ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 916/731/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий суддя Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.)
за заявою першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси
про забезпечення позову
у справі № 916/731/21
за позовом першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум"
про припинення права власності та витребування земельної ділянки,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року перший заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" (далі - ТОВ "Компанія Квантум", Відповідач) про:
- припинення права власності ТОВ "Компанія Квантум" на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, шляхом скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер 1415312851101);
- витребування у ТОВ "Компанія Квантум" на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельної ділянки, загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.
2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021, позов задоволено частково, скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за реєстраційним номером 1415312851101 щодо права власності ТОВ "Компанія Квантум" на спірну земельну ділянку та витребувано її у ТОВ "Компанія Квантум" на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 касаційну скаргу ТОВ "Компанія Квантум" задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 916/731/21 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
4. 16.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/731/21.
5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія Квантум" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2021 у справі № 916/731/21.
6. Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси 19.07.2022 звернувся до апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення позову, в якій Прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1415312851101).
7. Заяву обґрунтовано тим, що оскільки Верховним Судом скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 і триває новий апеляційний розгляд, тому ТОВ "Компанія Квантум" має можливість скасувати у Державному реєстрі речових прав запис про реєстрацію права комунальної власності Одеської міської ради на спірну земельну ділянку (запис № 45920720), поновити попередній запис про реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:32:008:009 за собою (запис № 44295070), та в подальшому відчужити таку земельну ділянку на користь третіх осіб. При цьому у разі відчуження Відповідачем земельної ділянки площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009) на користь третіх осіб, у разі задоволення позову, виконання рішення суду у цій справі, буде неможливим.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову.
9. Ухвалу суду мотивовано тим, що Прокуратурою не подано докази та не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів Позивача, у разі набранням рішенням суду законної сили. Крім того, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 916/731/21 вже було заборонено ТОВ "Компанія Квантум" здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо земельної ділянки загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), тому одночасне застосування таких заходів та додаткове накладання арешту на спірну ділянку, є недоцільними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, а заяву прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Подана заступником керівника Одеської обласної прокуратури касаційна скарга обґрунтована порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень статей 3 136 137 140 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судом не враховано, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом. Зокрема, судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушення положень статей 76, 79 та 86 ГПК України, не надано оцінку тим обставинам, що на даний час, спірна земельна ділянка, на яку Прокурор просив накласти арешт, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, щодо вказаної земельної ділянки відсутні зареєстровані відповідно до вимог законодавства заборони щодо її відчуження та передачі у власність третім особам, а матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалась Відповідачами на користь третіх осіб.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
12. Учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
13. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені Прокурором у касаційній скарзі доводи та перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
14. Положеннями частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
15. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
16. Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
17. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
18. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
19. Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).
20. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
21. Отже, Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
22. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
23. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
24. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
25. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
26. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).
27. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
28. Судом апеляційної інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову встановлено, що Прокурором на підтвердження своїх доводів щодо можливості вчинення Відповідачем несумлінних дій зі спірною земельною ділянкою не надано доказів наявності таких фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує застосування певного заходу до забезпечення позову, і зокрема, накладення арешту на спірну земельну ділянку, а отже, такі доводи ґрунтуються лише на його припущеннях та формальних посиланнях на обставини, встановлені під час розгляду даної справи.
29. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 24.05.2021 було частково скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 про відмову у забезпеченні позову, та заяву першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову задоволено частково; забезпечено позов у даній справі № 916/731/21 шляхом заборони ТОВ "Компанія Квантум" здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо земельної ділянки загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а державним реєстраторам здійснювати реєстрацію таких дій до набрання рішенням у справі № 916/731/21 законної сили.
30. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову в повній мірі забезпечать виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи, а тому одночасне застосування вже існуючих заходів та додаткове накладання арешту на спірну земельну ділянку, без доведення обставин вчинення Відповідачем дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки, є необґрунтованим та безпідставним.
31. Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
32. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
33. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Прокурором, в порушення приписів статей 13 15 74 79 ГПК України, не доведено обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, а також необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту, за наявності вже існуючого забезпечення, тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову є обґрунтованим.
34. Отже, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, невжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, за наявності іншого існуючого заходу забезпечення позову, яким обмежено дії Відповідача щодо предмета спору (спірної земельної ділянки), не може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
35. Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статей 3 136 137 140 236 ГПК України не суперечать правовим висновкам, які Верховним Судом зроблено у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20, від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18, на які зроблено посилання Прокурором, в обґрунтування доводів касаційної скарги, оскільки застосування заходів забезпечення позову у зазначених справах здійснено в залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, та оцінки судом доведеності й обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття саме конкретного заходу забезпечення позову.
36. З огляду на викладене вище, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту у цьому спорі відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. Відповідно до частини 3 статті 304, пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
38. Положеннями статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
39. Відтак, в межах доводів касаційної скарги, за наслідками надання оцінки доводам та аргументам скаржника, Верховним Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
40. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Прокурора без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.
Щодо судових витрат
41. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 916/731/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді: І. Берднік
В. Зуєв