ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3619/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Компанія "Джерефі Лімітед"

представник - адвокат Джаноян Л.А. (довіреність від 15.11.2019)

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", директор Ліщук В.І.

представник - адвокат Медвідь А.Б. (довіреність від 18.12.2019)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Наумова Ольга Василівна

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 30.06.2020

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.

та ухвалу Господарського суду Одеської області

від 24.12.2019

у складі судді Найфлейша В.Д.

у справі №916/3619/19

за заявою Компанії "Джерефі Лімітед"

про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.07.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", боржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 22.07.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 у справі №916/3619/19 в порядку статей 286 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3619/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №916/3619/19 за касаційною скаргою ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019; призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 24.09.2020 о 10:45.

4. Компанія "Джерефі Лімітед" подала відзив на касаційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. 05.12.2019 Компанія "Джерефі Лімітед" (далі - ініціюючий кредитор) звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) (том 1, а.с. 4-9).

5.1. В обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" ініціюючий кредитор зазначив про наявність у боржника заборгованості на загальну суму 750 638, 82 доларів США (на дату звернення із заявою 05.12.2019 за курсом НБУ еквівалентно 17 963 012, 15 грн.), що виникла на підставі укладених між ініціюючим кредитором та боржником договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014, договорів оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015, №30-06/15 від 30.06.2015 та договорів купівлі-продажу №18-10/17 від 18.10.2017, №23-10/18 від 23.10.2018.

5.2. На виконання вимог абзацу 4 частини другої статті 34 КУзПБ до заяви ініціюючого кредитора долучено докази авансування винагороди арбітражному керуючому на суму 40 875 грн. (том 1, а.с. 13).

6. 10.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Компанії "Джерефі Лімітед" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" прийнято до розгляду у підготовчому засіданні на 24.12.2019.

7. Боржник у порядку статті 36 КУзПБ надав до суду у підготовчому засіданні 24.12.2019 відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство із запереченнями щодо обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на суму 750 638, 82 доларів США, з огляду на відсутність оригіналу акта звірки взаєморозрахунків за договором позики №1 від 10.10.2013 за період з 10.10.2013 по 01.09.2019, оригіналів банківських документів, що підтверджують факт перерахунку коштів на рахунок боржника; відсутність оригіналу акта звіряння та банківських документів за договором позики №2 від 03.02.2014; згідно з договорами оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015, №30-06/15 від 30.06.2015 кредитором не надано боржнику рахунків та доказів здійснення комерційних польотів; боржником заявлено про застосування позовної давності до вимог ініціюючого кредитора за зазначеними договорами позики та оренди повітряного судна (том 2, а.с. 43-70).

Боржник зауважив, що за умовами договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, у разі виникнення між сторонами спорів під час виконання договірних зобов`язань, такі спори передаються на вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України; у зв`язку з чим, на думку боржника, є безпідставним звернення кредитора із заявою про відкриття справи про банкрутство на підставі заборгованості боржника, що виникла за цими договорами.

7.1. Боржник заперечував проти вимог ініціюючого кредитора, заявлених згідно з договором купівлі-продажу №18-10/17 від 18.10.2017, оскільки кредитором-продавцем не виставлено боржнику рахунків та не надано жодних підтверджуючих документів завершення процедури оформлення товару в режимі "імпорт 40"; аргументуючи безпідставністю вимог кредитора за договором купівлі-продажу №23-10/18 від 23.10.2018, боржник зауважив, що кредитором не виставлено боржнику рахунків, у зв`язку з чим строк оплати не настав, а сам договір має ознаки удаваного правочину.

7.2. Боржник з посиланням на приписи частини шостої статті 39 КУзПБ доводив наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, з огляду на те, що факт наявності у боржника заборгованості відповідно до зазначених ініціюючим кредитором договорів позики, оренди повітряного судна, купівлі-продажу та її розмір є спірними, так як заперечуються боржником; отже, наявний спір про право за кожним із таких договорів, який підлягає вирішенню судом у позовному провадженні.

8. 24.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 8 435 315, 88 грн., у решті заявлених вимог відмовлено; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Наумову О.В. та встановлено їй грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; вирішено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633); відхилено заяви арбітражних керуючих Орлової Т.А. від 19.12.2019 (вх. №3-1027/19), Колмикової Т.О. від 19.12.2019 (вх. №3-1026/19), Дарієнко О.В. від 24.12.2019 (вх. №3-1048/19), Дарієнко В.Д. від 24.12.2019 (вх. №3-1049/19) про участь у справі про банкрутство; вирішено інші процесуальні питання.

8.1. Розглядаючи справу у підготовчому засіданні 24.12.2019, місцевий суд встановив, що 10.10.2013 між Компанією "Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" укладено договір позики №1, згідно з яким позикодавець (ініціюючий кредитор) зобов`язався надати позичальнику (боржнику) позику на суму 500 000 доларів США під 5% річних (яку зменшено до 1% річних на підставі додаткової угоди від 01.08.2014) на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника; позика надається строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього її траншу. Зазначені договір позики та додаткова угода до нього зареєстровані в Управлінні НБУ в Одеській області, що підтверджується довідками Управління №18-28/8464 від 20.11.2013 та №18-28/7521 від 15.09.2014.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позики №1 від 10.10.2013 ініціюючим кредитором перераховано на рахунок боржника-позичальника грошові кошти на загальну суму 250 000 доларів США чотирьома траншами (02.12.2013, 03.12.2013, 05.12.2013, 12.12.2013), на підтвердження чого надано суду копії банківських виписок, оригінали яких оглянуто господарським судом та представником ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" у підготовчому засіданні. Під час огляду оригіналів платіжних документів, як письмових доказів, сторонами їх не спростовано та не висловлено заперечень щодо їх справжності (дійсності).

Разом з тим, як встановлено судом, строк виконання зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики №1 настав через 60 місяців з моменту останнього траншу, тобто 12.12.2018, однак на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 боржник не надав доказів повернення позики на суму 250 000 доларів США.

8.2. Суд встановив, що ініціюючий кредитор-позикодавець та боржник-позичальник 03.02.2014 уклали договір позики №2, за умовами якого позикодавець взяв на себе зобов`язання з надання позичальнику позики на суму 500 000 доларів США під 5% річних на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника, на період користування грошовими коштами, наданими як позика, у 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.

Сторони договору позики №2 від 03.02.2014 на підставі додаткової угоди від 02.03.2015 виклали у новій редакції пункти 1.2, 1.5, 1.7 договору позики №2 та визначили розмір процентної ставки як 1% річних, що не підлягає корегуванню, погодили надання позичальнику (боржнику) позики позикодавцем за кредитною лінією двома траншами: 100 000 доларів США не пізніше 10.04.2014, та 400 000 доларів США не пізніше 31.12.2015 за листом позичальника, який зобов`язувався повернути позику до 09.04.2019.

Судом встановлено, що за даними банківської виписки від 03.04.2014 вбачається, що на виконання умов договору позики №2 від 03.02.2014 позикодавець перерахував позичальнику 100 000 доларів США; оригінал цього письмового доказу суд оглянув у підготовчому засіданні, а сторони не заперечували щодо його справжності (дійсності).

Суд встановив, що станом на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 в матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості боржником, строк повернення якої настав 09.04.2019.

8.3. Місцевим судом визначено розмір заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором за договорами позики як такий, що підтверджений належними і достатніми доказами та не спростований боржником, на суму 350 000 доларів США (250 000 доларів США за договором №1 та 100 000 доларів США за договором №2). Зазначена сума боргу не погашена боржником на дату підготовчого засідання 24.12.2019.

8.4. Суд відмовив у визнанні вимог ініціюючого кредитора за тілом позики на суму 250 000 доларів США за договором позики №1 від 10.10.2013, оцінивши, як недостатні докази перерахування ініціюючим кредитором на користь боржника зазначеної суми позики, надані кредитором-позикодавцем акти звірки від 01.09.2019 за відсутності платіжних доручень або банківських виписок як первинних документів про перерахування грошей або інших доказів припинення зобов`язань.

8.5. Розглянувши вимоги ініціюючого кредитора по процентах за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, місцевий суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.

8.5.1. Суд встановив, що розрахунок процентів за договором позики №1 згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період 10.10.2013 - 01.09.2019 на суму 24 694, 99 доларів США є невірним, оскільки проценти нараховано на суму позики за договором №1 - 500 000 доларів США, тоді як матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитором боржнику позики за договором №1 лише на суму 250 000 доларів США.

З огляду на таке, суд відмовив ініціюючому кредитору у визнанні вимог на суму 24 694, 99 доларів США процентів за договором позики №1 від 10.10.2013 за безпідставністю їх нарахування, у зв`язку з чим відхилив вимоги боржника про застосування позовної давності за вимогами кредитора у цій частині.

8.5.2. Судом встановлено, що вимоги по процентах за договором позики №2 від 03.02.2014 за період третього кварталу 2016 року 30.09.2016 заявлено ініціюючим кредитором на суму 248, 63 доларів США при поданні у грудні 2019 року заяви про відкриття щодо позичальника провадження у справі про банкрутство, тобто поза межами позовної давності у три роки, про застосування якої заявлено боржником у відзиві на заяву ініціюючого кредитора.

За таких обставин, місцевий суд відмовив у визнанні вимог ініціюючого кредитора на суму 248, 63 доларів США процентів за договором позики №2 від 03.02.2014 за наслідком спливу строку позовної давності для їх пред`явлення до боржника.

8.5.3. Судом встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора по процентах за договором позики №2 від 03.02.2014 на суму 2 495, 20 доларів США (2 743, 83 - 248, 63) заявлені в межах строку позовної давності та підтверджені належними доказами.

8.6. Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора, заявлені на підставі договорів оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015 та №30-06/15 від 30.06.2015, місцевий суд встановив, що за умовами зазначених договорів ініціюючий кредитор (орендодавець) передав в оренду боржника повітряні судна ЯК-42Д для виконання польотів із забезпечення авіаперевезень пасажирів, пошти, багажу та вантажів, дозволених до авіаперевезень, а боржник в силу пункту 6.1 цих договорів зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах, визначених сторонами в окремому додатку, а саме на суму 4 000 доларів США на місяць (по кожному договору) протягом 30 днів після виставлення рахунку орендодавцем; орендна плата підлягає нарахуванню з моменту виконання першого комерційного польоту повітряного судна.

Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано доказів виставлення ініціюючим кредитором (орендодавцем) на адресу боржника (орендаря) рахунків на оплату, що передбачені додатковою угодою, а також не підтверджено даних про здійснення комерційних польотів орендарем.

З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку, що в ініціюючого кредитора не виникло право вимоги до боржника за договорами оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015 та №30-06/15 від 30.06.2015 на суму 28 200 доларів США, у зв`язку із звільненням орендаря (боржника) від плати на підставі приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також, місцевий суд відмовив боржнику у застосуванні наслідків спливу позовної давності в цій частині вимог ініціюючого кредитора, у задоволенні яких судом відмовлено за їх безпідставністю.

8.7. Місцевим судом встановлено обставини укладення між Компанією "Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" договору №18-10/17 від 18.10.2017, за умовами якого продавець (ініціюючий кредитор) продає, а покупець (боржник) купує авіадвигун типу Д-36 серії 1А, №708036381А003, що був у використанні у несправному стані, вартістю 10 000 доларів США; вартість товару покупець сплачує прямим переводом на рахунок продавця на таких умовах: 100 відсотків вартості товару покупець сплачує продавцю протягом 60 календарних днів після оформлення товару в режимі "Импорт-40" (пункт 5.1. договору).

Судом встановлено, що на підставі акта прийманні-передачі до договору від 18.10.2017 продавець (ініціюючий кредитор) передав, а покупець прийняв товар у власність; вартість товару складає 10 000 доларів США згідно з наданим суду актом звірки.

Однак, судом не встановлено надання ініціюючим кредитором доказів оформлення товару у режимі "Импорт-40" на виконання вимог пункту 5.1. цього договору.

За таких обставин, місцевий суд відмовив ініціюючому кредитору у визнанні вимог до боржника, заявлених на підставі договору №18-10/17 від 18.10.2017, надавши оцінку акту приймання-передачі судна та акту звірки взаєморозрахунків як недостатнім доказам на підтвердження факту вчинення цього правочину за відсутності документів митного оформлення товару відповідно до вимог чинного законодавства.

8.8. Місцевим судом встановлено, що 23.10.2018 між ініціюючим кредитором, як продавцем, та боржником, як покупцем укладено договір №23-10/18, згідно з яким продавець продає, а покупець купує без ресурсу та льотної придатності, без двох авіаційних двигунів, у розібраному некомплектному стані повітряне судно: АН-72 1988 року випуску, вартістю 85 000 доларів США; за умовами пункту 5.1. договору, продавець самостійно визначає порядок взаєморозрахунків за цим договором шляхом виставлення відповідного рахунку (рахунків), в якому (яких) зазначається сума, що підлягає перерахуванню протягом п`яти днів після виставлення рахунку (рахунків).

Суд встановив відсутність у матеріалах справи рахунків на оплату згідно з договором №23-10/18 від 23.10.2018, які мали бути виставлені ініціюючим кредитором боржнику-покупцю, а також доказів оформлення вантажної митної декларації на товар відповідно до вимог чинного законодавства України, що є обов`язковою умовою цього договору.

З огляду на встановлене, місцевий суд відхилив вимоги ініціюючого кредитора у цій частині та зауважив, що акт приймання-передачі судна та акт звірки взаєморозрахунків не є достатніми доказами вчинення зазначеного правочину за відсутності документів митного оформлення товару (судна); водночас, суд не прийняв до уваги доводи боржника про наявність у договору №23-10/18 від 23.10.2018 ознак удаваного правочину, зважаючи на обставини непідтвердження належними та достатніми доказами факту виникнення у боржника заборгованості за таким договором.

8.9. Доводи боржника про наявність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, як підстави для відмови у відкритті щодо боржника провадження у справі про банкрутство, місцевий суд відхилив з огляду на встановлені обставини відсутності станом на дату проведення підготовчого засідання відкритих проваджень щодо оспорювання боржником правочинів, на підставі яких ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги у дану справу про банкрутство.

Суд зауважив, що звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у зв`язку із наявністю у нього грошових зобов`язань відповідно до цивільно-правових договорів у розумінні статті 1 КУзПБ, незалежно від того, чи кредитор попередньо звертався з позовними вимогами до боржника, у тому числі у міжнародний комерційний арбітраж згідно умов договорів позики №1 та №2, є правом кредитора, гарантованим КУзПБ та ГПК України.

9. Приймаючи рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", місцевий суд виходив з того, що ініціюючим кредитором підтверджено дійсність вимог до боржника на загальну суму 352 495, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2019 еквівалентно 8 435 315, 88 грн., які не погашено боржником до підготовчого судового засідання 24.12.2019; за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633) вбачається, що боржник не володіє на праві власності будь-яким нерухомим майном; визначеним частиною третьою статті 39 КУзПБ правом на подання доказів на підтвердження спроможності виконати майнові зобов`язання перед ініціюючим кредитором на суму більш як 8,4 млн. грн. за рахунок інших активів боржник не скористався, тому є підстави для відкриття щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" справи про банкрутство із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, введенням процедури розпорядження майном боржника та призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Наумової О.В., кандидатура якої відповідає вимогам статті 11 КУзПБ та була визначена шляхом автоматизованого відбору першою з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, відповідно до довідки від 09.12.2019.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

10. 30.06.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 - без змін.

11. Апеляційний суд, керуючись приписами статті 269 ГПК України, переглянув ухвалу підготовчого засідання 24.12.2019 в межах доводів боржника про необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, заявлених на підставі договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014, і зауважив, що в решті заявлених ініціюючим кредитором вимог згідно з договорами оренди повітряного судна та купівлі-продажу, у задоволенні яких судом було відмовлено, боржник ухвалу підготовчого засідання не оскаржував.

12. Апеляційним судом надано оцінку вимогам апеляційної скарги боржника щодо скасування оскаржуваної ухвали підготовчого засідання та закриття провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" з посиланням на безпідставність вимог ініціюючого кредитора на суму 352 495, 20 доларів США за договорами позики №1 та №2 як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами виникнення у боржника зобов`язань з повернення позики.

12.1. Апеляційний суд спростував доводи боржника про помилковість висновків місцевого суду щодо настання у грудні 2018 строку виконання боржником зобов`язання з повернення ініціюючому кредитору грошових коштів за договором позики №1 від 10.10.2013 з посиланням позичальника на те, що кредитор-позикодавець не виконав свого обов`язку щодо надання передбачених умовами спірного договору траншів позики, тоді як строк виконання боржником зобов`язання з повернення грошових коштів необхідно відраховувати з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника-боржника останнього траншу позики за договором №1 від 10.10.2013.

Суд зауважив, що на виконання умов договору позики №1 від 10.10.2013 щодо надання позики на суму 500 000 доларів США ініціюючим кредитором перераховано на рахунок боржника грошові кошти на загальну суму 250 000 доларів США чотирьома траншами 02.12.2013 на суму 100 000 доларів США, 03.12.2013 на суму 25 000 доларів США, 05.12.2013 на суму 62 500 доларів США та 12.12.2013 на суму 62 500 доларів США, що підтверджується виписками по операції, долученими до матеріалів справи (том 2, а.с. 22-25).

Судом встановлено, що при укладенні 10.10.2013 договору позики №1 сторони погодили, що позика надається позикодавцем строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.

Разом з тим, як встановлено судами, внаслідок укладення додаткової угоди від 02.03.2015 сторони внесли зміни у пункт 1.7. договору позики №1 від 10.10.2013 та визначили строк надання позики до 29.12.2018.

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про настання строку виконання боржником зобов`язання з повернення ініціюючому кредитору суми позики за договором позики №1 в розмірі 250 000 доларів США на дату звернення ініціюючого кредитора 05.12.2019 із заявою про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

12.2. Доводи боржника про безпідставність заявлених ініціюючим кредитором вимог за договором позики №2 апеляційний суд спростував, з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено обставини укладення 03.02.2014 між ініціюючим кредитором та боржником договору позики №2 на умовах надання позикодавцем боржнику-позичальнику грошових коштів на суму 500 000 доларів США в користування зі сплатою процентів строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позики №2 ініціюючий кредитор перерахував на рахунок боржника грошові кошти на суму 100 000 доларів США, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по операції від 03.04.2014 (том 2, а.с. 27).

Суд зауважив, що 02.03.2015 додатковою угодою до договору позики №2 від 03.02.2014 сторони змінили умови договору щодо строку повернення позики та визначили його до 09.04.2019.

З огляду на таке, апеляційний суд спростував доводи боржника про ненастання у нього на дату звернення ініціюючого кредитора 05.12.2019 із заявою про відкриття справи про банкрутство строку виконання зобов`язання з повернення позики на суму 100 000 доларів США за договором позики №2 від 03.02.2014, строк дії якого сплив 09.04.2019.

12.3. Доводи боржника щодо неналежності та недопустимості як доказів у справі наданих ініціюючим кредитором платіжних документів на підтвердження перерахування грошових коштів за договорами позики №1 та №2 апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, з посиланням на приписи статей 73 74 91 ГПК України, та зауважив, що у підготовчому засіданні 24.12.2019 місцевим судом оглянуто надані представником ініціюючого кредитора оригінали письмових доказів, а саме платіжних документів, що підтверджують обставини перерахування кредитором боржнику коштів як позики за договорами позики №1 та №2 на загальну суму 350 000 доларів США, та жодних заперечень щодо належності та допустимості таких письмових доказів представниками боржника у засіданні місцевого суду 24.12.2019 не висловлено.

Апеляційний суд зазначив, що надані ініціюючим кредитором на підтвердження заявлених до боржника вимог за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 належно засвідчені копії платіжних документів містять усі необхідні реквізити, зокрема назву (виписка по операції); дату їх складення (02.12.2013, 03.12.2013, 05.12.2013, 12.12.2013, 03.04.2014); зазначення особи, на користь якої перераховано грошові кошти (ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"); назву банківської установи (АТ "ІМЕКСБАНК"); суми перерахованих коштів; зазначення призначення платежу (згідно договору позики №1 від 10.10.2013 та згідно договору №2 від 03.02.2014); особистий підпис та дані про уповноважену особу банку (провідний економіст АТ "ІМЕКСБАНК" Кузнєцова Л.О.) (том 2, а.с. 22-27).

Суд зауважив, що представником ініціюючого кредитора - адвокатом Джаноян Л.А. оригінали зазначених платіжних документів надавались для огляду апеляційному суду; судом встановлено відповідність копій долучених до матеріалів справи платіжних документів на підтвердження зарахування коштів як позики за договорами позики №1 та №2 на рахунок боржника оригіналам зазначених платіжних документів.

Апеляційний суд зазначив, що у разі наявності сумнівів щодо достовірності та справжності наданих ініціюючим кредитором платіжних документів боржник не був позбавлений можливості звернутися до банківської установи, через яку проводилися грошові кошти, що надавались траншами як позика за договорами №1, №2, із запитом щодо встановлення правильності оформлення платіжних документів та факту перерахування ініціюючим кредитором спірних коштів на валютний рахунок боржника.

12.4. Доводи боржника про нечинність додаткової угоди від 02.03.2015 до договору позики №1, у зв`язку із фальсифікацією підпису директора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", суд апеляційної інстанції відхилив, звертаючись до презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), яка за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, про що зроблено висновок Верховним Судом у постановах 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц та 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.

Апеляційним судом встановлено, що пунктами 7.2, 7.3 договору позики №1 від 10.10.2013 сторони визначили, що у разі неможливості досягнення згоди, будь-яка суперечка, що виникла за цим договором або у зв`язку із ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погодилися з тим, що у процесі розгляду і вирішення суперечки буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Апеляційний суд зауважив, що як на час розгляду справи місцевим судом, так під час апеляційного перегляду справи у підготовчому засіданні, боржником не надано доказів на підтвердження факту його звернення до судових установ щодо спростування (визнання недійсним) правочину (договору позики №1), на підставі якого ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги до боржника, та відповідно прийняття рішення про визнання договору позики №1 та (або) додаткових угод до нього недійсними.

12.5. Апеляційним судом розглянуто доводи боржника щодо відсутності доказів реєстрації договорів позики №1, №2 та додаткових угод до них в Управлінні НБУ в Одеській області та спростовано такі доводи, як необґрунтовані.

Суд з посиланням на приписи пунктів 1.1, 1.7, 1.8, 1.16 глави 1 розділу 1 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ №270 від 17.06.2004, у редакції, чинній на момент укладення між ініціюючим кредитором, як нерезидентом, та боржником-позичальником, як резидентом, договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них від 02.03.2015, дійшов висновку, що здійснення реєстрації договорів позики і додаткових угод до них, укладених з нерезидентами, у територіальному управлінні НБУ за місцезнаходженням обслуговуючого банку є обов`язком резидента-позичальника грошових коштів у позикодавця-нерезидента.

Апеляційним судом встановлено, що повідомлення про укладення договорів позики та договорів про внесення змін до них подавались до територіального управління НБУ саме ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", як резидентом-позичальником коштів, та відповідно на його адресу повідомлялось управлінням НБУ про реєстрацію таких правочинів (том 2, а.с. 29-42, том 3, а.с. 206-215).

З огляду на правове регулювання порядку реєстрації правочинів щодо отримання позики резидентами від нерезидентів, з урахуванням вимог пункту 4 частини другої статті 42, статті 74 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язком боржника як резидента-позичальника, є доведення перед судом переконливості своїх доводів щодо відсутності реєстрації договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них 02.03.2015 у територіальному управлінні НБУ.

Разом з тим, боржником не надано суду письмових доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт відсутності реєстрації установами НБУ угод та які б спростували аргументи ініціюючого кредитора-нерезидента щодо обставин укладення з боржником-резидентом договорів позики з дотриманням вимог чинного законодавства щодо їх реєстрації у територіальному управлінні НБУ, докази чого надано кредитором суду.

Апеляційний суд зауважив, що під час розгляду справи місцевим судом боржник не заперечував проти факту реєстрації договорів позики №1, №2 в установах НБУ, а в суді апеляційної інстанції не спростував такі обставини належними доказами.

12.6. Доводи боржника про те, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, апеляційний суд спростував, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що вирішуючи питання про те, чи має місце спір про право, суд має виходити із наявності (відсутності) обставин, з якими закон пов`язує недоведеність суб`єктивного права, наявність перешкод у його здійсненні (невизнання такого права, його порушення чи оспорювання), усунення яких можливо виключно у судовому порядку в межах позовного провадження. Висновок суду про існування спору про право, як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, має містити не лише констатацію факту існування спору про право, а й висновок щодо обставин, які потрібно встановити у позовному провадженні та які необхідні для прийняття рішення у порядку статті 39 КУзПБ та не можуть бути досліджені та встановлені за результатами розгляду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні.

Апеляційний суд встановив, що Компанія "Джерефі Лімітед", як ініціюючий кредитор, скористалася передбаченим статтею 34 КУзПБ правом на подання заяви про відкриття щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" справи про банкрутство на підставі заборгованості боржника за рядом цивільно-правових договорів (позики, оренди повітряного судна, купівлі-продажу). Водночас, заперечуючи у поданому в порядку статті 36 КУзПБ відзиві на заяву про відкриття провадженні у справі проти вимог кредитора з посиланням на недотримання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів, на підставі яких кредитором було заявлено грошові вимоги, боржник не надав доказів на підтвердження факту його звернення з відповідними позовами щодо оскарження дійсності таких правочинів як суду першої інстанції, так апеляційному суду.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що формальна незгода боржника з грошовими вимогами ініціюючого кредитора, заперечення ним права кредитора на стягнення заявленої суми коштів, висловлені боржником сумніви щодо дійсності правочинів без надання суду доказів доведення переконливості такої незгоди, невжиття боржником дій щодо спростування обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, шляхом оскарження в судовому порядку спірних правочинів, не можуть свідчити про наявність спору про право; натомість така поведінка боржника, як контрагента кредитора за цивільно-правовими договорами, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності відповідно до статті 3 ЦК України.

13. Переглянувши ухвалу підготовчого засідання 24.12.2019, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про доведення ініціюючим кредитором обґрунтованості грошових вимог до боржника на загальну суму 352 495, 20 доларів США (що за курсом НБУ на дату звернення із заявою про відкриття справи про банкрутство еквівалентно 8 435 315, 88 грн.) основного боргу за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та процентів за договором позики №2 від 03.02.2014, дійсність яких не спростовано боржником у судовому порядку, за умов встановлених місцевим судом обставин відсутності у боржника нерухомого майна та недоведення боржником його спроможності виконати майнові зобов`язання перед ініціюючим кредитором за рахунок інших активів, що є підставою для відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора в порядку статті 39 КУзПБ.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", боржник у справі)

14. Скаржник доводив помилковість висновків місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство на підставі грошових зобов`язань, що виникли відповідно до укладених між боржником та ініціюючим кредитором договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, оскільки кредитором-позикодавцем не виконано обов`язку щодо надання боржнику-позичальнику траншів позики відповідно до умов пунктів 1.5 договорів позики №1 та №2, про що боржник зазначав у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з вимогою щодо надання кредитором оригіналів банківських документів на підтвердження факту перерахування коштів на рахунок боржника, а також у доводах апеляційної скарги на ухвалу підготовчого засідання місцевого суду.

15. Скаржник зауважив, що додаткові угоди від 02.03.2015 до договорів позики №1 та №2, за умовами яких змінено пункти 1.7 договорів щодо строку надання грошових коштів у позику (відповідно до 29.12.2018 за договором №1 та до 09.04.2019 за договором №2), не укладалися боржником, так як підписи директора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" Артвіха І.В. на зазначених додаткових угодах сфальсифіковані, про що боржник зазначав в апеляційній скарзі, однак, зазначені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали підготовчого засідання.

16. Скаржник аргументував, що на відміну від договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, додаткові угоди до них від 02.03.2015 не були зареєстровані в Управлінні НБУ в Одеській області за місцезнаходженням обслуговуючого банку, що є обов`язковим для набрання чинності такими угодами відповідно до пунктів 2 цих угод; за таких обставин, боржник вважає безпідставним посилання судів на умови зазначених додаткових угод при визначенні строку виконання боржником зобов`язання перед кредитором щодо повернення позики за договорами позики №1 та №2.

17. Скаржник зазначив про неналежність, як доказів зарахування коштів позики на рахунок боржника, наданих ініціюючим кредитором виписок про операції з посиланням на відсутність у зазначених банківських документах обов`язкових реквізитів, зокрема, офіційної назви банківської установи, яка їх видала, відтиску печатки цієї банківської установи та зазначення прізвища та посади службової особи, відповідальної за видачу документа; подані кредитором у підготовче засідання виписки про операції не є первинними документами, так як не є жодних із видів меморіальних документів, передбачених законодавством України, чинним на дати їх складення у 2013-2014 роках.

18. Скаржник зауважив на наявності спору про право у вимогах ініціюючого кредитора з огляду на наявність у боржника заперечень щодо дійсності грошових зобов`язань за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та доводи боржника про ненастання строку виконання зобов`язань з повернення позики з огляду на обставини невиконання кредитором-позикодавцем обов`язку щодо надання боржнику траншів позики; за доводами боржника, кредитор, подаючи заяву про відкриття справи про банкрутство, фактично заявив вимогу про зміну правовідношення, яке виникло за договорами позики №1 та №2, а саме щодо зміни строку виконання зобов`язань з повернення грошових коштів, що має наслідком припинення договірних правовідносин.

19. Скаржник аргументував наявністю підстав для визнання договорів позики №1 і №2 недійсними з огляду на їх укладення боржником з Компанією "Джерефі Лімітед", одноосібним власником якої є ОСОБА_1 , який водночас обіймав посаду заступника директора товариства-боржника по зовнішньоекономічних питаннях у спірний період; зазначене, за доводами боржника, свідчить про те, що ініціюючий кредитор та його одноосібний власник є заінтересованими особами щодо боржника.

20. Скаржник зазначив, що на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 боржник звернувся до ініціюючого кредитора з двома позовами про визнання недійсними, серед іншого, договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, які передано на вирішення Господарського суду Одеської області та Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій платі України; про факт оспорювання правочинів, на підставі яких було заявлено грошові вимоги ініціюючим кредитором, боржником повідомлено місцевий господарський суд, однак, зазначені обставини не були взяті до уваги при розгляді заяви кредитора у підготовчому засіданні під час з`ясування наявності підстав для відкриття справи про банкрутство, тому висновки судів про відсутність спору про право у вимогах кредитора помилкові.

21. Скаржник зауважив, що в межах постанови апеляційного суду 30.06.2020 викладено протокольну ухвалу суду 30.06.2020, якою відхилено клопотання боржника про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим обмежено боржника у процесуальній можливості взяти участь у судовому засіданні апеляційного суду через представника. Скаржник доводив, що апеляційним судом переглянуто ухвалу підготовчого засідання за відсутності у судовому засіданні представника боржника, якого хоча і було належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, однак, боржник не мав об`єктивної можливості взяти участь у судовому засіданні апеляційного суду 30.06.2020 у місті Одесі через уповноваженого представника, який фактично перебував у місті Львові, у зв`язку із запровадженням карантину на усій території України та відсутності послаблення карантинних заходів.

Доводи інших учасників справи

22. Ініціюючий кредитор у відзиві на касаційну скаргу заперечував доводи боржника про недійсність заявлених кредитором грошових вимог на підставі договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них, зазначаючи про встановлення місцевим та апеляційним судами на підставі належних та допустимих доказів обставин надання ініціюючим кредитором боржнику грошових коштів на виконання зазначених договорів на загальну суму 350 000 доларів США та невиконання боржником обов`язку з повернення коштів у погоджені в додаткових угодах 02.03.2015 строки, що стало підставою для ініціювання кредитором порушення щодо боржника справи про банкрутство в порядку статей 34 39 КУзПБ.

23. Ініціюючий кредитор зауважив на помилковості доводів боржника щодо наявності у вимогах кредитора спору про право, як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно з абзацом 2 частини шостої статті 39 КУзПБ, оскільки на дату проведення у справі підготовчого засідання 24.12.2019 боржником було лише подано до Господарського суду Одеської області та Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій платі України позови про оскарження правочинів, відповідно до яких ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги до боржника як підставу для відкриття відносно нього справи про банкрутство. Разом з тим, як на час розгляду справи місцевим судом (24.12.2019), так апеляційний судом (30.06.2020) господарським судам не було надано інформації щодо наявності відкритих проваджень із зазначенням номера справи, складу суду з розгляду спорів боржника щодо дійсності договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них 02.03.2015, якими обґрунтовано грошові вимоги ініціюючого кредитора.

24. Ініціюючий кредитор заперечував доводи боржника про неправомірне відхилення апеляційним судом його клопотання про відкладення розгляду справи та прийняття рішення за наслідком апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання без участі представника боржника, оскільки 04.06.2020 апеляційним судом відкладено розгляд справи на 30.06.2020 у зв`язку з неявкою представника боржника у судове засідання, яке за його клопотанням призначене у режимі відеоконференції із судом у місті Львові за місцем проживання директора боржника та представника боржника; у судове засідання апеляційного суду 30.06.2020, проведення якого також було визначено у режимі відеоконференції із Залізничним районним судом міста Львова, представник боржника не з`явився, заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого відмовлено апеляційним судом з огляду на неодноразове відкладення судових засідань у справі, невизнання обов`язковою явки представників сторін у судові засідання 04.06.2020 і 30.06.2020 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду в межах предмета касаційного оскарження судових рішень та в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 14-21 описової частини цієї постанови.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції

26. Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Положеннями статті 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Отже, законодавцем не обмежено перелік підстав, з яких виникають грошові зобов`язання боржника перед кредиторами. Такими підставами можуть бути укладені боржником договори (правочини), грошові зобов`язання зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, які виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, та які мають бути виражені у грошових одиницях. Новелою цього Кодексу є те, що для відкриття справи про банкрутство не вимагається підтвердження розміру грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника за судовим рішенням про стягнення боргу.

27. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

Положення частин першої-третьої, п`ятої статті 39 КУзПБ передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

28. Водночас, відповідно до положень КУзПБ законодавець, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відмовився від таких умов відкриття провадження у справі про банкрутство, як обґрунтування ініціюючим кредитором (чи декількома кредиторами у випадку подання єдиної заяви про відкриття процедури банкрутства) доказів відкриття виконавчого провадження не менше трьох місяців до моменту відкриття процедури банкрутства, а також мінімального сукупного розміру безспірних вимог кредитора (кредиторів), що становив не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат.

29. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі законодавцем у частині шостій статті 39 КУзПБ визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 (пункти 69-71), від якої колегія суддів під час розгляду справи №916/3619/19 не вбачає необхідності відступати.

30. Колегія суддів звертається до правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі №905/2030/19 про те, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Положення КУзПБ не встановлюють обов`язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк виконання яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав КУзПБ покладено саме на боржника.

У постанові від 23.06.2020 у справі №910/1067/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що достатнім є сам факт наявності у господарському суді двох спорів про право, результати вирішення яких можуть вплинути на розмір заявлених вимог ініціюючого кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства. З огляду на таке Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про порушення справи про банкрутство та про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

31. Положеннями статті 36 КУзПБ, з метою реалізації засад змагальності при розгляді справи про банкрутство у підготовчому засіданні, боржнику надано право на подання відзиву на заяву про відкриття провадження у справі та викладення своїх заперечень щодо вимог заявника (заявників) з наданням доказів необґрунтованості таких вимог.

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 (пункт 95).

Водночас, Верховний Суд зауважує, що у місцевого господарського суду під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що у свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також приймаючи до уваги принцип диспозитивності господарського судочинства.

Відтак, встановлення господарським судом у підготовчому засіданні обставин наявності відкритого позовного провадження з розгляду спору щодо дійсності грошового зобов`язання, на підставі якого заявлено вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зумовлює обов`язок суду відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство за такою заявою кредитора в порядку частини шостої статті 39 КУзПБ.

32. Під час розгляду у підготовчому засіданні 24.12.2019 заяви Компанії "Джерефі Лімітед" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" місцевим судом встановлено обґрунтованість грошових вимог ініціюючого кредитора в частині основного боргу за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 на загальну суму 350 000 доларів США та процентів за договором позики №2 на суму 2 495, 20 доларів США, що разом становить 352 495, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2019 еквівалентно 8 435 315, 88 грн.

Судом встановлено, що заявлені ініціюючим кредитором грошові вимоги у цій частині боржником не погашено до підготовчого судового засідання 24.12.2019, а за даними державних реєстрів речових прав вбачається відсутність у боржника активів, за рахунок яких було б можливим виконання майнових зобов`язань перед кредитором за договорами позики №1 та №2 на суму понад 8,4 млн. грн.

Місцевий суд розглянув доводи боржника про пред`явлення ним позовів до ініціюючого кредитора про оспорення дійсності правочинів позики та додаткових угод до них 02.03.2015, на яких ґрунтуються грошові вимоги, заявлені як підстава для відкриття щодо боржника справи про банкрутство. Суд зауважив, що такі доводи боржника не можуть підтверджувати наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора, оскільки на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 відсутні відомості про відкриття компетентними судами, до яких звернувся боржник (як господарським судом, так міжнародним комерційним арбітражем), проваджень у справах з розгляду спорів щодо дійсності укладених між боржником та ініціюючим кредитором договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них 02.03.2015. Як вбачається з ЄДРСР ухвалою місцевого суду тільки 31.08.2020 порушено провадження у справі №916/2329/20 за позовом боржника до ініціюючого кредитора про визнання недійсними договорів позики та додаткових угод до них.

З такими висновками погодився апеляційний суд під час апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання місцевого суду 24.12.2019, встановивши відсутність на дату проведення судового засідання 30.06.2020 відомостей про відкриті провадження з розгляду спорів щодо дійсності правочинів, якими обґрунтовано вимоги кредитора.

33. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів за наслідком проведення підготовчого засідання про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" за вимогами Компанії "Джерефі Лімітед" на суму 352 495, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2019 еквівалентно 8 435 315, 88 грн., які не погашені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (до 24.12.2019), за відсутності доказів, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора, заявлених на підставі договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, а саме заперечень боржника щодо вимог ініціюючого кредитора у вигляді позову (позовів) щодо оспорення дійсності правочинів, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, який (які) пред`явлено до кредитора до моменту його звернення 05.12.2019 із заявою про відкриття щодо боржника справи про банкрутство в порядку статті 34 КУзПБ.

Висновки місцевого (ухвала 24.12.2019) та апеляційного (постанова 30.06.2020) судів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 (пункт 95) у справі №910/4658/20, щодо обставин (фактів), які можуть беззаперечно свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора.

34. Колегія суддів зауважує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що позовне провадження у справі №916/2329/20 за позовом ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" до Компанії "Джерефі Лімітед" про визнання недійсними договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 і додатків до них порушено ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2020 з призначенням підготовчого засідання на 22.09.2020.

Отже, є обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про відсутність спору про право у пред`явлених 05.12.2019 ініціюючим кредитором Компанією "Джерефі Лімітед" грошових вимогах до ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на суму 352 495, 20 доларів США, що ґрунтуються на договорах позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 з додатковими угодами до них від 02.03.2015, на дату проведення 24.12.2019 підготовчого засідання у справі про банкрутство №916/3619/19.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

35. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, встановлення на підставі доказів у справі обставин на підтвердження дійсності грошових зобов`язань боржника перед ініціюючим кредитором, що виникли на підставі договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 з додатковими угодами до них від 02.03.2015, з наданням оцінки доказам, поданим ініціюючим кредитором на підтвердження своїх вимог, та запереченням боржника проти задоволення таких вимог, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень.

Відтак, доводи боржника за змістом пунктів 14-17 описової частини цієї постанови щодо неповноти доказів існування у нього заборгованості перед ініціюючим кредитором з повернення грошових коштів як позики, наданої на підставі договорів позики №1 та №2, та неправильної їх оцінки, є необґрунтованими, оскільки викладені без урахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

36. Доводи боржника про наявність спору про право у заявлених ініціюючим кредитором вимогах на підставі договорів позики №1 та №2 з додатковими угодами (пункти 18-20 описової частини постанови), колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на висновки пунктів 26-34 мотивувальної частини цієї постанови.

37. Верховний Суд вважає безпідставними доводи боржника про порушення апеляційним судом його права на участь у судовому засіданні 30.06.2020 під час апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання місцевого суду та обмеження його у процесуальній можливості щодо надання пояснень і заперечень проти грошових вимог ініціюючого кредитора (пункт 21 описової частини цієї постанови). Суд зауважує, що з моменту відкриття апеляційного провадження у справі №916/3619/19 за апеляційною скаргою боржника на ухвалу місцевого суду 24.12.2019 згідно з ухвалою суду від 12.02.2020 судове засідання двічі відкладалося апеляційним судом за клопотанням відповідача (ухвали 19.03.2020, 04.06.2020) та проводилося в режимі відеоконференції із Залізничним районним судом міста Львова за місцем проживання директора боржника ОСОБА_2 та представника боржника Медведя А.Б., у яке представники боржника не з`явилися (том 2, а.с. 168-170, 187-189, 233-234, том 3, а.с. 19-20, 58-60).

Отже, судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання місцевого суду у період з 12.02.2020 по 30.06.2020 забезпечено боржнику, як заявнику апеляційної скарги, процесуальну можливість взяти участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції у суді, територіально наближеному до місця проживання представників боржника; однак, боржник не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційного суду 30.06.2020 через уповноваженого представника, заявивши втретє клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано відхилено апеляційним судом, з огляду на принцип розумності строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України) та загальний строк розгляду справи на стадії розпорядження майном боржника, яку введено оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою місцевого суду 24.12.2019 строком на 170 календарних днів (частина друга статті 44 КУзПБ).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. З огляду на зазначене, відсутність порушень норм законодавства про банкрутство (статей 34-39 КУзПБ) і процесуального права при прийнятті постанови апеляційного суду 30.06.2020 та ухвали місцевого суду 24.12.2019 у справі №916/3619/19, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги боржника та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, прийнятих за наслідком проведення підготовчого судового засідання у цій справі про банкрутство.

В. Судові витрати

39. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 308 309 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 у справі №916/3619/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков