№ 916/3897/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3897/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Бичек В. А.,

відповідачів - Кійко Є. А.,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (судді: Мишкіна М. А. - головуючий, Будішевська Л. О., Таран С. В.) і рішення Господарського суду Одеської області (суддя Цісельський О. В.) від 06.04.2020 у справі

за позовом Maxgrain International Limited

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - LEXUM AGRO Kereskedelmi es Szolgaltato Korlatolt Felelossegu Tarsasag

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED)

про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2019 року Maxgrain International Limited звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі - ТОВ "Сварог-Буковина), Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (далі - ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт") про:

- визнання за Maxgrain International Limited права власності на 3 603,2 тон пшениці, придбаної відповідно до контрактів від 26.07.2019 MW-43 та від 15.08.2019 FW-155, а саме: пшениці 3 класу у кількості 836,250 тон та пшениці 4 класу у кількості 2 766,950 тон, що надійшла відповідно до товарно-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 зі станції Васкауці Львівської залізниці у квоту Maxgrain International Limited, експортер - ТОВ "Сварог-Буковина" та перебуває на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (м. Одеса, Митна площа, 1 - Одеський Морський Торговельний Порт);

- зобов`язання ТОВ "Сварог-Буковина" утриматись від дій щодо витребування 3 603,2 тон пшениці;

- зобов`язання ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" утриматися від дій щодо відвантаження ТОВ "Сварог-Буковина" або його уповноваженим особам 3 603,2 тон пшениці;

- зобов`язання ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" завершити виконання митних формальностей відповідно до митної декларації від 09.09.2019 UA50004/2019/008866, поданої до Одеської митниці, щодо експорту пшениці у кількості 3 603,2 тон, що надійшла відповідно до товарно-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 зі станції Васкауці Львівської залізниці у квоту Maxgrain International Limited, придбаної Maxgrain International Limited відповідно до контрактів від 26.07.2019 MW-43 та від 15.08.2019 FW-155, експортер - ТОВ "Сварог-Буковина", яка перебуває зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (м. Одеса, Митна площа, 1 - Одеський Морський Торговельний Порт) в режимі експорту.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статей 16 392 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач за відповідними контрактами придбав зерно пшениці у кількості 3 603,2 тон, поставку якої згідно з товарно-транспортними накладними ТОВ "Сварог-Буковина" здійснило на адресу Maxgrain International Limited та розмістило в портовому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Проте, ТОВ "Сварог-Буковина" заперечує право власності позивача на зазначений товар та вчиняє дії щодо його повернення, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" у зв`язку з чим має сумніви у праві власності позивача на товар, а ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" з цих же підстав не завершує митне оформлення товару, належного Maxgrain International Limited на праві власності.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - LEXUM AGRO Kereskedelmi es Szolgaltato Korlatolt Felelossegu Tarsasag (далі - LEXUM AGRO Kft) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED)

1.4. ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" у відзиві просило відмовити у задоволенні позовних вимог до нього вказуючи, що ним з ТОВ "Сварог-Буковина" було укладено договір з декларування вантажів від 21.08.2019 № 184/1, на виконання умов якого, ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на підставі наданих документів та згідно з розпорядженнями ТОВ "Сварог-Буковина", здійснило експедирування вантажу і його розміщенням на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" у квоту Maxgrain International Limited із наданням митної декларації від 09.09.2019 UA50004/2019/008866 від 09.09.2019. Відтак, ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" виконало свої зобов`язання за договором з декларування вантажів від 21.08.2019 № 184/1. Митне оформлення вантажу пшениці у кількості 3 603,2 тони не завершено з підстав вчинення експортером (ТОВ "Сварог-Буковина") дій щодо відкликання поданої ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" митної декларації UA50004/2019/008866.

1.5. ТОВ "Сварог-Буковина", заперечуючи проти позовних вимог зазначало, що 25.02.2019 між ним та БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) було укладено контракт № 27-2019/3-SВ на виконання якого ТОВ "Сварог-Буковина" поставило товар у кількості 3 603, 2 тони на склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", про що свідчать залізничні накладні № № 35444306, 35448570,35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473362, 35473370, 35486281,35486299.

За умовами контракту від 25.02.2019 № 27-2019/3-SВ датою поставки товару (партії товару) є дата оформлення залізничної (транспортної) накладної у пункті відвантаження. Право власності на товар переходить до покупця виключно після повної оплати його вартості. Проте БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) за товар не розрахувалося, отже право власності на товар до нього не перейшло.

У зв`язку із зазначеними обставинами ТОВ "Сварог-Буковина" 02.10.2019 подало до МП "Одеса "Центральний" заяву про відкликання митної декларації UА50004/2019/008866 та повідомило про такі обставини ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт".

Водночас, незважаючи на відсутність оплати за поставлений товар та фактичну відсутність права власності на нього, 26.07.2019 БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) було укладено контракт MW-43 LEXUM AGRO Kft, за умовами якого БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) поставило LEXUM AGRO Kft попередньо отримане зерно.

15.08.2019 Lexum AGRO Kft, яке не провело розрахунку на користь БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) за поставлений товар, уклало з Maxgrain International Limited Контракт № FW-155, за умовами якого Lexum AGRO Kft поставило Maxgrain International Limited попередньо отриманий товар.

Проте, ТОВ "Сварог-Буковина" наголошувало, що право власності на 3 603, 2 т зерна пшениці 3 класу до БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) за контрактом від 25.02.2019 № 27-2019/3-SВ не переходило.

ТОВ "Сварог-Буковина" зазначило, що позовні вимоги Maxgrain International Limited не відповідають положенням статей 655 692 526 Цивільного кодексу України, а оскільки Maxgrain International Limited не набуло права власності на товар і не є власником, положення статті 392 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 позов задоволено частково, визнано за Maxgrain International Limited право власності на 3 603,2 тон пшениці, придбаної за контрактами від 26.07.2019 MW-43 та від 15.08.2019 FW-155, а саме: пшениці 3 класу у кількості 836,250 тон та пшениці 4 класу у кількості 2 766,950 тон, що надійшли на квоту Maxgrain International Limited на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1 Одеський морський торговельний порт, відповідно до товарно-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 зі станції Васкауці Львівської залізниці. Зобов`язано ТОВ "Сварог-Буковина" утриматись від дій щодо витребування 3603,2 тон пшениці, що надійшла на квоту Maxgrain International Limited на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".У решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, установив, що позивач у визначеному законом порядку, а саме на підставі контрактів від 26.07.20019 № MW-43, від 15.08.2019 № FM-155 та актів передачі права власності на товар (пшеницю) складених 26.07.2019 і 23.09.2019, підтвердив законність набуття права власності на пшеницю врожаю 2019 року в кількості 3 603,2 тон.

Натомість дії ТОВ "Сварог-Буковина" спрямовані на намагання отримати з портового елеватора ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" зерно пшениці в кількості 3 603, 2 тон, перешкоджання в митному оформлені спірного майна (пшениці), створення перешкод позивачеві у розпорядженні придбаним зерном пшениці, беззаперечно підтверджують факт невизнання ТОВ "Сварог-Буковина" права власності за Maxgrain International Limited на спірне майно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість застосування у цій справі правового механізму визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України та, відповідно, задоволення відповідних позовних вимог.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Сварог-Буковина" утриматися від дій щодо витребування 3 603,2 тон пшениці, що надійшла у квоту Maxgrain International Limited на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл". У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення від 06.04.2020 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив про неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права шляхом зобов`язання відповідача утриматися від певних дій.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, ТОВ "Сварог-Буковина" у касаційній скарзі просить її скасувати прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме частини 1 статті 334, статті 392, частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України, а також неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі № 909/337/19, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23.12.2014 у справі № 3-191гс14, оскільки позивачем за вимогами про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України може бути тільки власник, а Maxgrain International Limited не є власником пшениці, а лише бажає ним стати.

Як свідчить зміст касаційної скарги, ТОВ "Сварог-Буковина" оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання за Maxgrain International Limited права власності на товар (пшеницю), заявлених позивачем на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Заявник касаційної скарги також наголошує, що в контрактах від 26.07.2019 № MW-43, від 15.08.2019 № FM-155 укладених між Maxgrain International Limited та LEXUM AGRO Kft погоджено застосування англійського законодавства. Отже до спірних правовідносин має застосовуватися саме англійське, а не українське законодавство.

У даному випадку відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" у правовідносинах, пов`язаних з виконанням контрактів на поставку пшениці українського походження, укладених між нерезидентами.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Maxgrain International Limited просить залишити її без задоволення, акцентуючи увагу на тому, що доводи скаржника зводяться до встановлення судами фактів наявності саме у ТОВ "Сварог-Буковина" права власності, незаконності вибуття товару з його володіння, відсутність підстав для володіння майном, у той час як суди установили факт набуття саме позивачем права власності на товар згідно з укладеними контрактами та сплатою коштів.

Щодо посилань скаржника на положення частини 2 статті 39 Закону України "Про міжнародне приватне право", Maxgrain International Limited зазначає, що відповідно до частини 1 статті 38 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Отже питання права власності у цій справі повинно бути врегульовано саме правом України.

3.3. БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) у поясненнях просило задовольнити касаційну скаргу, акцентуючи увагу на тому, що ТОВ "Сварог-Буковина" здійснило поставку товару на виконання умов контракту від 27.03.2019 № 27-2019/3-SB, за умовами якого право власності на товар переходить до покупця виключно після повної оплати його вартості. Водночас, БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) уклало з компанією LEXUM AGRO KFT контракт WH-12UA предметом якого була передача права власності на пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2019 року, проте LEXUM AGRO KFT грошові кошти не перерахувало, у зв`язку з чим БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) не розрахувалося з ТОВ "Сварог-Буковина".

При цьому, БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) зазначило, що рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1068/20 визнано недійсним контракт від 27.03.2019 № 27-2019/3-SB, укладений між ТОВ "Сварог-Буковина" та БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED).

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу, виходячи з підстав касаційного оскарження судових рішень в частині задоволення позову, слід задовольнити частково з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.03.2019 між ТОВ "Сварог-Буковина" (продавець) та БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) (покупець) укладено контракт № 27-2019/3-SВ, в якому сторонами погоджено такі умови:

- продавець взяв на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: а) пшеницю 5-го класу групи Б та 6-го класу насипом, врожаю 2019, країна походження - Україна, надалі - "пшениця 5-го класу", та або б) пшеницю 3-го класу групи А для продовольчих цілей насипом, врожаю 2019, крана походження - Україна, надалі - "пшениця 3-го класу", та або в) пшеницю 2-го класу групи А для продовольчих цілей насипом, врожаю 2019, крана походження - Україна, надалі - "пшениця 2-го класу", а у разі посилання на усі вищевказані види - товар (пункт 1.1 контракту);

- кількість товару, яка повинна бути поставлена за ним становить 8 304,53 тон +/- 5% на вибір покупця (пункт 2.1 контракту);

- товар буде поставлений залізничним/авто транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до (і) порт Южний, зерновий термінал ТОВ "ТІС-Зерно" та/або ТОВ "ТІС-Міндобрива", Україна, та/або (іі) Миколаївський морський торговий порт, Україна, ТОВ "Грінтур-ЕКС", за вибором покупця (пункт призначення), згідно з ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього контракту (пункт 3.1 контракту);

- період, в який товар повинен бути поставлений, сторони визначили з 15.07.-31.10.2019 (пункт 3.2 контракту);

- датою поставки товару (партії товару) є дата оформлення залізничної (транспортної) накладної у пункті відвантаження (пункт 3.3 контракту);

- загальна вартість товару відповідно до пункту 4.2-4.4 контракту становить 1 213 125,74 євро. Валюта контракту - євро, валюта платежу - євро;

- відповідно до пункту 5.1 контракту платежі за ним повинні бути здійснені в такому порядку: в разі поставки товару (партії товару) залізничним транспортом у кількості не менше мінімальної партії товару (500 тон згідно з пунктом 3.4 контракту) покупець проводить оплату шляхом банківського переказу щодо кожної окремої партії товару - протягом 3-х банківських днів після надання наступних документів: комерційного рахунку продавця (копія); копії залізничних накладних на поставлену партію товару; реєстр відправленої партії товару за підписом та печаткою продавця. Реєстр повинен містити таку інформацію: дати відвантаження , номера вагонів та залізничних накладних, нетто вагу товару по кожному вагону і партії у цілому; лист експедитора/митного брокера в пункті призначення про достатність пакету документів продавця, необхідних для митного оформлення товару на експорт (копія цього контракту, карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво (для фуражного зерна), інвойс-фактура, інвойс-проформа, довіреність на представлення інтересів в митниці та інших державних органах) та інших документів, необхідних для митного оформлення товару на експорт (копія); копії документів, які визначені в пункті 6.1.2 контракту; реєстр вантажоотримувача щодо визначення ваги прийнятого товару в пункті призначення. Оплата останньої партії товару здійснюється покупцем з врахуванням фактичної загальної кількості поставленого товару (згідно з пунктом 2.2 контракту) та раніше здійсненних оплат (підпункт 5.1.1 контракту);

- згідно з підпунктом 6.1.1 контракту продавець зобов`язався доставити особисто або укласти з перевізником за свій рахунок договір перевезення товару до пункту призначення і передати товар перевізнику. Продавець також зобов`язався сплатити всі митні платежі (у тому числі вивізне мито, якщо це вимагається) та виконати будь-які інші митні формальності; отримати всі дозволи (ліцензії), які можуть вимагатись для вивезення/оформлення товару на експорт, надати експедитору в пункті призначення довіреності встановленого зразку для представлення інтересів експортера у державних закладах та організаціях, пов`язаних з процесом експорту товару.

- продавець зобов`язався за свій рахунок оформити та надати на вимогу та згідно з інструкціями покупця супровідну документацію на кожний транспортний засіб з товаром, який відвантажено у пункт призначення, зокрема, товарно-транспортна накладна, оформлена у відповідності до письмових інструкцій покупця (оригінал), тощо (підпункт 6.1.2 контакту);

- передача і прийом товару за контрактом виконується в момент передачі товару в пункті призначення, згідно з умовами ІНКОТЕРМС 2010, з урахуванням положень контракту (пункт 7.1 контракту).

Між ТОВ "Сварог-Буковина" (продавець) та БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) (покупець) укладалися додаткові угоди до контракту від 27.03.2019 № 27-2019/3-SВ, а саме 12.08.2019 укладено додаткову угоду № 1 (про внесення змін до пунктів 1.1, 2.3, 3.1, 4.1, 4.2, 4.3, 7.2.2 контракту), а також від 20.08.2019 укладено додаткову угоду № 2, за якою на виконання пункту 4.1 контракту сторони погодили обсяг партії товару у кількості 3 500 тон +/- 5 % та з ціною товару - 173 доларів США за метричну тону. Загальна вартість товару за цією додатковою угодою сторони визначили у сумі 605 500,00 доларів США. У пункті 2 додаткової угоди сторони погодили порядок оплати партії товару в кількості 3 500 тон +/- 5 %.

Суди також установили, що 26.07.2019 між БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) (продавець) та LEXUM AGRO Kft (покупець) укладено контракт № WH-12UA на поставку 3 500,0 тон пшениці.

Одночасно, 26.07.2019 між LEXUM AGRO Kft. (продавець) та Maxgrain International Limited (покупець) укладено контракт № MW-43, предметом якого відповідно до пункту 3 є передача права власності на пшеницю 3-го класу українського походження врожаю 2019 року.

За змістом пункту 4.2 контракту № MW-43 кількість товару становить 3 500,00 тон +/- 5 % за вибором продавця.

Право власності на товар переходить від покупця з моменту прийняття товару терміналом (пункт 5.7 контракту № MW-43).

Згідно з пунктом 5.1 контракту № MW-43, базисом поставки є DАР - ДП "Одеський морський торговельний порт", термінал ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за вибором покупця.

Загальна сума контракту становить 609 000,00 доларів США+/-5 % (пункт 6.2 контракту № MW-43).

Відповідно до пунктів 7.4.1, 8.5 Контракту покупець оплачує 90 % вартості кожної партії товару протягом 3-х банківських днів після надання переліку вантажотранспортних документів. Оригінали всіх документів, необхідних для митного оформлення товару за цим контрактом, Продавець зобов`язується направити експедитору Покупця в Порту після відправлення вагонів.

Експортером товару є ТОВ "Сварог-Буковина" (пункт 8.13 контракту № MW-43).

26.07.2019 між LEXUM AGRO Kft та Maxgrain International Limited складений та підписаний акт передачі права власності на товар, відповідно до якого LEXUM AGRO Kft. передала право власності позивачу на товар - пшениця 3 класу українського походження врожаю 2019 року у кількості 836,25 тон, доставлений в Одеський морський торговельний порт на склад зернового терміналу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" згідно з контрактом від 26.07.2019 № MW-43.

Крім того суди установили, що 15.08.2019 між LEXUM AGRO Kft (продавець) та Maxgrain International Limited (покупець) укладено контракт № FW-155, предметом якого відповідно до пункту 3 є пшениця 4-го класу українського походження врожаю 2019 року (товар). Кількість товару за контрактом становить 2 600,000 тон +/- 10 % за вибором продавця. Загальна сума контракту становить 447 200,00 доларів США +/- 10 % (пункти 4.2, 6.2 контракту № FW-155).

Інші умови контракту від 15.08.2019 № FW-155 від 15.08.2019 є аналогічними умовам контракту від 26.07.2019 № MW-43.

При цьому, суди установили, що 27.08.2019 LEXUM AGRO Kft виставила Maxgrain International Limited рахунок № MW-43/1 на оплату 90 % вартості товару, а саме - 574 393,14 доларів США, а 27.09.2019 у листі LEXUM AGRO Kft підтвердила отримання оплати від Maxgrain International Limited за контрактами від 15.08.2019 № FW-155 та від 26.07.2019 № MW-43 у сумі 574 393,14 доларів США.

21.08.2019 між ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (декларант, митний брокер) та ТОВ "Сварог-Буковина" (вантажовласник, експортер) укладено договір на декларування вантажів № 184/1, за умовами пункту 1.1. 2.1, 2.2 якого вантажовласник доручає, а декларант за плату зобов`язується виконати комплекс робіт з митного оформлення вантажів, що переміщаються вантажовласником через митний кордон України; вантажовласник зобов`язується надати пакет документів для митного оформлення вантажів, а декларант зобов`язується виконати комплекс робіт з митного оформлення вантажів.

Суди установили, що у період з 21.08.2019 по 24.08.2019 на виконання інструкцій БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED), отриманих від LEXUM AGRO Kft за вказівкою Maxgrain International Limited, ТОВ "Сварог-Буковина" відповідно до залізничних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299, здійснило відвантаження 3 603,2 тон зерна пшениці на умовах DАР - ДП "Одеський морський торговельний порт", зерновий термінал ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" у квоту Maxgrain International Limited.

28.08.2019 ТОВ "Сварог-Буковина" видало розпорядження, яким просило провести митне оформлення вантажу у кількості 3 500 тон +/- 5% згідно з контрактом від 27.03.2019 № 27-2019/3-SB за інструкцією Maxgrain International Limited. Експорт здійснюється на умовах DAP-Одеса порт (експорт), код 400409 ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" для покупця Maxgrain International Ltd.

01.09.2019 ТОВ "Сварог-Буковина" у листі № 157 повідомило ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", що ним, як експортером, 28.08.2019 було відвантажено 3 500 тон зерна пшениці 3-го класу на умовах DAP - ДП "Одеський морський торговельний порт", термінал ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" в квоту Maxgrain International Limited. Поставка здійснювалась на підставі контракту WH-12UA від 26.07.2019. Жодних інструкцій щодо митного оформлення вказаного вантажу для ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" не надавалося. Станом на поточну дату LEXUM AGRO Kft, в порушення договірних умов, не здійснило розрахунків за отриманий товар. Отже експорт товару за межі території України є неможливим. У зв`язку із чим, ТОВ "Сварог-Буковина" вимагало анулювати (відкликати) митну декларацію UА50004/2019/008866.

09.09.2019 ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" оформило та подало до митних органів електронну митну декларацію за № UА50004/2019/008866 щодо митного оформлення пшениці 3-го класу врожаю 2019, насипом, виробник - ТОВ "Сварог-Буковина". У декларації зазначено: експортер - ТОВ "Сварог-Буковина", отримувач - БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED).

19.09.2019 LEXUM AGRO Kft. та Maxgrain International Limited уклали додаткову угоду № 1 до контракту від 15.08.2019 № FW-155 за умовами якої сторони погодили віднести платіж у сумі 428 885,64 доларів США, здійснений за контрактом № MW-43 у рахунок суми за контрактом № FW-155.

23.09.2019 між LEXUM AGRO Kft. та Maxgrain International Limited складено та підписано акт передачі права власності на товар, згідно з яким LEXUM AGRO Kft. передала право власності Maxgrain International Limited на товар - пшениця 4 класу українського походження врожаю 2019 року у кількості 2 766, 95 тон, доставлений в Одеський морський торговельний порт на склад зернового терміналу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" згідно з контрактом від 15.08.2019 № FW-155.

Разом з цим, ТОВ "Сварог-Буковина" зверталося з листами до митного брокера ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (від 26.09.2019 № 322-СБ і № 323-СБ), а також із заявою № 1/10-09 до митного поста "Одеса-Центральний" про відкликання митної декларації UА50004/2019/008866.

Крім того, 23.10.2019 ТОВ "Сварог-Буковина" надіслало ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" вимогу № 143 про недійсність договору з декларування вантажів від 21.08.2019 № 184/1, в якій, вимагало повернути все, що було ним передано для ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" відповідно до договору з декларування вантажів від 21.08.2019 № 184/1, а також погасити (відкликати) всі документи, які були підготовлені та видані у відповідності до цього договору, а сам договір вважати недійсним з моменту його укладення.

28.10.2019 ТОВ "Сварог-Буковина" надіслало ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" лист № 147, в якому заявило вимогу про відвантаження йому зерна пшениці в кількості 3 603 200 кілограм (3 603,2 тон) у зв`язку із невиконанням умов контракту від 27.03.2019 БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД BOSAINVEST LTD щодо оплати товару (пшениці).

У свою чергу, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" 20.12.2019 звернулося до Maxgrain International Limited з листом за № 39/1421, в якому повідомило про надходження запиту ТОВ "Сварог-Буковина" щодо відвантаження зерна 3-го класу у кількості 3 603 200 кг та повідомило, що на зерновому терміналі розміщений вантаж, який надійшов зі станції Васкауці Львівської залізниці за залізничними накладними 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 у квоту Maxgrain International Limited, експортер - ТОВ "Сварог Буковина". Вантаж перебуває на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" у кількості: пшениця прод. 3 клас - 836,25 тон; пшениця фур. 4 клас - 2 766,95 тон, всього - 3 603,2 тони.

24.01.2020 ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" видало складські квитанції № 450, № 451, в яких зазначено, що на підставі договору складського зберігання від 02.07.2018 № DМСС-07/18-19 прийняло від Maxgrain International Limited на зберігання пшеницю м`яку (3 класу) врожаю 2019 у кількості 836 250 кг та пшеницю м`яку (4 класу) врожаю 2019 у кількості 2 766 950 кг. Крім того в складських квитанціях вказано, що зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" зобов`язується зберігати зерно в строк до запитання та видати Maxgrain International Limited, PRIMEPLUS CONSALTING DMCC у кількості зерна згідно розрахунку.

4.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Maxgrain International Limited, зокрема, про визнання права власності за позивачем на 3 603,2 тон пшениці, придбаної відповідно до контрактів від 26.07.2019 MW-43 та від 15.08.2019 FW-155, а саме: пшениці 3 класу у кількості 836,250 тон та пшениці 4 класу у кількості 2 766,950 тон, що надійшла відповідно до товарно-транспортних накладних: 35444306, 35448570, 35451954, 35451962, 35459981, 35459999, 35462563, 35464544, 35470913, 35473354, 35473370, 35473362, 35486281, 35486299 зі станції Васкауці Львівської залізниці у квоту Maxgrain International Limited, експортер - ТОВ "Сварог-Буковина" та перебуває на зерновому терміналі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (м. Одеса, Митна площа, 1 - Одеський Морський Торговельний Порт), на підставі статей 16 392 Цивільного кодексу України.

4.4. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги в цій частині дійшли висновку, що позивач набув право власності на 3 603,2 тон пшениці відповідно до контрактів, укладених з LEXUM AGRO Kft від 26.07.2019 № MW-43 та від 15.08.2019 № FW-155 від 15.08.2019, а саме: пшениці 3 класу у кількості 836,250 тон та пшениці 4 класу у кількості 2 766,95 тон, які були відчужені ТОВ "Сварог-Буковина" на експорт та за його вказівкою за контрактом з BOSAINVEST LIMITED у квоту Maxgrain International Limited.

4.5. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.6. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за змістом зазначеної норми особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування зазначеної норми є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 909/337/19, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

4.7. При цьому, згідно зі статтями 4 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами - особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

При цьому за змістом статей 73 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.8. Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про визнання за Maxgrain International Limited права власності за укладеними із LEXUM AGRO Kft контрактами від 26.07.2019 № MW-43 та від 15.08.2019 № FW-155 від 15.08.2019 на товар (пшеницю), поставлений ТОВ "Сварог-Буковина" на експорт у квоту Maxgrain International Limited, суди залишили поза увагою необхідність з`ясування питання переходу такого права власності на товар до LEXUM AGRO Kft. Суди не з`ясували чи свідчить поставка експортером (ТОВ "Сварог-Буковина") на зерновий склад зерна у квоту позивача про виникнення (перехід) у позивача права власності на таке зерно.

Суди не встановили наявність у Maxgrain International Limited права власності на товар (пшеницю) саме у заявленій ним кількості та класі (пшениця 3 класу у кількості 836,250 тон та пшениця 4 класу у кількості 2 766,950 тон), у той час як за умовами контракту від 27.03.2019 № 27-2019/3-SВ, укладеного між ТОВ "Сварог-Буковина" (продавець) та БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) (покупець) (з урахуванням додаткової угоди № 2) сторони обумовили продаж товару у кількості 3 500 тон +/- 5 %, і контракту від 26.07.2019 № WH-12UA, укладеному між БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) (продавець) та LEXUM AGRO Kft (покупець), предметом якого є 3 500,0 тон пшениці.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і не спростували доводи відповідача - ТОВ "Сварог-Буковина" стосовно того, що пред`являючи вимогу про визнання права власності на товар Maxgrain International Limited не захищає право власності, яке в нього вже виникло з відповідної підстави (контрактів), а просить визнати за собою право власності, яке бажає набути, у той час, як ТОВ "Сварог-Буковина" не втратило свого права власності на товар у зв`язку із невиконанням БОСАІНВЕСТ ЛІМІТЕД (BOSAINVEST LIMITED) умов контракту від 27.03.2019 № 27-2019/3-SВ щодо повної оплати товару.

4.9. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.10. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає обґрунтованими посилання ТОВ "Сварог-Буковина" на наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у невірному застосуванні судами норм матеріального права, зокрема статті 392, а також неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.06.2020 у справі № 909/337/19, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23.12.2014 у справі № 3-191гс14, щодо застосування положень статті 392 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Сварог-Буковина" оскаржило судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на товар (пшеницю), однак для належного, повного і всебічного розгляду справи з урахуванням всіх доводів учасників справи та доказів в їх сукупності, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд по суті заявлених вимог.

4.11. Щодо посилань ТОВ "Сварог-Буковина" як на підставу для касаційного оскарження на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" у правовідносинах, пов`язаних з виконанням контрактів на поставку пшениці українського походження, укладених між нерезидентами, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у справі, що розглядається є вимога Maxgrain International Limited про визнання за ним права власності на товар, а не виконання контракту, укладеного між нерезидентами.

При цьому за змістом частини 1 статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 39 зазначеного Закону урегульовані питання виникнення та припинення права власності та інших речових прав, у той час як Maxgrain International Limited звернувся до Господарського суду Одеської області як власник майна, вважаючи, що його права заперечуються вчиненням ТОВ "Сварог-Буковина" відповідних дій.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності, чи навпаки, відсутності підстав для задоволення позову, тому рішення та постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 і рішення Господарського сулу Одеської області від 06.04.2020 у справі № 916/3897/19 скасувати в оскаржуваній частині, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді: Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак