№ 916/2419/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2419/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржник 1: АТ "Укртрансгаз": Дудченко В. В.

скаржник 2: АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Лисенко А. В.

розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020

у складі колегії суддів: Філінюка І. Г. (головуючого), Богатиря К. В., Бєляновського В. В.

та рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019

у складі судді Щавинської Ю. М.

у справі № 916/2419/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОВЖЕНКА, 4,4-А"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 272 379,62 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 19.08.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Довженка, 4,4-А" (далі ОСББ "Довженка, 4,4-А", відповідач), в якій просить суд зобов`язати ОСББ "Довженка, 4,4-А" повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 48,171 тис. куб. метрів; стягнути грошові кошти у розмірі 272 379,62 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 48,171 тис. куб. метрів, а також стягнути судовий збір.

2. В обґрунтування позовних вимог АТ "Укртрансгаз" зазначило, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у період вересень 2016, березень, квітень, травень 2017 в обсязі 48,171 тис. куб. метрів.

3. За твердженням позивача зазначене свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. 21.12.2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Довженка, 4,4-А" (Споживач) було укладено договір № 3276/16-ТЕ-23 постачання природного газу (далі Договір 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору до якого сторонами було укладено ряд додаткових угод.

5. Так, вказаним договором (з урахуванням додаткових угод) сторонами було погоджено наступні обсяги (ліміти) постачання та споживання природного газу:

- 155 тис. куб. метрів у період з 01.01.2016 до 31.03.2016;

- 21,50 тис. куб. метрів у період з 01.04.2016 до 30.04.2016 (згідно додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 до Договору);

- 40 тис. куб. метрів у період з 01.05.2016 до 30.09.2016, з яких обсяг 8 тис. куб. метрів газу було передбачено на вересень 2016 року (згідно додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до Договору).

6. 26.08.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ОСББ "Довженка, 4,4-А" (споживач) було укладено ще один договір постачання природного газу № 3273/1617-ТЕ-23 (далі Договір 2), а також ряд додаткових угод до нього, якими було погоджено наступні обсяги постачання та споживання природного газу:

- 262 тис. куб. метрів у період з 01.10.2016 до 31.03.2017, з яких обсяг 42 тис. куб. метрів газу було передбачено на березень 2017 року;

- 53 тис. куб. метрів у період 01.04.2017 до 30.09.2017, з яких обсяг 10,0 тис. куб. метрів газу було передбачено на квітень 2017 року та 9,0 (дев`ять тисяч) куб. метрів газу було передбачено на травень 2017 року (згідно додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р. до цього Договору).

7. Пунктом 3.2. Договору 1 (в редакції додаткової угоди № 3) та пункту 3.2. Договору 2 сторони погодили, що Споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі ненадання або несвоєчасного надання заявки Споживачем, Постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в пункті 2.1. цього договору на відповідний місяць. Обсяг поставки підтверджується Постачальником шляхом надання оператору ГГС номінації на відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством України порядку.

8. Відповідно до пунктів 3.4. договорів приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

10. Місцевий господарський суд зазначив про необґрунтованість та безпідставність заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог, враховуючи наявність договірних правовідносин між ОСББ "Довженка, 4,4-А" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі АТ "НАК "Нафтогаз України"), що виникли в силу договорів постачання природного газу №№ 3276/16-ТЕ-23 та № 3273/1617-ТЕ-23, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, а відтак з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обумовленому договорами обсязі, а також встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача суд дійшов висновку, що подання чи неподання номінацій АТ "НАК "Нафтогаз" не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідачем природного газу у спірний період.

11. Господарським судом також зазначено, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

12. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі № 916/2419/19 залишено без змін.

13. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що ОСББ "Довженка, 4,4-А" у спірний період природний газ було спожито із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного із АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період.

14. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність в матеріалах справи підписаних з АТ "НАК "Нафтогаз" актів приймання-передачі газу, як і доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави і як наслідок про необґрунтованість та безпідставність заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг

(АТ Укртрансгаз")

15. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

16. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 2, 3, 4 частини другої, підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) стверджуючи в контексті цих підстав таке:

1) наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19 які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові, позаяк вони сформовані судом касаційної інстанції за інших правовідносин;

2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 1212 1213 ЦК України та статей 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу" щодо наслідків безпідставного набуття майна, у правовідносинах з набуття споживачем обсягів природного газу, що належать позивачу на праві власності, який на виконання виключних обов`язків покладених статтями 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу", здійснив їх закупівлю та здійснив за рахунок цього газу балансування газотранспортної системи, в зв`язку з фактичною відсутністю будь-якого постачальника таких обсягів, який би передав позивачу природний газ на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування відповідачу, а також застосування положень статей 1212 1213 ЦК України з урахуванням положень статей 202 316 319 334 509 626 714 ЦК України;

3) порушення судом апеляційної інстанції статей 2 7 11 13 42 73-80 86 165 236 237 238 269 275 277 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмету доказування у даній справі та не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, справа № 916/2419/19 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз".

(АТ "НАК "Нафтогаз України")

17. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 272 379,62 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

18. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої, підпункт в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 щодо застосування пункту 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи, розділу 2 Правил постачання природного газу, частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження;

2) касаційна скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ "НАК "Нафтогаз України".

19. У судовому засіданні 04.03.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

24. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

25. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

26. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

28. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

29. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

30. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

31. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України.

Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України

32. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 щодо застосування пункту 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи, розділу 2 Правил постачання природного газу, частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження

33. Відтак, надаючи оцінку зазначеній підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

34. У цій справі (№ 916/2419/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів згідно статей 1212 1213 ЦК України, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави.

35. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог, враховуючи наявність договірних правовідносин між ОСББ "Довженка, 4,4-А" та АТ "НАК "Нафтогаз України", що виникли в силу договорів постачання природного газу №№ 3276/16-ТЕ-23 та № 3273/1617-ТЕ-23, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, а відтак з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обумовленому договорами обсязі, а також встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача суд дійшов висновку, що подання чи неподання номінацій АТ "НАК "Нафтогаз" не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідачем природного газу у спірний період.

36. Враховуючи наведене та надаючи оцінку доводам АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо підстав касаційного оскарження колегія суддів касаційної інстанції з огляду на посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у справі № 826/16697/17 стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах зазначає таке.

37. Як вбачається зі змісту постанови від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб`єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

38. Зокрема, у цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) АТ "НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків.".

39. Крім того, за змістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) вбачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, з суб`єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.

40. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 та від 04.11.2019 у справі № 905/49/19 також не приймається судом до уваги позаяк предметом спору у зазначених справах є стягнення боргу за договором поставки в яких до предмету доказування входило з`ясування обставин передачі товарно-матеріальних цінностей за первинними бухгалтерськими документами, які містили певні дефекти, як то відсутність печатки та підпису відповідальної особи на видатковій накладній чи підпис невідомої особи тощо.

41. У свою чергу за подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

42. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, за остаточно не встановлених судами фактичних обставин цієї справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

43. Із змісту постанови Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 слідує, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року у розмірі 2 662 815,45 грн, посилаючись на приписи статей 526 549 610 903 ЦК України, а також положення Кодексу газорозподільних систем та Закону України "Про ринок природного газу".

44. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у лютому 2017 року позивачем були виявлені порушення ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" споживання природного газу за відсутності номінації по категорії КП (інші споживачі), що підтверджується звітом про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року, що в свою чергу, призвело до виникнення неврегульованого небалансу ПАТ "Лубнигаз" як оператора ГРМ в обсязі 131,287 тис.куб.м у лютому 2017 року, що свідчить про нерелевантність наведеної скаржником постанови як за суб`єктним складом, так і за предметом та підставами позову цій справі.

45. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв свідчить, що вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 911/2280/19) в розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.

46. Оцінюючи наведені вище доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

47. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на зазначені вище постанови Верховного Суду, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

48. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

49. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212 1213 ЦК України у подібних цій справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника, який би передав позивачу природний газ на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування відповідачу.

50. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.

51. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 916/2419/19.

52. Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

53. Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

54. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.

55. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених касантом обставин.

56. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження підлягає закриттю, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

57. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 цього Кодексу, позаяк висновки судів попередніх інстанцій у даній справі узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від якої касаційний суд у цій справі не вбачає підстав відступати.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

58. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про необхідність відступлення від викладених Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19 які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові щодо застосування: постанови Кабінету Міністрів від 01.10.2015 № 758; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017"; Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 тощо.

59. Наведене АТ "Укртрансгаз" обґрунтування цієї підстави по суті зводиться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з наданням скаржником суб`єктивної оцінки доказам, отже в цілому до заперечення результатів розгляду справи апеляційним судом, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України не може бути окремою та достатньою підставою для касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

60. З огляду на подібність доводів скаржника щодо цієї підстави касаційного оскарження, проаналізувавши їх у сукупності та перевіривши відповідні висновки судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги та визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, колегія судів враховує таке.

61. Відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовою підставою для отримання відповідачем у спірному періоді природного газу в розмірі 48,171 тис. куб. метрів були договори від 21.12.2015 року № 3276/16-ТЕ-23 та від 26.08.2016 № 3273/1617-ТЕ-23 укладені відповідачем з АТ "НАК "Нафтогаз України".

63. ОСББ "Довженка, 4,4-А" не перевищило обсягу споживання природного газу у спірний період.

64. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання відповідачем у спірному періоді природного газу в розмірі 48,171 тис. куб. метрів не є несанкціонованим відбором, вказавши на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

65. При цьому суди застосувавши положення статей 1, 3, 13, 20, 22, 59 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, пунктів 1, 9, 10, 13, 14 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 у взаємозв`язку з приписами Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", вказали, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача АТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону, зазначивши, що аналогічний правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі № 923/351/18.

66. Такий висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування положень Закону України "Про ринок природного газу", інших нормативно-правових актів та приписів Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р задля оцінки спірних правовідносин у справі, що переглядається, узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною Верховним Судом зокрема і у постановах на які посилалися суди в оскаржуваних рішеннях.

67. Відтак, заперечення скаржника проти застосування судами Розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р щодо обов`язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років у взаємозв`язку із зазначеними вище положеннями нормативно-правових актів у сфері газопостачання, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, ухвалених за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції при розгляді даної справи № 916/2419/19.

68. Так, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

69. За висновками Верховного Суду у названих справах, АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

70. У свою чергу посилання апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові на висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в ухвалі від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19 було здійснено судом в контексті відхилення доводів апелянтів щодо нерелевантності судової практики, яка не була врахована судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, позаяк у зазначеній ухвалі Верховний Суд закриваючи касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" вказував на неподібність правовідносин у наведених в касаційних скаргах постановах обставинам справи, яка розглядається, що за своїм переліком ідентичні постановам наведеними апелянтами у своїх апеляційних скаргах на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі № 916/2419/19.

71. Враховуючи наведене, розглянувши доводи скаржника в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частин другої статті 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

72. Відхиляючи доводи скаржника щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі предмету доказування колегія суддів касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

73. Щодо посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності доказів і обставин справи Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

74. Враховуючи наведене у задоволенні касаційних скарг з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 (1 частини третьої статті 310) ГПК України необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржників на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктами а, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України

75. АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз" обґрунтовуючи необхідність перегляду оскаржуваних рішень в касаційному порядку посилаються на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, справа № 916/2419/19 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржників.

76. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність перегляду судових рішень у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

77. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

78. Втім, наведені скаржниками у касаційних скаргах доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційні скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржників зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а порушені скаржниками питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом уточнення усталеної правової позиції, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

79. До того ж твердження АТ "Укртрансгаз", що рішення суду за наслідком розгляду цієї скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутнє посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

80. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржників про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасників справи, оскільки незгода скаржників із рішеннями судів попередніх інстанцій не підтверджує їх незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

81. Вочевидь, незгода скаржників з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

82. За наведеного, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржників на підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, позаяк останніми не доведено зазначених передумов для касаційного перегляду даної справи.

83. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

84. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

85. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

86. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

87. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Щодо суті касаційної скарги

88. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі № 916/2419/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

90. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

91. Відтак, оскільки підстави для касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

92. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 916/2419/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не вбачає.

93. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

94. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

95. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 916/2419/19 за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк