ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/2201/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (колегія суддів: Таран С. В. - головуючий, Богатир К.В., Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 (суддя Волков Р. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК"
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової Вікторії Іванівни
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" (далі - ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК") звернулося з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової Вікторії Іванівни (далі - державний реєстратор), в якому просило зобов`язати відповідача внести зміни до запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) за номером 15209478 через закриття розділу про право власності Приватного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (далі - ПрАТ "Одеський автоскладальний завод") на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29, реєстраційний номер 961361351101 (далі - об`єкт нерухомого майна № 961361351101).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", яка міститься у Державному реєстрі, є неактуальною та недостовірною, оскільки після виділу об`єктів з цілісного майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29 (об`єкт нерухомого майна № 961361351101) та реєстрації права власності за позивачем на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29-А, 29-В та 29-Г (реєстраційні номери 1414236051101, 1425843351101, 149890251101) державний реєстратор безпідставно не закрив відповідний розділ, чим порушив законні інтереси ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК". Крім того, позивач зазначав, що в аспекті положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач є неналежним заявником для внесення змін державним реєстратором до Державного реєстру щодо ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", проте власник (ПрАТ "Одеський автоскладальний завод") навмисно не звертається з відповідною заявою, внаслідок чого ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" вимушене звернутися до суду відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 у справі № 916/2201/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у задоволенні позову ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у разі закриття відповідного розділу, який просить закрити позивач, фактично відбудеться скасування відомостей про речові права ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", які на теперішній час, поки триває процедура поділу об`єкта нерухомого майна № 961361351101, є актуальними. Суд констатував, що таке закриття буде суперечити частині 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно". Крім того, суд зауважив, що позивач звертався до державного реєстратора з заявою про закриття розділу як власник нерухомого майна, водночас згідно з інформацією з Державного реєстру об`єкт нерухомого майна № 961361351101, який перебуває в процесі поділу, належить не позивачу, а ПАТ "Одеський автоскладальний завод", тому суд дійшов висновку, що державний реєстратор правомірно відмовив позивачу у закритті відповідного розділу, оскільки позивач за інформацією з Державного реєстру не є власником об`єкта нерухомого майна № 961361351101. Крім того, суд зазначив, що обрання позивачем саме такого способу захисту жодним чином не відновлює його права та інтереси, а також не усуває негативні наслідки через порушення прав позивача.
2.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом спору у цій справі є не оскарження дій державного реєстратора і цей спір не є спором із суб`єктом владних повноважень з приводу виконання ним владних управлінських функцій, оскільки позовні вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у цій справі фактично спрямовані на захист речових прав позивача, при цьому спірні правовідносини виникли саме між позивачем та ПАТ "Одеський автоскладальний завод" у зв`язку з відсутністю, за твердженням позивача, правових підстав для відображення у Державному реєстрі відповідного розділу про право власності ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29 (об`єкт нерухомого майна № 961361351101). Суд наголосив, що позовна вимога про внесення змін до Державного реєстру у цій справі не може бути звернена до самого державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, адже державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як відповідач або третя особа. Суд зазначив, що належним відповідачем у цьому приватноправовому спорі є особа, державна реєстрація речового права на майно якої оспорюється, та щодо права власності якої на об`єкт нерухомого майна № 961361351101 відкрито відповідний розділ у Державному реєстрі, тобто ПАТ "Одеський автоскладальний завод". Беручи до уваги звернення ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у цій справі з позовом до неналежного відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 у справі № 916/2201/21 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 і задовольнити позовні вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" з наданням правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувані рішення належить скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" зазначає, що позивач є власником нежитлових приміщень, виділених з цілісного майнового комплексу ПрАТ "Одеський автоскладальний завод". Проте після проведення державної реєстрації прав на ці нежитлові приміщення державний реєстратор не закрив розділ на цілісний майновий комплекс, що належав ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", внаслідок чого у Державному реєстрі відкрито два розділи на одні й ті самі об`єкти нерухомого майна. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини 1, частини 2 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) у разі вчинення державним реєстратором технічної помилки, внаслідок якої наявні два розділи на один об`єкт нерухомого майна, утворений після виділу. Крім того, скаржник, посилаючись на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2020 у справі № 04/5026/803/2012, зазначає, що за аналогічних правовідносин суд у межах справи про банкрутство дійшов протилежних висновків, які не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 29.06.2016 було проведено державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 52076,9 м2, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 961361351101; номер запису про право власності: 15209478; відмітка: об`єкт в процесі поділу).
4.2. Частинами цього об`єкта нерухомого майна є: нежитлова будівля літ. "А" площею 2715,8 м2; нежитлова будівля літ. "Б" площею 179,8 м2; нежитлова будівля літ. "Г" площею 87,2 м2; нежитлова будівля літ. "В" площею 633 м2; нежитлова будівля літ. "Д" площею 133 м2; нежитлова будівля літ. "Е" площею 12,9 м2; нежитлові будівлі літ. "Ж", "Ж1", "Ж2", "Ж3", "Ж4" площею 1681,2 м2; нежитлова будівля "З" площею 1661,1 м2; нежитлові будівлі літ. "И", "И1" площею 541,8 м2; нежитлова будівля літ. "Й" площею 184 м2; нежитлова будівля літ. "К" площею 1638,6 м2; нежитлова будівля літ. "Л" площею 384,8 м2; нежитлова будівля літ. "М" площею 771,3 м2; нежитлова будівля літ. "Н" площею 765,6 м2; нежитлова будівля літ. "П" площею 107,1 м2; нежитлова будівля літ. "Р" площею 102,5 м2; нежитлова будівля літ. "Ш" площею 1133 м2; нежитлова будівля літ. "Ы" площею 153,6 м2; нежитлова будівля літ. "Щ" площею 340,6 м2; нежитлова будівля літ. "Ь" площею 203,7 м2; нежитлова будівля літ. "Є" площею 10406,2 м2; нежитлова будівля літ. "Є7" площею 1417 м2; нежитлова будівля літ. "Є" площею 1320,3 м2; нежитлова будівля літ. "Ю" площею 513,2 м2; нежитлова будівля літ. "Я" площею 5609,2 м2; нежитлова будівля літ. "Я2" площею 23,3 м2; нежитлова будівля літ. "S" площею 1330,6 м2; нежитлова будівля літ. "S1,2" площею 1060,1 м2; нежитлова будівля літ. "S3" площею 258 м2; нежитлова будівля літ. "R, R1" площею 6837,7 м2; нежитлові будівлі літ. "R2", "R3", "R4" площею 5182,9 м2; нежитлова будівля літ. "L" площею 1069,1 м2; нежитлова будівля літ. "J" площею 1145 м2; нежитлова будівля літ. "V" площею 76,8 м2; нежитлова будівля літ. "W" площею 35,6 м2; нежитлова будівля літ. "Ч" площею 14,8 м2; нежитлова будівля літ. "Y" площею 50 м2; нежитлова будівля літ. "F" площею 908 м2; нежитлова будівля літ. "Z" площею 1388,5 м2.
4.3. Відповідно до витягів з Державного реєстру про реєстрацію права власності від 04.02.2019 № 155016736, від 04.02.2019 № 155016381 та від 13.08.2019 № 177351889 ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" належать:
- на праві приватної власності: нежитлова будівля загальною площею 1388,9 м2 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-А (реєстраційний номер: 1414236051101; дата державної реєстрації: 29.01.2019; складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. "Z") та нежитлові будівлі загальною площею 1069,1 м2 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-В (реєстраційний номер: 1425843351101; дата державної реєстрації: 29.01.2019; складові частини об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. "L" та огорожа 1- 3);
- на праві спільної часткової власності: нежитлові будівлі загальною площею 13005,4 м2 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-Г (реєстраційний номер: 1495890251101; дата державної реєстрації: 07.08.2019; розмір частки позивача: 12/100; складові частини об`єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. "R", "R1" площею 6837,7 м2, нежитлові будівлі літ. "R2", "R3", "R4" площею 5182,9 м2, нежитлова будівля літ. "V" площею 76,8 м2, нежитлова будівля літ. "F" площею 908 м2).
4.4. 17.06.2021 позивач звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про внесення змін до Державного реєстру, в якій просив за фактом виділу об`єктів, розташованих за адресами: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1414236051101); м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1425843351101); м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 149890251101) закрити у Державному реєстрі розділ про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", в якому ті ж самі об`єкти зареєстровані як власність ПрАТ "Одеський автоскладальний завод".
4.5. Рішенням державного реєстратора від 17.06.2021 № 58820837 відмовлено ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у внесенні змін до запису про право власності за номером 15209478 розділу Державного реєстру, відкритого на об`єкт нерухомого майна № 961361351101.
4.6. Суди зазначили, що така відмова державного реєстратора обґрунтована тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29 (об`єкт нерухомого майна № 96136135110) зареєстровано за іншим власником, а тому заява ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.
4.7. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для зобов`язання відповідача з метою забезпечення актуальної інформації в Державному реєстрі внести зміни до запису в Державному реєстрі за номером 15209478 шляхом закриття розділу про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" на об`єкт нерухомого майна № 961361351101.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" про зобов`язання державного реєстратора внести зміни до запису в Державному реєстрі за номером 15209478 через закриття розділу про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" на об`єкт нерухомого майна № 961361351101. Позов мотивований неактуальністю та недостовірністю інформації в Державному реєстрі щодо права власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", а також тим, що ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" як власник об`єкта нерухомого майна № 961361351101 навмисно не звертається з заявою до державного реєстратора про закриття зазначеного розділу, внаслідок чого ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" вимушене звернутися до суду відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК", суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у разі закриття відповідного розділу, який просить закрити позивач, фактично відбудеться скасування відомостей про речові права ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", які на теперішній час, поки триває процедура поділу об`єкта нерухомого майна № 961361351101, є актуальними. Суд констатував, що таке закриття буде суперечити частині 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно". Крім того, суд зауважив, що позивач звертався до державного реєстратора з заявою про закриття розділу як власник нерухомого майна, водночас згідно з інформацією з Державного реєстру об`єкт нерухомого майна № 961361351101, який перебуває в процесі поділу, належить не позивачу, а ПАТ "Одеський автоскладальний завод", тому суд дійшов висновку, що державний реєстратор правомірно відмовив позивачу у закритті відповідного розділу, оскільки позивач за інформацією з Державного реєстру не є власником об`єкта нерухомого майна № 961361351101. Крім того, суд зазначив, що обрання позивачем саме такого способу захисту жодним чином не відновлює його права та інтереси, а також не усуває негативні наслідки від порушення прав позивача.
5.4. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що предметом спору у цій справі є не оскарження дій державного реєстратора і цей спір не є спором із суб`єктом владних повноважень з приводу виконання ним владних управлінських функцій, оскільки позовні вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у цій справі фактично спрямовані на захист речових прав позивача, спірні правовідносини виникли саме між позивачем та ПАТ "Одеський автоскладальний завод" у зв`язку з відсутністю, за твердженням позивача, правових підстав для відображення у Державному реєстрі відповідного розділу про право власності ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29 (об`єкт нерухомого майна № 961361351101). Суд апеляційної інстанції наголосив, що позовна вимога про внесення змін до Державного реєстру у цій справі не може бути звернена до самого державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, адже державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як відповідач або третя особа. Суд зазначив, що належним відповідачем у цьому приватноправовому спорі є особа, державна реєстрація речового права на майно якої оспорюється, та щодо права власності якої на об`єкт нерухомого майна № 961361351101 відкрито відповідний розділ у Державному реєстрі, тобто ПАТ "Одеський автоскладальний завод". Беручи до уваги звернення ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у цій справі з позовом до неналежного відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
5.5. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
5.6. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
5.7. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту - це концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.8. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
5.9. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
5.10. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).
5.11. За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
5.12. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
5.13. Таким чином, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права належним відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
5.14. Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
Проте у цій справі не вирішувалося питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.
5.15. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) зроблено висновки, за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у реєстрі.
Отже, належним відповідачем за вимогами про скасування записів та закриття розділу в Державному реєстрі є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, що оспорюється позивачем.
5.16. Як установили суди, позивач зареєстрував право власності на об`єкти нерухомого майна, які мають реєстраційні номери 1414236051101, 1425843351101, 149890251101. У подальшому позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Державного реєстру, в якій просив за фактом виділу зазначених об`єктів нерухомого майна, що мають реєстраційні номери 1414236051101, 1425843351101,149890251101, закрити у Державному реєстрі розділ про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", зазначаючи про те, що ці самі об`єкти нерухомого майна зареєстровані як власність ПрАТ "Одеський автоскладальний завод". Рішенням державного реєстратора відмовлено ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у внесенні змін до запису про право власності за номером 15209478 розділу Державного реєстру, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 961361351101; відмова обґрунтована тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру право власності на об`єкт нерухомого майна № 96136135110 зареєстроване за іншим власником, а тому заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із позовом до державного реєстратора, мотивуючи свої позовні вимоги неактуальністю та недостовірністю інформації в Державному реєстрі щодо права власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", а також тим, що ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" як власник об`єкта нерухомого майна № 961361351101 навмисно не звертається із заявою до державного реєстратора про закриття зазначеного розділу.
5.17. У цій справі, як зазначив суд першої інстанції, суд не вирішує питань щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна ні позивачем, ні іншими особами. Крім того, як зауважив суд апеляційної інстанції, жодних вимог щодо припинення речових прав ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" позивачем у цій справі заявлено не було.
5.18. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що позовні вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" у цій справі фактично спрямовані на захист речових прав позивача і спірні правовідносини виникли саме між позивачем та ПАТ "Одеський автоскладальний завод" у зв`язку з відсутністю, за твердженням ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК", правових підстав для відображення у Державному реєстрі відповідного розділу про право власності ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на цілісний майновий комплекс (об`єкт нерухомого майна № 961361351101). Проте позивач звернувся з позовними вимогами до державного реєстратора.
5.19. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора внести зміни до Державного реєстру у цій справі не може бути звернена до самого державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як відповідач або третя особа; належним відповідачем у цьому спорі є особа, державна реєстрація речового права на майно якої оспорюється та щодо права власності якої на об`єкт нерухомого майна № 961361351101 відкрито відповідний розділ у Державному реєстрі, тобто ПрАТ "Одеський автоскладальний завод".
5.20. Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини 1, частин 2, 3, 6 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) у разі вчинення державним реєстратором технічної помилки, внаслідок якої наявні два розділи на один об`єкт нерухомого майна, утворений після виділу.
5.21. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.22. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України положення цієї норми спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.
5.25. Як установили суди, ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" є власником нежитлових приміщень, виділених з цілісного майнового комплексу ПрАТ "Одеський автоскладальний завод"; позивач звертався із заявою до державного реєстратора про внесення змін до Державного реєстру шляхом закриття у ньому розділу про право власності ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", проте державний реєстратор відмовив у вчиненні реєстраційних дій. У зв`язку з наведеним позивач звернувся з позовом до державного реєстратора. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, позовні вимоги ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" фактично спрямовані на захист речових прав позивача і спірні правовідносини виникли саме між позивачем та ПАТ "Одеський автоскладальний завод" у зв`язку з відсутністю, за твердженням ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК", правових підстав для відображення у Державному реєстрі відповідного розділу про право власності ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на цілісний майновий комплекс (об`єкт нерухомого майна № 961361351101).
5.26. Отже, колегія суддів зазначає, що в цій справі № 916/2201/21 відсутня необхідність для формування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 1, частин 2, 3, 6 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 20 Порядку № 1127 у подібних правовідносинах, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, наявні у справі докази та правові підстави відмови у задоволенні позовних вимог. Застосування наведених правових норм не впливає на вирішення спору по суті, оскільки за результатом розгляду позовних вимог ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивач визначив неналежного відповідача у справі та відповідно обрав неналежний спосіб захисту, який не призведе до відновлення його прав та інтересів, а також не усуватиме негативні наслідки порушення прав позивача.
5.27. Наведене свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування пункту 2 частини 1, частин 2, 3, 6 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 20 Порядку № 1127 у подібних правовідносинах. Доводи скаржника свідчать про незгоду зі встановленими у справі фактичними обставинами, проте не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивач визначив неналежного відповідача у справі та обрав неналежний спосіб захисту.
5.28. Стосовно аргументів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2020 у справі № 04/5026/803/2012, то вони не охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними положеннями частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідно до вимог статей 287 і 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів не надає їм оцінку.
5.29. Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу ТОВ "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 у справі № 916/2201/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак