ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 916/47/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Дудченко В.В.,
відповідача - Сідєльнікова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»,
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Рога Н.В.)
від 03.08.2022,
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Філінюк І.Г., судді - Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.)
від 29.11.2022,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Одесагаз»
про стягнення 5 135 389 329, 84 грн
В С Т А Н О В И В:
у січні 2022 року АТ «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до АТ «Одесагаз» про стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 73 454 050,07 куб.м в сумі 5 135 389 329, 84 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28 січня 2022 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року АТ «Одесагаз» безпідставно набуло для власних виробничо-технічних потреб з газотранспортної системи 73 454 050,07 куб.м природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз".
На думку позивача, для відбору відповідачем у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є АТ "Укртрансгаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності АТ «Одесагаз» не мало підстав здійснювати відбір природного газу.
Незважаючи на відсутність у АТ «Одесагаз» постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газопостачальної системи, відповідач, здійснив відбір 73 454 050,07 куб.м природного газу з газотранспортної системи, тобто безпідставно заволодів майном позивача та зобов`язаний відшкодувати позивачу його вартість в силу приписів ст. ст. 1212 1213 ЦК України.
В ході розгляду справи АТ «Одесагаз» було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до висновків господарських судів АТ «Укртрансгаз» не довело факт понесення витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та його одержання саме АТ «Одесагаз», а також не підтвердило реальні зміни у структурі активів та зобов`язань у власному капіталі АТ «Укртрансгаз». Позивач не надав первинних документів та інших доказів, які б підтвердили відхилення у функціонуванні газотранспортної системи у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року від її звичайного рівня, власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби, інформацію про номінації, алокації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто доказів на підтвердження дій вчинення позивачем врегулювання небалансу, як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС.
Що стосується поданого відповідачем клопотання про застосування позовної давності відповідно до ст. ст. 257 258 Цивільного кодексу України, суди, з посиланням на ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, зазначили, що оскільки при вирішенні спору суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, то позовна давність застосуванню не підлягає.
У грудні 2022 року АТ «Укртрансгаз» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19, від 29.06.2022 у справі № 906/252/21, від 23.07.2020 та від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19.
Також АТ «Укртрансгаз» зазначає, що: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 1212 1213 ЦК України у разі визнання недійсними договорів транспортування природного газу, за наявності обставин відбору природного газу оператором газорозподільних мереж для покриття виробничо-технологічних витрат та власних потреб без подання таких до газотранспортної системи; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем у системному зв`язку з частиною 1 статті 20 Закону України «Про ринок природного газу»; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ в системному зв`язку з постановою НКРЕКП від 23.11.2018 №1509; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 4-6 глави 3 розділу I Кодексу ГТС при фактичному здійсненні оператором ГРМ відбору обсягів природного газу для своїх виробничо-технологічних витрат та власних потреб без подання таких в ГТС.
Крім того, скаржник посилається на порушення судами статей 2, 7, 11, 86, частин 1-5 статті 236, частини 2 статті 237, частин 1, 2 статті 277 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваних рішень суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
30.01.2023 до Верховного Суду від АТ «Одесагаз» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з наведених у відзиві обґрунтувань. При цьому просить продовжити строк на подання відзиву у зв`язку з поважними причинами його пропуску - запровадження на території України воєнного стану.
За ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на те, що ухвалою суду касаційної інстанції від 10.01.2023 відповідачу було надано строк на подання відзиву до 27.01.2023, а 24.02.2022 з 05 год. 30 хв. указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України і у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України суд касаційної інстанції керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу та приймає його до розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Предметом розгляду у цій справі є заявлені позивачем до відповідача вимоги про стягнення грошових коштів, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу, з посиланням позивача на відбір відповідачем природного газу за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору у спірний період - у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року.
Судами встановлено, що відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 лютого 2017 року № 201, ліцензіат (АТ «Укртрансгаз») надає послуги транспортування природного газу за тарифами, встановленими НКРЕКП згідно з методологією визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
АТ «Одесагаз» здійснює діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на підставі Ліцензії АЕ № 295532 з безстроковим терміном дії виданої згідно постанови НКРЕКП від 15.12.2015 в межах території міста Одеса та Одеської області, де знаходяться газорозподільні мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Одесагаз» з метою його фізичної доставки споживачам.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди зробили висновки, що позивачем не надано доказів на підтвердження одержання ним у власність природного газу, який в подальшому, на думку АТ «Укртрансгаз», безпідставно вибув у власність відповідача. В процесі здійснення господарської діяльності право власності на природний газ, який надходить газорозподільної системи до АТ «Одесагаз» не переходить. Отже, відповідач тільки виконує функції з контролю, регулювання, приладового обліку природного газу, спожитого кінцевими споживачами.
Позивачем не доведено, що придбаний природний газ був використаний останнім не на власні та виробничо-технологічні потреби. Надані позивачем договори, які укладені з НАК «Нафтогаз України», ТОВ «ЕРУ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» передбачають передачу газу на інші потреби позивача, серед яких є придбавання природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб оператора ГТС.
Також, позивач не надав документу, з якого можна встановити процедуру алокації для визначення обсягів небалансу, та який би підтверджував поділ за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між усіма замовниками послуги транспортування.
Крім того, позивач не надав первинних документів та інших доказів, які б підтвердили відхилення у функціонуванні ГТС позивача у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому 2019 року від її звичайного рівня, власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби, інформацію про номінації, алокації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто докази, які дії були вчинені позивачем з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій), як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС.
При розгляді цієї справи судами враховано обставини, які встановлені в інших судових справах:
- № 916/3201/19, предметом позову у якій були вимоги АТ «Укртрансгаз» до АТ «Одесагаз» про стягнення вартості обсягів негативних небалансів природного газу за вересень-грудень 2018 року, січень - лютий 2019 року, які виникли внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технічних витрат АТ «Одесагаз» з посиланням на обсяги небалансів згідно з алокаціями (звітами) AT «Одесагаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, звітів за точками входу/виходу за вересень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року;
- № 916/2467/19, предметом позову у якій були вимоги АТ «Укртрансгаз» до АТ «Одесагаз» про стягнення вартості обсягів негативних небалансів природного газу за березень-червень 2019 року, які виникли внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технічних витрат АТ «Одесагаз» з посиланням на обсяги небалансів згідно з алокаціями (звітами) AT "Одесагаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2019 року, звітів за точками входу/виходу за березень-червень 2019 року.
За результатами розгляду зазначених справ, рішеннями судів, що набрали законної сили, у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» було відмовлено.
З посиланням на наведені факти та обставини, суди дійшли висновку про недоведення позивачем факту неправомірного відбору відповідачем у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року природного газу з ГТС власності позивача у заявленому ним обсязі.
Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження фактичних обставин справи з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі № 916/3201/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» до АТ «Одесагаз» про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані АТ «Укртрансгаз» на підставі договору транспортування природного газу від 01.03.2016 №1512000741.
Відмовляючи у стягненні заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у справі № 916/3201/19, суди дійшли висновків про неузгодженість сторонами (АТ «Укртрансгаз» та АТ «Одесагаз») такої істотної умови як предмет договору, а тому договір від 01.03.2016 №1512000741, в силу вимог частини восьмої статті 181 ГК України, є неукладеним.
Рішенням Господарського Одеської області від 17.12.2019, у справі №916/2467/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» до АТ «Одесагаз» про стягнення компенсації обсягів добових небалансів природного газу, які були нараховані АТ «Укртрансгаз» на підставі договору транспортування природного газу №1904000228 від 29.03.2019.
Відмовляючи у стягненні компенсації обсягів добових небалансів природного газу у справі №916/2467/19 суди також, як і у справі № 916/3201/19, дійшли висновків про неузгодженість сторонами (АТ «Укртрансгаз» та АТ «Одесагаз») такої істотної умови як предмет договору, а тому договір №1904000228 від 29.03.2019 є неукладеним.
З посиланням на встановлені у справах № 916/3201/19 та № 916/2467/19 обставини неукладеності договорів транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 та №1904000228 від 29.03.2019, відсутності договірного врегулювання правовідносин сторін між оператором ГРС та оператором ГРМ щодо транспортування природного газу у спірний період, позивачем заявлено до відповідача вимоги на підставі ст. ст. 1212 1213 ЦК України про стягнення грошових коштів, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу, з посиланням позивача на відбір відповідачем природного газу за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За положенням статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
У справі № 927/1041/19 щодо вирішення спору про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу (місячні негативні небаланси у період з липня 2018 року по лютий 2019 року) Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 висловив таку позицію, що «враховуючи відсутність правової підстави для отримання Чернігівгазом послуг транспортування природного газу (неузгодження істотних договірних умов на надання послуг балансування), стягнення Укртрансгазом коштів може здійснюватися відповідно до положень ст. 1212 ЦК у разі доведення факту набуття Чернігівгазом природного газу, який належав Укртрансгазу, без достатньої правової підстави або шляхом стягнення суми збитків, якщо газ був придбаний Укртрансгазом з метою балансування негативних місячних небалансів, які виникли внаслідок відбирання Чернігівгазом природного газу для задоволення власних потреб, і не був компенсований Оператору ГТС через договірні механізми (оплату послуг балансування) (пункт 173)». Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 916/1577/19 від 23.07.2020.
Вказане свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо способу захисту майнових прав оператора ГТС за відсутності договірного врегулювання правовідносин сторін між оператором ГРС та оператором ГРМ щодо транспортування природного газу з використанням правових механізмів передбачених ст. ст. 1212 1213 ЦК України.
Відтак, предметом дослідження у цій справі є, зокрема, встановлення таких фактів:
- набуття (збереження) відповідачем природного газу, що належав позивачу;
- наявність або відсутність підстав такого набуття (у разі встановлення підставності набуття, то чи відпала згодом підстава набуття);
- у разі встановлення факту безпідставного набуття природного газу, то чи є можливість його повернення у натурі;
- у разі неможливості повернути природній газ в натурі, визначити його вартість на момент розгляду справи судом.
З огляду на те, що АТ «Одесагаз» та АТ «Укртрансгаз» є учасниками ринку природного газу, здійснюють діяльність з транспортування та розподілу природного газу, оцінка правовідносин сторін та зібраних у справі доказів на підтвердження обставин обігу природного газу має бути здійснена з врахуванням спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем.
Як вбачається з матеріалів справи, при її розгляді судами попередніх інстанцій позивач послідовно зазначав, що відбір відповідачем природного газу власності АТ «Укртрансгаз» з газотранспортної системи у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року підтверджується:
- звітами (алокаціями) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року, відібраного з точки виходу АТ «Одесагаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звітами проділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Одесагаз», між замовниками послуг транспортування в розрізі їх контрагентів - споживачів за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року (копії яких наявні в матеріалах справи). Зазначені звіти складені і підписані відповідачем як оператором газорозподільної мережі, та надані позивачу на виконання обов`язку, встановленого п. 1 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС, що підтверджують передані позивачем обсяги природного газу з газотранспортної системи до газорозподільних систем відповідача та розподілені обсяги між підключеними до/через ГРМ споживачами, та, відповідно, підтверджують обсяги фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу відповідача у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому 2019 року;
- актами наданих послуг балансування обсягів природного газу за вересень- рудень 2018 року та січень, лютий 2019 року, рахунками-фактурами, звітами за точками ходу/виходу замовника, складеними оператором ГТС на підставі даних про місячний небаланс АТ «Одесагаз» послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС та надіслані на адресу AT «Одесагаз» (копії яких наявні в матеріалах справи);
- звітами про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року (отримані на запит AT «Укртрансгаз» від НКРЕКП), з яких вбачається відбір відповідачем природного газу впродовж вересня-грудня 2018 року та січня, лютого 2019 року з обсягів природного газу позивача, який був використаний відповідачем для покриття власних нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат в наступних обсягах (копії містяться в матеріалах справи),
- формами № 2, 3, 4, 9, які розміщені на матеріальному (електронному) носії - цифровому диску DVD-R, в яких містяться відомості про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби), про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, інформацією про перетоки між ОГРМ, повідомленнями про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру жодного постачальника, постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ОГРМ або така номінація була відхилена оператором ГРМ/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (електронний носій з доказами надано суду). За твердженням позивача форми 2, 3, 4, 9, скріплені електронними цифровими підписами уповноважених осіб відповідача, завантажувались відповідачем до Інформаційної платформи самостійно, а тому відповідач є відповідальним за повноту та достовірність викладеної у таких формах інформації;
- довідками №1 про добові небаланси AT «Одесагаз», що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи та довідками №3 про добові небаланси AT «Одесагаз» за липень-грудень 2019 року, які відображають обсяги природного газу, відібрані з газотранспортної системи відповідачем для покриття виробничо-технологічних витрат, які визначені позивачем як оператором газотранспортної системи в порядку п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС на підставі фактичних даних, завантажених відповідачем як оператором газорозподільної системи до інформаційної платформи, що містяться в формах 2, 3, 4, 9;
- інформацією з інформаційної платформи щодо балансу газу у липні-грудні 2019 року по AT «Одесагаз», яка відображає виробничо-технологічні витрати відповідача та підтверджує небаланс газу в загальному обсязі 16 319,45307 тис.куб.м;
- звітами про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за липень-грудень 2019 року (отримані на запит AT «Укртрансгаз» від НКРЕКП) з яких вбачається відбір відповідачем природного газу впродовж липня-грудня 2019 року з обсягів природного газу позивача та використаного відповідачем для покриття власних нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат.
За твердженням позивача, відповідач не здійснив закупівлю необхідних обсягів природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, відповідно ним не здійснено подання таких обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи для потреб відповідача, проте з точки виходу з газотранспортної системи відповідачем здійснено відбір обсягів природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат відповідача з обсягів природного газу, які належать AT «Укртрансгаз». На підтвердження факту використання відповідачем природного газу на власні потреби саме з ресурсу позивача до суду першої інстанції позивачем надано копії 44 договорів на закупівлю природного газу з актами приймання-передачі обсягів природного газу з НАК «Нафтогаз України», ТОВ «ЕРУ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД».
Проте, наведені докази та доводи позивача, не були спростовані відповідачем та залишені судами без належної правової оцінки, а підстави їх відхилення не зазначені, тобто залишені судами апеляційної та першої інстанцій поза увагою.
За встановлених обставин у справах № 916/3201/19 та № 916/2467/19 неукладеності договорів транспортування природного газу від 01.03.2016 №1512000741, №1904000228 від 29.03.2019 висновки судів про відсутність підстав для застосування ст. ст. 1212 1213 ЦК України також є передчасними.
У спірні періоди у цій справі згідно з вимогами чинного Кодексу ГТС балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації (пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).
Пунктами 1, 2, 3 розділу XIІІ Кодексу ГТС (в редакції на час існування спірних правовідносин) визначено, що замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій. Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів, зокрема, купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами.
Відповідно до глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС саме замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу.
Згідно з пунктами 1 та 3 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час існування спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи здійснює балансуючі дії для, зокрема, підтримання тиску в газотранспортній системі з метою виконання вимог цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної системи.
Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування.
Вказане свідчить, що саме позивач забезпечує наявність достатнього обсягу природного газу в газотранспортній системі для підтримання її звичайного рівня функціонування та несе витрати на його придбання.
Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що при встановленні факту наявності чи відсутності підстав для стягнення вартості безпідставно отриманого природного газу необхідно виходити із доказів, які свідчать про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС), доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу вчинення балансуючих дій.
Виконання оператором газотранспортної системи покладених на нього обов`язків з забезпечення цілісності газотранспортної системи відповідно до пункту 3 розділу XIІІ Кодексу ГТС не впливає на підтвердження відбору відповідачем обсягу природного газу з газотранспортної системи та виходить за межі предмету доказування у цій справі, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Вищевикладене в сукупності свідчить про неналежне дослідження господарськими судами обставин та дійсних підстав звернення AT «Укртрансгаз» до суду, суди фактично не з`ясувавши чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги AT «Укртрансгаз».
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 Конвенції буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на Конвенції, які до того ж були ясно і повно викладено; відмови суду оцінювати доводи заявника, засновані на Конституції; відмови суду в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення суду нижчого рівня (рішення ЄСПЛ у справах "Гарсія Руїс проти Іспанії", "Іро Баланіт проти Іспанії", "Проніна проти України", "Хелле проти Фінляндії", "Татішвілі проти Росії").
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження у сукупності наявних в матеріалах справи доводів та заперечень сторін, а також доказів, наданих на їх підтвердження з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
За таких обставин висновки господарських судів про відмову в задоволенні позову є передчасними. Таким чином, доводи касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Колегія суддів Касаційного господарського суду визнає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування при вирішенні спору висновків щодо застосування ст. ст. 1212 1213 ЦК України при вирішенні спору про стягнення вартості безпідставно відібраного природного газу з газотранспортної системи, викладених у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 08.12.2021 у справі №916/1577/19.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 916/47/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді І. Бенедисюк
В. Селіваненко