ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1936/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Антофій М.О. відповідача: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 (судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.,Плахов О.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 у справі № 917/1936/19 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним правочину, ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розглядаючи заявлені вимоги, суди встановили, що відповідно до спірної заяви №10-75/16024 від 17.10.2019 АТ "Полтаваобленерго" зарахувало свою заборгованість перед КП ПОР "Полтававодоканал" за договорами про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 43 749, 53 грн в рахунок часткового погашення заборгованості КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" у розмірі 40 146 843, 84 грн, яка підлягає стягненню на підставі наказу господарського суду Полтавської області №917/2053/17 від 13.03.2018.

Не погоджуючись із проведенням ПАТ "Полтаваобленерго" вказаного зарахування, КП ПОР "Полтававодоканал" звернулося до суду з цим позовом.

Господарський суд Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) дійшов висновку, що вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить імперативним положенням статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", тому рішенням від 10.03.2020 позов задовольнив.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 22.07.2020 висновок місцевого суду про поширення на спірні правовідносини Закону України "Про електроенергетику" спростував, однак, залишаючи рішення суду без змін, зазначив, що позов підлягає задоволенню, а спірна заява - визнанню недійсною - з огляду на наявність заперечень іншої сторони на зарахування, що виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в позові.

За доводами скаржника, судами обох інстанцій неповно з`ясовано всі необхідні обставини справи, не враховано, що спірне зарахування відбулось з дотриманням всіх встановлених для такого способу припинення зобов`язання вимог, які містяться у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, та висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, а саме, зараховані вимоги є зустрічними, однорідними, безспірними, строк їх виконання настав. Всупереч наведеній позиції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність заперечень іншої сторони на проведення зарахування є самостійною достатньою підставою для визнання недійсною заяви про зарахування.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.09.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 провадження за касаційної скаргою у даній справі зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11116/19.

Перевіривши після поновлення касаційного провадження правильність застосування судом апеляційної інстанції, а також місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах заявлених скаржником доводів та вимог, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновків про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Як зазначила колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в межах даної справи розглядається зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких випливає із зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" з оплати за водопостачання та водовідведення на загальну суму 43 749, 53 грн за серпень 2018 року відповідно до укладених договорів, а інша - із зобов`язань КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" з часткового погашення пені за несвоєчасну оплату електричної енергії відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі №917/2053/17. Згідно із вказаним рішенням, з КП ПОР "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" стягнуто, зокрема, 1 900 196, 74 грн пені за несвоєчасну оплату електричної енергії.

Таким чином наявність заборгованості позивача та її розмір підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, а свої заперечення проти зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача позивач обґрунтовував тим, що здійснення такого розрахунку суперечить Закону України "Про ринок електричної енергії", згідно з яким розрахунки між сторонами даної справи - учасниками ринку електричної енергії - в тому числі, і перерахування коштів за рішенням суду, мають проводитись виключно грошовими коштами, відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, зазначив, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Однак як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнила висновки Верховного Суду щодо застосування статті 601 ЦК України до подібних правовідносин, якими керувався суд апеляційної інстанції у даній справі, та зазначила, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог; наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Водночас вказана постанова містить висновок щодо безпідставності доводів позивача про те, що існування спеціального порядку розрахунків, передбаченого Законом України "Про електроенергетику", перешкоджає здійсненню зарахування зустрічних вимог, чим спростовується аналогічний висновок суду першої інстанції у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів обох інстанцій, оскільки вони зроблені на підставі неправильного застосування до спірних правовідносин положень статті 601 ЦК України, тому оскаржені відповідачем судові рішення підлягають скасуванню, а касаційна скарга в частині цих вимог - задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів не вважає за можливе ухвалити у даній справі нове рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки вважає, що судами не встановлено всі обставини, необхідні для правильного вирішення даного спору.

Колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 5 статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Колегія суддів враховує, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегулювано порядок погашення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що предметом спірного зарахування є заборгованість позивача зі сплати пені за несвоєчасну оплату електричної енергії, не врахували положення вказаного Закону та не з`ясували, чи поширюється на спірні правовідносини порядок погашення заборгованості, запроваджений вказаним законом, та, відповідно, чи впливає він на розмір існуючої заборгованості позивача та на можливість зарахування зустрічних вимог за спірною заявою.

Водночас колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, згідно з якими суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржених відповідачем рішення суду першої інстанцій та постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити питання, чи поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на правовідносини сторін у даній справі, та з`ясувати чи не підлягає списанню сума пені, зазначена у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до положень частини 2 статті 7 вказаного Закону, вирішити питання про можливість зарахування заборгованості на стадії зупинення відповідного виконавчого провадження/зупинення відповідних виконавчих дій на підставі зазначеного Закону, та з урахуванням встановлених обставин дійти вичерпного висновку про наявність або відсутність підстав для визнання спірної заяви недійсною.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі №917/1936/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.