ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3066/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Танасійчук Г. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції)
участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (колегія суддів: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.), у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Усатове"
до Одеської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Усатове" (далі - ТОВ "Агрофірма Усатове") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, у якій просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10;
- зобов`язати Одеську міську раду розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність житлових будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10 (далі - житловий фонд);
- зобов`язати Одеську міську раду прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за актом приймання-передачі гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 1, 2, 18, 22, вул. Агрономічна, 118, корпус 1, вул. Флотська, 27, на підставі прийнятого Одеською міською радою рішення від 21.12.2012 року № 2488-VI "Про надання згоди на передачу з державної в комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами, зовнішніми мережами, зовнішнім обладнанням, які у процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу (до складу приватизації майна) господарських товариств, але залишилися на їх балансі і є державною власністю".
1.2. ТОВ "Агрофірма Усатове" зазначало, що у 1995 році, згідно з Планом приватизації майна державного сільськогосподарського підприємства ім. С. М. Кірова (далі - ДСП ім. С. М. Кірова) від 28.12.1995, матеріалами інвентаризації, актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Відділення ФДМ), здійснило приватизацію ДСП ім. С. М. Кірова, шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство ім. С. М. Кірова (далі - КСП ім. С.М. Кірова).
На балансі КСП ім. С.М. Кірова залишився житловий фонд, що є власністю держави, а саме: 68 об`єктів ( в тому числі житлові будинки та гуртожитки в селі Усатове та в м. Одесі), а також інженерні мережі і споруди комунального господарства, які підлягали обов`язковій передачі до комунальної власності територіальної громади, так як у зв`язку з приватизацією сільськогосподарське підприємство втратило статус державного.
На виконання Указу Президента України №1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки, землі та майно КСП ім. С.М. Кірова були розпайовані, а КСП у 2000 році було реорганізоване в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ( далі - СГ ТОВ) "Агрофірма ім. С.М. Кірова", з правонаступництвом усіх прав та обов`язків КСП "ім. С.М. Кірова".
13.03.2018 на виконання вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", СГ ТОВ "Агрофірма ім. С. М. Кірова" перейменоване в ТОВ "Агрофірма Усатове".
Відповідно до акта про перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до складу приватизаційного майна ТОВ "Агрофірма Усатове" від 06.06.2018, складеним станом на 29.05.2018, по 49 об`єктах реалізовані управлінські рішення, а саме: списано 3 об`єкти, передано до комунальної власності 19 об`єктів (зокрема, передано у комунальну власність територіальної громади с. Усатове), приватизовано мешканцями одноповерхових двоквартирних будинків - 27 об`єктів, решта об`єктів житлового фонду на підставі наказів Відділення ФДМ підлягають передачі у комунальну власність, зокрема, м. Одеси.
Згаданий житловий фонд розташований на території, підвідомчій Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради, він є державною власністю, тому органом управління є Відділення ФДМ, і він не увійшов до статутного капіталу ТОВ "Агрофірма Усатове". Всупереч наказу Відділення ФДМ від 06.10.2009 № 952 "Про прийняття рішення щодо передачі до комунальної власності об`єктів державної власності, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду господарських товариств", який виданий відповідно до вимог пункту 1 статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" і на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 31.01.2007 № 37/А-2007 "Про прискорення прийняття житлового фонду, гуртожитків та об`єктів, соціальної інфраструктури, які в процесі приватизації залишились на балансі господарських товариств та підлягають передачі до комунальної власності територіальних громад", а також наказів Відділення ФДМ від 12.03.2009 № 208 і від 28.12.2012 № 1587, державний житловий фонд знаходиться на балансі позивача.
Позивач зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням про прийняття житлового фонду до комунальної власності територіальної громади. Проте, Одеська міська рада зволікає з вчиненням відповідних дій, не розглядає питання і не приймає рішення щодо згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Одеси зазначених жилих будинків.
Щодо гуртожитків за адресами: м. Одеса, вул. Теплична, 1,2, 18, 22, вул. Агрономічна, 118, корпус 1, вул. Флотська, 27, позивач зазначав, що їх передача була запланована на 2015 рік, але так і не відбулася. Одеська міська рада з метою реалізації законів України "Про забезпечення-реалізації мешканців гуртожитків" та "Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 -2015 роки", 21.12.2012 прийняла рішення № 2488 - VI "Про надання згоди на передачу з державної в комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами, зовнішніми Інженерними мережами та обладнанням, які у процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу (до складу приватизованого майна) господарських товариств, але залишилися на їх балансі та є державною власністю", втім житловий фонд все ще залишається на балансі ТОВ "Агрофірма Усатове", що передбачає чималі витрати на його утримання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 (суддя Д`яченко Т. Г.) клопотання Одеської міської ради про закриття провадження у справі від 09.12.2019 вх. № ГСОО 25402/19 задоволено частково. Провадження у справі № 916/3066/19 за позовом ТОВ "Агрофірма Усатове" до Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Агрофірма Усатове" про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10, та про зобов`язання Одеської міської ради розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність житлових будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10, віднесені до юрисдикції адміністративних судів, а тому, посилаючись на частину 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у цій частині.
Відносно позовних вимог ТОВ "Агрофірма Усатове" про зобов`язання Одеської міської ради прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за актом приймання-передачі гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 1, 2, 18, 22, вул. Агрономічна, 118, корпус 1, вул. Флотська, 27 на підставі рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2488-VI "Про надання згоди на передачу з державної в комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами, зовнішніми мережами, зовнішнім обладнанням, які у процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу (до складу приватизації майна) господарських товариств, але залишилися на їх балансі і є державною власністю", суд першої інстанції зазначив, що позивач фактично оскаржує бездіяльність Одеської міської ради, яка фактично не виконала свого ж рішення. Однак, така вимога позивача є неправильним способом захисту, оскільки суперечить статті 16 Цивільного кодексу України.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського від 02.03.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Усатове" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 у справі № 916/3066/19 скасовано частково. Справу № 916/3066/19 в частині позовних вимог ТОВ "Агрофірма Усатове" до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10 та зобов`язання Одеську міську раду розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність житлових будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10 направлено для продовження розгляду до господарського суду Одеської області. В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.01.2020 - залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради та зобов`язання Одеської міської ради розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність житлових будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10, не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд виходив із того, що у спірних правовідносинах Одеська міська рада є суб`єктом господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, спірні правовідносини пов`язані з передачею у комунальну власність територіальної громади міста нерухомого майна, тобто набуття права власності, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, суд апеляційної інстанції стверджував про помилковість висновків суду першої інстанції в частині зазначених позовних вимог.
Відносно вимоги про зобов`язання відповідача прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за актом приймання-передачі майно, то суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з державної у комунальну власність та підписання акта приймання-передачі є зверненням за захистом не права, а обов`язку, та примусом особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком. Суд зазначив, що така вимога позивача не є належним способом захисту прав, встановленим чинним законодавством.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020, Одеська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у частині направлення позовних вимог ТОВ "Агрофірма Усатове" до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10, та зобов`язання Одеської міської ради розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність зазначених житлових будинків для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області. В іншій частині просить залишити без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.01.2020.
3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково визнав спір у частині позовних вимог ТОВ "Агрофірма Усатове" до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність будинків з інженерними мережами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Теплична, 3, 4, 5, 8, 9, 10, та зобов`язання Одеської міської ради розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність зазначених житлових будинків таким, що підлягає розгляду господарським судом. За твердженням скаржника, у спірних правовідносинах між сторонами не укладалися жодні правочини, не ставилося питання про приватизацію будь-яких об`єктів, а вимоги стосувалися визнання незаконною бездіяльності Одеської міської ради у зв`язку з невиконанням передбачених законом функцій, та зобов`язання вчинити певні дії. Одеська міська рада зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 522/6818/17, спірні правовідносини у якій подібні до правовідносин у справі, яка розглядається.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки касаційна скарга подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.07.2020, її розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, який діяв після 08.02.2020.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2020 (у складі суддів: Кушнір І. В. - головуючий, Берднік І. С., Мачульський Г. М.) відкрито провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020; розгляд касаційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 08.10.2020.
Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.09.2020 № 29.3-02/2322, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В., було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Одеської області № 916/3066/19.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) прийнято до провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020; вирішено здійснити розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.10.2020.
4.3. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність об`єктів державного житлового фонду та зобов`язання Одеської міської ради розглянути пропозицію ТОВ "Агрофірма Усатове" відносно безоплатного прийняття з державної у комунальну власність об`єктів житлового фонду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково визнав спір у частині наведених позовних вимог ТОВ "Агрофірма Усатове" таким, що підлягає розгляду господарським судом. За твердженням скаржника, позивачем ставиться питання про визнання незаконною бездіяльності Одеської міської ради у зв`язку з невиконанням передбачених законом функцій та зобов`язання вчинити певні дії.
4.4. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц.
4.5. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 925/378/17.
4.6. Відповідно до частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями належності справи до справ господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Звертаючись до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 526/138/17, від 04.09.2019 у справі № 599/567/17, колегія зазначає, що приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
4.7. Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду пропозиції щодо передачі-прийняття об`єктів житлового фонду та зобов`язання розглянути цю пропозицію, позивач зазначав, що на його балансі перебувають об`єкти державного житлового фонду. З метою передачі житлового фонду та гуртожитків до комунальної власності ним вживалися заходи, які виявилися безрезультатними.
4.8. Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".
Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (частина 2 статті 4 -1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності").
Частиною 2 статті 4 -1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передбачається, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Згідно з пунктом 4 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253, ініціаторами передачі об`єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об`єкти.
У разі коли ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником.
Якщо ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є підприємство-правонаступник, орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня її надходження розглядає пропозицію і приймає рішення з цього питання.
У пропозиції зазначається назва майна, його місцезнаходження (для будівель і споруд), найменування, місцезнаходження підприємства-правонаступника, на балансі кого перебувають об`єкти.
Отже, спірні правовідносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу передачі/прийняття майна з державної у комунальну власність - майнові відносини. При цьому, Одеська міська рада, як орган місцевого самоврядування, яка уповноважена управляти комунальним майном та розглядати пропозиції щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, у цих правовідносинах не здійснює управлінських функцій, вона фактично є набувачем об`єктів житлового фонду.
Тому спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки в основі спору, що розглядається, лежать організаційні та майнові відносини, які склалися між позивачем та відповідними суб`єктами управління щодо певного об`єкта права власності. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
4.9. Відносно посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції при винесенні оскарженої постанови висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 522/6818/17, колегія зазначає наступне.
У справі № 522/6818/17, на відміну від справи, яка розглядається, позивачі просили зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України прийняти рішення про передачу будинку у комунальну власність територіальної громади, посилаючись на бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке не приймало рішення про передачу жилого будинку у комунальну власність, через що позивачі (фізичні особи) були позбавлені можливості реалізувати свої житлові права, а саме право на безоплатну приватизацію житла. Крім того, позивачі заявляли вимоги до Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради про прийняття у комунальну власність жилого будинку. Скасовуючи судові рішення та закриваючи провадження у справі, Верховний Суд, ураховуючи суб`єктний склад та предмет спору, дійшов висновку про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в адміністративному суді.
Отже, у наведеній справі № 522/6818/17 оскаржувалася бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які у межах своєї компетенції зволікали з прийняттям відповідних рішень щодо передачі та прийняття жилого будинку у комунальну власність, і така бездіяльність відповідачів порушувала права позивачів. На відміну від справи, яка розглядається, у справі № 522/6818/17 відповідачі у спірних правовідносинах мали реалізувати свої владні управлінські повноваження.
Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 916/3066/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 522/6818/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди застосували відповідні норми процесуального права.
4.10. З урахуванням викладеного, доводи, наведені у касаційній скарзі, про непідвідомчість цього спору господарському суду є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків щодо розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 916/3066/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв