, № 47659610, № 47659644, № 47659735, № 47659743, № 47659750, № 47659768, № 47659784, № 47659800, № 47659826, № 47659842, № 45019643, № 45019650, № 45019809, № 45019817, № 45019833, № 47946405, № 47946363, № 47946397, № 45063401, № 45223492, № 45223377, № 45223153, № 45223260, № 45223252, № 45223112, № 45223773, № 45223401, № 45223484, № 45223369, № 45223211, № 45223427, № 45223203, № 45223443, № 45223237, № 45223088, № 45223807, № 45223732, № 45223294, № 45223096, № 45223476, № 45223179, № 45223229, № 45223070, № 45223823, регіональною філією "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу - чорного металу на станцію "Одеса-порт" одержувачу ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД».

Судами встановлено, що вантаж за вказаними залізничними накладними, відповідачем було доставлено з порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі видачі вантажу у графі 52.

У спірних правовідносинах вантажоодержувач - ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» передало своє право на пред`явлення претензій і позовів вантажовідправнику - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", про що свідчать переуступні написи на вищезазначених накладних, що не суперечить статті 133 Статуту залізниць України.

Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 588 560,40 грн штрафу за прострочення доставки вантажу.

Під час розгляду справи в судах відповідач заперечував правильність нарахування суми штрафу виключно за накладними №45019817 та №450119833. Стверджував, що позивач для розрахунку штрафних санкцій використав суму всіх платежів (п. 34 накладної) - 28 673,10 грн, замість суми провізної плати (п. 31 накладної) - 18 221грн, що призвело до завищення суми штрафних санкцій на 6271,26 грн. Нарахування позивачем суми штрафу в іншій частині відповідачем не оспорювалось та визнавалось.

Виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій, зокрема, в частині відмови у стягненні 6 271,26 грн штрафу, нарахованого за порушення строку доставки вантажу за накладними №45019817 та №450119833 на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19 викладено таку правову позицію щодо застосування статті 116 Статуту залізниць України.

Приписами частини 1 статті 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 ГК України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 2, 3 розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Пунктами 6, 11 розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5 пункту 1.1 розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11 пункту 1.1 розділу II Збірника тарифів).

Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Пунктом 1.2 розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

За змістом пункту 3 розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 розділу I Збірника тарифів).

Отже, Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).

Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.

Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

Пунктом 116 Статуту залізниць України визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.

Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 Господарського кодексу України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць України, пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Водночас, погоджена сторонами спору у договорі вартість послуги перевезення, до якої поряд з тарифом на перевезення (провізною платою) включено збори за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів (зокрема, плату за користування вагонами перевізника), не є провізною платою в розумінні частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 307 Господарського кодексу України та пунктів 2, 3 розділу I, пункту 1.1 розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України.

При цьому колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначення вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами статей 307 311 Господарського кодексу України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.

Приписами пункту 116 Статуту залізниць України встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення.

З врахуванням викладеного, а також встановлених обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій про застосування статті 116 Статуту залізниць України, а саме про неправомірність розрахунку позивача, виходячи з розміру загальної суми платежів, сплачених відправником за перевезення вантажу залізницею, відповідають наведеній правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Нарахування суми штрафу за залізничними накладними №45019817 та №450119833 позивачем було зроблено, виходячи з загальної суми всіх платежів, вказаних у п. 31, 36 та 37 залізничних накладних, тобто з врахуванням додаткових зборів, а не тільки від суми провізної плати.

Окрім того, у касаційній скарзі ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" стверджує, що місцевий господарський суд неправомірно зменшив належний до сплати розмір штрафу на 118 560,40 грн.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції обґрунтував тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки.

Судом встановлено, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов`язання з перевезення вантажу.

З огляду на вищевикладене, місцевий та апеляційні суди обґрунтовано взяли до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції. Окрім того на переконання апеляційного суду, стягнення з відповідача саме 470000,00 грн штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків перевезення вантажу. Стягнення з відповідача штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафу, забезпечивши баланс інтересів сторін.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Доводи касаційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків судів щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру штрафу, господарськими судами було надано учасникам судового процесу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду, наведену у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, є безпідставними, оскільки вказана постанова Верховним Судом була прийнята за інших фактичних обставин розглянутих ним справ (з огляду на предмет та підстави позову у вказаній справі), у залежності від яких і застосовувалися судом норми матеріального і процесуального права, правове регулювання у наведених справах відрізняється від справи, яка розглядається. У справі № 914/2339/17 розглядався спір про стягнення штрафу з вантажовідправника на користь перевізника за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі, а не стягнення з перевізника неустойки за порушення строків доставки вантажу.

Що стосується посилань позивача на постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, то необхідно зазначити, що касаційну скаргу у цій справі подало АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, в якій просило змінити оскаржувані рішення в частині стягнення з нього штрафу, шляхом його зменшення на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Отже, відповідно до приписів статті 300 ГПК України, яка встановлює межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 910/9765/18 в межах вимог касаційної скарги, перевіряв правильність застосування судами попередніх інстанції ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру заявленого АТ "ДТЕК Західенерго" до стягнення штрафу. При цьому застосування ст. 116 Статуту залізниць України з питання зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення доставки вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення не було предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевказане, постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі за № 916/2154/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач