ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4956/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Діброва Г.І., Ярош А.І.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 (суддя Малярчук І.А.)
про забезпечення позову до подання позовної заяви
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, що можуть отримати статус:
відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"
ВСТАНОВИВ:
1.1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
1.1. 08.11.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" (далі - ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", Заявник) про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій товариство просило заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ):
- вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. "Ю", площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський МТП", Балансоутримувач) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- укладати договори оренди щодо вказаного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП "Одеський МТП" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- підписувати акти приймання-передачі спірного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП "Одеський МТП", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
1.2. 15.11.2024 Заявник подав до суду уточнення до вищевказаної заяви про забезпечення позову та просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони РВ ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди за результатами проведеного електронного аукціону №-UA-20241029-03247 з ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483 (далі - Порядок № 483).
1.3. Заява ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" обґрунтована тим, що 05.11.2024 відбувся електронний аукціон щодо продажу права оренди майна (приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. "Ю", площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2), що обліковується на балансі ДП "Одеський МТП", організатором якого виступило РВ ФДМУ, а переможцем визначено ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", що підтверджується доданим до матеріалів справи протоколом №-UA-20241029-03247 про результати аукціону.
За доводами Заявника, за умовами проведення аукціону він повинен сплатити до дня укладення договору оренди або в день підписання такого договору, останнім днем підписання якого є 03.12.2024, авансовий внесок та забезпечувальний депозит в розмірі однієї місячної орендної плати кожен відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 №634. Загальний розмір авансового та забезпечувального внеску внеску становитиме 40 004 000 грн без урахування ПДВ.
Проте після проведення аукціону Заявнику стало відомо, що нерухоме майно, щодо права оренди якого 05.11.2024 відбувся аукціон і переможцем якого стало ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", не перебуває у володінні держави.
Так спірне майно не повернуто у володіння держави від колишнього орендаря та є предметом судового спору у справі № 916/808/24, у якій рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2024 відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП "Одеський МТП" до попереднього орендаря в частині зобов`язання повернути нерухоме майно Балансоутримувачу.
Заявник зазначає, що у разі підписання ним договору оренди він фактично не отримає у володіння нерухоме майно і не зможе ним користуватись, але водночас змушене буде заплатити авансовий внесок і забезпечувальний депозит у розмірі 40 004 000 грн та додатково ПДВ, а також здійснювати щомісячну орендну плату у розмірі 20 002 000 грн без урахування ПДВ, при цьому фактично не маючи змоги користуватись орендованим майном, що є порушенням прав переможця аукціону та призведе до істотних негативних наслідків для його економічного становища.
За доводами ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", його права не можуть бути реалізовані, а договір оренди не може бути укладений у запропонованій РВ ФДМУ редакції, про що останньому, на думку Заявника, було достеменно відомо на момент організації та проведення аукціону. Водночас за право брати участь у аукціоні з оренди спірного державного майна Заявником відповідно до вимог чинного законодавства вже сплачено гарантійний та реєстраційний внески у сумі 488 475, 38 грн.
З огляду на викладене, ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", з метою недопущення порушення своїх прав, звернулось до РВ ФДМУ з письмовою пропозицією від 13.11.2024 про приведення змісту проекту договору оренди до існуючих обставин, у якій просило врахувати наступні пропозиції при укладенні договору оренди: у пункті 11 слова "сплачується до моменту укладання договору оренди" замінити словами "сплачується у день підписання акту приймання-передачі майна".
1.4. Враховуючи наведене Заявник зазначив, що викладає майбутній позов у вигляді визнання укладеним, за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" від 13.11.2024 та просить суд його забезпечити шляхом встановлення заборони РВФДМУ вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" в електронну торгову систему, згідно пункту 76 Порядку №483. При цьому ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" стверджує, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України ризики завдання збитків відповідачу вжиттям заявлених заходів забезпечення позову відсутні.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, за наслідками розгляду апеляційних скарг РВ ФДМУ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (далі - ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", Скаржник) заяву ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку №483.
2.2 При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів Заявника, а невжиття зазначених у заяві ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" заходів забезпечення позову призведе до неефективності обраного ним способу судового захисту.
Крім того, суди відхилили доводи РВ ФДМУ та ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" про те, що задоволення заяви ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" є втручанням суду у проведення аукціону та відповідно вимог статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається.
2.3. ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" з такими судовими рішеннями не погодилося та оскаржило їх у касаційному порядку.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 01.04.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та постановлено розглядати справу у письмовому провадженні.
3.2. У своїй касаційній скарзі ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 і ухвалити нове рішення про відмову ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
3.3. Підставами касаційного оскарження судових рішень ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" визначило неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21, від 14.09.2023 у справі № 918/531/23, від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21 (щодо заборони вжиття заходів забезпечення позову, передбачених частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, шляхом втручання у процедуру проведення аукціону з продажу права оренди державного майна), від 14.08.2024 у справ № 924/1341/23, від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23 (щодо застосування заходів забезпечення позову у справах, у яких судові рішення не підлягають виконанню).
3.4. ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", РВ ФДМУ та "ДП "Одеський МТП" не скористалися правом надати Суду відзиви та пояснення на касаційну скаргу.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.3. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.
4.4. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.5. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
4.6. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
4.7. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
4.8. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
4.9. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
4.10. Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
4.11. Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постановах, зокрема, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
4.12. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" посилалося на те, що воно є зацікавленим в укладенні договору оренди нерухомого державного майна та має намір подати до Господарського суду Одеської області позов про визнання укладеним договору у запропонованій ним редакції. За таких обставин, за доводами Заявника, невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та інтересів.
У зв`язку із наведеним ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" попросило суд вжити заходи забезпечення позову до його пред`явлення шляхом (з урахуванням заяви про уточнення) встановлення заборони РВ ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему.
4.13. Задовольняючи вказану заяву, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Заявником доведено наявність фактичних обставини, з якими пов`язується застосування зазначеного заходу забезпечення позову, зв`язку між таким заходом та предметом позову, відповідність та співмірність визначених заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки матеріали справи підтверджують намір особи, що набуде статус відповідача у справі (РВ ФДМУ) на передання зазначеного майна у користування на умовах, передбачених проектом договору.
4.14. Крім того, суди дійшли висновку, що запропонований ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" захід забезпечення не має наслідком припинення, відкладення, зупинення чи будь-якого іншого втручання у процедуру проведення аукціону, оскільки його вже було проведено 05.11.2024, а із заявою щодо вжиття заходу забезпечення позову Заявник звернувся 08.11.2024, тому питання завантаження рішення у електронну систему та безпосередньо передання майна в користування (оренду) перебуває поза межами процедури проведення аукціону і вирішується виключно за його результатами.
4.15. Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками про відповідність обраного ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" заходу забезпечення позову вимогам чинного процесуального законодавства виходячи з наступного.
4.16. Частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
4.17. Водночас відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до Електронної торгової системи (далі - ЕТС); прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування в ЕТС інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону; укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
4.18. З викладеного вбачається, що всі дії РВ ФДМУ щодо укладення договору за результатами аукціону є етапами його проведення, а відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо передачі вищезазначеного державного нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі і переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення, чим спростовуються відповідні висновки господарських судів. Крім того застосування вказаного заходу забезпечення позову свідчить про його неспівмірність предмету позову та про порушення балансу між правами й інтересами Позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права і свободи інших учасників процесу.
Аналогічні висновки Верховний Суд сформував у постановах від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21, від 14.09.2023 у справі № 918/531/23, від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21.
4.19. За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а доводи Скаржника, у свою чергу, знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
4.20. В такий спосіб Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" про забезпечення позову.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.2. Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.3. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.4. Згідно з частинами першою, другою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
5.5. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" та скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 і ухвали Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі № 916/4956/24.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі № 916/4956/21 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко