ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/451/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Скіндер В.Б.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В., Богатир К.В., Філінюк І.Г.

від 31.05.2022

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"

про визнання протиправним та скасування рішення статутного органу громадської організації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про визнання протиправними та скасування всіх рішень позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- у роботі конференції 29.10.2020 прийняли участь делегати, які вже приймали участь у роботі попередньої конференції 30.04.2020, а, отже, за правилами частини 12 розділу 4 статуту відповідача вичерпали свої повноваження;

- позачергову конференцію 29.10.2020 скликано неповноважним складом ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.09.2020, оскільки вказаний склад ради сформований рішенням конференції від 30.04.2020, тоді як в подальшому державну реєстрацію змін до складу керівних органів відповідача, проведену на підставі рішення конференції від 30.04.2020, скасовано наказом Міністра юстиції України від 20.10.2020 № 3649/5;

- спірні рішення позачергової конференції порушують права позивача як члена Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів";

- спірні рішення позачергової конференції позивача було відкликано зі складу ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

30 квітня 2020 року відбулась позачергова конференція Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка оформлена протоколом від 30.04.2020.

Відповідно до зазначеного протоколу на порядок денний конференції винесено наступні питання: 1. Інформаційний виступ Бугайчука В.В. про необхідність негайного скликання позачергової конференції. 2. Обрання в центральний постійно діючий орган управління (раду). 3. Обрання виконавчого органу (директора). 4. Обрання в орган контролю (ревізійну комісію). 5. Вирішення питання по причалу № 114 "Бугово" (вихід причалу № 114 "Бугово" із складу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"). 6. Вирішення питання по причалу № 195 "Ярмарочна" (створення Громадської організації "Одеські водно-моторні причали"). 7. Різне.

В протоколі позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 30.04.2020 зазначено, що конференцію скликано, як позачергову, за ініціативою членів причалу № 114 "Бугово", що відповідає пункту 4.27.4.1 статуту; делегати повідомлені належним чином згідно з пунктом 4.27.6 статуту; загальна кількість обраних делегатів складає 21 особа; на позачерговій конференції присутні 18 делегатів; повноваження делегатів підтверджуються протоколами загальних зборів на причалах та протоколами зборів окремих членів Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"; на конференції присутні більше половини обраних делегатів - 18 із 21, кворум досягнутий.

За результатами розгляду питань порядку денного позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 30.04.2020 прийнято наступні рішення: про обрання складу центрального постійно діючого органу управління (ради); про обрання директором Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" ОСОБА_3 ; про укладення з ОСОБА_3 контракту, умови якого доручено визначити раді організації; про проведення державної реєстрації змін до відомостей про Громадську організацію "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"; про визначення ОСОБА_3 особою, яка має право представляти Громадську організацію "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" для здійснення необхідних реєстраційних дій; про обрання складу органу контролю (ревізійної комісії); про підтримання питання по причалу № 114 "Бугово" про початок процедури виходу із складу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів". Про прийняття рішення з шостого питання порядку денного в протоколі від 30.04.2020 не зазначено.

До протоколу позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 30.04.2020 додано реєстр делегатів, які брали участь в її роботі - додаток № 1 до протоколу.

27 серпня 2020 року колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянула скаргу Новосельського В.М. від 06.08.2020, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.08.2020 за № 22852-33-20, на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2020 № 15561070016034756, проведену головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко Н.І. щодо Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", за результатами розгляду якої рекомендувала скаргу задовольнити, а вказану реєстраційну дію - скасувати.

За висновком колегії Міністерства юстиції України, підставами для скасування реєстраційної дії, якою змінено керівника громадської організації, є пропуск нею встановленого законодавством строку для подачі повідомлення про прийняте рішення відносно змін у складі керівних органів, а також відсутність кворуму, передбаченого пунктом 4.15 статуту, оскільки, як встановлено колегією, на конференцію було обрано 37 делегатів, проте участь взяло 18 делегатів, що становить менше ніж 50 % від кількості обраних делегатів.

Наказом Міністерства юстиції України від 20.10.2020 № 3649/5 скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2020 № 15561070016034756, проведену головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко Н.І. щодо Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" на підставі рішення конференції від 30.04.2020.

29 жовтня 2020 відбулась позачергова конференція Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка оформлена протоколом від 29.10.2020.

В протоколі позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.10.2020 зазначено, що конференцію скликано, як позачергову, на підставі засідання ради від 29.09.2020, що відповідає пункту 4.27.4.2 статуту; делегати повідомлені належним чином згідно з пунктом 4.27.6 статуту; загальна кількість обраних делегатів складає 34 особи; на позачерговій конференції присутні 22 делегата; повноваження делегатів підтверджуються протоколами зборів членів організації на причалах; на конференції присутні більше половини обраних делегатів - 22 із 34, кворум досягнутий.

На порядок денний позачергової конференції від 29.10.2020 винесено наступні питання: 1. Інформаційний виступ Бугайчука В.В. про необхідність негайного скликання позачергової конференції. 2. Обрання в центральний постійно діючий орган управління (раду). 3. Обрання виконавчого органу (директора), зміна підписанта згідно з статутом. 4. Обрання в орган контролю (ревізійну комісію). 5. Вирішення питання по причалу № 114 "Бугово" (початок процедури виходу причалу № 114 "Бугово" із складу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"). 6. Вирішення питання по причалу № 195 "Ярмарочна" (створення Громадської організації "Одеські водно-моторні причали"). 7. Різне.

За результатами розгляду питань порядку денного на позачерговій конференції від 29.10.2020 вирішено: припинити повноваження попереднього складу ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" та обрати до складу ради з 29.10.2020 інших осіб від причалів згідно з затвердженим переліком; обрати директором Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" з 29.10.2020 Киричка О.Г.; голові ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" доручено укласти з Киричком О.Г. контракт; провести державну реєстрацію змін до відомостей про організацію; визначити ОСОБА_3 особою, яка має право представляти організацію для здійснення необхідних реєстраційних дій; обрати до складу ревізійної комісії Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" осіб від причалів згідно з затвердженим переліком; підтримати питання по причалу № 114 "Бугово" про початок процедури виходу зі складу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів". Про прийняття рішення з шостого питання порядку денного в протоколі позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.10.2020 не зазначено.

До протоколу позачергової конференції додано реєстр делегатів, присутніх на позачерговій конференції. В переліку містяться прізвища та ініціали 22 осіб. Напроти кожного делегата проставлено підписи.

Після проведення вказаної конференції її організатори підготували відповідне повідомлення про зміну складу керівних органів Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яке разом із протоколом подано до Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для проведення державної реєстрації змін до відомостей про склад керівних органів організації, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням реєстратора від 29.12.2020 зміни зареєстровано, у зв`язку з чим вчинено запис № 1005561070022034756.

На час скликання та проведення позачергової конференції від 29.10.2020 був чинним статут Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" в редакції від 20.12.2014 (надалі - Статут).

У пункті 1.1 Статуту визначено, що Громадська організація "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" (далі - Організація) - це добровільне об`єднання фізичних осіб, створене для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема спортивних, екологічних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів своїх членів.

Організація діє на підставі Конституції України Цивільного кодексу України, Законів України "Про громадські об`єднання", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", інших законодавчих актів, прийнятих відповідно до них, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цього Статуту. Організація є юридичною особою з моменту її державної реєстрації (пункти 1.2, 1.4 Статуту).

Згідно з пунктом 1.8 Статуту Організація є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Кошти та майно Організації використовуються для досягнення мети (цілей) Організації відповідно до основних напрямів її діяльності.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1-3.3 Статуту Організація створена з метою здійснення та захисту прав і свобод її членів, задоволення їх суспільних інтересів, пов`язаних із оздоровленням, відпочинком та зайняттям аматорським рибальництвом. Членами організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, досягли вісімнадцяти років, визнають мету (цілі) організації та цей статут. При прийнятті в організацію її члену у користування надається місце на території одного з причалів організації. Набуття членства в організації є добровільним. Прийняття в члени організації здійснюється у порядку, встановленому цим Статутом, на підставі письмової заяви особи, яка бажає набути членство, за наявності письмового клопотання, оформленого відповідно до цього Статуту.

Рішення про прийняття у члени організації, про відмову у прийнятті у члени організації, а також про припинення членства організації (виключення) приймає центральний постійнодіючий статутний орган Організації (пункт 3.8 Статуту).

Відповідно до пункту 3.10 Статуту члени Організації обліковуються за причалами, на території яких їм надане місце для розміщення належного їм майна (будинків для тимчасового проживання, зберігання плавзасобів та іншого майна).

У пункті 3.12 Статуту визначено права членів Організації: приймати участь в управлінні Організацією шляхом прийняття участі у формуванні вищого статутного органу управління та/або шляхом прийняття участі у роботі статутних органів Організації, до складу яких їх обрано (включено) (підпункт 3.12.1); обирати та бути обраними до складу статутних органів Організації (підпункт 3.12.2); вільно обговорювати питання, пов`язані із діяльністю організації, її посадових і службових осіб, відокремлених підрозділів, статутних органів, їх членів, членів організації, вносити пропозиції, виступати з конструктивною критикою (підпункт 3.12.3).

Пунктом 3.13 Статуту визначено обов`язки членів Організації, зокрема: дотримуватись цього Статуту та виконувати рішення статутних органів Організації, які прийняті в межах їхньої компетенції та які не суперечать законодавству України та цьому Статуту (підпункт 3.13.1); виконувати рішення та доручення статутних органів Організації, які прийняті в межах їхньої компетенції та які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту (підпункт 3.13.3).

В Організації створюються та діють такі статутні органи: керівні статутні органи та статутний орган контролю. До керівних органів належать: вищий керівний орган (вищий орган управління) - конференція; центральний постійнодіючий орган управління - рада; виконавчий орган - директор. Органом контролю є ревізійна комісія. Статутні органи можуть бути колегіальними та одноособовими. Всі статутні органи, окрім виконавчого, є колегіальними. Статутні органи утворюються та здійснюють свою діяльність у відповідності до цього Статуту та чинного законодавства України. Членами статутних органів, окрім виконавчого органу, можуть бути виключно члени організації. Формування статутних органів Організації здійснюється шляхом обрання (включення) осіб до складу цих органів та відкликання (виключення) осіб зі складу цих органів (пункти 4.1 - 4.8 Статуту).

Відповідно до пунктів 4.12, 4.14, 4.15 Статуту повноваження членів вищого статутного органу припиняються одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу. Колегіальні статутні органи проводять свою роботу у формі засідань, у яких приймають участь всі члени цих органів. Колегіальні статутні органи правомочні приймати рішення у разі, коли в їх роботі приймають участь більше половини членів цих органів.

У пункті 4.26 статуту визначено формування вищого керівного органу: членами вищого керівного органу є делегати, які обираються від кожного з причалів з числа членів Організації, яких закріплено за цими причалами (підпункт 4.26.1); обрання делегатів здійснюється на зборах членів Організації, яких закріплено за відповідними причалами (підпункт 4.26.2); обрання делегатів від причалів здійснюється загальними зборами членів Організації, яких закріплено за причалами (загальні збори на причалах) або зборами окремих членів Організації, яких закріплено за цими причалами (далі - збори окремих членів Організації на причалах). Рішення про проведення зборів окремих членів Організації на причалах приймається радою організації (підпункт 4.26.3); рішення зборів на причалах оформлюються протоколами, які підписуються керівниками відповідних причалів та секретарями зборів, яких обирається на відповідних зборах (підпункт 4.26.9); делегати обираються на одну конференцію. Прийняттям участі у роботі конференції повноваження делегатів припиняються (підпункт 4.26.10).

У пункті 4.27 Статуту визначено, що конференція є зборами всіх делегатів, обраних від всіх причалів. Конференції можуть бути черговими та позачерговими. Чергові конференції проводяться один раз на п`ять років. Позачергові конференції можуть проводитись у будь-який час на вимогу: не менше ніж десяти відсотків від загальної кількості членів організації; ради організації; директора; ревізійної комісії. Особи (органи), які ініціюють скликання позачергової конференції, вживають заходи з обрання делегатів, формують порядок денний, організовують її проведення та повідомляють делегатів про дату, час та місце проведення (підпункти 4.27.1 - 4.27.5).

Відповідно до пункту 5.2.3 Статуту статутний орган правомочний приймати рішення у разі, коли у його роботі беруть участь більше половини членів, які входять до складу цього органу.

Згідно з пунктом 6.1 Статуту результати роботи (засідань) колегіальних статутних органів оформлюються протоколами, у яких зазначаються, зокрема, рішення, що прийняті.

ОСОБА_1 станом на день проведення конференції від 29.10.2020 був членом Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", а також входив до складу центрального постійнодіючого органу управління - ради, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи: витяг з протоколу засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 (про прийняття ОСОБА_1 у члени Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від причалу № 114 "Бугово"); протокол № 1р позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 26.10.2020 (про обрання до складу ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" з 26.10.2020, зокрема, ОСОБА_1).

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 у справі № 916/451/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується той факт, що в роботі позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020, брали участь делегати, які обирались для участі в конференції 30.04.2020. Згідно з протоколом конференції від 30.04.2020 на ній обрано раду та директора Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", її ревізійну комісію тощо;

- судом з`ясовано, що в зв`язку з оформленням наказу Міністра юстиції України від 20.10.2020 № 3649/5 скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2020 № 15561070016034756, проведену головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко Н.І. щодо відповідача на підставі рішення конференції від 30.04.2020;

- відповідно до висновку колегії міністерства передумовами для скасування реєстраційної дії, якою змінено керівника, стали пропуск Громадською організацією "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" встановленого законодавством строку для подачі повідомлення про прийняте рішення відносно змін у складі керівних органів, а також відсутність кворуму, передбаченого в пункті 4.15 статуту відповідача;

- жодними зацікавленими особами позов до суду про скасування наказу Міністра юстиції України від 20.10.2020 № 3649/5 не подавався, що свідчить про визнання ними факту відсутності кворуму на конференції 30.04.2020. Не заперечували проти названого висновку представники сторін і під час вирішення судом спору у даній справі;

- делегати від причалів Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", прибувши на конференцію 30.04.2020 у недостатній для її правомочності кількості, не могли приймати участь у роботі конференції, а, отже, не виконали покладені на них членами Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" обов`язки;

- оскільки пункт 4.12 статуту Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" передбачає припинення повноважень членом вищого статутного органу одноразовим прийняттям ним участі у роботі цього органу, а делегати, які прибули для участі в конференції 30.04.2020, у роботі останньої результативно взяти участь не могли через відсутність кворуму, суд погодився з доводами відповідача про те, що повноваження делегатів конференції від 29.10.2020, які прибули для участі в конференції 30.04.2020, не припинились;

- щодо тверджень позивача про те, що позачергову конференцію 29.10.2020 скликано рішенням ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.09.2020 у неповноважному складі, то в цій частині суд вказав на відсутність в матеріалах справи рішення від 29.09.2020, у зв`язку з чим встановити, хто саме взяв участь у засіданні ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.09.2020 суд не спроможний. До того ж рішення ради від 29.09.2020, яка відповідно до статуту відповідача є центральним постійнодіючим органом управління, не оскаржено позивачем ні в порядку, передбаченому розділом 8 статуту, ні до суду, правові підстави для визнання незаконним рішення ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 29.09.2020, яким в межах наданої пунктом 4.27.4.2 статуту компетенції скликано конференцію, відсутні.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 у справі № 916/451/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- суд першої інстанції, правильно встановивши обставини у даній справі, водночас, дійшов помилкового висновку про правові наслідки встановленої обставини щодо відсутності кворуму на конференції, яка відбулась 30.04.2020, вважаючи, що оскільки пункт 4.12 статуту відповідача передбачає припинення повноважень членом вищого статутного органу одноразовим прийняттям ним участі у роботі цього органу, а делегати, які прибули для участі конференції 30.04.2020, у роботі останньої результативно взяти участь не могли через відсутність кворуму, повноваження делегатів конференції від 29.10.2020, які прибули для участі в конференції 30.04.2020, не припинились;

- суд апеляційної інстанції, дослідивши пункт 4.12 статуту відповідача, дійшов висновку, що припинення повноважень членів вищого статутного органу одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу не ставиться в залежність від наявності або відсутності кворуму на конференції, в якій такі делегати взяли участь. Зі змісту вказаного пункту статуту вбачається, що для припинення повноважень членів вищого статутного органу (конференції) останнім достатньо прийняти участь у роботі цього органу, яка проводиться у формі засідань (пункт 4.14 статуту), а результат роботи засідань оформлюється протоколами, у яких зазначаються, зокрема, рішення, що прийняті (пункт 6.1 статуту);

- наявний в матеріалах справи протокол позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 30.04.2020 свідчить про те, що конференція була проведена, на ній були прийняті відповідні рішення. Серед іншого, прийнято рішення про зміну керівника організації, що мало наслідком проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а згодом - її скасування на підставі наказу Міністра юстиції України від 20.10.2020 № 3649/5;

- таким чином, делегати, які приймали участь у позачерговій конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 30.04.020, вичерпали свої повноваження на підставі пункту 4.12 статуту відповідача, у зв`язку з чим у них були відсутні повноваження приймати участь у позачерговій конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020;

- порушення вимог статуту відповідача стосовно порядку формування вищого керівного статутного органу - конференції, а саме: щодо необхідності обрання кожного разу нових делегатів на конференцію (пункт 4.26 статуту) та припиненням їх повноважень одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу (пункт 4.12 статуту), призвело до того, що у конференції, яка відбулась 29.10.2020, прийняли участь неповноважні делегати, оскільки вони вже приймали участь у конференції, яка відбулась 30.04.2020, у зв`язку з чим їх повноваження припинились;

- прийняття на конференції від 29.10.2020 рішень неповноважними делегатами має наслідком невідповідність цих рішень вимогам установчого документу (статуту) відповідача, а, отже, їх протиправність;

- рішення, прийняті на конференції, яка відбулась 29.10.2020, зачіпають права та обов`язки позивача, оскільки він, як член Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", зобов`язаний дотримуватись статуту відповідача і виконувати рішення статутних органів організації, а також порушують право позивача на участь в управлінні справами громадської організації, з огляду на те, що на оскаржуваній конференції прийнято рішення про припинення повноважень попереднього складу ради, членом якої він був.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 у даній справі.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- застосування судом апеляційної інстанції пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 3, частини 1 статті 8, статей 526, 598, 599, 1000, 1003, 1004, 1006 та 1008 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Позивач подав відзиви на касаційну скаргу та на доповнення до касаційної скарги, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5. Розгляд клопотань

06 вересня 2022 року, до початку судового засідання, до Верховного Суду надійшли клопотання представників Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" адвоката Самодурової Н.В. та адвоката Лисенко Т.С. про відкладення судового засідання, призначеного на 06.09.2022 об 11:50. Вказані клопотання мотивовані тим, що Самодурова Н.В. та Лисенко Т.С. мають ознаки гострого респіраторного захворювання, у зв`язку з чим, сімейним лікарем їм рекомендовано пройти ПЛР-тестування на предмет інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 і перебувати в умовах самоізоляції до моменту отримання результатів ПЛР-тестування.

Розглянувши вищезазначені клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах Касаційного господарського суду від 04.07.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", від 26.07.2022, від 02.08.2022 про оголошення перерви в судових засіданнях у справі № 916/451/21 з розгляду касаційної скарги Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".

При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

Представники Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" адвокати Лисенко Т.С. та Самодурова Н.В. не надали належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження вказаних заявниками обставин.

До того ж, про наявність у представників Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, Суду не повідомлялося.

Разом з тим, представники Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" адвокати Лисенко Т.С. та Самодурова Н.В. не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

6. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвалу від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини 1 статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Скаржник, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання", послався на не врахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17 щодо застосування вказаної норми права.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виклала зокрема такі висновки:

"Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність

(пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 124 Конституції України у редакції на час звернення позивачів до суду передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.

Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).

Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов`язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.

Разом з тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.

Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.

Крім того, згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

За таких умов у контексті статті 3 Конституції України саме на державу в демократичному суспільстві покладається обов`язок забезпечення доступу громадян до ефективних способів захисту їх прав та свобод, зокрема до судового захисту.

У пункті 4.3 вказаного Рішення вказано, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян.

Частиною другою статті 8 Закону № 4572-VI визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також у нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону України «Про політичні партії в Україні». Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону № 4572-VI). Тобто, визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.

22 липня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням № 15-уп(ІІ)/2020 у справі № 3-291/2019(6949/19), розглядаючи конституційну скаргу ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 221 КЗпП України, звернув увагу, що з аналізу приписів частин першої, третьої статті 8, частини першої статті 55 Конституції України, а також положень статті 221 КЗпП України щодо порядку розгляду трудових спорів оспорюваним положенням КЗпП України не встановлено заборон на оскарження в суді спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян, у тому числі членів професійних спілок, за рішенням органів, що їх обрали, а лише у зв`язку зі специфікою цієї категорії спорів передбачено застереження щодо непоширення на них порядку розгляду трудових спорів.

Можна зробити висновок, що на час звернення позивача до суду під юрисдикцію суду підпадали будь-які правовідносини, в яких їх сторона вважала, що її права порушено, оспорено чи не визнано. Обмеження доступу до правосуддя чітко регламентувалося лише волевиявленням особи вирішити спір у позасудовому порядку, а також якщо такий спір стосувався створення громадської організації, питань її внутрішньої організації, взаємовідносин членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутної відповідальності членів цих об`єднань, які базуються на законі, що визначено у Конституції України та розтлумачено у рішеннях Конституційного Суду України, які є обов`язковими до виконання.

З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об`єднання (організації) при вирішенні питання про юрисдикцію суду у спорах за участю громадського об`єднання (організації) необхідно враховувати, що у статті 3 Закону № 4572-VI передбачено, що громадські об`єднання утворюються і діють на принципах:

1) добровільності;

2) самоврядності;

3) вільного вибору території діяльності;

4) рівності перед законом;

5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників);

6) прозорості, відкритості та публічності.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому.

Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об`єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об`єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов`язок громадського об`єднання забезпечувати такий доступ.

У статті 8 Закону № 4572-VI вказано, що членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.

Членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об`єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними.

У статті 21 Закону № 4572-VI перелічені права громадського об`єднання. Також окремо зазначені права громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

З урахуванням вимог цього Закону можна зробити висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об`єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об`єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв`язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.

Внутрішньостатутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.

Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.

Цей позов подано на захист права позивача на участь у діяльності органу управління громадського об`єднання товариства садоводів, тобто в управлінні товариством, порядку скликання загальних зборів членів ГО ТС «Малинівка» та правомочності їх рішення.

Вказане рішення зборів зачіпає як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю товариства.

З цього питання у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об`єднань є важливим аспектом свободи, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04 квітня 2017 року у справі «Ловрич проти Хорватії», пункт 71). При цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об`єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об`єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Тебієті Мухафізе Джемієті та Ісрафілов проти Азербайджану»). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб`єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.

Таким чином, юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів членів громадської організації, адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності.

У цьому випадку позов стосується саме захисту прав позивача на управління громадською організацією, здійснення повноважень органу управління товариства садоводів та порядку скликання загальних зборів (зборів уповноважених) та правомочності їх рішень.".

Суд зазначає, що у визначенні подібності правовідносин Суд виходить з того, що правовідносини у справі № 127/21764/17 та у даній справі № 916/451/21 є подібними як щодо правовідносин, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, так і щодо правового регулювання.

Так, як зазначалось вище, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування всіх рішень позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020, посилався, зокрема, на те, що спірні рішення зачіпають його права щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як члена організації та як члена ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".

Відповідач, як у судах першої та апеляційної інстанціях, так і в суді касаційної інстанції зазначав про те, що спір, що виник між сторонами у рамках цієї справи не підлягає розгляду в судах, посилаючись на те, що позивач у жодних відносинах з Громадською організацією "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" не перебував.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірні рішення Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" зачіпають права та обов`язки позивача, оскільки ОСОБА_1 станом на день проведення конференції від 29.10.2020 був членом Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", а також входив до складу центрального постійнодіючого органу управління - ради, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи: витяг з протоколу засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 (про прийняття ОСОБА_1 у члени Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від причалу № 114 "Бугово"); протокол № 1р позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 26.10.2020 (про обрання до складу ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" з 26.10.2020, зокрема, ОСОБА_1 ).

Тобто, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, позов у даній справі подано на захист права позивача на участь у діяльності органу управління Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", тобто в управлінні товариством, порядку скликання конференції та правомочності її рішень.

Такі рішення конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" зачіпають як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття таких рішень, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю товариства. Тому юрисдикція суду поширюється на вказані відносини.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, а навпаки відповідають їм. Тому Суд відхиляє відповідні доводи скаржника.

Як зазначалось вище, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що у роботі конференції 29.10.2020 прийняли участь делегати, які вже приймали участь у роботі попередньої конференції 30.04.2020, а, отже, за правилами частини 12 розділу 4 статуту Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" вичерпали свої повноваження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в роботі позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020, брали участь делегати, які обирались для участі в конференції 30.04.2020. Такі обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

У той же час, відповідно до пункту 4.12 статуту Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" повноваження членів вищого статутного органу припиняються одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що припинення повноважень членів вищого статутного органу одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу не ставиться в залежність від наявності або відсутності кворуму на конференції, в якій такі делегати взяли участь. Зі змісту до пункту 4.12 Статуту вбачається, що для припинення повноважень членів вищого статутного органу (конференції) останнім достатньо прийняти участь у роботі цього органу, яка проводиться у формі засідань (пункт 4.14 статуту), а результат роботи засідань оформлюється протоколами, у яких зазначаються, зокрема, рішення, що прийняті (пункт 6.1 статуту).

Протокол позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 30.04.2020 свідчить про те, що конференція була проведена, на ній були прийняті відповідні рішення. Серед іншого, прийнято рішення про зміну керівника організації.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що делегати, які приймали участь у позачерговій конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 30.04.020, вичерпали свої повноваження на підставі пункту 4.12 Статуту, у зв`язку з чим у них були відсутні повноваження приймати участь у позачерговій конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 29.10.2020.

Так, порушення вимог Статуту щодо порядку формування вищого керівного статутного органу - конференції, а саме: щодо необхідності обрання кожного разу нових делегатів на конференцію (пункт 4.26 Статуту) та припиненням їх повноважень одноразовим прийняттям ними участі у роботі цього органу (пункт 4.12 Статуту), призвело до того, що у конференції, яка відбулась 29.10.2020, прийняли участь неповноважні делегати, оскільки вони вже приймали участь у конференції, яка відбулась 30.04.2020, у зв`язку з чим їх повноваження припинились.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, прийняття на конференції від 29.10.2020 рішень неповноважними делегатами має наслідком невідповідність цих рішень вимогам установчого документу - Статуту, а, отже, їх протиправність.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, Суд вважає за необхідне зазначити про хибність висновків суду апеляційної інстанції щодо надання правової оцінки рішень конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 30.04.2020.

Так, здійснюючи апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції зазначив, що на конференції, скликаній 30.04.2020, був відсутній кворум в силу вимог пунктів 4.15 та 5.2.3 статуту Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів". Делегати від причалів організації, прибувши на конференцію 30.04.2020 у недостатній для її правомочності кількості, не були наділені правами приймати обов`язкові рішення, які стосуються діяльності громадської організації.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У межах даної справи не заявлялись вимоги про визнання недійсними рішень конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 30.04.2020.

Суд зазначає, що легітимність рішень вищого органу управління Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" презюмується.

Враховуючи обставини даної справи, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави надання правової оцінки рішенням конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", яка відбулась 30.04.2020. Тому відповідні висновки суду апеляційної інстанції щодо рішень вказаної конференції від 30.04.2020 підлягають виключенню з оскаржуваної постанови.

Втім, Суд зазначає, що такі процесуальні порушення судом апеляційної інстанції не вплинули на правильність вирішення судом спору по суті.

Як зазначалось вище, касаційне провадження у справі відкрито також згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Щодо доводів скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду в питанні застосування у подібних правовідносинах статті 3, частини 1 статті 8, статей 526, 598, 599, 1000, 1003, 1004, 1006 та 1008 Цивільного кодексу України, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У статті 11 Закону України "Про громадські об`єднання" визначено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про, зокрема, порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, у статуті Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" містить положення про права та обов`язки членів організації, порядок формування органів організації та термін повноважень, порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання тощо.

Тому Суд відхиляє доводи скаржника про те, що у даному випадку потрібно застосовувати аналогію закону до правовідносин між членами громадської організації та її керівними органами щодо делегування окремим членам функцій з представництва інтересів всіх членів громадської організації у роботі її статутних органів.

З огляду на викладене, відсутні й підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції залишення без змін з мотивів викладених у цій постанові.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі № 916/451/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

О.А. Кролевець