ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 916/770/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Багай Н. О., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ресурс-Холдинг"
про стягнення 3 194 775, 53 грн,
(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Марченко Д. В., відповідача - Яценко С. А.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У березні 2019 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ресурс-Холдинг" (далі - ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг") про стягнення 3 194 775,53 грн, з яких: 2 638 899,77 грн основного боргу, 377 309,82 грн пені, 45 931,88 грн 3 % річних та 132 634,06 грн втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 № 17/177-о/д.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору не оплатив надані йому комунальні послуги та виконані роботи з обслуговування та утримання орендованих приміщень у період з січня 2018 року по січень 2019 року включно.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 31.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавцем) та ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 17/173-о/д, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі (інв. № 4081, реєстровий № 1125672.2.РАЯИЮК0726) та будівлю складу № 24 (інв. № 4083, реєстровий № 1125672.2.РАЯИЮК0728) з рампою та навісом, відкритий майданчик (мостіння), що прилягає до складу № 4, загальною площею 20 020,10 кв. м, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72, 73, що обліковується на балансі ДП "МТП "Чорноморськ" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена станом на 31.01.2017, та становить 71 786 325,00 грн.
Майно передане в оренду з метою розміщення вантажно-складського комплексу.
За умовами зазначеного договору оренди:
- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1);
- акт приймання-передавання підписується сторонами не пізніше 2 (двох) робочих днів після отримання авансового платежу орендної плати за 12 місяців (13 848 000,00 грн), який вноситься протягом 5 банківських днів після підписання договору оренди (пункт 2.1.1);
- орендар зобов`язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (пункт 5.8); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.11); здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється орендарем відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 5.15);
- цей договір укладено строком на 15 років, що діє з 31.07.2017 до 31.07.2032 включно (пункт 10.1).
Орендоване державне нерухоме майно, що обліковується на балансі ДП "МТП "Чорноморськ", передане ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" від орендодавця за актом приймання-передавання від 07.08.2017, підписаним сторонами та балансоутримувачем.
17.08.2017 між ДП "МТП "Чорноморськ" (балансоутримувачем) та ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" (орендарем) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 17/177-о/д, відповідно до умов якого:
- балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: частину нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі (інв. №4081, реєстровий № 01125672.2РАЯИЮК0726), площею 738,20 кв. м; будівлю складу № 24 (інв. № 4083, реєстровий № 01125672.2РАЯИЮК0728) з рампою та навісом площею 11549,70 кв. м; мостіння, що прилягає до складу № 24, площею 7732,00 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72, 73, що обліковується на балансі ДП "МТП "Чорноморськ", а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на обслуговування та експлуатацію майна (пункт 1.1);
- балансоутримувач зобов`язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням приміщення, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства України, надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами, а орендар, у свою чергу, зобов`язався, зокрема, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування території та утримання приміщень згідно з калькуляцією. Розмір зазначених витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в односторонньому порядку. Додаткова угода при цьому не укладається (пункти 2.1.1, 2.1.2, 2.2.3);
- ціна договору згідно з калькуляцією (пункт 4.1): 49,90 грн (вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м адміністративно-побутової будівлі у місяць); 3,37 грн (вартість утримання 1 кв. м мостіння у місяць); 9,20 грн (вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м будівлі складу № 24 з рампою та навісом у місяць. Розрахунок вартості за водопостачання, водовідведення та споживання електроенергії визначається за діючими у балансоутримувача тарифами на час спожитих послуг;
- сума договору є орієнтовною (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг, у т. ч. визначених за приладами обліку та розміром діючих тарифів (пункт 4.2);
- договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна від 31.07.2017, а саме до 31.07.2032. Сторони досягли згоди, що умови договору відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 31.07.2017, тобто з дати укладання договору оренди нерухомого майна від 31.07.2017 (пункт 7.1);
- зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод (пункт 7.2).
У матеріалах справи також наявні калькуляції визначених у пункті 4.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача сум, які затверджені 17.08.2017 заступником директора ДП "МТП "Чорноморськ".
29.11.2017 між ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" (підприємством), ДП "МТП "Чорноморськ" (портом) та профспілками ДП "МТП "Чорноморськ" укладено трьохсторонню угоду про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 31.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, підприємством, погодженим портом та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Голубенко О. М. за реєстровим номером 509, за умовами якої порт забезпечує звільнення офісних приміщень та складу, які є предметом договору оренди, та забезпечує звільнення підприємства від здійснення відшкодування витрат порту на утримання офісних приміщень до моменту їхнього фактичного звільнення портом (пункт 3.4).
У матеріалах справи наявні листи відповідача до позивача від 09.10.2017, 17.01.2018, 13.02.2018, 20.07.2018, 27.09.2018 щодо необхідності звільнення частини орендованих приміщень, які зайняті співробітниками порту, і не використовуються в господарській діяльності товариства, очищення прилеглої території складу від такелажного обладнання четвертого терміналу позивача.
Крім того, на підтвердження незвільнення позивачем приміщень, які є предметом договору оренди, ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" до матеріалів справи надано акти комісійного обстеження нежитлових приміщень.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки. Наявні в матеріалах справи акти підписані лише позивачем.
Також у матеріалах справи наявний висновок експерта № 433 судово-економічної експертизи від 23.01.2020, відповідно до якого:
1) розрахунок вартості відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м адміністративно-побутової будівлі у місяць (адміністративно-побутової будівлі 4-го терміналу ІМТП), яка включена до п. 4.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 № 17/177-о/д документально підтверджується у сумі 41,5 грн, що на 8,40 грн (41,5-49,90) менше ніж за даними калькуляцій;
2) розрахунок вартості утримання 1 кв. м мостіння у місяць (виробничої ділянки на 4-му терміналі), яка включена до п. 4.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 № 17/177-о/д, підтверджується документально у сумі 2,58 грн, що на 0,79 грн (2,58-3,37) менше ніж за даними калькуляцій;
3) розрахунок вартості відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м будівлі складу № 24 з рампою та навісом в місяць (будівля вантажного складу № 24) у сумі 9,20 грн, яка включена до п. 4.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 № 17/177-о/д, підтверджується документально на суму 9,04 грн, що на 0,16 грн (9,04-9,20) менше ніж за даними калькуляцій;
4) наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" станом на 20.03.2019 перед ДП "МТП "Чорноморськ" відповідно до умов договору від 17.08.2017 № 17/177-о/д документально та розрахунково підтверджується у розмірі 2 015 119,34 грн без ПДВ;
5) загальний розмір заборгованості ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" перед ДП "МТП "Чорноморськ" станом на 20.03.2019 по розрахункам за договором відшкодування від 17.08.2017 № 17/177-од становить 2 471 239,45 грн та містить в собі такі складові: основна сума заборгованості у розмірі 2 015 119,34 грн; пеня у розмірі 301 422,78 грн; інфляційні нарахування у розмір 120 348,99 грн; 3 % річних у розмірі 34 348,34 грн.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" на користь ДП "МТП "Чорноморськ" основну заборгованість у сумі 2 015 119,34 грн, пеню у сумі 301 422,78 грн, інфляційні нарахування у сумі 120 348,99 грн, 3 % річних у сумі 34 348,34 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Судові рішення в частині часткового задоволення позову мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач не надав суду належних доказів про виконання в повному обсязі своїх зобов`язань щодо відшкодування позивачеві вартості витрат на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, проценти річних та втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню на користь позивача.
3.2. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 (Чумак Ю. Я. - головуючий суддя, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О. ) касаційну скаргу ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 916/770/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Скасовуючи попередні судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив таке:
- за своєю правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг, в той же час, враховуючи положення статті 904 ЦК України, замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору; тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві;
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної оцінки доводам відповідача про те, що сума, яка підлягає сплаті, зазначена в наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунках, є фіксованою та незмінною - 202 992,29 грн, що фактично не відповідає умовам пункту 4.2 договору, та, як наслідок, суперечить положенням статей 629 904 ЦК України;
- за відсутності у матеріалах справи доказів про понесені витрати та обсяг спожитих послуг є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог;
- необхідним є дослідження питання про фактичне використання підприємством орендованого товариством державного нерухомого майна з урахуванням укладання між позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області 29.11.2017 трьохсторонньої угоди про співробітництво; дослідження такого питання безпосередньо впливає на обсяг фактично понесених витрат і спожитих послуг, оскільки за угодою товариство звільнялося від здійснення відшкодування витрат позивачу на утримання офісних приміщень до моменту їхнього фактичного звільнення;
- суди попередніх інстанції не застосували стандарт доказування "вірогідності доказів", зокрема щодо факту недоведеності фактично понесених витрат і спожитих послуг;
- з урахуванням системного аналізу змісту статей 629 904 ЦК України, норми права у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: за умови укладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар має відшкодувати балансоутримувачу суми фактичних витрат, які поніс останній у зв`язку з обслуговуванням та утриманням орендованого майна. Тягар доведення відповідності понесених балансоутримувачем фактичних витрат, необхідних для виконання договору, покладається на балансоутримувача.
3.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 у справі № 916/770/19 (суддя Щавинська Ю. М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 (Поліщук Л. В. - головуючий суддя, судді Аленін О. Ю., Таран С. В.), у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовані тим, що кожного місяця позивачем виставлялись відповідачу рахунки з фіксованою сумою у розмірі 202 992,29 грн, що фактично не відповідає умовам пункту 4.2 договору, яким визначено, що вартість відшкодування експлуатаційних витрат є орієнтовною (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг, у тому числі визначених за приладами обліку та діючих тарифів, та, як наслідок, суперечить положенням статей 629 904 ЦК України. Матеріали справи не містять та позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено понесення ДП "МТП "Чорноморськ" витрат, суми яких зазначені у рахунках та фактично заявлені до стягнення, які можуть бути підтверджені за допомогою первинних документів бухгалтерського обліку, які в матеріалах справи відсутні.
Надані позивачем на підтвердження виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням орендованих відповідачем приміщень договори, за відсутності доказів, що підтверджують вартість та обсяг наданих за такими договорами послуг, а також доказів пропорційного розподілення таких послуг, в тому числі щодо орендованого майна, не можуть свідчити про надання позивачем та спожиття відповідачем будь-яких послуг за такими договорами.
Фактично усі надані позивачем документи спрямовані на підтвердження означених у калькуляції сум, та жодним чином не доводять витрати, що були зроблені балансоутримувачем з моменту укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача. Жодним чином не підтверджені позивачем також ті витрати, які мають бути розраховані за показниками лічильників, як передбачено у пункті 4.2 договору.
Позивачем не доведено обставини звільнення ним орендованих відповідачем приміщень, про що зазначено у постанові Верховного Суду, тоді як відповідачем на підтвердження обставини незвільнення балансоутримувачем орендованого ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" майна надано суду адресовані ДП "МТП "Чорноморськ" листи від 09.10.2017, 17.01.2018, 13.02.2018, 20.07.2018, 27.09.2018 щодо звільнення приміщення та прилеглої території, а також акти комісійного обстеження нежитлових приміщень.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового процесу
4.1. ДП "МТП "Чорноморськ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2019 у справі № 904/1542/18 та від 27.08.2019 у справі № 906/565/18, про те, що акт приймання-передачі є належним доказом передачі майна в оренду та початку правовідносин. Судами також не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зазначений у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо застосування статті 1212 ЦК України.
Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що наявні висновки Вищого господарського суду України щодо застосування статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 391, частин 4, 6 статті 762, статті 766, частини першої статті 795 ЦК України, частини другої статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах, однак висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права відсутні. ДП "МТП "Чорноморськ" вважає, що відсутній висновок щодо неприпустимості покладення витрат з утримання майна на балансоутримувача або на особу, з якою укладено договір оренди, навіть за умови неможливості встановлення фактичних витрат, понесених для виконання договору про відшкодування витрат, та беручи до уваги часткове визнання відповідачем факту надання послуг та наявності заборгованості.
Вказуючи на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, скаржник вважає, що не досліджувався акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 07.08.2017 у розумінні частини першої статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини першої статті 795 ЦК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме як первинний бухгалтерський документ, який підтверджує здійснення господарської операції та правова оцінка доводам ДП "МТП "Чорноморськ" з цього питання не надавалася.
Також не досліджувався лист ТОВ "Еко-Ресурс-Холдинг" від 06.07.2018 № 77 як визнання факту надання послуг за оспорюваним договором та визнання заборгованості за відповідачем. Не надано оцінки наявному в матеріалах справи висновку експерта судово-економічної експертизи від 23.01.2020 № 433.
Крім того, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Питання про фактичне використання позивачем орендованого державного нерухомого майна та обставина звільнення ДП "МТП "Чорноморськ" орендованих відповідачем приміщень має бути встановлено на підставі акта приймання-передавання державного нерухомого майна від 07.08.2017, а не на підставі угоди про співробітництво та на підставі листів ТОВ "Еко-ресурс-Холддинг" та актів, складених в односторонньому порядку відповідачем.
Не надавши оцінки доводам та обґрунтуванню ДП "МТП "Чорноморськ", суд першої інстанції відмовив у задоволені клопотання про призначення експертизи від 17.11.2021, оскільки воно заявлено позивачем вже після закриття підготовчого провадження. Такий висновок є помилковим, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2021 чергове підготовче засідання було призначено на 17.11.2021 о 15:30. У зв`язку із проведенням вакцинації працівників ДП "МТП "Чорноморськ" цього дня представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання. У свою чергу, клопотання про призначення експертизи було направлено до суду засобами поштового зв`язку 17.11.2021 (лист прийнято до відправлення 17.11.2021, про що свідчить штамп поштового відділення), але фактично направлено відділенням поштового зв`язку "Чорноморськ 1" (далі - ВПЗ "Чорноморськ 1") пізніше через недостатнє фінансування та відсутність поштових марок.
У свою чергу, під час апеляційного перегляду зазначеної справи позивач звернувся із клопотанням про призначення експертизи, яке суд апеляційної інстанції залишив без задоволення, попри те, що судом було визнано поважними причини неподання вказаного клопотання у визначений строк. Вказане свідчить про непослідовність суду, а також про надмірний формалізм, який заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що правові висновки, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, прийняті не у подібних правовідносинах. Норми права, щодо яких, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не застосовувалися судами попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для формування відповідного висновку. Безпідставними є твердження про те, що судами не досліджено акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 07.08.2017, оскільки в рішеннях судів наявна оцінка вказаного акта. Також відповідач стверджує, що позивач мав достатньо часу для подання клопотання про призначення експертизи протягом майже п`яти місяців підготовчого засідання, а подав таке клопотання для направлення засобами поштового зв`язку, без оплати такого відправлення, про що зазначено в апеляційній скарзі позивача.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. У зв`язку із перебуванням судді Дроботової Т. Б. у відпустці відповідно до протоколу передачі справи від 31.10.2022 для розгляду касаційної скарги ДП "МТП "Чорноморськ" у справі № 916/770/19 визначено колегію суддів: Волковицька Н. О. - головуючий суддя, судді Багай Н. О., Могил С. К.). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Колегія суддів звертає увагу на те, що для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.
На обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2019 у справі № 904/1542/18, від 27.08.2019 у справі № 906/565/18, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
У справі № 904/1542/18 Фізична особа-підприємець Клименко Олег Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 1 930 823,00 грн. За наявності досліджених фактичних обставин, Верховний Суд вказав на виникнення правовідносин з приводу надання послуг.
У справі № 906/565/18 Приватне підприємство "Зевс" звернулося із позовом до Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення заборгованості та зобов`язання відповідача звільнити і повернути позивачу нежитлове приміщення. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.08.2019 у вказаній справі, стосувався початку та припинення орендних правовідносин.
Проте у справі № 916/770/19, яка розглядається, спірним питанням і, відповідно, необхідністю доведення позивачем, є не наявність орендних правовідносин, а можливість відшкодування витрат балансоутримувача за умови з урахуванням укладеної угоди про співробітництво. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 904/1542/18 та № 906/565/18, заявник помилково намагається ототожнити факт виникнення правовідносин на підставі договору оренди нерухомого майна (як наслідок підписання актів приймання-передачі) із правовідносинами, пов`язаними із договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 17/177-о/д та угодою про співробітництво.
Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на правовий висновок Великої Палати від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. У цій справі Кременчуцька міськрада звернулася з позовом про стягнення збитків, завданих територіальній громаді міста Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства. У зазначеній постанові акцентовано увагу на тому, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Як слідує зі змісту постанови від 04.12.2019, Велика Палата Верховного Суду зауважувала на відсутності чинного договору оренди земельної ділянки і, як наслідок, можливості звернення з позовом щодо стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Водночас у справі № 916/770/19 судами встановлено наявність чинного договору оренди, як і інших договорів (про відшкодування витрат балансоутримувача та про співробітництво), які зумовлюють інший характер правовідносин та правове регулювання.
З наведеного слідує, що, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.
Оскільки зазначених вимог заявник не дотримався, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 916/770/19, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "МТП "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 916/770/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
Скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 391, статті 762, статті 766, частини першої статті 795 ЦК України, частини другої статті 286 ГК України у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначеної норми в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи та підстав для відмови у задоволенні позову.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили, зокрема, з того, що матеріали справи не містять та позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено понесення ДП "МТП "Чорноморськ" витрат, суми яких зазначені у рахунках та фактично заявлені до стягнення, які можуть бути підтверджені за допомогою первинних документів бухгалтерського обліку, які в матеріалах справи відсутні. Із наведеного слідує, що саме позивачем не доведено обґрунтованість обсягу заявлених позовних вимог.
Водночас доводи касаційної скарги ДП "МТП "Чорноморськ" у частині підстави оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій та необхідності встановлення інших обставин, які вже встановлені судами. У свою чергу, аргументи заявника побудовані не на обґрунтуванні того, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права, а на необхідності переоцінки встановлених судами обставин, непідтвердження заявлених позивачем до відшкодування витрат. Крім того, за відсутності доведення обґрунтованості позовних вимог і без урахування підстав направлення вказаної справи на новий розгляд Верховним Судом, заявник вважає за необхідне довести обов`язок відповідача мотивувати неотримання ним відповідних послуг, що суперечить характеру спірних правовідносин та відповідає межам повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
В межах вказаної підстави оскарження скаржник наводить доводи, які охоплюються пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
5.5.1. Так, заявник вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Разом з цим згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19).
Згідно із частинами першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Водночас у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту оскаржених рішень слідує, що судами досліджено сукупність доказів, які наявні в матеріалах справи, у тому числі акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 07.08.2017. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій враховували особливість договірних правовідносин, які виникли між сторонами, з урахуванням укладеної угоди про співробітництво.
Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи у цій частині фактично стосуються неухвалення судами судових рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справи, у той час як в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
5.5.2. Щодо відхилення судами клопотань про призначення експертизи
Стосовно клопотання, заявленого до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд встановив, що 17.11.2021 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що 17.11.2021 відбуватиметься вакцинація працівників підприємства, на підтвердження чого позивачем надано копію листа начальника відділу цивільного захисту та мобілізаційної роботи ДП "МТП "Чорноморськ" від 15.11.2021 № 711/14-10. У судовому засіданні 17.11.2021 суд визнав поважною причину неявки позивача, проте дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 06.12.2021 о 15:30, про що було винесено відповідну протокольну ухвалу. 03.12.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 06.12.2021, представник позивача знову наголосив, що ДП "МТП "Чорноморськ" 17.11.2021 надіслано клопотання про призначення експертизи поштовим зв`язком. Судом повідомлено сторонам у справі, що за наслідком відстеження поштового відправлення з клопотанням про призначення експертизи від 17.11.2021 № 1799/06-23 за № 6800106770903 судом на сайті АТ "Укрпошта" встановлено, що таке клопотання прийнято поштою 03.12.2021.
Розглянувши клопотання позивача про призначення у справі експертизи, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні з двох підстав:
1) подання позивачем клопотання вже після закриття підготовчого провадження, необґрунтування причин неможливості подання позивачем експертного висновку самостійно чи заявлення відповідного клопотання у підготовчому засіданні, строк якого судом продовжувався у зв`язку із поданням, в тому числі позивачем, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку із наміром сторін на врегулювання спору, а також незаявлення клопотання про поновлення строку на подання клопотання про призначення експертизи;
2) безпідставності заявленого клопотання, оскільки, заявляючи вказане клопотання та надаючи документи, які, за думкою позивача, мають досліджуватися експертом, позивач фактично намагається підтвердити обґрунтованість сум, вказаних у виставлених рахунках, тоді як питанням того, що має бути досліджено судом, була надана правова оцінка судом касаційної інстанції.
Господарським судом Одеської області справу № 916/770/19 прийнято до свого провадження ще 30.06.2021, підготовче провадження у справі закрито 17.11.2021, що свідчить про те, що позивач мав можливість та достатньо часу для звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи. Проте відповідне клопотання позивачем подано через засоби поштового зв`язку 17.11.2021 на п`ятий місяць нового розгляду справи господарським судом. Незаявлення позивачем клопотання про призначення експертизи протягом розумного строку після прийняття судом першої інстанції цієї справи до свого провадження має наслідком безпідставне затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Посилання скаржника на лист ВПЗ "Чорноморськ 1" від 17.12.2021, яким поштове відділення на запит позивача від 15.12.202 № 1914/06-23 повідомило про те, що лист ДП "МТП "Чорноморськ" прийнято до відправлення 17.11.2021, про що свідчить штамп поштового відділення, але фактично вказаний лист направлено пізніше через недостатнє фінансування та відсутність поштових марок, не спростовують висновку суду першої інстанції, що клопотання заявлено позивачем після закриття підготовчого провадження, оскільки станом на дату закриття підготовчого провадження (17.11.2021) в матеріалах справи було відсутнє клопотання позивача про призначення експертизи, а розглядаючи його в наступному судовому засіданні (06.12.2021), суд, здійснивши відстеження на сайті оператора поштового зв`язку поштового відправлення за № 6800106770903, в якому надсилалось клопотання про призначення експертизи від 17.11.2021 № 1799/06-23, встановив, що таке клопотання було прийнято поштою 03.12.2021. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про заявлення позивачем клопотання про призначення експертизи поза межами строку підготовчого засідання, виходячи із наявних на той час в матеріалах справи доказів, тоді як лист ВПЗ "Чорноморськ 1" про підтвердження прийняття листа ДП "МТП "Чорноморськ" до відправлення 17.11.2021 надано позивачем 20.12.2021.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, врахувавши приписи статті 99 ГПК України та взявши до уваги, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, що вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для можливості прийняття рішення за результатами розгляду, правильно вказав про відсутність підстав для її призначення, оскільки, заявляючи вказане клопотання та надаючи документи, які, на думку позивача, мають досліджуватися експертом, позивач фактично намагається підтвердити обґрунтованість сум, вказаних у виставлених рахунках. Водночас питанням того, що має бути досліджено судом, була надана правова оцінка судом касаційної інстанції, який наголосив на необхідності дослідження саме доказів про фактично понесені витрати та обсяг спожитих послуг, а не їх розмір, зазначений в калькуляції, що має бути сплачений як відшкодування за договором № 17/177-о/д.
Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи. З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови був не лише пропуск строку для подання клопотання, а й фактично відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Враховуючи те, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що за наявних матеріалів і з урахуванням підстав направлення Верховним Судом справи на новий розгляд, відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання позивача. Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника про те, що судом відхилено його клопотання без належного обґрунтування, оскільки очевидним є наведення мотивів такого рішення, а незгода із відмовою сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд першої інстанції допустив у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
5.5.3. Щодо клопотання про призначення експертизи, заявленого до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; встановлено іншим учасникам справи згідно із статтею 263 ГПК України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у строк до 01.03.2022; роз`яснено іншим учасникам справи їх право у цей же строк подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 розгляд справи № 916/770/19 призначено на 07.06.2022.
07.06.2022 від ДП "МТП "Чорноморськ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому скаржник просив відкласти судове засідання, призначене на 07.06.2022, на іншу дату після закінчення військової агресії, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів.
Розглянувши в судовому засіданні 07.06.2022 заявлене скаржником клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення військової агресії, суд визнав причини, зазначені на обґрунтування заявленого клопотання, поважними, проте протокольною ухвалою суду задовольнив його частково, відклавши розгляд справи на 12.07.2022.
У судовому засіданні 12.07.2022, яке відбулось в режимі відеоконференції, представником скаржника заявлено клопотання про призначення у справі № 916/770/19 судової економічної експертизи.
Суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою суду залишив його без розгляду, оскільки воно було подано поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 07.02.2022 для подання заяв чи клопотань з процесуальних питань, без клопотання про поновлення цього строку.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Стверджуючи, що апеляційний господарський суд безпідставно не задовольнив клопотання про призначення експертизи, заявник посилається на непослідовність суду, оскільки судом було визнано поважними причини неподання вказаного клопотання у визначений строк.
Верховний Суд вважає вказані доводи скаржника помилковими, оскільки як слідує із наявного у матеріалах справи клопотання про призначення експертизи, у ньому не обґрунтовано причини пропуску строку на його подання, який встановлений в ухвалі про відкриття провадження від 07.02.2022. Саме за відсутності заяви, яка б стосувалася недотримання встановленого для подання клопотання строку, суд апеляційної інстанції і залишив відповідне клопотання без розгляду у відповідності до вимог статті 118 ГПК України. Крім того, із запису судового засідання від 12.07.2022 також не убачається заявлення представником позивача усної заяви щодо необхідності продовження строку, встановленого судом для подання клопотань. За таких обставин колегія суддів не убачає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції, залишивши без розгляду клопотання про призначення експертизи, допустив порушення норм процесуального права.
5.5.4. Щодо недослідження доказів
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що встановлено у пунктах 5.3, 5.4 цієї постанови.
Більше того, безпідставними є доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 07.08.2017 і висновок експерта судово-економічної експертизи від 23.01.2020 № 433. Як слідує зі змісту оскаржених рішень, судами надавалася оцінка зазначеним документам, а обґрунтування скаржника в цій частині фактично стосуються необхідності надання повторної оцінки цим доказам.
При цьому посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Доводи скаржника у цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин відсутні підстави для скасування судових рішень з підстав оскарження, передбачених у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5.6. Верховний Суд вважає, що оскільки підстави оскарження, якими обґрунтована касаційна скарга, не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 916/770/19.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 916/770/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Н. О. Багай
С. К. Могил