ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5167/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 (суддя Степанова Л. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.)
у справі за заявою Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»
до осіб, які можуть отримати статус учасника справи (відповідачів):
1) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»;
2) Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі»
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
1.1 Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (далі - АТ «Одеський припортовий завод»; заявник) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить заборонити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДП «Укрінтеренерго») та Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Одеські електромережі») вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1 до вирішення спору по суті.
1.2 АТ «Одеський припортовий завод» зазначало, що у подальшому має намір звернутися до суду і з позовною заявою до ДП "Укрінтеренерго", АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про зобов`язання виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.10.2024 № 10/24, укладеного з ДП «Укрінтеренерго», та про зобов`язання виконати умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного з Акціонерним товариством «Одесаобленерго», найменування якого змінено на АТ «ДТЕК Одеські електромережі», до умов якого заявник приєднався в порядку, визначеному пунктом 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.
1.3 Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 22.10.2024 року між АТ «Одеський припортовий завод» (споживач) та ДП «Укрінтеренерго» (електропостачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії № 10/24, за умовами якого електропостачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу, а споживач - оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
1.4 Заявник зазначає, що вже 30.10.2024 на його адресу від ДП «Укрінтеренерго» надійшло попередження (вих. № 44/11-011458/П від 30.10.2024) про припинення постачання електричної енергії з 22.11.2024 о 09:00 через порушення строків оплати за договором на загальну суму 10 378 064,56 грн (період, за який виник борг - червень 2024 року). Крім того, 31.10.2024 АТ «Одеський припортовий завод» отримало попередження (вих. № 101/4 7/03-78 75 від 31.10.2024) від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, у якому споживача повідомлено, що у зв`язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником споживачу буде припинено (обмежено) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
1.5 АТ «Одеський припортовий завод» вважає, що на цей час відсутні правові підстави для вчинення заходів щодо припинення, відключення та/або від`єднання точок комерційного обліку заявника від електричної мережі, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства наявність заборгованості за попередніми договорами не впливає на обсяг та якість виконання зобов`язань за наступними договорами, укладеними між тими ж самими контрагентами.
1.6 Обґрунтовуючи обраний спосіб забезпечення майбутнього позову, АТ «Одеський припортовий завод» зазначило, що на території заводу зберігаються небезпечні хімічні речовини; технологічні апарати у захисному середовищі; працює обладнання, яке забезпечує це збереження, здійснює прийом, переробку, обеззараження стічної води підприємств Аджаликського промислового вузла та прилеглих населених пунктів. Так, в роботі АТ «Одеський припортовий завод» залишаються такі критично важливі об`єкти, що потребують витрат електричної енергії: цех перевантаження аміаку, відділення біохімічної очистки стічних вод, відділення розділення повітря тощо, припинення електроживлення яких може призвести до техногенної катастрофи.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.12.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, клопотання АТ «Одеський припортовий завод» про забезпечення позову до подання позову задовольнив; заборонив ДП «Укрінтеренерго» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.10.2024 № 10/24 та договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2018 № 1.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується попередження про припинення електропостачання; достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду.
2.3 На переконання суду апеляційної інстанції, у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Застосування таких заходів забезпечення позову до вирішення спору судом відповідає предмету заявленого позову та водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи
3.1 ДП «Укрінтеренерго» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
3.2 Скаржник підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права: Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, і порушення норм процесуального права: статей 73 74 76 79 86 270 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3 ДП «Укрінтеренерго» зазначає, що є ключовим учасником ринку електричної енергії, тому зупинення діяльності ДП «Укрінтеренерго» через несплату платежів споживачами, у тому числі АТ «Одеський припортовий завод», призведе до негативних економічних наслідків для інших учасників ринку електричної енергії України.
3.4 Скаржник вважає, що доводи, якими АТ «Одеський припортовий завод» обґрунтував свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову, є аналогічними тим, що він зазначив у позові, внаслідок чого оскаржуваними ухвалою та постановою, якими заяву задоволено, фактично вирішено спір по суті.
3.5 У касаційній скарзі ДП «Укрінтеренерго» посилається на неврахування судами попередніх інстанцій принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. При цьому скаржник у контексті принципу співмірності наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДП «Укрінтеренерго» на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном та призвело до втручання в господарську діяльність підприємства.
3.6 ДП «Укрінтеренерго» зауважує на тому, що воно включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Водночас наявність заборгованості перед постачальником «останньої надії» становить загрозу енергетичній безпеці та стійкості функціонування енергетичної системи України.
4. Мотивувальна частина
4.1 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2 Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.3 Перевіряючи наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд виходить з такого.
4.4 Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.5 Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
4.6 Згідно із пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
4.7 Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
4.8 Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
4.9 При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
4.10 Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
4.11 Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
4.12 Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
4.13 Водночас обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
4.14 При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
4.15 Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, не навели належного обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема, в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб. Натомість, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача (заявника), а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
4.16 Водночас суд апеляційної інстанції передчасно вдався до оцінки спірних правовідносин по суті вирішення спору.
4.17 Згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
4.18 Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, забезпечення ж позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
4.19 Колегія суддів враховує, що в раніше ухвалених постановах (див. постанови від 27.07.2022 у справі № 904/6015/20, від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23) Верховний Суд вже сформулював правовий висновок про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення / розірвання відносин / договорів гарантоване Конституцією та законами України.
4.20 З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами скаржника, що забезпечення позову в цій справі шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договорами призводить до втручання в господарську діяльність, зокрема, ДП «Укрінтеренерго» та порушує збалансованість інтересів сторін.
4.21 До того ж обраний заявником спосіб захисту за своїм змістом є тотожним задоволенню майбутніх позовних вимог, а тому його застосування з наведеними приписами ГПК України не узгоджується.
4.22 За таких обставин доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права знайшли підтвердження за результатами розгляду касаційної скарги.
4.23 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
4.24 Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
4.25 З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що оскаржувані ухвала та постанова господарських судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Одеський припортовий завод» про забезпечення позову до подання позовної заяви.
4.26 За змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300 304 308 311 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 у справі № 916/5167/24 скасувати.
3. Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 916/5167/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ємець
Судді І. Булгакова
І. Колос