ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3837/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - Коновалова Д.О.,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" - Сучкова О.С.,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2020 (головуючий суддя Цісельський О.В., судді Степанова Л.В. і Смелянець Г.Є. ) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М. і Ярош А.І.)

зі справи № 916/3837/19

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту; далі - Підприємство)

до Товариства

про стягнення 10 414 289,58 грн.,

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення суми заборгованості 10 414 289, 58 грн., з яких 8 967 046, 49 грн. основного боргу, 1 236 346, 54 грн. пені, 114 578, 72 грн. відсотків річних та 96 317, 83 грн. "інфляційних втрат".

У подальшому розмір позовних вимог було збільшено до суми 10 420 508, 14 грн., з яких 8 970 794, 78 грн. - основний борг, 1 238 146, 10 грн. - пені, 114 872, 72 грн. - відсотки річних, 96 661, 87 грн. - "інфляційні втрати".

2. Позовні вимоги обґрунтовано відмовою відповідача від сплати якірного збору в сумі 8 989 576,70 грн. (у тому числі ПДВ) за період знаходження суден відповідача в акваторії Ізмаїльського морського порту з листопада 1998 року по березень 2020 року включно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2020: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства заборгованість з якірного збору 361 744, 75 грн., пеню 24 831, 41 грн., 3% річних - 2 552, 17 грн., "інфляційні втрати" - 1 973, 62 грн., а також 58 738, 42 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме у зазначених сумах.

5. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020: апеляційні скарги Підприємства і Товариства залишено без задоволення; рішення місцевого господарського суду змінено; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 373471, 14 грн., з яких сума основної заборгованості з оплати якірного збору - 343 382, 68 грн., пеня - 25 499, 48 грн., "інфляційні втрати" - 2 013, 08 грн., 3% річних - 2 575, 90 грн., витрати зі сплати судового збору - 5 602, 06 грн.; відмовлено у позовних вимогах про стягнення коштів у загальному розмірі 10 047 037 грн.

6. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позову та постанову апеляційної інстанції в частинах відмови в задоволенні апеляційної скарги Товариства та часткового задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 529 530 629 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України, статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд першої інстанції порушив статтю 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано приписи статті 197 Податкового кодексу України та порушено статтю 86 ГПК України.

10. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункт 6.3 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 №316, та Додатку №1 до цього Порядку (далі - Порядок).

Доводи іншого учасника справи

11. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначає, що судові рішення в оскаржуваній частині є аргументованими та правомірними, а доводи касаційної скарги є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. 03.12.2018 Підприємством (Адміністрація) і Морським агентом, який діє від імені судновласника та за його рахунок, був укладений договір № 367-П-АМПУ-18 (далі - Договір), відповідно до якого він є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України і врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах.

13. 22.12.2018 Товариство надало Адміністрації Декларацію про приєднання № 108 до Договору.

14. 10.07.2019 Підприємство надіслало відповідачу 43 дисбурсменські рахунки з додатками на оплату якірного збору за перебування суден відповідача на якірних стоянках порту Ізмаїл станом на 30.06.2019 на загальну суму 8 580 220, 48 грн. (з ПДВ).

Відповідач відмовив позивачу у сплаті цих рахунків.

15. 06.08.2019 Підприємство надіслало відповідачу 41 дисбурсменський рахунок з додатками на оплату якірного збору за перебування суден відповідача на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за липень 2019 року на загальну суму 89 585, 40 грн. (з ПДВ).

Відповідач відмовив позивачу у сплаті цих рахунків.

16. 06.09.2019 Підприємство надіслало відповідачу 41 дисбурсменський рахунок з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за серпень 2019 на суму 94 348, 42 грн. (з ПДВ).

Відповідач відмовив позивачу у сплаті цих рахунків.

17. 04.10.2019 Підприємство надіслало відповідачу 43 дисбурсменські рахунки з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за вересень 2019 на загальну суму 125 498, 39 грн. (з ПДВ).

Відповідач відмовив позивачу у сплаті цих рахунків.

18. 06.11.2019 Підприємство надіслало відповідачу 43 дисбурсменські рахунки з додатками на оплату якірного збору на якірних стоянках акваторії порту Ізмаїл за жовтень 2019 на загальну суму 93 726, 76 грн. (з ПДВ).

Відповідач відмовив позивачу у сплаті цих рахунків.

19. Станом на 17.12.2019 в акваторії порту Ізмаїл наявні 46 одиниць флоту, які прийшли в цю акваторію та стали на якірну стоянку у період з 10.03.1998 по 27.06.2019.

20. 27.03.2020 відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, перерахувавши йому оплату за портові збори, в тому числі за якірний збір.

21. Фактично між Підприємством і Товариством (Морський агент) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, зокрема, щодо порядку перерахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України.

22. Узагальнені доводи відповідача щодо відмови від оплати згаданих рахунків зводяться до того, що судна, за перебування яких у порту виставлено рахунки, відносяться до групи "Д", яка згідно з пунктом 6.3 розділу VI "Якірний збір" наказу Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" звільняється від сплати якірного збору.

23. Відповідачем належними та допустимими доказами у справі не доведено прямування/перебування суден відповідача з метою здійснення їх ремонту, що унеможливлює їх віднесення до групи "Д", яка відповідно до пункту 6.3 Порядку звільняється від сплати якірного збору .

24. З урахуванням перевірки доказів у справі і перерахунку суми основної заборгованості, заявленої до стягнення, остання, за висновком апеляційного господарського суду складає 343 382, 68 грн. Відповідно, перерахунку підлягають заявлені до стягнення суми пені, відсотків річних та "інфляційних витрат".

25. У спірних правовідносинах з урахуванням перебування суден відповідача в акваторії порту більше 30 діб на якірній стоянці, відсутності інформації про подальше прямування таких суден, а, отже, за відсутності ознак операції, яка звільняється від оподаткування, позивачем правомірно нараховано ПДВ за базовою ставкою.

26. Умовами Договору передбачено, що обов`язок з оплати наданих послуг (у т.ч. оплати портових зборів) виникає саме з моменту виставлення належним чином рахунка на оплату наданих послуг (а не з моменту складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг). При цьому з інших пунктів Договору не випливає обов`язок Підприємства щодо складання таких актів, тому відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих відповідачу послуг, з огляду на наявність відповідних рахунків, не звільняє відповідача від обов`язку оплати рахунка.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

27. ЦК України:

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 901:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

частина третя статті 549:

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

28. Частини перша, друга статті 193 Господарського кодексу України:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

29. Закон України "Про морські порти України":

частина перша статті 19:

- у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством;

частина перша статті 21:

- тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту;

частини перша-третя 22:

- у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди;

- розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону;

- портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

30. ГПК України:

частини перша, третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина друга статті 300:

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

31. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми заборгованості з оплати якірного збору, а також відповідних сум пені, відсотків річних та "інфляційних нарахувань".

32. Судові рішення попередніх судових інстанцій оскаржуються в частині, що стосується часткового задоволення позовних вимог.

У решті вказані судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.

33. Попередня судова інстанція, з`ясувавши обставини, пов`язані з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем з оплати якірного збору в сумі 343 382, 68 грн., дійшла висновку про наявність підстав для стягнення зазначеної суми, а також відповідних сум пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань.

34. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в тому числі з посиланням на приписи ЦК України Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" Податкового кодексу України, Порядку ГПК України, скаржник фактично вдається до дослідження обставин справи та оцінки доказів у ній (в т.ч. Договору, виставлених позивачем рахунків, матеріалів про прихід суден тощо), що з огляду на наведений у цій постанові імперативний припис частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Водночас згадані доводи вже були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження за встановленими ними обставинами справи і дослідженими ними ж доказами в ній.

35. Недодержання стороною в судах попередніх інстанцій свого процесуального обов`язку стосовно доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, в силу того ж положення ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.

36. Суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та обставинами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків попередніх судових інстанцій, зокрема апеляційного господарського суду, та не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

38. За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне, касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

39. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" залишити без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 916/3837/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов