№ 916/3350/20 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/3350/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), Русана Сергія Петровича та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі

за позовом Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.)

до Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Русан Сергій Петрович ,

про визнання договору недійсним.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Джаноян Л. А., відповідача - ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Галаджун Р. М. , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У листопаді 2020 року Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) звернулася до місцевого господарського суду з позовом до Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), в якому просила визнати недійсним контракт від 21.10.2019 № 13/1, укладений між Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) в особі ОСОБА_2, діючого на підставі генеральної довіреності від 17.07.2019, та Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) в особі директора Сергія Русана, про купівлю-продаж цивільного повітряного судна АН-74-200, заводський № 365.470.98.966 (далі - спірний контракт та/або контракт № 13/1).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що спірний контракт позивачем не укладався, про його існування останній дізнався з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аероджет", а із змісту копії контракту № 13/1 вбачається, що його від імені Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) укладено представником, який не мав повноважень на продаж ні літака, ні взагалі будь-якого рухомого майна позивача. Представник діяв у своїх власних інтересах, а не в інтересах Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), та в результаті зловмисної домовленості з представником відповідача. При цьому жодних розрахунків за спірним контрактом проведено не було. Крім того, за твердженням позивача, існують вагомі підстави вважати, що до 12.11.2020 спірного контракту взагалі не існувало, натомість єдиним законним власником цивільного повітряного судна АН-74-200, заводський № 365.470.98.966, є Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

1.3. Протокольними ухвалами місцевого господарського суду від 28.07.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 та/або ОСОБА_2 ), а від 12.08.2021 залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Русана Сергія Петровича (далі - Русан С. П. та/або Сергій Русан ).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 у справі № 916/3350/20 (суддя Смелянець Г. Є.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 (Таран С. В. - головуючий, судді Богатир К. В., Поліщук Л. В.), у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених судом обставин справи щодо неукладеності спірного контракту дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання цього контракту недійсним.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц та від 05.02.2019 у справі № 904/322/18, апеляційний господарський суд зазначив про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 916/3350/20, Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) та Русан С. П. звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять частково змінити рішення та постанову, а саме шляхом виключення з мотивувальних частин судових рішень положень щодо неукладеності спірного контракту та викласти їх мотивувальну частину в новій редакції, зазначивши про належне укладення контракту № 13/1.

3.2. За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги) її подано на підставі положень пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України, скаржники зазначають, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, не враховано правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 904/322/18, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 22.09.2021 у справі № 194/342/15-ц, від 02.06.2021 у справі № 639/5261/17 та Верховним Судом України у постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17.

3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Г ПК України, скаржники наголошують на тому, що жоден із застосованих судами першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваних рішенні та постанові висновків Верховного Суду, не є висновком щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки вони істотно відрізняються за такими ознаками, як суб`єктний склад сторін спору, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами, зокрема й матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

Таким чином, на думку скаржників, суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили правильної юридичної кваліфікації сторонами спірних правовідносин у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (за такими сукупними критеріями, як: суб`єктний склад сторін спору, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами, зокрема й матеріально-правовим регулюванням спірних відносин). Зазначене, на думку скаржників, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Г ПК України є підставою для касаційного оскарження рішення та постанови та відповідно подання касаційної скарги.

3.5. Скаржники також наголошують на тому, що оскаржувані рішення та постанова підлягають касаційному оскарженню і скасуванню на підставі положень пункту 4 частини 2 статті 287 Г ПК України, зокрема, відповідно до положень:

- пункту 1 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, зокрема, належним чином засвідчених копій та оригіналів спірного контракту, додатків до нього, акта прийому-передачі літака, а також доказів щодо обґрунтованості причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та обставин виконання спірного контракту;

- пункту 3 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача від 02.02.2022 б/н про приєднання доказів (ухвала апеляційного господарського суду від 23.03.2022), від 07.06.2022 б/н про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, від 09.06.2022 про долучення доказів, зокрема, оригіналів спірного контракту, додатків до нього, акта прийому-передачі літака.

- пункту 4 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (зокрема, не укладеність спірного контракту, додатків до нього, та відсутність акта прийому-передачі літака, а також факту його прийому-передачі) на підставі недопустимих доказів, а саме суперечливих повідомлень, отриманих від різних суб`єктів.

3.6. Крім цього, скаржники акцентують увагу на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо визначення підсудності цієї справи.

За твердженнями скаржників, Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є юридичною особою, яка створена і здійснює свою господарську діяльність за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії без створення представництва нерезидента в Україні та без постійного представництва в Україні.

Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) також є юридичною особою, що створена і здійснює свою господарську діяльність за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії без створення представництва нерезидента в Україні та без постійного представництва в Україні.

У позовній заяві позивач стверджував, що недійсність укладеного правочину (контракту № 13/1) пов`язана начебто із відсутністю в одного із партнерів Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) повноважень на укладення спірного контракту щодо відчуження майна підприємства. Таким чином, на думку скаржників, спір у цій справі стосується виключно правовідносин, які виникли та існували між партнерами Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), оскільки перш за все стосується правовідносин, які виникли та існували між генеральним партнером та партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

На думку скаржників, початково при вирішенні правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, необхідно вирішити корпоративний спір між генеральним партнером та партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), встановити обсяг повноважень партнера Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) за довіреністю, а вже потім переходити до вирішення правовідносин, які можуть виникнути за наслідком розгляду даного спору та в подальшому призведуть до правовідносин із повітряним судном. Таким чином, обмеження щодо вирішення спорів, пов`язаних з контрактом № 13/1, є похідним фактором, початково предметом позову є саме корпоративний спір, що виник між генеральним партнером та партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), а тому зазначений спір підлягає вирішенню за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.

Ураховуючи той факт, що спір виник між генеральним партнером та партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) щодо управління майном підприємства, визначення їх повноважень, дійсності довіреностей і встановлення права учасника вчинити спірний правочин, скаржники вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення процесуальних норм та здійснили розгляд справи, яка не підлягала розгляду в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді.

Крім цього, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи підсудність вказаної справи господарським судам України, посилаються на пункт 11.3 спірного контракту, проте, на думку скаржників, такі посилання є безпідставними та нікчемними, оскільки, зважаючи на те, що у мотивувальних частинах оскаржуваних рішення та постанови спірний контракт визнано таким, що не було укладено, а тому, у відповідно й його пункт 11.3, який закріплює судову юрисдикцію господарських судів України щодо розгляду цієї справи, - не має юридичної сили та є нечинним. Будь-які інші фактичні підстави для встановлення підсудності цього спору судам України, на думку скаржників, відсутні.

3.7. Скаржники наголошують на тому, що у цій справі наявні всі об`єктивні обставини для закриття провадження на підставі положень пункту 6 частини 1 статті 231 Г ПК України у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача - Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), проте суди першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог чинного законодавства України не закрили провадження у справі, а здійснили розгляд справи по суті, з грубим порушенням норм процесуального законодавства.

Так, за твердженнями скаржників, позивачем у цій справі є Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), під час здійснення судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що партнерство свого часу ідентифікувало зареєстровану особу товариства, але всі необхідні дані цієї особи не було підтверджено, зазначене підтверджувалося витягом, розміщеним на офіційному сайті перевірки компаній Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії за посиланням: https://find-and-update.companv-information.service.gov.uk/company/SL017676/persons-with-significant-control.

Крім цього, наступна дата заяви ідентифікації Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) була визначена - 18.08.2021 до 01.09.2021, адже остання заява від цієї компанії надійшла до Companies House 18.08.2020. Проте станом на час судового розгляду цієї справи жодного підтвердження від Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) до відповідного реєстру не надходило, а при перевірці компанії на офіційному сайті Companies House з`являється інформація про те, що компанія є "ПРОСТРОЧЕНОЮ".

Обмежені партнерства - L.P. (товариство, компанія), зареєстровані в Шотландії, повинні декларувати в Companies House бенефіціара, який є особою, яка здійснює значний контроль, - Person with Significant сontrol (далі - PSC) і повинен відповідати одному або більше критеріям зі списку: володіє більш ніж 25 % акцій; має більш ніж 25 % права голосу; має право призначати або знімати більшість директорів; має право здійснювати або вже здійснює істотний вплив або контроль над компанією; має право здійснювати або вже здійснює істотний контроль над трастом або компанією, яка потрапляє під визначення попередніх умов.

L.P. (товариство, компанія), зареєстровані в Шотландії, подають інформацію про цих осіб (обмежені партнерства) до реєстру. Ця інформація подається щорічно в Companies House і доступна в розділі PSC. Інформація про PSC є відкритою для всіх і вона відображається на сайті Companies House.

Якщо PSC це фізична особа, то на сайті відкрита наступна інформація: прізвище та ім`я, місяць і рік народження, країна проживання і громадянство, поштова адреса.

У Шотландії відкритий реєстр акціонерів, директорів і бенефіціарів (контролерів). Інформація про них є загальнодоступною і зберігається в онлайн реєстрі підприємств Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу. У відкритому доступі знаходяться такі дані, як ім`я, адреса, дата народження, громадянство, країна проживання, характер контролю, а також дати, з яких інформація підлягає внесенню в PSC.

Відповідно до чинного законодавства Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії Обмежене партнерство - L.P. (товариство, компанія), зареєстроване в Шотландії, щороку в певні, передбачені терміни має подавати підтвердження повноти і достовірності даних компанії - Confirmation Statement. Неподання цієї заяви тягне за собою штрафи та дає привід виключити партнерство з регістра. У цьому випадку вся власність партнерства визнається власністю Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Щорічно необхідно продовжувати оренду зареєстрованого офісу і номінального сервісу, якщо він використовується.

Скаржники наголошують, що відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача на заявлялися клопотання про закриття провадження у справі, але судами першої та апеляційної інстанцій повністю проігноровано заявлені клопотання та безпідставно відмовлено в їх задоволенні.

Також, на думку скаржників, необхідно враховувати той факт, що станом на час розгляду справи Господарським судом Одеської області у Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) була прострочена заява про підтвердження компанії, а тому відповідно до вимог діючого законодавства країни реєстрації компанії, регістр міг викреслити компанію з реєстру як недіючу і здійснити її розпуск. Крім того, з перевірки Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) також було виявлено відсутність інформації про контролюючих осіб компанії, акціонерах і бенефенціарах компанії, а тому можна дійти висновку, що станом на момент здійснення розгляду справи по суті судом не було встановлено осіб, належних до Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

Також відповідно до інформації, розміщеної на веб ресурсі Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії "Endole", на ресурсі якого також розміщується інформація про компанії (товариства), було встановлено, що Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є "ПРОСТРОЧЕНОЮ", а інформація про уповноважених осіб та осіб з правом підпису, секретаря компанії, офіцера, аудитора чи партнерів - зовсім відсутня.

Крім того, на сайті Companies House зазначено, що партнерство визначило особу, яка підлягає реєстрації у зв`язку з партнерством, але всі необхідні дані про цю особу не підтверджені до цього часу. Ураховуючи зазначені обставини, статус "ПРОСТРОЧЕНОЇ" Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) відповідно до чинного законодавства України прирівнюється до поняття "припиненого суб`єкта господарювання".

На підставі вищезазначеного можна дійти висновку, що позначка "Confinnation statement overdue by 2225 days", тобто "Заява про підтвердження прострочена до 2225 днів" засвідчує той факт, що суди першої та апеляційної інстанцій відкрили провадження та здійснили розгляд справи, не установивши належним чином факт дійсності позивача.

3.8. Скаржники також акцентують увагу на тому, що розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій здійснено за участю неналежних та не уповноважених представників позивача, що є грубим порушенням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства України.

За твердженнями скаржників, суд апеляційної інстанції у процесі розгляду справи безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відсторонення Молода Ю. О. та уповноваженого ним представника адвоката Джаноян Л. А. від участі у справі № 916/3350/20, викладеного у прохальній частині заяви про надання додаткових пояснень від 14.06.2022 б/н (від 15.06.2022 вх.№ 452/22/Д16).

Відповідно до положень статті 56 Г ПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Водночас на сайті Companies House у розділі історії змін міститься інформація, що з 03.11.2021 за заявою уповноваженої особи вилучено особу із значним контролем (такою особою попередньо був Молод Ю. О.). Таким чином, із 03.11.2021 зафіксований факт, що Молод Ю. О. не є особою із значним контролем в Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.). Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться у відкритому джерелі офіційного державного реєстру компаній Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії "gov.uk", в Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) з 27.10.2021 змінився генеральний партнер, яким замість фізичної особи Молода Ю. О. стала юридична особа Brandmax Lip. Тому, на думку скаржників, з 27.10.2021 у Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) активною є лише одна особа зі значним контролем, а саме Brandmax Lip (що підтверджується скріншотами з відкритого джерела офіційного державного реєстру компаній Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії "gov.uk" щодо Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P., копії яких наявні у матеріалах справи. Водночас про Молода Ю. О. як про особу, яка має будь-яке відношення до Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), дані відсутні.

Тому беззаперечним є те, що згідно з випискою із Companies House встановлено, що новим генеральним партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є компанія Brandmax Lip. Зважаючи на це, суди помилково дійшли висновку про те, що Молод Ю. О. міг бути належними представником Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.). Водночас є усі підстави стверджувати, що Молод Ю. О. не є генеральним партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), а також не є директором цієї компанії.

У зв`язку із зазначеними обставинами скаржники вважають, що здійснений судовий розгляд справи був незаконним, оскільки як Молод Ю. О. , так і уповноважений ним адвокат Джаноян Л. А. з 27.10.2021 не володіли належними та чинними повноваженнями представляти Компанію "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

3.9. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 916/3350/20, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу № 916/3350/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.10. За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги) її подано на підставі положень пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Г ПК України.

3.11. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, не враховано правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 904/322/18, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 22.09.2021 у справі № 194/342/15-ц, від 02.06.2021 у справі № 639/5261/17 та Верховним Судом України у постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17. Зазначені доводи є ідентичними доводам, викладеним у касаційній скарзі Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) та Русана С. П. (пункт 3.3 цієї постанови).

3.12. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Г ПК України, скаржник зазначає, що жоден із застосованих судами першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваних рішенні та постанові, висновків Верховного Суду, не є висновком щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки вони істотно відрізняються за такими ознаками, як суб`єктний склад сторін спору, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами, зокрема й матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

Таким чином, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (за такими сукупними критеріями, як: суб`єктний склад сторін спору, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами, зокрема й матеріально-правовим регулюванням спірних відносин). Зазначене відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Г ПК України є підставою для касаційного оскарження рішення і постанови та відповідно подання цієї касаційної скарги. Наведені доводи є ідентичними доводам, викладеним у касаційній скарзі Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) та Русана С. П. (пункт 3.4 цієї постанови).

3.13. Скаржник наголошує, що оскаржувані рішення та постанова підлягають касаційному оскарженню та скасуванню згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 Г ПК України, зокрема, відповідно до положень:

- пункту 1 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, зокрема, належним чином засвідчених копій та оригіналів оспорюваного контракту, додатків до нього, акта прийому-передачі літака, а також доказів щодо обґрунтованості причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та обставин виконання спірного контракту;

- пункту 3 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_2 від 07.06.2022 б/н про витребування доказів, клопотання відповідача від 07.06.2022 б/н про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, клопотання відповідача від 09.06.2022 про долучення доказів, зокрема, оригіналів спірного контракту, додатків до нього та акта прийому-передачі літака, а також клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2022 про надання додаткових пояснень;

- пункту 4 частини 3 статті 310 Г ПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення (зокрема, неукладеність спірного контракту, додатків до нього, та відсутність акта прийому-передачі літака, а також факту його прийому-передачі) на підставі недопустимих доказів, а саме суперечливих повідомлень, отриманих від різних суб`єктів.

3.14. Крім цього, скаржник акцентує увагу на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо визначення підсудності цієї справи. Обґрунтування таких доводів є ідентичним з доводами та обґрунтуванням, викладеним у касаційній скарзі Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) та Русана С. П. та зазначеному у пункті 3.6 цієї постанови.

3.15. Скаржник також наголошує на тому, що у цій справі наявні всі об`єктивні обставини для закриття провадження на підставі положень пункту 6 частини 1 статті 231 Г ПК України у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача - Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), але суди першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог чинного законодавства України не закрили провадження у справі, а здійснили розгляд справи по суті з грубим порушенням норм процесуального законодавства. Обґрунтування таких доводів є ідентичним з доводами та обґрунтуванням, викладеним у касаційній скарзі Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) і Русана С. П. та зазначеному у пункті 3.7 цієї постанови.

3.16. Скаржник також акцентує увагу на тому, що розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій здійснено за участю неналежних та неуповноважених представників позивача, що є грубим порушенням вимог процесуального права. Обґрунтування таких доводів є ідентичним з доводами та обґрунтуванням, викладеним у касаційній скарзі Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) і Русана С. П. та зазначеному у пункті 3.8 цієї постанови.

3.17. Скаржник наголошує на тому, що відмова у задоволенні його заяви про відвід головуючого судді Таран С. В. та судді Поліщук Л. В. є неправомірною та прийнята всупереч об`єктивним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому вище зазначене порушення є належною підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідно до пункту 2 частини 1 статті 310 Г ПК України.

3.18. Представник Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до взаємної угоди про партнерство та загальні положення Партнерства Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) від 18.08.2014, укладеної між призначеними членами (як зазначено в розділі 12.1 цього договору) і Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), призначеними членами Партнерства є: Voxpoint INC та Goldstein AG, які погодились утворити вказане Партнерство. Генеральними керівниками Партнерства виступають і повинні бути наступні особи, які погоджуються виконувати повноваження як: повного партнера, керуючого партнера, директора: Voxpoint INC, партнер-вкладник, секретар: Goldstein AG (далі - Взаємна угода про партнерство).

За умовами підпункту "а" пункту 7.1 статті VІІ Взаємної угоди про партнерство керуючі партнери/партнери-розпорядники є головними виконавчими директорами Партнерства, головують на всіх засіданнях учасників, мають право на загальне та активне ведення діяльності Партнерства в будь-якій точці світу, а також право на отримання облігації, іпотеки, кредиту, взяття в оренду та укладення угод в рамках діяльності Партнерства та уповноважені відкривати і підписувати банківські рахунки і мають право уповноважувати інших учасників або осіб відкривати і підписувати такі рахунки. Партнери-розпорядники повинні контролювати корпоративні фонди і цінні папери і повинні тримати повні і точні звіти у виді квитанцій і виплат в бухгалтерських книгах, що належать Партнерству заради миру, і повинні вносити всі суми грошей та вчиняти інші важливі дії на ім`я і на кредит рахунку Партнерства. Керуючі Партнери/Партнери-розпорядники повинні виконувати свої обов`язки до моменту, поки його відповідний наступник буде обраний учасниками Партнерства з правом голосу. Партнер-розпорядник, який володіє 51 % або більше виборчих прав Партнерства, має право на підпис та право пов`язати компанію договором своїм єдиним підписом або в іншому випадку всі партнери-розпорядники повинні поставити свої підписи, якщо на зборах учасників з правом голосу не було прийнято інше рішення.

Згідно з протоколом зборів, проведених Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) 31.08.2018, вирішено перенести зареєстровану адресу та місце діяльності партнерства, а також прийняти відставку Voxpoint INC з посади генерального партнера та прийняти натомість наступну особу як генерального партнера - Юрія Молода (55 % акцій), а також прийняти відставку Goldstein AG з посади партнера з обмеженою відповідністю та прийняти натомість наступну особу як партнера з обмеженою відповідністю - ОСОБА_2 (45 % акцій).

Свідоцтвом № 3, яке оформлено Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) 16.10.2018, засвідчено, що Юрій Молод є власником 3-х часток Компанії з правом голосу, які представляють 55 % частки участі у британському Партнерстві Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

17.09.2015 між Компанією "RIN CONSULTANTS, LTD" (продавець) і Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (покупець) було укладено контракт № 12/09, на підставі якого продавець передав, а покупець прийняв у власність цивільне повітряне судно Ан-74-200, серійний заводський номер 365.470.98.966. Факт оплати позивачем продавцю за придбане у власність повітряне судно підтверджується банківськими виписками Балтійського Міжнародного Банку (мережевий звіт від системи SWIFT-інтерфейс від 04.02.2016).

Реєстраційним посвідченням повітряного судна № РП 4650, яке видано Державною авіаційною службою України 27.08.2019, засвідчено, що повітряне судно з державними та реєстраційними знаками UR-ALH, модель АН-74-200, заводський номер 365.470.98.966, зареєстровано у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію Повітряного кодексу України та Авіаційних правил України, частини 47 "Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні", затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 05.02.2019 № 153, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.03.2019 за № 240/33211 (далі - Авіаційні правила України).

Відповідно до вказаного реєстраційного посвідчення власником зазначеного повітряного судна є Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.); місцезнаходження власника повітряного судна: 4-5 Mitchel Street, Edinburg, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, EH67BD; орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аероджет" (далі - Авіакомпанія "Аероджет"); посвідчення дійсне до 30.07.2020.

17.07.2019 Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) видано генеральну довіреність, якою уповноважено ОСОБА_2 бути офіційним і законним представником Партнерства, за, для та від імені Партнерства та уповноваженого виконувати і робити всі та будь-які справи, а саме: здійснювати операції, управляти, вести та виконувати всі та кожну бізнес-справу або вирішувати питання, які стосуються, необхідні або будь-яким чином пов`язані чи мають відношення до бізнесу або справ Компанії в будь-якій частині світу, за винятком Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, для цього підписувати та виконувати всі контракти та інші документи, що стосуються такого бізнесу і справ; купувати нерухоме або особисте майно та речові чи особисті права для Компанії та продавати такі, що належать в теперішній час або можуть належати в майбутньому їй як за грошові кошти, так і оплатою частками, та передбачати такі умови оплати та інші пункти й умови, які він може вважати доцільними. Довіреність набуває чинності з дати видачі та дійсна до 18.06.2020.

Письмовим рішенням генерального партнера Компанії "Wallpoint Overseas L.P." Юрія Молода від 20.12.2019 постановлено відкликати генеральну довіреність, вчинену на ім`я ОСОБА_2 та скасувати всі повноваження, надані означеною довіреністю Ігорю Стрільцю.

У матеріалах справи наявна копія контракту № 13/1, укладеного між Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (продавець) в особі ОСОБА_2, який діє на підставі генеральної довіреності від 17.07.2019 і Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) (покупець) в особі директора Русана Сергія, який діє на підставі статуту.

За умовами вказаного контракту продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов`язується своєчасно оплатити цивільне повітряне судно Ан-74-200 в тому стані, в якому воно знаходиться на момент продажу (без ресурсу і льотної природності) технічними характеристиками і комплектацією, вказаній у додатку № 1 до даного контракту, що іменується в подальшому "літак" або "ПС" (повітряне судно) на умовах поставки EXW Одеса (Інкотермс).

У пункті 1.2 контракту № 13/1 міститься класифікація і позначення літака (ПС): реєстраційний номер UR-ALH. Відповідно до пункту 4 розділу II частин 47 Авіаційних правил України національна приналежність літака Україна. Заводський номер: 365.470.98.966. Виготовлений 12.04.1996.

Відповідно до пунктів 1.4 контракту від 21.10.2019 № 13/1 на момент підписання даного контракту літак задекларовано Авіакомпанією "Аероджет" і знаходиться у митному режимі тимчасового ввезення та митну територію України; єдиним і належним власником повітряного судна є Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) на підставі правовстановлюючого документа, яким є контракт від 17.09.2015 № 12/09, укладений між "RIN CONSULTANTS LTD" і Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 8.1- 8.3 контракту № 13/1 ціна за літак, що поставляється за цим контрактом на умовах поставки EXW Одеса (Інкотермс 2010), встановлена в ЄВРО і означає ціну за один літак АН-74-200 і встановлені на ньому двигуни, допоміжну силову установку (ДСУ), додаткове та інше обладнання, а також всю необхідну експлуатаційно-технічну документацію згідно з додатком № 1 до даного контракту; загальна ціна та порядок розрахунків за літак, умови оплати за літак визначені в додатку № 2 та додатку № 3 до цього контракту, які є його невід`ємною частиною; оплата за літак за цим контрактом здійснюється в ЄВРО шляхом переказу грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця на підставі цього контракту; платіж вважається здійсненим у день фактичного списання суми транзакції з розрахункового рахунку покупця.

Право власності на літак переходить від продавця покупцеві з моменту підписання акта приймання-передачі літака (пункт 4.1. контракту № 13/1).

У пунктах 6.1- 6.4, 6.9, 6.10 контракту № 13/1 сторонами обумовлено, що на момент підписання цього контракту літак знаходиться на стоянці в Міжнародному аеропорту "Одеса", Україна і перебуває в оперативному лізингу (в оренді) в Авіакомпанії "Аероджет" (Україна) на підставі контракту оперативного лізингу (оренди) від 11.06.2018 № 11/06-2018, зареєстрований у реєстрі цивільних повітряних суден (ПС) України та має державний реєстраційний знак UR-ALH. Після підписання цього контракту покупець бере на себе права та обов`язки як лізингодавця, що випливають з умов контракту від 11.06.2018 № 11/06-2018, укладеного продавцем з Авіакомпанією "Аероджет", та самостійно вживає усіх необхідних заходів для надання документів, необхідних для внесення відповідних змін в усі реєстраційні документи на літак у частині, яка стосується зміни власника ПС, та яких вимагає Державіаслужба України. Питаннями фактичної зміни даних/інформації про нового власника у реєстрі цивільних ПС України, а за необхідності виключення літака з державного реєстру цивільних ПС України, покупець займається самостійно або із залученням спеціалістів експлуатанта ПС Авіакомпанії "Аероджет". Літак вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно з актом приймання-передачі літака. Разом із літаком продавець передає покупцю повний комплект технічної документації.

Відповідно до пунктів 11.2, 11.3 контракту № 13/1 у зв`язку із тим, що літак знаходиться в Україні, містом укладання контракту є м. Одеса (Україна) сторони за взаємною згодою визначили, що у всіх взаємовідносинах, які будуть стосуватися умови виконання даного контракту, а також купівлі-продажу, приймання-передачі літака, визначення права власності на літак і будь-яких інших взаємовідносин, що стосуються літака, в тому числі як передбачених, так і не передбачених даним контрактом, сторони керуються діючим процесуальним і матеріальним законодавством України. При неможливості вирішення шляхом перемовин будь-яких спорів між сторонами цього контракту (які стосуватимуться умов виконання зазначеного контракту, а також купівлі-продажу, приймання-передачі літака та будь-яких інших взаємовідносин, що стосуються літака, у тому числі як передбачених, так і не передбачених цим контрактом) сторони повинні звертатися згідно з процесуальним законодавством України до українського суду, який уповноважений вирішити спір на підставі чинного процесуального і матеріального законодавства України.

У розділі 14 контракту № 13/1 зазначені юридичні адреси і банківські реквізити сторін, зокрема, продавця Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), SL0176676, адреса реєстрації: Suite 1, 103 Byres Road, Glasgow, Scotland, G11 5HW; поштові адреси: 65062, м. Одеса, вул. Тіниста, 16/14 (місце реєстрації генерального партнера Компанії Юрія Молода); 68004, м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, буд. 19, кв. 285 (місце реєстрації партнера Компанії ОСОБА_2), а також покупця Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), адреса реєстрації: 11296026,4 The Mews, Bridge Road, Twickenham, London, England TW1 1RF.

Копія додатку № 1 до контракту № 13/1 містить відомості щодо технічних характеристик літака.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією акта приймання-передачі літака від 04.11.2019 Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) в особі ОСОБА_2 передала, а Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) в особі директора Сергія Русана прийняла повітряне судно Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, реєстраційний номер UR-ALH, випущений заводом 12.04.1996. Актом також засвідчено, що з повітряним судном передається повний комплект формулярів, паспортів, етикеток та інше на повітряне судно, двигуни, прилади, спецобладнання, агрегати, комплектуючі вироби і т.ін.

Декларацією підтвердження від 15.12.2020 № 13-01/2220, яка видана Балтійським Міжнародним Банком, визначено, що Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є власником мультівалютного рахунку №BLIB1001019464001, відкритого у банку з 19.02.2015 та чинного на дату 07.12.2020; за період з 21.10.2019 по 14.12.2020 між Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) та Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) не було вчинено жодних операцій.

Заявою про підтвердження від 21.01.2021 № 13-01/147 Балтійського Міжнародного Банку багатовалютний поточний рахунок LV80BLIB100101950001 Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (реєстраційний №SL017676) був закритий 30.09.2019.

У матеріалах справи наявні також завірені належним чином копії: митної декларації ЕК 11 АА UA500200/2018/011267 від 30.11.2018, яка підтверджує ввезення літака Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, на територію України у митному режимі тимчасового ввезення; договору оперативного лізингу (оренди) повітряного судна від 11.06.2018 № 11/06-2018, укладеного між Компанією ""Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (лізингодавець) та Авіакомпанією "Аероджет" (лізингоотримувач), актів приймання-передачі повітряного судна у лізинг від 30.11.2018 та з лізингу від 04.08.2020, а також витяг із сайту YOU CONTROL, який свідчить, що Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), номер компанії 11296026, зареєстрована станом на 06.04.2018, учасники і співробітники: директор Купер Ричард Лоуренс, особа із значним контролем ОСОБА_2 (володіння акціями від 75 до 100 %), особа із значним впливом або контролем Сергій Русан.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 Г ПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо юрисдикції спору у цій справі, та Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до положень статті 4 Г ПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 Г ПК України. Так, згідно із частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до статті 365 Г ПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 366 Г ПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

У статті 42 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону (частина 1 статті 75 Закон України "Про міжнародне приватне право").

За приписами статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним контракту № 13/1, укладеного між Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) в особі ОСОБА_2, діючого на підставі генеральної довіреності від 17.07.2019, та Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) в особі директора Сергія Русана про купівлю-продаж цивільного повітряного судна АН-74-200, заводський номер 365.470.98.966

Як свідчать матеріали справи, сторони, між якими укладений спірний контракт, є нерезидентами України.

Ураховуючи наведені вище норми чинного законодавства, виходячи з того, що спір у справі виник з приводу правомірності укладення правочину у господарській діяльності, яким передбачено, що всі спори, які стосуються взаємовідносин щодо спірного літака вирішуються відповідно до положень законодавства України, а також з урахуванням місцезнаходження повітряного судна (жодним учасником справи не заперечується той факт, що як на момент подання позовної заяви, так і на час розгляду справи місцевим господарським судом цивільне повітряне судно Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, знаходилося в Україні, в м. Одесі) та те, що літак станом на день укладення спірного контракту був зареєстрований у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію Повітряного кодексу України та Авіаційних правил України, а також з огляду на те, що дія, яка стала підставою для подання позову, мала місце на території України (місце укладення спірного контракту, м. Одеса, Україна), позивачем правильно подано позов до Господарського суду Одеської області, судами правомірно визначено юрисдикцію вказаного спору судам України, а також відповідно до статті 27 Г ПК України визначено територіальну підсудність цієї справи.

Таким чином, доводи скаржників щодо порушення підсудності цього спору є безпідставним.

Крім цього, доводи скаржників про помилкове посилання судів попередніх інстанцій на положення пункту 11.3 спірного контракту під час визначення юрисдикції цієї справи спростовуються положеннями частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" яка передбачає, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України, то колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини 2 статті 287 Г ПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, наведених скаржником у тексті касаційної скарги, відсутні з огляду на таке.

Щодо посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, то колегія суддів зазначає, що у наведеній справі ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "Терра" (далі - СФГ "Терра") про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Позов було мотивовано тим, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки від 19.03.2008 ОСОБА_10 є власником двох земельних ділянок площею 5,2240 га та 5,0764 га, що розташовані на території Рахнополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Посилаючись на те, що зазначені земельні ділянки перебували в тимчасовому користуванні СФГ "Терра", ОСОБА_10 звернувся до останнього з клопотанням про їх повернення, однак отримав відмову з тих підстав, що між ним та СФГ "Терра" було укладено договори оренди земельних ділянок. На його вимогу про ознайомлення із зазначеними документами йому було пред`явлено два договори оренди земельних ділянок від 30.09.2009. Строк оренди земельних ділянок відповідно до вказаних договорів становив 15 років. Позивач стверджував, що жодних договорів оренди він не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на їх укладення він не мав, а підписи в зазначених договорах та актах приймання- передачі земельних ділянок вчинені іншою особою. З огляду на те, що договорів оренди та актів приймання-передачі земельних ділянок він не підписував, між ним та СФГ "Терра" жодних зобов`язань не виникло. Відсутність його підпису в договорах оренди свідчить про відсутність його волевиявлення, спрямованого на виникнення цивільних прав та обов`язків. У зв`язку із цим ОСОБА_10 просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 5,2240 га та 5,0764 га, що розташовані на території Рахнополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, від 30.09.2009.

З викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 145/2047/16-ц не є подібними до тих, що склалися між сторонами у справі № 916/3350/20, адже справа № 145/2047/16-ц взагалі є земельним спором, предметом позову в якій є визнання недійсними договорів оренди землі з підстав їх непідписання та неукладення позивачем.

До того ж зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом було враховано правовий висновок, який міститься у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, у контексті застосування конкретного способу захисту цивільного права. При цьому суд наголосив, що у цій справі вимога про визнання недійсним правочину є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.

Щодо посилань у касаційних скаргах на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, то колегія суддів зазначає таке.

Так, Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк" (далі - ПАТ "ВіЕС Банк") про визнання недійсним дубліката договору купівлі-продажу від 13.12.2011, зазначив, що відповідно до положень статей 16 203 215- 236 ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документа не можуть бути визнані недійсними.

Верховний Суд наголосив, що, звертаючись до суду із вказаним позовом, ПАТ "ВіЕс Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Таскомбанк", просило визнати недійсним виданий нотаріусом дублікат договору купівлі-продажу, посилаючись на відсутність правових підстав для його видачі.

Таким чином, оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Тому можливості визнання його судом недійсним у зв`язку з недотриманням приватним нотаріусом встановленої процедури його видачі жодним законом не передбачено.

З викладеного слідує, що правовідносини у справі № 161/3245/15-ц та у справі № 916/3350/20, яка розглядається, не є подібними за змістом, підставами позову, встановленими фактичними обставинами справи. Крім цього, відмовляючи у задоволенні вимог у справі № 916/3350/20, суд виходив із неукладеності спірного контракту та висновків щодо його недійсності не робив.

До того ж зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом було враховано правовий висновок, який міститься у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, у контексті застосування положень статті 215 ЦК України щодо копії або дубліката договору, оскільки оригінал спірного контракту сторонами надано не було.

Наведене спростовує посилання скаржників на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, як підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, на неврахування висновків якої посилаються скаржники у касаційних скаргах, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову про визнання укладеним договору підряду на виготовлення брусів та приймаючи в цій частині нове рішення про залишення зустрічного позову без задоволення, вказала на те, що суди помилково дійшли висновку про необхідність задоволення вимоги відповідача про визнання укладеним договору підряду, оскільки дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, та з метою ефективного захисту порушеного права відповідача суди мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання сторонами вказаного договору, а саме: задовольнити вимогу відповідача про стягнення з позивача відповідної суми грошових коштів як різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю доставлених брусів та відмовити у задоволенні вимоги про визнання укладеним договору підряду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

Доводи скаржників щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у пунктах 49, 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, адже, як убачається з них, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій врахували правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами.

Водночас суди попередніх інстанцій установили, що доказів щодо здійснення сторонами дій, які свідчать про повне або часткове виконання сторонами відповідного контракту № 13/1, до суду не надано.

По-перше, до суду не надано доказів, які свідчать про передачу позивачем та прийняття відповідачем літака Ан-74-200, а наявний у справі акт приймання-передачі від 04.11.2019 за контрактом № 13/1 не взято до уваги господарським судом як такого доказу, оскільки надана до суду копія не засвідчена належним чином, та оригінал акта приймання-передачі до суду не надано.

Окрім того, суди установили, що 04.11.2019, тобто станом на дату приймання-передачі літака за контрактом № 13/1, Русана С. П. не було на території Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Одеса" (далі - КП "Міжнародний аеропорт "Одеса"), про що свідчать витяги із Системи контролю та управління доступом (далі - СКУД), надані супровідним листом КП "Міжнародний аеропорт "Одеса" від 13.01.2020 № 16-27 на запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", та передані останнім позивачу згідно з актом приймання-передачі документів від 25.06.2021.

Тобто відсутність Русана С. П на території КП "Міжнародний аеропорт "Одеса" 04.11.2019 також свідчить про те, що літак за контактом № 13/1 фактично не був переданий позивачем (продавець) відповідачеві (покупець). При цьому судом враховано, що ані відповідач, ані третя особа Русан С. П. не надали до суду будь-яких інших доказів, які свідчать про здійснення сторонами контракту № 13/1 дій на його виконання щодо передачі літака від покупця продавцю в будь-яку іншу дату, ніж 04.11.2019.

Щодо посилань відповідача на те, що на території міжнародного аеропорту "Одеса" здійснюють діяльність як КП "Міжнародний аеропорт "Одеса", так і Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" (далі - ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса"), то у листі від 14.07.2021 за вх.№ 02-1055, який надано на адвокатський запит адвоката позивача Джаноян Л. А., про надання інформації зі СКУД щодо проходження ОСОБА_2 та Русана С. П. на територію Міжнародного аеропорту "Одеса", зокрема до місця стоянки цивільного повітряного судна АН-74-200, заводський номер 365.470.98.966, у період з 01.10.2019 по 30.11.2019, ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" повідомило, що у заявленому у запиті періоді обов`язки експлуатанта аеродрому було покладено на КП "Міжнародний аеропорт "Одеса" і ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" не володіє такою інформацією.

По-друге, до суду не надано будь-яких доказів, які свідчать, що відповідачем здійснено дії на виконання умов контракту № 13/1, щодо оплати за літак Ан-74-200. Навпаки, позивачем надано до суду декларацію підтвердження Балтійського Міжнародного Банку від 15.12.2020 № 13-01/2220, якою підтверджено, що Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є власником мультивалютного рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у банку з 19.02.2015 й чинного на дату 07.12.2020. За період з 21.10.2019 по 14.12.2020 між Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) та Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), не вчинено жодних операцій.

У свою чергу багатовалютний поточний рахунок № НОМЕР_2 , про який зазначено у контракті № 13/1 закрито Компанією "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (реєстраційний № SL017676) 30.09.2019, про що свідчить заява про підтвердження Балтського Міжнародного Банку від 21.01.2021 № 13-01/147.

По-третє, у матеріалах справи наявне реєстраційне посвідчення повітряного судна № РП 4650, яке видано Державною авіаційною службою України 28.08.2019, та яке дійсне до 30.07.2020. У цьому реєстраційному посвідченні наявні відомості, згідно з якими власником повітряного судна Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, державний та реєстраційний знаки UR-ALH є Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.), та орендарем є Авіакомпанія "Аероджет". Тобто станом на 21.10.2019 - дата, яка зазначена у контракті № 13/1, датою укладення контракту, та станом на 04.11.2019 - дата, яка зазначена в акті приймання-передачі літака, реєстраційне посвідчення повітряного судна № РП 4650 від 28.08.2019 було чинним.

Відповідно до положень пункту 6 розділу VIII Авіаційних правил України, якщо відбулися зміни інформації, яка заноситься до реєстраційного посвідчення, таке повітряне судно має бути перереєстроване відповідно до вимог цих Авіаційних правил в строк до одного календарного місяця з дати настання такої події.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідач не надав до суду доказів про звернення до уповноваженого органу з питань цивільної авіації із заявкою на перереєстрацію повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України як після 21.10.2019, так і після 04.11.2019 та й в подальшому.

Лист від 20.11.2020, в якому Русан С. П. повідомив голову Держаної авіаційної служби про те, що Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) є законним власником літака Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, державний та реєстраційний знаки UR-ALH, та встановлених на ньому двигунів Д-36 на підставі договору купівлі-продажу, акта прийому-передачі, записів в формулярах, а також застеріг від вчинення будь-яких дій щодо повітряного судна Ан-74-200, заводський номер 365.470.98.966, державний та реєстраційний знаки UR-ALH, не є заявкою на перереєстрацію повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, а тому правильно не взято до уваги господарським судом як доказ про здійснення відповідачем дій на виконання контракту № 13/1.

Отже, доводи скаржників у цій частині не знайшли підтвердження, такі доводи спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

З наведених мотивів суд відхиляє посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 904/322/18 про те, що: "… системний аналіз статей 203 та 215 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсним можна визнати тільки правочин, який вчинено, тобто той, що був укладений з досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Встановлення фактичних обставин недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину виключає можливість визнання його недійсним. Отже, не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено. Разом з тим, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону, з врахуванням спеціальних вимог законодавства щодо укладення певних видів договорів, зокрема, договорів купівлі-продажу цінних паперів".

Крім цього, обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження, скаржники зазначили, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц та постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі № 6-7217.

Водночас, як убачається з аналізу наведених скаржником посилань на позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України, зазначені доводи мають нерелевантний характер, оскільки наведені правові висновки зроблені за інших встановлених обставин справи, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і спрямовані на спонукання Верховного Суду щодо встановлення інших, відмінних від встановлених судами попередніх інстанцій, обставин справи та переоцінку (додаткову перевірку) зібраних у справі доказів.

Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Г ПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання щодо застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого судження, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Водночас наведені скаржниками у касаційних скаргах постанова Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц та постанови Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі № 6-7217 не є висновком щодо застосування конкретної норми права, який мав би врахувати суд апеляційної інстанції, а лише містить в собі висновки суду касаційної інстанції стосовно фактичних обставин справи, яким суди попередніх інстанцій не надали оцінки.

Як зазначалося вище, в цілому справи № 907/804/17, № 668/13907/13-ц, № 6-62цс16, № 6-7217 та справа № 916/3350/20 не є подібними за предметами та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням, ці справи різняться за фактичними обставинами, встановленими судами, що свідчить про неподібність наведених справ.

За таких обставин підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Г ПК України не підтвердилася.

5.5. Також у касаційних скаргах скаржники зазначили і про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Г ПК України), а саме, на думку скаржників, суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (за такими сукупними критеріями, як: суб`єктний склад сторін спору, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, зокрема й матеріально-правове регулювання спірних відносин). Зазначене, на думку скаржника, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Г ПК України є підставою для касаційного оскарження рішення та постанови та відповідно подання цієї касаційної скарги.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржниками підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Г ПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак у касаційних скаргах скаржники не зазначили щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду та не обґрунтували необхідності формування висновку щодо застосування конкретних норм права у спірних правовідносинах; як свідчить зміст касаційних скарг, скаржники не погоджуються із встановленими судами обставинами справи та оцінкою судом наявних у справі доказів, зокрема щодо неукладеності спірного контракту, проте з огляду на визначені у статті 300 Г ПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення знов обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду.

Отже, зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Г ПК України, також не підтвердилася.

5.6. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Г ПК України, то колегія суддів зазначає таке.

Доводи скаржників з посиланням на пункт 3 частини 3 статті 310 Г ПК України, стосуються необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотань відповідача та Стрільця І. В.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Г ПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.7. Суди, на думку скаржників, безпідставно залишили без розгляду клопотання Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) від 02.02.2022 б/н (вх.№452/22/Д1 від 03.02.2022) про приєднання доказів.

Як свідчать матеріали справи, розглянувши зазначене клопотання Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) від 02.02.2022 б/н (вх.№452/22/Д1 від 03.02.2022) про приєднання доказів, апеляційний господарський суд зазначив про те, що: частина доказів, які Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) просить приєднати до матеріалів справи, міститься у справі, зокрема, копії спірного контракту, додатків до нього, акта приймання-передачі літака від 04.11.2019; розписки про ознайомлення з матеріалами справи, які заявник також просить приєднати до матеріалів справи, не були додані ним до клопотання, про що свідчить відповідна відмітка представника апелянта адвоката Хлопко А. Ю. у переліку додатків до клопотання про приєднання доказів. Роздруківки з реєстру Company House, складені англійською мовою і нотаріально завірений переклад цих документів відсутній, між тим у разі, якщо документ складено іноземною мовою, то для того, щоб він мав юридичну силу на території іншої країни, зокрема України, його необхідно легалізувати. Однак доказів про легалізацію зазначених документів Компанією "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) до клопотання про приєднання доказів не надано. З огляду на викладене не вбачається, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання перелічених вище доказів.

При цьому стосовно приєднання до матеріалів справи та прийняття листа від 21.01.2022 колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 269 Г ПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених норм процесуального закону апеляційний господарський суд правомірно вказав про необґрунтованість клопотання Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) від 02.02.2022 б/н (вх.№452/22/Д1 від 03.02.2022) у частині приєднання листа від 21.01.2022, оскільки письмовий документ, який заявник просить приєднати до матеріалів даної справи, датований 21.01.2022, а предметом апеляційного перегляду є рішення суду від 12.01.2022, що виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про приєднання зазначеного нового доказу, якого не існувало на час прийняття оскарженого рішення у справі № 916/3350/20. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2020 у справі № 915/1402/16 (пункти 28, 29).

5.8. Верховний Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 269 Г ПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Г ПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Г ПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Г ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання від 07.06.2022 б/н надано контракт, акт та доказ про підтвердження виконання умов контракту.

На обґрунтування подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів заявник послався на введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні із посиланнями на положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши обґрунтування відповідачем подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів в оскаржуваній постанові, зазначив, що скаржником не обґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що наведені заявником обґрунтування не відповідають таким критеріям, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" у розумінні частини 36 статті 269 Г ПК України.

Крім цього, посилання на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, в цьому разі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки їх прийняття відбулося після ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі.

5.9. Відповідно до частини 2 статті 42 Г ПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно із частиною першою статті 43 Г ПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 Г ПК України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Завданням та основними засадами господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 частини 3 статті 2 Г ПК України).

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 13 Г ПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Матеріали справи та зміст оскаржуваної постанови свідчать, що апеляційним господарським судом залишено без розгляду викладене у прохальній частині заяви про надання додаткових пояснень від 09.06.2022 б/н (вх. № 452/22/Д15 від 13.06.2022) клопотання ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи оригіналів контракту № 13/1, додатків № 1, № 2 та № 3 до контракту, акта приймання-передачі літака від 04.11.2019 до контракту у зв`язку з тим, що подання такого клопотання визнано зловживанням процесуальними правами, виходячи з того, що на неодноразові вимоги суду першої інстанції ні Компанія "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), ні ОСОБА_2 таких документів не надали, при цьому про обставини знаходження їх у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакоманія "Чорноморські авіалінії" вони також не повідомляли. Крім цього, апеляційним господарським судом було враховано, що і відповідач, і ОСОБА_2 , які порушили питання про приєднання оригіналів доказів, фактично самі поставили під сумнів достовірність вказаних доказів, оскільки у судовому засіданні 27.06.2022 підтримали заявлене клопотання від 14.06.2022 б/н (вх.№ 953/22 від 15.06.2022) про призначення у даній справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи зазначених оригіналів документів.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що подання заяви про надання додаткових пояснень від 09.06.2022 б/н суперечить основним засадам господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи судом, свідчить про зловживання з боку заявників їх процесуальними правами, спрямоване на перешкоджання розгляду цієї справи.

5.10. Відповідно до статті 118 Г ПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Г ПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, враховуючи, що клопотання ОСОБА_2 від 07.06.2022 б/н (вх. № 452/22/Д14 від 08.06.2022), клопотання ОСОБА_2 про надання можливості Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), Русану С. П. або їх представнику долучити до матеріалів справи оригінали доказів, викладене у прохальній частині заяви про надання додаткових пояснень від 14.06.2022 б/н (вх. № 452/22/Д16 від 15.06.2022), клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2022 б/н (вх. № 452/22/Д18 від 15.06.2022) про зобов`язати відповідача здійснити переклад документів та клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2022 б/н (вх. № 953/22 від 15.06.2022) про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи подано поза межами строку, встановленого судом в ухвалах Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2022 про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) та Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) у справі № 916/3350/20, та без клопотань про поновлення вказаного процесуального строку суд апеляційної інстанції правомірно залишив такі клопотання без розгляду.

Наведене свідчить про безпідставність тверджень скаржників про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції на підставі положень пункту 3 частини 3 статті 310 Г ПК України.

5.11. Стосовно доводів скаржників про встановлення судами обставин у справі на підставі недопустимих доказів, з посиланням на пункт 4 частини 3 статті 310 Г ПК України, то колегія суддів зазначає таке.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, правилами оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Г ПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Г ПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що скаржниками не доведено того факту, що суди попередніх інстанцій застосували недопустимі докази у справі.

5.12. Разом з цим не можуть бути самостійною підставою для касаційного провадження самі лише доводи скаржників про те, що судами не було досліджено якихось доказів або ж досліджено їх не в повному обсязі, позаяк в силу положень пункту 1 частини 3 статті 310 Г ПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, чого у даному випадку не відбулося.

Відтак підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 287 Г ПК України, не знайшла підтвердження.

5.13. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції було протиправно відмовлено у відводі суддів Таран С. В., Поліщука Л. В., з огляду на їх безпідставність.

Так, частинами 1- 3 статті 35 Г ПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до приписів статті 36 Г ПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини 1- 3, 7, 8, 11 статті 39 Г ПК України).

Згідно із частиною 3 статті 38 Г ПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, з огляду на те, що заява ОСОБА_2 про відвід суддів Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 б/н (вх.№452/22/Д17 від 15.06.2022) надійшла до суду апеляційної інстанції каналами електронного зв`язку 15.06.2022, тобто безпосередньо в день проведення судового засідання з апеляційного перегляду даної справи, вказана заява правомірно розглядалася судом у складі головуючого судді - Таран С. В., суддів: Богатиря К. В., Поліщук Л. В. без передачі її на розгляд іншому судді.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення ЄСПЛ у справах "Морель проти Франції", пункти 45- 50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення ЄСПЛ у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 зазначеної Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України", пункт 52).

Судом апеляційної інстанції правомірно акцентовано увагу на тому, що доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість і необ`єктивність суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Таран С. В. та Поліщук Л. В., безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.

Посилання заявника на правову позицію судді Таран С. В., викладену в межах розгляду справи № 916/3691/20, та правову позицію судді Поліщук Л. В., викладену в межах розгляду справи № 916/593/21, судом апеляційної інстанції до уваги правомірно не взято, оскільки в силу частини 4 статті 35 Г ПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Крім того, жодної правової позиції щодо суті спірних правовідносин суддею Таран С. В. під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 31.12.2020 про забезпечення позову у справі № 916/3691/20 за позовом Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БСА Інжинірінг", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) та ТОВ "Авіакомпанія "Аероджет" про витребування майна (цивільного повітряного судна) з чужого незаконного володіння висловлено не було, оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БСА Інжинірінг" на вказану ухвалу суду першої інстанції було закрито у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) на зазначену ухвалу та додані до неї документи було повернуто без розгляду. Відповідні ухвали суду про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги набрали законної сили та є чинними.

Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Поліщук Л. В., суддів: Філінюка І. Г., Лавриненко Л. В. від 13.12.2021 у справі № 916/593/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСА Інжинірінг" до Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) про стягнення збитків, заподіяних забезпеченням позову (накладенням арешту на цивільне повітряне судно), також набрала законної сили та є чинною. Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно зазначив про те, що факт прийняття суддями-членами колегії судових актів в інших справах, з якими не погоджується заявник, не може бути підставою для відводу цих суддів.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.06.2019 у справі №924/159/14.

Твердження скаржника про відмову у наданні Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) можливості представити суду оригінали спірного контракту, додатків № 1, № 2 та № 3 до контракту, акта приймання-передачі літака від 04.11.2019 до контракту, а також відмову колегії суддів щодо огляду у судовому засіданні 08.06.2022 оригіналів вказаних документів, апеляційним господарським судом правомірно відхилено, адже, по-перше, як вже зазначалося вище, в силу приписів чинного законодавства незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу; по-друге, надання представником Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD) оригіналів зазначених вище документів для огляду колегії суддів було об`єктивно унеможливлене тим, що судове засідання 08.06.2022 проводилося в режимі відеоконференції та представник даної компанії брав участь у цьому засіданні дистанційно - у приміщенні Господарського суду Львівської області, а тому наведені оригінали документів, які перебували у розпорядженні представника відповідача, жодним чином не могли бути передані у судовому засіданні колегії суддів, яка знаходилася у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в м. Одесі.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява Стрільця І. В. від 14.06.2012 б/н про відвід суддів є необґрунтованою та ухвалою від 12.01.2018 правомірно відмовлено у задоволенні цієї заяви.

5.13. Доводи скаржників щодо наявності підстав для закриття провадження та розгляду справи за участю неналежних представників колегію судів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

У статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Правовий статус іноземного суб`єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб`єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору. Правовий статус іноземних суб`єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб`єкта і видані компетентними органами цієї країни.

Відповідно до взаємної угоди про партнерство та загальні положення Партнерства Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) від 18.08.2014 призначеними членами Партнерства є: Voxpoint INC та Goldstein AG, які погодилися утворити вказане Партнерство.

Протоколом зборів, проведених Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) 31.08.2018, підтверджується прийняття останнім рішення про перенесення зареєстрованої адреси та місця діяльності партнерства, а також прийнято відставку Voxpoint INC з посади генерального партнера та прийнято натомість наступну особу як генерального партнера Юрія Молода (55 % акцій), а також прийнято відставку Goldstein AG з посади партнера з обмеженою відповідністю та прийнято натомість наступну особу як партнера з обмеженою відповідністю - ОСОБА_2 (45 % акцій).

Свідоцтвом № 3, яке оформлено Партнерством Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) 16.10.2018, засвідчено, що ОСОБА_11 є власником 3-х часток Компанії з правом голосу, які представляють 55 % частки участі у британському Партнерстві Wallpoint Overseas L.P.

Згідно з витягом із сайту GOV UK станом на 19.10.2021 Компанію "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) (реєстраційний номер SL 017676) зареєстровано 18.08.2014, компанія є активною, простроченою є заява про підтвердження 18.08.2021 до 01.09.2021, та останню реєстрацію проведено 08.10.2021 на підставі заяви LP 6 від 07.10.2021 № 11 щодо зміни місця провадження діяльності Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.).

Відповідно до заяви державного нотаріуса Гордона Кемерона від 18.08.2021 Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є партнерством з обмеженою відповідальністю, яке було зареєстровано в Шотландії, 18.08.2014 за реєстраційним номером SL017676, генеральним партнером, керуючим партнером та директором партнерства є Юрій Молод, а партнером з обмеженою відповідальність та секретарем партнерства є ОСОБА_2. Офіційно до цього документа нотаріусом додано генеральну довіреність, видану Юрію Молоду 06.08.2021, Форма LP6, отримана Реєстраційною Палатою 11.10.2018 та зареєстрована 01.10.2018.

Згідно з вказаною довіреністю від 06.08.2021 пана Юрія Молода призначено бути дійсною і законною довіреною особою компанії, робити та виконувати від імені та за дорученням компанії всі або будь-які дії та речі, зазначені нижче; довіреність набирає чинності з дня її підписання та залишається в силі до 18.08.2022.

Доказів про скасування цієї довіреності матеріали справи не містять. Як не містять і належних доказів на підтвердження інформації апелянта Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), що новим генеральним партнером Компанії "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є Brandmax LLP.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, навене свідчить про те, що як станом на день звернення до суду з даним позовом, так і на час прийняття оскарженого рішення, Компанія "Волпоінт Оверсіз Л.П." (Wallpoint Overseas L.P.) є юридичною особою, зареєстрованою у відповідному Реєстрі із статусом активної, і Юрій Молод мав право представляти її інтереси.

5.14. Аналізуючи питання про обсяг дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання щодо вичерпності висновків суду, то суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційних скарг без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Компанії "Авіадинамікс ЛТД" (AVIADYNAMICS LTD), Русана Сергія Петровича та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 916/3350/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування головуючого судді Волковицької Н. О. на лікарняному.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ