№ 917/1343/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. (головуючого), Жукова С.В., Банаська О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Cхідного апеляційного господарського суду від 15.07.2019

та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019

у справі № 917/1343/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

про стягнення 259 746,92 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 259 746,92 грн у тому числі: 220324,03 грн - пені, 21279,27 грн - 3% річних, 18143,62 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків оплати за переданий позивачем природний газ за договором постачання природного газу №4315/082037/з/16-Те-24 від 21.12.2015, укладеним між сторонами даного спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1343/18 в позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1343/18 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 наведеного Закону № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Встановивши погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2016 році у повному обсязі до набрання чинності Законом № 1730-VIII, суди дійшли висновку, що відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягали списанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз Україна" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1343/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме, стягнути з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь АТ "НАК "Нафтогаз Україна" 220324,03 грн - пені, 21279,27 грн - 3% річних, 18143,62 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильне застосуванням норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не дослідження усіх істотних обставин справи.

Крім того, вважає, що за відсутності доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, норми ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII застосовані судами неправомірно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (відповідачем) укладено договір постачання природного газу № 4315/082037/з/16-ТЕ-24 від 21.12.2015.

Згідно п.1.1 Договору позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність відповідачу (споживачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

В Додаткових угодах № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 31.03.2016, №4 від 30.04.2016, №5 від 26.05.2016, № 6 від 15.08.2016, до Договору сторони встановлювали ціну природного газу, що постачається, порядок визначення цієї ціни, умови відповідальності за порушення зобов'язань за договором.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідачу впродовж січня, лютого, березня, квітня, червня, липня, серпня, вересня 2016 року природний газ на загальну суму 20520661,22 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 6099665,29 грн., від 29.02.2016 на суму 4122257,28 грн., від 31.03.2016 на суму 3887677,76 грн., від 30.04.2016 на суму 614919,22 грн., від 30.06.2016 на суму 1629745,08 грн., від 31.07.2016 на суму 1388051,63 грн., від 31.08.2016 на суму 1246000,76 грн., від 30.09.2016 на суму 1532344,20 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В Додатковій угоді № 3 від 31.03.2016 сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частина заборгованості відповідача перед позивачем за транспортування природного газу магістральними трубопроводами погашена шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно п. 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №210 від 11.01.2005, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.08.2015 № 493/688, розрахунки за вказаним Порядком проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

На виконання вказаної постанови від 11.01.2005 № 20 Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області (сторона №1), Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона № 2), Комунальне підприємство "Теплоенерго" м. Кременчука (сторона № 3), ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (сторона № 4), НАК "Нафтогаз України" (сторона № 5) підписали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 447 від 15.02.2016, № 1812 від 13.07.2016, № 2116 від 15.08.2016, № 2261 від 13.09.2016, № 2453 від 12.10.2016.

Вказані Спільні протокольні рішення були повністю виконані відповідачем шляхом проведення таких оплат: 19.02.2016 на суму 4000000,00 грн., 31.05.2016 на суму 4000000,00 грн., 20.07.2016 на суму 1350000,00 грн., 23.08.2016 на суму 1100000,00 грн., 04.10.2016 на суму 1000000,00 грн., 18.10.2016 на суму 1000000,00 грн. В іншій частині оплата була проведена грошовими коштами. Зазначене підтверджується витягом по операціям за Договором за період 01.01.2016 по 31.05.2018.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Позивач у позові посилається на те, що відповідач повністю сплатив отриманий газ, проте з порушенням встановлених строків. В зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні та 3 % річних за періоди прострочення 16.02.2016 - 06.11.2016 поетапно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. 193 ГК України, ст. ст. 525 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу впродовж січня, лютого, березня, квітня, червня, липня, серпня, вересня 2016 року природний газ на загальну суму 20520661,22 грн, що підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 6099665,29 грн, від 29.02.2016 на суму 4122257,28 грн, від 31.03.2016 на суму 3887677,76 грн, від 30.04.2016 на суму 614919,22 грн, від 30.06.2016 на суму 1629745,08 грн, від 31.07.2016 на суму 1388051,63 грн, від 31.08.2016 на суму 1246000,76 грн, від 30.09.2016 на суму 1532344,20 грн.

В іншій частині оплата була проведена грошовими коштами, що підтверджується наданою позивачем витягом по операціям за договором за період з 01.01.2016 по 31.05.2018.

Повне погашення заборгованості за договором постачання природного газу №4315/082037/з/16-ТЕ-24 від 21.12.2015 відбулось 07.11.2016.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 та відповідно до ст. 1 якого заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Застосування норми ч. 3 ст.7 названого Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст. ст. 1, 2, 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Аналогічні висновки щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18 та ін.

З огляду на викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам сторін, встановивши, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням (п. 1.2 Договору), що заборгованість за договором була погашена відповідачем у строк до набрання чинності 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому положення ч. 3 ст. 7 цього Закону, розповсюджуються на спірні правовідносини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за вищевказаним договором.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, зводяться до неправильного тлумачення норм зазначеного Закону та не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, відтак відхиляються колегією суддів.

Посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, також відхиляться колегією суддів з огляду на те, що в зазначеній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до відповідного реєстру для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення теплопостачального підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, зазначено, що вказаною нормою право на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України господарський суд,, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги і залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300 301 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1343/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Банасько О.О.