ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/429/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Разюк Г. П., Ярош А. І.)

за касаційною скаргою Болградської міської ради Одеської області у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"

до Болградської міської ради Одеської області

про стягнення 37 591,28 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2023 року Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком (далі - АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Болградської міської ради Одеської області (далі - Болградська міськрада) про стягнення 37 591,28 грн невідшкодованих витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Болградської об`єднаної територіальної громади за період із 01.01.2022 по 31.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Болградській об`єднаній територіальній громаді на час надання послуг пільговим категоріям громадян, проте він в порушення вимог законодавства, а саме положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не відшкодував позивачеві вартість наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за вказаний період.

1.2. Болградська міськрада у відзиві на позов заперечила проти його задоволення, просила відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на те, що, позивач, визначивши в позові, що представницьким органом Болградської територіальної громади Одеської області є Болградська міськрада проігнорував ті обставини, що Одеська обласна та Болградська районна ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Також відповідач стверджував про відсутність договірних відносин між сторонами у справі щодо відшкодування витрат, пов`язаних із наданням послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, та законодавчого закріплення обов`язку відповідача відшкодувати такі витрати.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 (суддя Д`яченко Т. Г.) позов задоволено. Стягнуто з Болградської міськради на користь АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії заборгованість у сумі 37 591,28 грн та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що представницьким органом Болградської територіальної громади є Болградська міськрада, яка за рахунок видатків з місцевого бюджету повинна здійснити відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню на території відповідної громади телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Суд також зазначив, що відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування спірних витрат, як і відсутність бюджетних коштів для їх відшкодування, не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку компенсувати позивачеві за рахунок бюджетних коштів вартість отриманих пільговими категоріями населення телекомунікаційних послуг.

2.2. З такими мотивами задоволення позову погодився Південно-західний апеляційний господарський суд, який за наслідками перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023, згідно з постановою від 19.07.2023 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Разюк Г. П., Ярош А. І.) залишив його без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Болградська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 про задоволення позову; просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення належного відповідача за позовом про стягнення заборгованості з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення - органи місцевого самоврядування чи держава, тобто за рахунок державного чи місцевого бюджету повинно відбуватися таке відшкодування.

Також скаржник вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах, оскільки наразі наявні протилежні висновки господарських судів у подібних правовідносинах (рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2022 у справі № 902/964/21, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2023 у справі № 927/996/22); ця справа становить значний суспільний інтерес (підпункти "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас скаржник посилається на те, що, зважаючи на відсутність висновків Верховного Суду стосовно належного відповідача за позовами про стягнення заборгованості з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, враховуючи норми частини 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості висновків Верховного Суду, частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування аналогії закону, при формуванні висновку у цих правовідносинах, необхідно врахувати висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 щодо належного відповідача у цій справі, питання того, за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого Укрзалізниці має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

3.2. Від скаржника 23.08.2023 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 у подібних правовідносинах.

Зважаючи на положення статей 288 298 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приймає додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є доповненням касаційної скарги.

3.3. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. За твердженнями позивача саме на відповідача у наведеному випадку покладено обов`язок із відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг зв`язку пільговій категорії споживачів.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи (з урахуванням додаткових пояснень), а також заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.2. У статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 167 цього ж Кодексу держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 170 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

4.3. Попередні судові інстанції установили, що АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, Закону України "Про електронні комунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.

Позивач у період із 01.01.2022 по 31.08.2022 надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг з оплати послуг зв`язку за січень 2022 року на суму 5061,41 грн, за лютий 2022 року на суму 4971,61 грн, за березень 2022 року на суму 4905,88 грн, за квітень 2022 року на суму 4868,01 грн, за травень 2022 року на суму 4815,25 грн, за червень 2022 року на суму 4562,50 грн, за липень 2022 року на суму 4432,37 грн, за серпень 2022 року на суму 4398,17 грн.

Зазначені розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг направлялись позивачем на адресу відповідача листами з описом вкладення, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

4.4. У зв`язку з несплатою відповідачем коштів за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4.5. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відповідної територіальної громади у спірному періоді, позивач, з яким погодились суди попередніх інстанцій, вважав, що їх відшкодування за рахунок видатків з місцевого бюджету повинна здійснити Болградська міськрада (відповідач), яка є представницьким органом Болградської територіальної громади.

4.6. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.

4.7. Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", за змістом статті якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

У частині 1 статті 17 названого Закону унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (стаття 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Стаття 19 названого Закону розділяє соціальні гарантії на обов`язкові та додаткові.

Згідно з частиною 3 цієї статті державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Водночас частина 3 вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги з оплати користування послугами зв`язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у виді пільг, встановлено, зокрема, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За змістом частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до положень Конституції України (стаття 143) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 16) повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пункт "а" частини 1 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Разом із тим згідно з підпунктом "є" пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини 2 статті 671 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

4.8. Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 у подібних правовідносинах, на яку посилався скаржник у своїх додаткових поясненнях, дійшов висновків, зокрема, що здійснення соціальних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відносяться саме до делегованих повноважень органу місцевого самоврядування і мають супроводжуватись відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України, відповідно до якої держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету.

Положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норм Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчить про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

4.9. Правових підстав для відступу від зазначених висновків Верховний Суд не вбачає.

4.10. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства та вказані правові висновки, належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації.

Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб`єктів, які зобов`язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду (див. mutatis mutandis постанови від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21) та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах.

Отже, стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачеві за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому рада не може бути боржником за таким зобов`язанням.

Задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів може мати місце за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції не встановили, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг, у той час як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок якого бюджету (державного чи місцевого) повинно здійснюватися їх відшкодування, а також не з`ясували чи мало місце надання відповідних субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету, тому помилково вважали за можливе здійснити відшкодування витрат позивача за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян за рахунок місцевого бюджету Болградської міськради.

Посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на те, що забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади жодним чином не впливає на визначення особи, на яку покладається обов`язок відшкодувати витрати на надання пільг за послуги зв`язку, позаяк до публічних послуг не належить надання послуг зв`язку, як і встановлення можливості надання пільги за відповідну послугу.

Отже, визначений позивачем відповідач (у наведеному випадку Болградська міськрада) є неналежним відповідачем у цьому спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 916/2523/22 (за позовом АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії до Болградської міськради у спорі, що виник з подібних правовідносин (предмет позову - стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.3. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Оскільки попередні судові інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого зробили помилковий висновок про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, судові рішення у справі підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

6. Розподіл судових витрат

6.1. За змістом частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення у справі - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії на користь Болградської міськради підлягає стягненню 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5368,00 грн за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Болградської міської ради Одеської області задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 916/429/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Болградської міської ради Одеської області про стягнення 37 591,28 грн відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Болградської міської ради Одеської області 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5368,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак