№ 917/1596/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , стягувач, скаржник)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 (головуючий - суддя Кльопов І.Г.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (головуюча - суддя Терещенко О.І., судді Плахов О.В., Тихий П.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельман» (далі - Товариство) на дії головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) [далі - ВДВС] Литвина A.B.

у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - Підприємство, скаржник) [правонаступник - ОСОБА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельман» (далі - Товариство, боржник)

про стягнення 16 086,04 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення скарги на дії ВДВС.

1. Короткий зміст позову, скарги на дії ВДВС та судових рішень першої та апеляційної інстанцій

1.1. Підприємство звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення заборгованості за договором від 12.01.2017 №229 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 16 086,04 грн, у тому числі: 12 504,84 грн основного боргу; 2 143,28 грн пені; 385,65 грн 3% річних; 1 052,27 грн інфляційних втрат.

1.2.Господарський суд Полтавської області рішенням від 22.01.2019 у справі №917/1596/18 позов задовольнив повністю.

1.3. Господарським судом Полтавської області 14.12.2019 видано судовий наказ з виконання вказаного вище рішення, який подано на примусове виконання до ВДВС.

1.4. Господарський суд Полтавської області від 25.04.2023 у справі №917/1596/18 задовольнив заяву ОСОБА_1 та змінив сторону виконавчого провадження у справі №917/1596/18 - Підприємство на його правонаступника ОСОБА_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2019 №917/1596/18.

1.5. Товариство звернулося до суду зі скаргою дії ВДВС Литвина A.B., в якій просило про таке:

- визнати неправомірним звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_1 ) №244, виконаний 08.04.2024 ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі - Звіт);

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Литвина A.B. з використання Звіту з метою примусової реалізації майна;

- зобов`язати головного державного виконавця ВДВС повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

1.6. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 04.06.2024 скаргу Товариства задовольнив частково, визнав неправомірним Звіт, у іншій частині скарги відмовив.

1.7. ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 у справі №917/1596/18 в частині задоволення скарги Товариства, постановити рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні скарги в повному обсязі.

1.8. Східний апеляційний господарський суд постановою від 07.08.2024 у справі №917/1596/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 - без змін.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 у справі №917/1596/18 у частині задоволення скарги Товариства, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі №917/1596/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України) зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі є незаконними, необґрунтованими, а мотиви, з яких виходили суди, є хибними, адже як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, надано неналежну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та неправильно встановлено фактичні обставини справи, яких в дійсності не існувало. Суди попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №2-3894/09, про те, що єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що звіт про оцінку майна є протиправним - є виключно рецензування звіту про оцінку майна, суди не дотримались приписів статті 77 Г ПК України, неправильно дали оцінку доказам у справі, в результаті чого встановили те, чого в дійсності Товариство не клопотало у державного виконавця.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Судами попередніх інстанцій вказано, що в обґрунтування вимог скарги Товариство посилається на те, що на виконання вказаного наказу головним державним виконавцем ВДВС Литвином A.B. в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову від 12.03.2024 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на належну боржнику квартиру АДРЕСА_1 .

5.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що на адресу боржника 01.05.2024 надійшло повідомлення про результат визначення вартості майна від 15.04.2024 №50381, відповідно до якого вартість квартири АДРЕСА_1 визначена згідно зі Звітом, що виконаний 08.04.2024 ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" на рівні 2 087 700 грн без включення суми ПДВ.

5.3. Представник боржника звернувся до головного державного виконавця із заявою від 03.05.2024, в якій просив витребувати у ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" відповідну рецензію на Звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні.

5.4. Представником боржника сформовано довідку з Єдиної бази звітів про оцінку від 03.05.2024 №201-20240503-0007742496, відповідно до якої оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 4 826 764,42 грн.

5.5. Товариство зазначає, що нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено 25-відсотковий допустимий діапазон відхилення ціни, що може бути визначена у звіті про оцінку майна. Навіть за умови такого максимального відхилення, вартість вказаної квартири становитиме не менше ніж 3 620 073,32 грн.

5.6. Начальником ВДВС 15.05.2024 надано відповідь на заяву представника боржника, якою повідомлено про відсутність підстав у державного виконавця для витребування рецензії на звіт або неврахування звіту про оцінку майна в рамках виконавчого провадження та наголошено на вимогах частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) щодо судового оскарження результатів оцінки майна.

5.7. Вказані вище обставини стали підставою для звернення заявника до суду зі скаргою, в якій останній просив визнати неправомірним Звіт, визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС з використання Звіту з метою примусової реалізації майна, зобов`язати головного державного виконавця ВДВС повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

5.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до даних АСВП на виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження №59754945 яке включає в себе:

- виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.02.2019 №917/1596/18 про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 17 848,04 грн; виконавче провадження відкрито 03.06.2019;

- виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 №917/2129/19 про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 541,25 грн; виконавче провадження відкрито 05.05.2020;

- виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови ВДВС від 19.05.2022 №57143528 про стягнення з Товариства на користь держави виконавчого збору в розмірі 6 006,26 грн; виконавче провадження відкрито 19.05.2022;

- виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання постанови ВДВС у від 19.05.2022 №58688579 про стягнення з Товариства на користь держави виконавчого збору в розмірі 5 240,35 грн; виконавче провадження відкрито 19.05.2022;

- виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання постанови ВДВС від 19.05.2022 №57143528 про стягнення з Товариства на користь держави витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн; виконавче провадження відкрито 19.05.2022.

5.9. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем:

- винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири за адресою АДРЕСА_2 від 12.03.2024;

- винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні 22.03.2024 та направлено для виконання до ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи";

- винесено повідомлення про результат визначення вартості майна, яка становить 2 087 700 грн 15.04.2024 та направлено сторонам виконавчого провадження.

5.10. Суди попередніх інстанцій виснували, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 та з урахуванням Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

5.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що у висновку про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єкту дослідження, не наведено застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

5.12. Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, оцінка майна боржника проведена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду майна, що може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною.

5.13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:

- матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки;

- крім того, на сторінці 17 Звіту вказано про наявність в квартирі, що є об`єктом оцінки води, тепла, газу та світла. При цьому, відповідно до відповідей АТ "Полтавагаз" від 27.05.2024 за вих. №06.1/6220/13589 та від 27.05.2024 за вих. №57.3/06198/1361, у будинку по вул. Івана Банка 2 - відсутній об`єкт розподілу природного газу, тобто послуга не надається, а також облікова база та технічний архів Оператора ГРМ не містить інформації про приєднання об`єкту до газорозподільної системи.

5.14. Суд апеляційної інстанції виснував, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оцінки майна неправомірною.

5.15. Щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця ВДВС Литвина A.B. з використання Звіту з метою примусової реалізації майна та зобов`язання його повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, суди попередніх інстанцій зазначили, що відомостей стосовно передачі майна на реалізацію матеріали справи не містять.

5.16. Суд апеляційної інстанції аргументи апелянта про те, що єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що Звіт є протиправним - це рецензування звіту про оцінку майна, яке божником не здійснювалося, а тому, як зазначає апелянт, Товариством не доведено належними та допустимими доказами, що Звіт має суттєві порушення і те, що вартість майна, визначена у Звіті, є заниженою порівняно з ринковою, не прийняв, оскільки за матеріалами справи, боржник звертався до головного державного виконавця із заявою від 03.05.2024, в якій просив витребувати у ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" відповідну рецензію на зазначений звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні, втім начальником ВДВС надано відповідь на заяву представника боржника, якою повідомлено про відсутність підстав у державного виконавця для витребування рецензії на звіт або неврахування звіту про оцінку майна в рамках виконавчого провадження та наголошено на вимогах частини п`ятої статті 57 Закону щодо судового оскарження результатів оцінки майна.

5.17. У зв`язку з недоведеністю матеріалами справи, суд апеляційної інстанції не прийняв аргументи апелянта про те, що вартість майна, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності у Звіті, можна розглядати лише як стартову ціну, за якою майно передається на реалізацію, та яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення; початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки, як зазначає апелянт, під час торгів вона може бути як збільшена так і зменшена; реальну вартість арештованого майна боржника, яке буде реалізовано на електронному аукціоні, визначатиме ринок в ході самого аукціону, виходячи із попиту та пропозиції.

5.18. Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №2-3894/09, де, зокрема, зазначено про те, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна, є слушними, однак, як зазначено вище, що також підтверджується матеріалами справи, боржник звертався до головного державного виконавця із заявою, в якій просив витребувати у ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" відповідну рецензію на зазначений звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні, втім останньому було відмовлено у рецензуванні об`єкту нерухомого майна.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №917/1596/18 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Г ПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

6.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.10.2024 у зв`язку з відпусткою судді Жайворонок Т.Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/1596/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Ємець А.А., Колос І.Б.

6.3. Відповідно до частини першої статті 300 Г ПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Г ПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 Г ПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Предметом касаційного оскарження є:

- ухвала Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 у справі №917/1596/18, якою скаргу Товариства задоволено частково, визнано неправомірним Звіт, в іншій частині скарги відмовлено;

- постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, якою ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 у справі №917/1596/18 в частині задоволеної вимоги скарги Товариства (визнання неправомірним Звіту) залишено без змін.

7.4. Скаржник, мотивуючи касаційну скаргу, вказує зокрема таке.

7.4.1. Верховний Суд 08.01.2024 в межах справи №2-3894/09, досліджував питання щодо «єдиного» способу оскарження результатів оцінки нерухомого майна зробленої в рамках виконавчого провадження та зробив наступний висновок: «У разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна, однак із такими вимогами у спосіб, визначений законом не звертався. За висновком Верховного суду рецензування звіту з оцінки є «єдиним» законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки і у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна».

7.4.2. Єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що Звіт є протиправним, на думку стягувача, є виключно рецензування звіту про оцінку майна. Натомість, у даному випадку боржником не здійснювалося рецензування звіту. Відтак, скаржник не довів належними та допустимими доказами у суді першої інстанції, що Звіт має суттєві порушення і те, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, тоді як наведенні Товариством доводи скарги є лише припущенням та не можуть

братися судом до уваги.

7.4.3. Стягувач вважає, що суди попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №2-3894/09, про те, що єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що звіт про оцінку майна є протиправним - є виключно рецензування звіту про оцінку майна, суди не дотримались приписів статті 77 Г ПК України, неправильно дали оцінку доказам у справі, в результаті чого встановили те, чого в дійсності Товариство не клопотало у державного виконавця.

7.5. Відповідно до частини четвертої статті 236 Г ПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

7.6. Так, предметом судового розгляду у справі №2-3894/09 було питання наявності/відсутності підстав для задоволення скарги про визнання неправомірним висновку суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язання приватного виконавця зняти з реалізації житловий будинок.

7.6.1. Слід зазначити, що стягувачем у справі №2-3894/09 був банк.

7.7. Водночас, у цій справі стягувачем була юридична особа, правонаступником якої є фізична особа.

7.8. Отже, справа №2-3894/09 і ця справа є схожими в частині предмета скарг (визнання неправомірним висновку/звіту суб`єкта оціночної діяльності), втім, відрізняються в частині суб`єкта стягувача, що є ключовим у питанні застосування частини четвертої статті 57 Закону з міркувань наведених у цій постанові.

7.9. Разом з тим, зі змісту постанови від 08.01.2024 у справі №2-3894/09 вбачається, що Верховним Судом не надавався висновок щодо застосування норми права у наведеній редакції стягувачем у касаційній скарзі (дивись пункт 7.4.1 цієї постанови).

7.9.1. Колегія суддів досліджуючи наявність/відсутність висновку виходить з того, що правовим висновком (правовою позицією, висновком щодо застосування норми права) [в цьому покладається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц] є виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.9.2. Зі змісту постанови від 08.01.2024 у справі №2-3894/09 у розділі "Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій" зазначено таке:

"Ухвала місцевого суду мотивована тим, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. У разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак скаржник із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб, визначений законом не звертався, натомість відповідне клопотання було подано вже безпосередньо до суду лише 21 вересня 2022 року, хоча скарга первісно подавалась ще у грудні 2021 року".

7.9.3. Враховуючи вказане у пукнті 7.9.1 цієї постанови, наведене у пункті 7.9.2 цієї постанови не є висновком Верховного Суду щодо застосування норми права.

7.10. Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

7.11. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

7.12. Згідно зі статтею 339 Г ПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.13. Верховний Суд виходить з того, що статтею 2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

7.14. Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом. Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб) [правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №924/90/22].

7.15. Верховний Суд виходить з того, що стаття 57 Закону регулює визначення вартості майна боржника та оцінку майна боржника.

7.15.1. Відповідно до частини першої статті 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

7.15.2. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (частина друга статті 57 Закону).

7.15.3. Згідно із частиною третьою статті 57 Закону у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

7.15.4. Частиною четвертою статті 57 Закону визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна іншому суб`єкту оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

7.15.5. Відповідно до частини п`ятої стаття 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

7.15.6. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться (частина шоста статті 57 Закону).

7.16. Отже, конструкція вказаної вище правової норми свідчить про те, що рецензування звіту про оцінку майна виконавцем здійснюється у випадках і за умов, які визначені частиною четвертою статті 57 Закону, а саме:

- стягувачем у виконавчому провадженні є банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- одна із сторін заперечує проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження.

7.17. Втім, у цій справі стягувачем виступає фізична особа, яка є правонаступником юридичної особи, тому відсутні підстави для обов`язкового призначення рецензування звіту про оцінку майна іншому суб`єкту оціночної діяльності в силу приписів частини четвертої статті 57 Закону, а відсутність такого рецензування не може слугувати перешкодою для звернення у цьому випадку боржник (Товариству) до суду з відповідною скаргою в силу приписів частини п`ятої статті 57 Закону.

7.18. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.19. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Г ПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.20. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

7.21. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

7.22. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Г ПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 в частині та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі №917/1596/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос