№ 916/4031/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/4031/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Невінгловська Ю.М.)

від 05.09.2022

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.)

від 13.12.2022

у справі № 916/4031/21

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина"

про визнання недійсними окремих пунктів (положень) статуту, визнання протоколів загальних зборів недійсним та визнання частково недійсним протоколу правління ОСББ,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися

відповідача - Назаровець В.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" (далі - ОСББ "Четвертая Жемчужина"), в якій просила суд:

- визнати недійсними окремі пункти (підпункти, положення) Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 10.03.2015 №4, з моменту його затвердження в новій редакції від 2015 року, в частині положень Статуту, викладених у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 "До компетенції правління об`єднання належить:..";

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" №7;

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оформленого протоколом зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020 в частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку витрат, викладений у додатку №1 (пункт 1 порядку денного).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 10.03.2015 №4, викладені у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 такого статуту є незаконними, оскільки вказаними пунктами віднесено до повноважень правління ОСББ вирішення питань, які відповідно до законодавства є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ і не можуть передаватись іншим органам. Також позивач зазначає про незаконність рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" №7, оскільки воно не відповідає чинному на той час законодавству, а також просить скасувати рішення зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оскільки воно прийняте неуповноваженим органом та у незаконний спосіб було підвищено розмір внесків на оплату з утримання будинків та прибудинкових територій.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 у справі №916/4031/21 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним з моменту прийняття рішення зборів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оформленого протоколом зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020 у частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку витрат, викладений у додатку №1 (пункт 1 порядку денного), в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсними окремих положень Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 10.03.2015 №4, з моменту його затвердження, викладених у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6, оскільки до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема питання про використання спільного майна, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам, між тим Статутом ОСББ "Четвертая Жемчужина" в редакції від 10.03.2015, затвердженого рішенням загальних зборів членів ОСББ, оформлених у вигляді протоколу №4, передбачено, що зазначені повноваження виключної компетенції загальних зборів ОСББ віднесено до компетенції правління ОСББ, що не відповідає положенням статей 10, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Типовому Статуту ОСББ, а також іншим положенням Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина".

Суд першої інстанції вказав на незаконність передачі правлінню ОСББ "Четвертая Жемчужина" рішенням загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина", оформлених протоколом №7 від 17.04.2015 повноважень щодо здійснення коригувань розміру внесків (платежів) на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів у будь-яких випадках.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності та про наявність правових підстав для відмови у позові в частині щодо визнання недійсними окремих положень Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ від 10.03.2015 №4, викладених у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 та рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" №7.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що встановлений рішенням зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оформленого протоколом від 22.12.2020 розмір внесків на утримання будинків та прибудинкової території було затверджено у не встановлений законом порядок, не правомочним на те органом ОСББ з перевищенням своїх повноважень, що є підставою для задоволення вимог позивачки про визнання такого рішення недійсним в частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку витрат, викладений у додатку №1.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 у справі №916/4031/21 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Визнано недійсним статут ОСББ "Четвертая Жемчужина", затверджений в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 10.03.2015 №4, в частині положень статуту, викладених у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 "До компетенції правління об`єднання належить: 3) питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання; 4) затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; 5) визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання; 7) прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам". Визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" №7, про надання правлінню ОСББ по повноважень здійснювати коригування розміру внесків (платежів) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів ОСББ. Визнано недійсним рішення зборів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оформленого протоколом зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" без номеру від 22.12.2020 у частині затвердження відкоригованого розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території, згідно розрахунку витрат, викладений у додатку №1 що є невід`ємною частиною до протоколу (пункт 1 порядку денного).

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності в частині вимог щодо визнання недійсним Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого в новій редакції протоколом загальних зборів ОСББ від 10.03.2015 №4, в частині положень Статуту, викладених у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 "До компетенції правління об`єднання належить: 3) питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання; 4) затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; 5) визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання; 7) прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам" та визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015, оформленого у вигляді протоколу загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" №7, про надання правлінню ОСББ повноважень здійснювати коригування розміру внесків (платежів) з утримання будинків і споруд та прибудинкових, на дату звернення позивача до суду із позовом про захист порушеного права не був пропущений, оскільки не перевищує 3-х років від початку перебігу вказаного строку.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що зазначені в підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 Статуту повноваження Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" віднесені до виключної компетенції загальних зборів, а не до компетенції правління ОСББ, і тому така невідповідність положень статуту ОСББ порушує законні права співвласника, в даному випадку позивача, на управління таким об`єднанням, шляхом голосування на загальних зборах об`єднання.

Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо незаконності передачі правлінню ОСББ рішенням загальних зборів, оформлених протоколом № 7 від 17.04.2015 повноважень щодо здійснення коригувань розміру внесків (платежів) на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів.

Крім того, суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду в частині визнання недійсним рішення зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, оскільки встановлений рішенням зборів правління об`єднання розмір внесків на утримання будинків та прибудинкової території було затверджено у не встановлений законом порядок, не правомочним на те органом з перевищенням повноважень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №916/4031/21, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" подало касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.2. Підставою касаційного оскарження Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 (щодо застосування статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України), від 08.02.2022 у справі №918/964/20 (щодо застосування принципу пропорційності), від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19 (щодо застосування статей 256 257 261 267 Цивільного кодексу України), від 04.05.2018 у справі №910/20190/16 (стосовно висновку щодо порушення прав осіб, не залучених до участі у справі).

3.5. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову про права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях ОСОБА_1 проти вимог касаційної скарги заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Заперечення свої обґрунтовує тим, що скаржником наведені висновки Верховного Суду, які викладені у постановах касаційної інстанції, не можуть братися до уваги, оскільки зроблені у справах, що є неподібними до спірних правовідносин. При цьому також заначила, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 55.6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.06.2014, витягом №23595676 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційною довідкою №252337883 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до протоколу №1 від 06.06.2014 установчих зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" установчими зборами було прийнято рішення про створення в багатоквартирному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку із назвою " Четвертая Жемчужина ", а також затверджено Статут ОСББ "Четвертая Жемчужина".

Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу ТОВ "Алькор-S" на баланс ОСББ "Четвертая Жемчужина".

16.07.2014 щодо ОСББ "Четвертая Жемчужина" було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи за реєстраційним записом 15381020000016516, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

10.03.2015 рішенням загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина", оформлених протоколом №4, було вирішено: обрати головою зборів ОСОБА_3 та секретарем - ОСОБА_4 , прийняти житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на баланс та обслуговування Об`єднання багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина", затвердити нову редакцію Статуту ОСББ та інше.

На підставі вказаних рішень 22.04.2015 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ОСББ "Четвертая Жемчужина", зміну місцезнаходження юридичної особи за реєстраційним записом 15381050001016516.

Згідно із пунктом 1.1 Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина", затвердженого протоколом №4 від 10.03.2015 загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина", дане ОСББ створене власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до пункту 2.1 Статуту, метою створення об єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Пунктом 2.3 Статуту передбачено, що об`єднання має право, відповідно до законодавства та Статуту шляхом скликання загальних зборів, зокрема, встановлювати розміри платежів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

За положеннями пунктів 4.1 - 4.3 Статуту органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами цього статуту та чинного законодавства.

До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить: затвердження Статуту об`єднання, внесення змін до нього, обрання членів правління об`єднання, прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд, встановлення обмежень на користування об`єктами, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, прийняття рішень про взаємодію з громадськими організаціями.

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що до компетенції правління об`єднання належить:

1) підготовка кошторису, балансу та річного звіту об`єднання;

2) здійснення контролю за своєчасною сплатою членами об`єднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством;

3) питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання;

4) затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

5) визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання;

6) розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису;

7) прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам;

8) укладання договорів із суб`єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням;

9) ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання;

10) скликання та організація проведення загальних зборів членів об`єднання, або зборів представників, у тому числі які можуть бути обрані від об`єднання за рішенням загальних зборів.

Відповідно до пункту 4.10 Статуту рішення загальних зборів членів об`єднання про затвердження річного звіту, кошторису видатків і надходжень розмірів внесків та платежів членів об`єднання приймаються з урахуванням висновків ревізійної комісії (ревізора) або аудитора.

Згідно із пунктом 4.12 Статуту керівництво поточною діяльністю об`єднання здійснює його правління, правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Питання, з яких рішення приймаються загальними зборами кваліфікаційною більшістю голосів (3/4 голосів присутніх на зборах членів об`єднання), зокрема, затвердження кошторису об`єднання, балансу та річного звіту, визначення розміру внесків та платежів членів об`єднання, визначення обмежень на використання об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, та передачу їх у користування фізичним і юридичним особам (пункт 5.5 Статуту).

Як передбачено пунктом 7.1 Статуту, правління об`єднання складає щорічний кошторис надходжень і витрат на наступний фінансовий рік і визначає розміри платежів кожного члена об`єднання. Кошторис об`єднання складається до 25 грудня поточного року з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах членів об`єднання.

Пунктом 7.5 Статуту встановлено, що перелік та розміри обов`язкових платежів на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна, а також порядок і строки їх сплати встановлюються рішеннями членів об`єднання, прийнятими в установленому порядку на загальних зборах членів об`єднання або шляхом письмового опитування членів об`єднання. Розміри обов`язкових платежів (внесків, відрахувань) членів об`єднання на утримання, обслуговування, ремонт, реконструкцію неподільного та загального майна встановлюються з урахуванням розміру площі квартир та (або) приміщень, що їм належать.

В подальшому 17.04.2015 рішенням загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина", оформлених протоколом №7 було надано правлінню ОСББ повноваження здійснювати коригування розміру внесків (платежів) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів у випадках збільшення/зменшення розміру ставок податків і зборів, мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів та зобов`язань.

Із протоколу б/н зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020 встановлено, по першому питанню порядку денного голова правління ОСББ Демидас П.І. запропонував відкоригувати розмір внесків співвласниками багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території з причини підвищення рівня мінімальної заробітної плати з 01.01.2021, згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" та коригування провести відповідно до розрахунку, передбаченого Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

На зазначених зборах правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" було прийнято рішення затвердити відкоригований розмір платежів на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Четвертая Жемчужина" згідно розрахунку витрат з утримання будинку та прибудинкової території, додатку №1, що є невід`ємною частиною проколу б/н зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020. А також даним рішенням встановлено місячну періодичність сплати таких платежів.

Згідно з розрахунком витрат з утримання будинку та прибудинкової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на січень 2021 року, зокрема передбачено внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10,990 грн за 1 кв.м у місяць.

Додатком №1 "Про коригування внесків та утримання будинку і прибудинкової території на січень 2021 року" до протоколу б/н зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020 встановлено розмір таких внесків в сумі 10,99 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

5.4. У контексті статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.5. Однією із підстав касаційної оскарження ОСББ "Четвертая Жемчужина" зазначило, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17. Так скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, які саме права позивача були порушені внаслідок прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів та правління та яким чином положення, наведені у підпунктах 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6 Статуту порушують права позивачки. Також скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції в порушення приписів статей 269 та 282 Господарського процесуального кодексу України не надано оцінки доводам об`єднання стосовно необхідності врахування принципу пропорційності, балансу інтересів, а також стосовно ефективності способу захисту, обраного позивачем та не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Вирішуючи даний спір, суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок неправомірних дій зі сторони ОСББ, тобто не тільки недотримання норм закону під час прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є, в тому числі, визнання положень статуту та рішень недійсними.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання.

Співвласники мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника (пункт 2 частини першої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" ( в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Цією ж статтею Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів, зокрема встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема, статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №141 від 27.08.2003 було затверджено Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За положеннями пункту 2.3 Типового Статуту ОСББ в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, об`єднання має право, відповідно до законодавства та Статуту, шляхом скликання загальних зборів, зокрема, встановлювати розміри платежів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Відповідно до пункту 4.6 Типового Статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить, зокрема, питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання; прийняття рішень про передачу в оренду об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, фізичним і юридичним особам.

Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є складовою частиною всіх внесків та платежів співвласників, встановлення та визначення розміру яких належить до повноважень виключно загальних зборів ОСББ.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що Статутом ОСББ "Четвертая Жемчужина" в редакції від 10.03.2015, затвердженого рішенням загальних зборів членів ОСББ, оформлених у вигляді протоколу №4, передбачено, що зазначені повноваження виключної компетенції загальних зборів ОСББ віднесено до компетенції правління ОСББ, що не відповідає положенням статей 10, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Типовому Статуту ОСББ.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що така невідповідність положень Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина" чинному законодавству, а саме підпунктів 3, 4, 5 та 7 пункту 4.6, порушує законні права співвласника, у даному випадку ОСОБА_1 , на управління таким об`єднанням, шляхом голосування на загальних зборах щодо питань, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів ОСББ.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що законодавцем зазначені повноваження віднесено до виключної компетенції загальних зборів ОСББ, що безумовно означає неможливість здійснювати такі повноваження іншим органом/особами, зазначили і про незаконність передачі правлінню об`єднання повноважень щодо здійснення коригувань розміру внесків (платежів) на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів. Та з огляду на зазначене щодо визнання недійсним рішення зборів правління ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 22.12.2020, дійшли висновку, що встановлений рішенням зборів правління об`єднання розмір внесків на утримання будинків та прибудинкової території було затверджено у не встановлений законом порядок, не правомочним на те органом з перевищенням повноважень.

5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 за позовом співвласника до об`єднання про визнання недійсним рішення загальних зборів, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, виходячи із встановлених судами обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що оскільки позивач не оспорював пункт 2.6 договору з надання послуг з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу щодо встановлення розміру щомісячної вартості послуг з утримання будинку на підставі рішення загальних зборів об`єднання в залежності від характеристик та інших властивостей приміщень власника, укладеного між ним та об`єднанням, у суду відсутні підстави для визнання недійним рішення загальних зборів. З огляду на зазначене, Верховний Суд висловив позицію, щодо необхідності для застосування того чи іншого способу захисту, встановлювати які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на фактичні обставини даної справи та справи №761/26815/17, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, та у зазначеній справі, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Тому правовідносини в зазначених скаржником справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.

У справі №525/505/16-ц про скасування кадастрового номеру, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи положення статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, дійшла висновку, що зазначене відповідає завданням цивільного судочинства, що стосується в тому числі й ефективного захисту порушених прав.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №525/505/16-ц та у даній справі не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

Щодо посилання на справу №918/964/20, колегія суддів враховує, що предметом зазначеної справи було визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ з підстав неповідомлення позивача у передбачений законом та статутом спосіб. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходив з того, що апеляційному суду слід було врахувати, що встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Верховний Суд зазначив, що судами не враховано позицію, викладену у справах №916/3074/20, №910/15071/20. Також, зазначаючи про важливість врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, Верховний Суд виходив з того, що судами не надано зазначеним обставинам належної оцінки, оскільки спірні рішення приймалися присутніми на загальних зборах співвласниками. Тоді як у справі, що переглядається, підставою для визнання недійсними пунктів статуту, є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства, та у зв`язку з цим незаконність передачі правлінню об`єднання повноважень щодо здійснення коригувань розміру внесків (платежів) на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без скликання загальних зборів.

5.7. Також Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 256 257 261 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у відзиві та в окремій письмовій заяві заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Дана заява обґрунтована тим, що позивачка з 2015 року могла самостійно отримати копію Статуту та інші необхідні документи з реєстраційної справи ОСББ або скористатись своїм правом на безперешкодне ознайомлення зі Статутом та з протоколами загальних зборів та протоколами правління ОСББ.

Також відповідач звертав увагу, що позивачці було відомо і про тарифи/розміри внесків, на підставі яких щомісячно здійснювалось нарахування за спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки щомісячно усім співвласникам багатоквартирного будинку, у тому числі і позивачці, виставляються та надаються рахунки на оплату спожитих послуг за відповідний календарний місяць, позивачкою такі рахунки отримувались, оскільки на розрахунковий рахунок ОСББ надходили кошти в якості часткової оплати за спожиті послуги.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Частина перша статті 261 Цивільного кодексу України пов`язує перебіг позовної давності з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. При цьому аргументи відповідача про те, що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, ніж він стверджує, мають ґрунтуватись не на можливих, а на конкретних обставинах, що підтверджуються наданими у справі належними доказами, за яких суд може однозначно (достеменно) встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення його прав.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи посилання відповідача на платіжні доручення про оплату комунальних платежів, а також членські внески з утримання будинку та прибудинкової території, як на підставу обізнаності позивача про оскаржувані рішення, виходив з того, що дані платіжні доручення підтверджують лише факт оплати таких послуг, при чому за тарифом, встановленим рішенням загальним зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 10.03.2015. Також суд апеляційної інстанції встановив, що надані платіжні доручення жодним чином не свідчать про обізнаність позивача про наявність Статуту ОСББ "Четвертая Жемчужина" в новій редакції, чи про рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" від 17.04.2015. До того ж суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано квитанцій, складених у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що позбавило суд можливості встановити чи відповідають ці квитанції вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, чи містять усі необхідні реквізити первинного документа та чи можуть слугувати беззаперечними доказами факту обізнаності позивачки про оскаржувані рішення. Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №916/1294/21.

При цьому судом апеляційної інстанції також встановлено, що у лютому 2018 року позивачка зверталася з заявою до об`єднання про стан справ ОСББ, у якій, зокрема, просила надати їй копії документів, що стосуються діяльності ОСББ, в тому числі і копію статуту, однак, факт відсутності відповіді на запит позивачки, як і не надання копій документів, відповідач не спростував, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість позивачки дізнатися про своє порушене право раніше.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачці стало відомо про існування оскаржуваного статуту та рішення загальних зборів ОСББ "Четвертая Жемчужина" лише під час розгляду справи №504/1875/21 за позовом ОСББ "Четвертая Жемчужина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у червні 2021 року. В свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у позивачки можливості раніше ознайомитися із оскаржуваними рішеннями.

З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вимог ОСОБА_1 строків позовної давності, оскільки у даному випадку такі строки пропущені не були.

Доводи скаржника щодо необхідності врахування правових висновків щодо статей 256 257 261 267 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що у кожній з цих справ наводиться порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» і у кожній з них суди дійшли висновків про початок перебігу строку позовної давності, виходячи з обставин, встановлених судами.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/3224/16, за позовом міської ради до товариства про витребування земельної ділянки, дійшла висновку про те, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі, то позивачу було відомо про таке порушення ще на час звернення позивача з позовом у зазначеній справі; суди попередніх інстанцій дату такого звернення не встановили; водночас суди попередніх інстанцій встановили, що судове рішення у справі № 31/89 було прийняте Господарським судом міста Києва 01.05.2002; зазначене свідчить про те, що позивачу було відомо про порушення його прав принаймні на цю дату.

У справі № 487/10132/14-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У справі №909/1165/19 розглядався позов товариства до підприємства про стягнення боргу за ремонт газового двигуна-генератора. Верховний Суд не погодився з судовими рішення попередніх інстанцій про задоволення позову, в яких суди дійшли висновку, що пред`явлення ТОВ "Мотортєх" позову до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у справі №909/75/17, спір у якій виник з тих самих правовідносин та за участю тих самих сторін, що і у справі №909/1165/19, перервало перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача у цій справі. Верховний Суд зробив висновки, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, а також те, що у справі №909/75/17 ТОВ "Мотортєх" визначило правовими підставами позову про стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заборгованості за ремонт двигуна саме норми статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (які регулюють кондикційні зобов`язання), Суд вказав, що подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням відповідачем договірного зобов`язання).

5.8. Також підставою касаційного оскарження об`єднання співвласників зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову про права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

При вирішенні питання, чи прийнято рішення (в даному випадку судом першої інстанції) про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, підлягає з`ясуванню, чи буде у зв`язку із прийняттям такого рішення у цій справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін "співвласники багатоквартирного будинку" вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Разом з цим, якщо положення статуту ОСББ як акта, який визначає правовий статус цієї юридичної особи, суперечать законодавству та/або порушують права та охоронювані законом інтереси співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку позивача), за наявності відповідного спору окремі положення статуту можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього, а також рішень загальних зборів та зборів правління, в даному випадку є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, як юридична особа, а не його учасники. Тому залучення господарським судом до участі у справі про визнання недійсним статуту та рішень зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є обов`язковим.

До того ж скаржник, заявляючи вказану підставу, не обґрунтував і не мотивував в чому саме полягало порушення прав, інтересів та (або) обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі, і не вказав щодо якої (их) саме особи (осіб) було допущено таке порушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Крім того, позов у цій справі заявлено ОСОБА_1 з підстав порушення спірними рішеннями її прав як співвласника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина", а тому обставини щодо порушення/не порушення прав інших співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" не стосуються предмета доказування у даній справі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі №916/3823/21 .

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Доводи касаційної скарги про неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №910/20190/16 до уваги не приймаються, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі та у справі, що переглядається є неподібними.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ "Четвертая Жемчужина" в цій частині.

6.2. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційної скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Четвертая Жемчужина" в іншій частині залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 916/4031/21 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко