?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5313/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. і.,
секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Діброва Г. І., Ярош А.І.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 (суддя Смелянець Г. Є.) у справі
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом: Підприємства об`єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" про стягнення 238 212,48 грн.
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Підприємства об`єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки,
за участі:
представника АТКБ "ПриватБанк" - Данильченко О. О.,
представника ОСОБА_1 - Бабенко Р. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТКБ "ПриватБанк", Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Підприємства об`єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" (далі - ПОГ "Ламвир") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення з останніх заборгованості за кредитним договором від 09.02.2022 № б/н у загальному розмірі 238 212,48 грн, з яких: 205 492,62 грн - заборгованість за кредитом; 32 719,86 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором від 09.02.2022 № б/н та договором поруки від 09.02.2022 № POR1644221449416.
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5313/24.
4. В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до АТКБ "ПриватБанк" про визнання недійсними укладених між АТКБ "ПриватБанк" та ПОГ "Ламвир" кредитного договору та договору поруки від 07.02.2024 з ОСОБА_1 .
5. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки Банком не зазначено реальної процентної ставки (реальна процентна ставка є завуальованою в договорі та додаткових угодах), не вказано абсолютного значення подорожчання кредиту, не подано інформації про вартість всіх супутніх послуг, внаслідок цього споживач позбавлений був реальної можливості зробити свідомий вибір щодо необхідності кредитування у обраному Банку.
6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТКБ "ПриватБанк", об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - ПОГ "Ламвир.
7. В подальшому під час підготовчого засідання АТКБ "ПриватБанк" надав суду першої інстанції заяву від 23.04.2025 про залишення частини позовних вимог без розгляду, в якій позивач, посилаючись на положення 42 173 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив суд:
- роз`єднати позовні вимоги про стягнення солідарно з ПОГ "Ламвир" та ОСОБА_1 на користь АТКБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 09.02.2022 № б/н у розмірі 238 212,48 грн, з яких: 205 492,62 грн - заборгованість за кредитом; 32 719,86 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;
- позовні вимоги АТКБ "ПриватБанк" до ПОГ "Ламвир" про стягнення на користь АТКБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212,48 грн, з яких: 205 492,62 грн - заборгованість за кредитом; 32 719,86 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії залишити без розгляду;
- позовні вимоги АТКБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення на користь АТКБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 09.02.2022 № б/н у розмірі 238 212,48 грн, з яких: 205 492,62 грн - заборгованість за кредитом; 32 719,86 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії задовольнити у повному обсязі;
- судові витрати по справі покласти на ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Ухвалою Господарського суду Одеської області 23.04.2025, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, заяву АТКБ "ПриватБанк" про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено частково.
9. Позовні вимоги АТКБ "ПриватБанк" до ПОГ "Ламвир" про стягнення солідарно на користь АТКБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 09.02.2022 № б/н у розмірі 238 212,48 грн, з яких: 205 492,62 грн - заборгованість за кредитом; 32 719,86 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії залишено без розгляду. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
10. Також вказаною ухвалою в межах первісного позову залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - ПОГ "Ламвир".
11. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Банк як позивач скористався своїм правом про надання заяви про залишення позову без розгляду у відповідній частині у встановлені процесуальним законодавством строки.
12. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти вимог заяви АТКБ "ПриватБанк" щодо роз`єднання позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що всупереч вимог частини шостої статті 173 ГПК України, Банк не навів підстав для такого роз`єднання та не зазначив, яким чином таке роз`єднання сприятимете виконанню завдання господарського судочинства.
Короткий зміст касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.04.2025 та постанову суду апеляційної інстанції від 17.06.2025, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду зі стадії підготовчого провадження.
14. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийнято із порушенням статті 226 ГПК України, а також без урахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі.
15. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:
- неправомірне застосування статті 226 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.03.2021 у справі № 911/2527/20, згідно з яким якщо наявний зустрічний позов, суд не має права частково виводити зі спору одного із солідарних відповідачів. Проте суд послався на добровільну відмову банку від частини позову (вимог до боржника) не зважаючи на те, що у справі вже був поданий зустрічний позов, що робить подальше "вилучення" частини спору юридично недопустимим.
- суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.03.2020 у справі № 910/8474/17, про те, що порука є похідним зобов`язанням і не може оцінюватися без основного боргу. Отже, залишення позову без розгляду щодо основного боржника, коли наявний зустрічний позов, прямо суперечить наведеній позиції.
- порушення принципу процесуальної економії та єдності судового розгляду: відповідальність поручителя є похідною від відповідальності боржника (статті 553 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому розгляд вимог до поручителя неможливий без вирішення питання про дійсність та обсяг основного зобов`язання. Це прямо суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2023 у справі № 924/1212/22 щодо недопустимості створення умов для множинності судових процесів. При цьому суди проігнорували позицію Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, де вказано, що спільний розгляд вимог до боржника і поручителя є єдиним шлях досягнення правової визначеності;
- неправомірність зміни процесуального статусу боржника: заміна статусу "відповідача" на "третю особу" не узгоджується з нормами статті 50 ГПК України. Третя особа не несе майнових зобов`язань у справі, що суперечить природі спору про солідарну відповідальність;
- необґрунтованість відмови апеляційного суду у залученні до участі у справі засновника боржника - громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх".
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
16. У відзиві на касаційну скаргу АТКБ "ПриватБанк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що його право як позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників судового процесу; суд не зобов`язаний при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотиви, і зв`язку з якими така заява подана.
Позиція Верховного Суду
17. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, в частині залишення первісного позову АТКБ "ПриватБанк" без розгляду щодо вимог до ПОГ "Ламвир" на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
20. Тобто право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду гарантоване законом. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
21. Надане позивачу право на подання заяви про залишення позову без розгляду не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21, від 20.02.2025 у справі № 910/2262/24, від 18.11.2021 у справі № 910/4650/21.
22. Через те, що позивач до початку розгляду справи по суті скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо залишення частини первісних позовних вимог АТКБ "ПриватБанк", заявлених до ПОГ "Ламвир", без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
23. Водночас доводам скаржника про те, що наявність у цій справі зустрічного позову робить неможливим "вилучення" частини спору та залишення позову без розгляду щодо основного боржника була надана оцінка судом апеляційної інстанції.
24. Так, апеляційний суд звернув увагу на те, що згідно зі статтею 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
25. Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
26. Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 198/305/15-ц, здійснюючи тлумачення положень статті 543 ЦК України, дійшла наступних висновків: "Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Крім того ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу. Тому з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо".
28. Тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду в частині вимог до одного із відповідачів (солідарного боржника) є правом позивача, заява подана на підготовчій стадії провадження та не суперечить положенням ГПК України та частині першій статті 543 ЦК України.
Схожа позиція застосована Верховним Судом у постанові від 01.04.2025 у справі № 903/43/22.
29. В контексті наведеного Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, де зазначено, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
30. Слід зазначити, що такий підхід жодним чином не спростовує права позивача на пред`явлення позовних вимог лише стосовно одного з солідарних боржників (позичальника або поручителя) та наявність безумовного права позивача розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, зокрема, шляхом подання заяви про залишення позову в частині позовних вимог до основного боржника без розгляду.
31. Що стосується посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 911/2527/20, від 04.03.2020 у справі № 910/8474/17, від 01.06.2023 у справі № 924/1212/22, то за результатами пошуку цих постанов в Єдиному державному реєстрі судових рішень колегією суддів відповідних судових рішень не знайдено, а скаржником копій відповідних судових рішень не надано.
32. Зокрема, згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у справі № 911/2527/20 наявне рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 про повернення апеляційної скарги; у справі № 910/8474/17 наявна ухвала Господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви на дооформлення; у справі № 924/1212/22 - жодного документа не знайдено.
33. За таких обставин, враховуючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як встановив суд першої інстанції, подана до початку розгляду справи по суті, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду згідно з пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
35. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі № 916/5313/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач