ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1250/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Фуд"
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Фуд"
до компанії "PODEMAR PROMOCIONES SL"
про стягнення заборгованості за договором поставки.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Фуд" (далі - ТОВ "Пауер Фуд", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до компанії "PODEMAR PROMOCIONES SL" (далі - Компанія, відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Пауер Фуд" зазначає про те, що у межах контракту від 11.04.2023 №1 (далі - Контракт) відповідачем, як постачальником (Компанія - Велес - Малага Іспанія) було сформовано рахунок - проформа від 21.04.2023 №120 за товар (Перці Каліфорнія, Червоний) на загальну суму 33 055,00 Євро. Позивачем (покупцем) було здійснено оплату за вказаним рахунком та після оплати, товар був завантажений на транспорт, який надано ним, як покупцем.
1.3. ТОВ "Пауер Фуд" зазначає про те, що після отримання товару ним було виявлено його невідповідність якісним характеристикам, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом (стягнення з постачальника 33 055,00 Євро вартості товару неналежної якості).
2. Стислий виклад оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.07.2023 (суддя Пушко І.І.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (колегія суддів: Шутенко І.А., Терещенко О.І., Тихий П.В.), відмовлено у відкритті провадження у справі №917/1250/23 за позовом ТОВ "Пауер Фуд" до Компанії про стягнення 33 055,00 Євро вартості товару неналежної якості на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
2.2. Ухвалу та постанову мотивовано тим, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки відповідач є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, місцезнаходження якого є Іспанія, а умови контракту не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього, господарським судам України.
2.3. Відхиляючи доводи позивача щодо підсудності справи господарським судам України суди вказали, що сторонами у Контракті узгоджено умови поставки - EXW, Альмерія, Іспанія (Інкотермс 2020). З огляду на зазначені домовленості сторін, які на власний розсуд обрані та погоджені сторонами у Контракті, суди встановили, що місцем виконання контракту є фактично місце передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця і таким місцем є територія Іспанії, з якої відбувалась доставка товару.
2.4. Суд апеляційної інстанції розглядаючи доводи позивача в частині порушення судом першої інстанції положень частини шостої статті 175 ГПК України наголосив на тому, що спір у даній справі не відноситься до юрисдикції судів України, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі. З огляду на наведене, визнав доводи позивача в цій довільним тлумачення вимог процесуального законодавства. Тобто такими, що трактуються останнім на власну користь.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Пауер Фуд" (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити до господарського суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі неправильно здійснено тлумачення норм законодавства та не застосовано норми законодавства, які підлягали застосуванню, зокрема неправильно застосовано норми пунктів 7, 12 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
4.1.2. За твердженням позивача, суди не надали належної оцінки доводам позивача на обґрунтування підстав щодо визначення підсудності вирішення даного спору. Зокрема, позивач вважає, що оскільки невідповідність товару якісним характеристикам була виявлена на території України (акт експертизи складено на території України), оплата за товар здійснена з території України, товар невідповідної якості також перебуває на території України, вказане і є тими подіями, які є підставою для розгляду справи судами України.
4.1.3. Без належного дослідження наявності підстав визначення підсудності справи судам України, встановлених у статтях 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", висновки судів про непідсудність цієї справи судами України є передчасними. Відсутність угоди про вибір суду, якою обрано суд України, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження.
4.1.4. Крім того, скаржник стверджує, що відмова у відкритті провадження у цій справі є фактично позбавленням позивача права на розгляд його справи у господарському суді. Крім того, на порушення положень частини шостої статті 175 ГПК України суди не надали роз`яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено таке:
- 11.04.2023 між ТОВ "Пауер Фуд" (покупець) України, м. Полтава та компанією "PODEMAR PROMOCIONES SL" Велес - Малага Іспанія (продавець) укладено Контракт №1;
- відповідно до умов контракту, продавець продає, а покупець купує товар, за ціною та у кількості, що зазначені у комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту;
- згідно з пунктом 2.1 Контракту він діє з моменту його підписання та діє до 31.12.2023;
- пунктом 3.2 Контракту передбачено, що валюта Контракту - Євро;
- пунктом 5.1 Контракту закріплено, що постачання здійснюється на умовах EXW Альмерія;
- умови здачі-прийому товару передбачені у розділі 8 Контракту. Зокрема, пунктом 8.3 Контракту передбачено, що претензії за якістю та кількістю товару приймаються протягом 10 днів з моменту надходження товару на склад покупця;
- розділом 11 Контракту сторони передбачили, що будь-які спори та суперечки, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку з ним, підлягають взаємному вирішенню сторонами методом переговорів.
5.2. У межах Контракту №1 постачальником - Комапнією було направлено покупцю рахунок - проформа від 21.04.2023 №120 на загальну суму 33055,00 Євро за товар (Перці Каліфорнія, Червоний). Після оплати, товар було відвантажено на транспорт наданий покупцем.
5.3. Позивач у позові зазначає про те, що після отримання товару ним було встановлено невідповідність отриманого товару якісним характеристикам за Контрактом, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
5.4. ТОВ "Пауер Фуд" не надано суду доказів, що на території Полтавської області знаходиться майно відповідача.
5.5. Як стверджує ТОВ "Пауер Фуд" підставою позову є подія, яка мала місце на території України, і такою подією позивач вважає складення акта експертизи від 15.05.2023 №І-456.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх правозастосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом судового розгляду є вимога позивача про повернення оплати за товар, який позивач вважає неякісним, який був поставлений відповідачем (нерезидентом) відповідно до умов Контракту.
7.2. Предметом касаційного розгляду є питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (положень статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та пункту 1 частини 1 статті 175, статті 366 ГПК України) у розгляді заявлених вимог.
7.3. Верховний Суд під час оцінки доводів скаржника виходить з таких міркувань.
7.4. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
7.5. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
7.6. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
7.7. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
7.8. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
7.9. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
7.10. Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
7.11. Відповідно до статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
7.12. Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
7.13. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у справі є компанія "PODEMAR PROMOCIONES SL". Судами встановлено, що місцезнаходженням відповідача є Велес - Малага Іспанія.
7.14. Верховний Суд зазначає про те, що питання які виникають щодо правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг(у тому числі і у сфері правового регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом) урегульовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У своїй зовнішньоекономічній діяльності сторони можуть обирати країну і право, яке буде застосовуватися до арбітражного розгляду, а також те, за якою процедурою буде проходити розгляд справи.
7.15. Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
7.16. Згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи. Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
7.17. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
7.18. Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
7.19. Згідно з положеннями статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
7.20. Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
7.21. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
7.22. Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду у цій справі, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі. Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
7.23. Відповідно до частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, а саме: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
7.24. Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75 - 77 цього Закону.
7.25. Наведені вище норми Закону України "Про міжнародне приватне право" свідчать про те, що суди, отримавши позовну заяву з вимогою до юридичної особи - нерезидента, повинні перш за все визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи судам України на підставі положень статей 76, 77 цього Закону) та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, оскільки згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.
7.26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
7.27. Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
7.28. Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 ГПК України.
7.29. Згідно з частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
7.30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами укладеного між сторонами Контракту не було визначено підсудності справи судам України у разі спору між сторонами, а лише зазначено, що спір вирішується шляхом переговорів.
7.31. Суди встановили, що спір виник з виконання Контракту, зобов`язання за яким, на думку позивача, порушені відповідачем. Позовні вимоги стосуються повернення сплачених грошових коштів за товар, який позивач вважає не якісним і, у випадку задоволення позовних вимог, зобов`язальною стороною яка повинна здійснити певні дії, а саме - перерахувати (повернути) грошові кошти, є відповідач, який не зареєстрований на території України.
7.32. Разом з тим позивач наголошує, що підставою позову є подія, яка мала місце на території України, і такою подією останній вважає складення акта експертизи від 15.05.2023 №І-456 (перевірки якості отриманого позивачем товару).
7.33. При цьому, суди встановили, що у Контракті сторонами узгоджено умови поставки - EXW, Альмерія, Іспанія (Інкотермс 2020).
7.34. Умови EXW у міжнародній торгівлі "Ex Works" згідно з Інкотермс 2020 означають (англ. ex works, франко-склад, франко-завод) - "самовивезення" або категорія перевезень, де точкою франко, тобто, місцем переходу відповідальності від постачальника до одержувача, є безпосередньо склад продавця. Вона визначає права та обов`язки продавця, покупця при постачанні товарів.
При використанні умови франко-завод, продавець несе відповідальність за доставку продукції на завод або на будь-який інший конкретний об`єкт, вказаний покупцем. Водночас, продавець не несе відповідальності за витрати на транспортування, оскільки вони вже включені до вартості відправлення.
По суті це означає, що продавець повинен організувати транспортування до зазначеного об`єкта. Усі витрати на транспорт вже будуть включені у вартість продукції, що реалізується. Проте продавець не несе відповідальності за оформлення необхідних документів на експорт та імпорт, а також за будь-які ризики та збитки, які можуть виникнути після того, як вантаж був доставлений на завод чи об`єкт покупця.
Це означає, що особа, яка реалізує продукцію, надає товар покупцю на майданчику. Замовник перебирає всі витрати, ризики на транспортування продукції від точки зберігання до місця призначення.
7.35. Продавець за EXW умовами поставки зобов`язується, зокрема:
- підготувати продукцію до відвантаження на своєму складі або разом з іншими товарами, зазначеними покупцем;
- надати відповідну упаковку, якщо вона потрібна для транспортування вантажу;
- надати замовнику доступ до вантажу, документації, необхідної для імпорту відправлення;
- повідомити замовника про готовність вантажу до відвантаження.
7.36. Покупець зобов`язується:
- організувати транспортування вантажу від місця його перебування до місця призначення;
- сплатити всі витрати, пов`язані з транспортуванням, страхуванням, митним оформленням;
- нести ризики можливих пошкоджень або втрати вантажу в процесі транспортування.
7.37. Таким чином, суди встановили, що умовами Контракту сторонами погоджено фактичні умови поставки товару - на складі продавця. Тобто, місцем виконання Контракту є місце фактичної передачі товару продавцем уповноваженій особі покупця на території Іспанії, з якої і відбулась доставка товару.
7.38. З огляду на вищенаведені норми та встановлені судами попередніх інстанцій обставини (щодо визначення сторонами умов в частині території виконання Контракту) тобто відсутності підстав для визначення підсудності цього спору судам України згідно з положеннями пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", Верховний Суд не вбачає порушення судами положень пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.
7.39. Посилання позивача на акт експертизи від 15.05.2023 №І-456 (перевірки якості отриманого позивачем товару, що складений на території України), як на підставу визначення підсудності цього спору судам України Суд вважає помилковими, оскільки такий акт не є подією - юридичним фактом, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин сторін Контракту. Тобто, у розумінні положень пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" подією, що стала підставою для подання позову. Такою подією згідно з умовами Контракту є саме факт виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару відповідно до положень пункту 8.1 Контракту.
7.40. Таким чином, ураховуючи наведене вище у пунктах 7.23 - 7.25. цієї постанови усі посилання позивача на неправильне застосування судами приписів пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та, відповідно, можливості розгляду його спору з компанією "PODEMAR PROMOCIONES SL" у межах господарського провадження у справі №917/1250/23, Суд відхиляє, як необґрунтовані.
7.41. Аргументи касаційної скарги щодо незастосування судами положень частини шостої статті 175 ГПК України також не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права в частині розгляду заявлених вимог до іноземної особи (нерезидента), оскільки не стосуються питань, які підлягають перевірці під час касаційного розгляду в межах перевірки обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для розгляду заявлених позивачем вимог за правилами господарського судочинства.
7.42. Інші наведені у касаційні скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
7.43. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
7.44. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для їх зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Фуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №917/1250/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова