ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/596/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Варбаногло Г. А. (в порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 (суддя Лічман Л. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (головуючий - Поліщук Л. В., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.) у справі

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕКСОНВІЛЬ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради,

про розірвання договору та стягнення 1 647 649,80 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 24.02.2021 Одеська міська рада (далі - Одеська міськрада, Міськрада, Продавець, позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕКСОНВІЛЬ" (далі - ТОВ "ДЖЕКСОНВІЛЬ", Товариство, Покупець, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міськради (далі - Департамент, Орган приватизації, третя особа), про: 1) розірвання договору купівлі-продажу від 28.12.2017 (далі - договір купівлі-продажу), укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міськради та ТОВ "ДЖЕКСОНВІЛЬ" щодо нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху загальною площею 754,3 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 20 (далі - спірні приміщення, об`єкт приватизації, об`єкт купівлі-продажу), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за № 3551; 2) стягнення з відповідача на користь позивача 1 647 649,80 грн неустойки, з посиланням на положення статей 173 174 193 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526 530 546 549 599 610 611 629 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 11, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 26 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VІІІ "Про приватизацію державного і комунального майна", чинного з 07.03.2018 (далі - Закон України № 2269-VІІІ).

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням Товариством передбаченого пунктом 2.1 договору купівлі-продажу обов`язку з оплати вартості придбаного майна в установлений 30-денний строк, у зв`язку з чим у позивача на підставі пункту 6.1 цього договору виникли права на стягнення неустойки та розірвання договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки з мотивів пропуску позивачем спеціального строку позовної давності в один рік, передбаченого статтею 258 ЦК України, оскільки Міськрада мала би звернутися до суду з відповідним позовом в період з 28.01.2018 по 28.01.2019, так як з пункту 6.1 договору купівлі-продажу вбачається, що право Продавця порушено через тридцять днів з моменту укладення цього договору. При цьому Товариство заявило про застосування наслідків спливу позовної давності.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу. В решті позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 188 193 230 ГК України, статей 254 258 261 267 525 526 530 549 551 610 611 629 651 692 ЦК України, статей 26, 29 Закону України № 2269-VІІІ, статей 74 236 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) Покупець не виконав визначеного пунктом 2.1 договору купівлі-продажу зобов`язання з оплати вартості придбаного майна протягом тридцяти днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору, тобто до 29.01.2018 включно, а також упродовж тривалого часу (більше трьох з половиною років) не виконує обов`язку з перерахування ціни продажу об`єкта приватизації, чим порушується одна з істотних умов правочину та значною мірою Продавець позбавляється того, на що він розраховував, укладаючи договір купівлі-продажу, в зв`язку з чим цей договір підлягає розірванню; 2) враховуючи заяву відповідача про застосування скороченого (річного) строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки, необхідно відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки позовна давність для звернення Одеської міськради з вимогою про стягнення неустойки за договором купівлі-продажу сплинула ще 30.01.2019 (один рік від 29.01.2018, тобто дати, коли закінчився строк виконання зобов`язання Покупця, та того, що 30-й день від дати укладення договору припав на вихідний день), а позов направлено до суду тільки в лютому 2021 року; 3) наведена позивачем причина пропуску строку звернення з позовною вимогою про стягнення неустойки, яка пов`язана з повідомленням Департаментом позивача про несплату Товариством коштів лише в лютому 2021 року шляхом направлення листа від 12.02.2021 № 01-13/584, не визнається судом першої інстанції поважною, адже відсутність належної взаємодії між органами місцевого самоврядування не може вважатися поважною причиною несвоєчасного звернення до суду одним з них.

Разом з тим суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що: 1) в розумінні пункту 1 частини 3 статті 26 та частини 4 статті 29 Закону України № 2269-VІІІ (в редакції, чинній до 18.08.2022) допущене відповідачем порушення, яке полягає в несплаті протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу, є виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації; 2) наведена Одеською міськрадою причина, через яку остання не знала про порушення свого цивільного права (внутрішні організаційні відносини між Міськрадою та Департаментом), є суб`єктивною обставиною, але Міськрадою (позивачем), яка є стороною за договором купівлі-продажу, не доведено факту неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факту необізнаності про таке порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Одеська міськрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 5 статті 267 ЦК України у разі, коли суб`єктом, який звертається про визнання поважними причин пропущення позовної давності, пропуск позовної давності обумовлено законодавчим розподілом повноважень серед органів місцевого самоврядування, закріпленим статтями 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому, на думку позивача, необхідно роз`яснити зміст частини 5 статті 267 ЦК України у правовідносинах координації та субординації органів місцевого самоврядування, закріплених частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме: чи може бути визнано поважною причиною пропуску позовної давності для захисту порушеного права такий випадок, коли позовну давність пропущено Міськрадою через її несвоєчасне повідомлення виконавчим органом за умови, що контроль за виконанням зобов`язань відповідно до законодавства належить до повноважень саме виконавчого органу Міськради, а не безпосередньо Одеської міськради.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "ДЖЕКСОНВІЛЬ" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 916/596/21 і призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 15.11.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 916/596/21 за касаційною скаргою Одеської міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у судовому засіданні 29 листопада 2022 року, оскільки 15.11.2022 розгляд цієї справи не відбувся в зв`язку з тривалою повітряною тривогою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Рішенням Одеської міськради від 26.07.2017 № 2272-VII внесено зміни до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міськради від 24.12.2014 № 6014-VI, та доповнено його, зокрема, пунктом 186 наступного змісту: "Нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., за адресою: вул. Грецька, 20, викуп орендарем за грошові кошти".

10. На підставі рішення Одеської міськради від 26.07.2017 № 2272-VII, 28.12.2017 між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міськради (Продавець), та ТОВ "ДЖЕКСОНВІЛЬ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами пунктів 1.1, 1.4 якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально-визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Грецька, будинок 20, загальною площею 754,3 м2, відображених у технічному паспорті. Об`єкт купівлі-продажу належить продавцю на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності (бланк серії САС № 842935), виданого 10.12.2009 виконавчим комітетом Одеської міськради. Характеристика об`єкта купівлі-продажу наводиться у технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 11.09.2009. Ціна продажу об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, становить 8 238 249 грн, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та становить 1 373 041,50 грн.

Зазначений договір підписано повноважними представниками, скріплено печатками контрагентів і посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 28.12.2017.

11. Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору купівлі-продажу Покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкта, зазначену у пункті 1.4 цього договору, у розмірі 8 238 249 грн за рахунок власних коштів з рахунку Покупця на поточний рахунок Департаменту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Цей договір є підставою для проведення розрахунків за об`єкт купівлі-продажу.

12. Пунктами 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу передбачено, що передача об`єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупця здійснюється у триденний строк після сплати Покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформляється договором про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та актом приймання-передачі, які підписуються одночасно сторонами за цим договором.

13. Відповідно до пунктів 5.2, 5.4.1 договору купівлі-продажу сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору. Покупець зобов`язаний у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об`єкта купівлі-продажу, штрафні санкції, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, підписати договір про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору.

14. В пункті 6.1 договору купівлі-продажу сторони погодили, що у разі несплати Покупцем коштів, передбачених розділом 2 "Порядок розрахунків за придбаний об`єкт" цього договору, в термін, визначений пунктом 2.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у пункті 1.4 цього договору. У разі несплати ціни продажу об`єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, даний договір купівлі-продажу підлягає розірванню.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Міськради з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій саме в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки, то їх касаційний перегляд здійснюється лише у відповідній частині.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки) наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних рішення і постанови (в частині відмови в стягненні 1 647 649,80 грн неустойки) покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про пропуск Міськрадою передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України річного строку скороченої (спеціальної) позовної давності без поважних причин, оскільки перебіг зазначеного строку розпочався 30.01.2018 (один рік після 29.01.2018, тобто дати, коли закінчився строк виконання зобов`язання Покупця, та зважаючи на те, що 30-й день оплати припав на вихідний день) та закінчився 29.01.2019, а з позовом в цій справі Міськрада звернулася тільки 24.02.2021. При цьому наведена Одеською міськрадою обставина щодо повідомлення Департаментом позивача про несплату Товариством коштів лише в лютому 2021 року шляхом направлення листа від 12.02.2021 № 01-13/584, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, позаяк відсутність належної організаційної взаємодії між органами місцевого самоврядування (Міськрадою та її виконавчими органами), яка (відсутність взаємодії) є обставиною суб`єктивного характеру, не може вважатися поважною причиною несвоєчасного звернення до суду одним з них.

19. Верховний Суд зауважує, що обґрунтований висновок судів про недоведеність позивачем поважних причин річного строку скороченої (спеціальної) позовної давності цілком узгоджується як з положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за змістом якої органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно, так і з підпунктом 4 пункту "а" статті 29 цього Закону, яким на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах їх власних (самоврядних) повноважень покладено обов`язок подання відповідній раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

20. Колегія суддів погоджується із зазначеним вище висновком судів попередніх інстанцій та водночас відхиляє передчасне твердження скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо комплексного застосування норм частини 5 статті 267 ЦК України та статей 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в подібних правовідносинах, з огляду на таке.

21. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

22. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (позивачем є Львівська міська рада), від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 зі справи № 914/1201/19 (позивачем є Львівська міська рада).

23. Крім того, питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам (схожий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11).

Таким чином, у силу меж касаційного перегляду справи, передбачених частиною 2 статті 300 ГПК України, Верховний Суд не має права встановлювати обставини щодо поважності/неповажності причин пропуску Міськрадою строку позовної давності або спростовувати відповідні обставини, які до цього було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено та учасниками справи не заперечується той факт, що цей спір виник з правовідносин приватизації комунального майна, яке належить територіальній громаді м. Одеси.

25. Відповідно до частини 2 статті 345 ЦК України і частини 5 статті 146 ГК України приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом.

26. Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна", який діяв до 06.03.2018 (далі - Закон України № 2163-ХІІ), тобто чинного на дату виникнення в Одеської міськради (Продавця) права на стягнення спірної суми неустойки (30.01.2018), відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування.

27. Водночас відповідно до імперативних положень частини 6 статті 3 Закону України № 2269-VІІІ (чинного на момент спливу річного строку позовної давності та на час звернення Міськради з цим позовом) приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

28. Отже, вказані норми законодавства про приватизацію не містять жодних нормативних чи договірних застережень щодо можливості регулювання приватизаційних відносин, в тому числі тих, що пов`язані зі спливом позовної давності за вимогами продавця до покупця комунального майна, саме нормами статей 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на необхідності формування Верховним Судом висновку щодо комплексного застосування яких (в сукупності з частиною 5 статті 267 ЦК України) передчасно наполягає скаржник.

29. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44), від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44), від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (пункт 118).

32. Судами попередніх інстанцій на підставі належної оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності достеменно встановлено та скаржником не спростовано факт пропуску Міськрадою передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України річного строку скороченої (спеціальної) позовної давності без поважних причин, перебіг якого закінчився 30.01.2019, а позов подано лише 24.02.2021, оскільки наведена Одеською міськрадою обставина щодо повідомлення Департаментом позивача про несплату Товариством коштів лише в лютому 2021 року шляхом направлення листа від 12.02.2021 № 01-13/584, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, позаяк відсутність належної організаційної взаємодії між органами місцевого самоврядування (Міськрадою та її виконавчими органами), яка (відсутність взаємодії) є обставиною суб`єктивного характеру, не може вважатися поважною причиною несвоєчасного звернення до суду одним з них.

33. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

34. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що імперативні норми статті 3 Закону України № 2163-ХІІ (чинного на час виникнення права Продавця на стягнення неустойки) та статей 3, 26, 27, 29 Закону України № 2269-VІІІ (чинного на момент спливу річного строку позовної давності та на час звернення Міськради з цим позовом) як такі, що вичерпно регулюють майнові (в цьому випадку приватизаційні) відносини відчуження комунального майна, підлягають переважному застосуванню перед нормами статей 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які містять відповідне загальне регулювання.

35. Наведеним спростовується покладене в основу заперечень скаржника посилання на необхідність роз`яснення змісту частини 5 статті 267 ЦК України в правовідносинах координації та субординації органів місцевого самоврядування, закріплених частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме щодо можливості визнання поважною причиною пропуску позовної давності для захисту порушеного права такого випадку, коли позовну давність пропущено Міськрадою через її несвоєчасне повідомлення виконавчим органом за умови, що контроль за виконанням зобов`язань відповідно до законодавства належить до повноважень саме виконавчого органу Міськради, а не безпосередньо Одеської міськради.

36. Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявності в Департаменту повноважень з контролю за виконанням Товариством зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта приватизації з огляду на таке.

37. Відповідно до положень пункту 20 частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 27 Закону України № 2269-VІІІ органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.

38. Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1349/32801 (чинного на час спливу позовної давності за вимогою про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки) контроль за виконанням умов договору здійснює орган приватизації, який уклав такий договір. Функції контролю можуть бути передані іншому органу приватизації на підставі укладення тристороннього договору між органом приватизації, який уклав договір купівлі-продажу, органом приватизації, який здійснюватиме контроль у подальшому, та власником об`єкта приватизації.

39. Натомість судами достовірно встановлено та скаржником не спростовується той факт, що стороною за договором (Продавцем) є саме Одеська міськрада, а не Департамент як орган приватизації, що 28.12.2017 уклав договір купівлі-продажу з Товариством, у зв`язку з чим у силу вимог пункту 6 зазначеного Порядку третя особа не має повноважень зі здійснення контролю за виконанням Покупцем зобов`язань, визначених цим договором.

40. Незважаючи на те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання комплексного застосування в подібних правовідносинах норм статей частини 5 статті 267 ЦК України та статей 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в аспекті можливості визнання причиною пропуску Міськрадою позовної давності обставини її несвоєчасного повідомлення виконавчим органом за умови, що контроль за виконанням зобов`язань відповідно до законодавства належить до повноважень саме виконавчого органу Міськради, а не безпосередньо Одеської міськради), колегія суддів вважає, що необґрунтованою є заявлена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки у контексті спірних приватизаційних правовідносин та встановлених фактичних обставин справи (третя особа не є продавцем за договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, а тому не є компетентним органом приватизації, контролюючим виконання цього договору) відсутність зазначеного висновку Верховного Суду не має істотного значення для правильного вирішення цього спору та жодним чином не впливає на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, як наслідок, виключає їх скасування саме з цієї підстави.

41. Зазначені вище обставини переконливо свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування в цій справі висновку щодо питання комплексного застосування наведених скаржником норм матеріального права (частини 5 статті 267 ЦК України, статей 10, 11, 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") у подібних правовідносинах, позаяк колегія суддів констатує непоширення дії положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на спірні правовідносини приватизації комунального майна з огляду на їх імперативне регулювання нормами статті 3 Закону України № 2163-ХІІ (чинного на час виникнення в Продавця права на стягнення неустойки) та статей 3, 26, 27, 29 Закону України № 2269-VІІІ (чинного на момент спливу річного строку позовної давності та на час звернення Міськради з цим позовом).

42. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20).

43. Отже, колегія суддів погоджується із законним та обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 647 649,80 грн неустойки в зв`язку зі спливом позовної давності без поважних причин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткової відмови в задоволенні позову відповідає вимогам статей 86 236 269 ГПК України.

46. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 647 649,80 грн неустойки в зв`язку з пропуском Міськрадою позовної давності без поважних причин.

48. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 1 647 649,80 грн неустойки, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 916/596/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай