№ 917/209/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/209/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Россолов В.В., Склярук О.І.)

від 26.04.2024

у справі №917/209/24

за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин"

про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними додаткових договорів забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, визнання іпотечних прав Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів на об`єкти нерухомості; стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотеки

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів (далі - Ексім Банк США) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин" (далі - ТОВ "Агротермінал Констракшин"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" (далі - ТОВ "Елеватор-Агро"), Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім" (далі - ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" (надалі - ТОВ "Монополіум Фінанс"), Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" (надалі - АТ "Фавор"), в якому просив:

- визнати укладеними та дійсними додаткові договори поруки:

(1) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 1) між Ексім Банком США (кредитором) і ТОВ "Агротермінал Констракшин" (поручителем) за кредитним договором від 27.03.2013;

(2) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 2) між Ексім Банком США (кредитором) та ТОВ "Елеватор-Агро" (поручителем) за кредитним договором від 27.03.2013;

(3) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 3) між Ексім Банком США (кредитором) та ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" (поручителем) за кредитним договором від 27.03.2013;

(4) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 4) між Ексім Банком США (кредитором) і ТОВ "Агротермінал Констракшин" (поручителем) за кредитним договором від 13.09.2013;

(5) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 5) між Ексім Банком США (кредитором) та ТОВ "Елеватор-Агро" (поручителем) за кредитним договором від 13.09.2013;

(6) додатковий договір поруки від 02.11.2021 (текст якого міститься у вкладенні 6) між Ексім Банком США (кредитором) та ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" (поручителем) за кредитним договором від 13.09.2013;

- визнати дійсними додаткові договори забезпечення (Степанівка):

(1) додаткову угоду № 1 про внесення змін до першого договору іпотеки-Степанівка від 17.12.2013 між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Агротермінал Констракшин" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 7;

(2) додаткову угоду № 2 про внесення змін до першого договору іпотеки-Степанівка від 17.12.2013 між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Агротермінал Констракшин" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 8;

(3) другий договір іпотеки-Степанівка між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Агротермінал Констракшин" (іпотекодавцем), текст якого міститься у вкладенні 9;

(4) додаткову угоду № 2 про внесення змін до другого договору іпотеки-Степанівка між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Агротермінал Констракшин" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 10;

- визнати дійсними додаткові договори забезпечення (Заводське):

(1) додаткову угоду № 1 про внесення змін до першого договору іпотеки-Червонозаводське від 21.10.2013 між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Елеватор-Агро" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 11;

(2) додаткову угоду № 2 про внесення змін до першого договору іпотеки-Червонозаводське від 21.10.2013 між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Елеватор-Агро" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 12;

(3) другий договір іпотеки-Червонозаводське між Ексім Банком США (іпотекодержателем) і ТОВ "Елеватор-Агро" (іпотекодавцем), текст якого міститься у вкладенні 13;

(4) додаткову угоду № 2 про внесення змін до другого договору іпотеки-Червонозаводське між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ТОВ "Елеватор-Агро" (іпотекодавцем), текст якої міститься у Вкладенні 14;

- визнати дійсними додаткові договори забезпечення (Дубно):

(1) перший договір іпотеки-Дубно між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем), текст якого міститься у вкладенні 15;

(2) додаткову угоду № 2 про внесення змін до першого договору іпотеки-Дубно між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 16;

(3) другий договір іпотеки між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем), текст якого міститься у вкладенні 17;

(4) додаткову угоду № 2 про внесення змін до другого договору іпотеки-Дубно між Ексім Банком США (іпотекодержателем) та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем), текст якої міститься у вкладенні 18;

- визнати недійсними наступні фраудаторні договори іпотеки:

(1) договір іпотеки № 732 від 06.04.2020, укладений між ТОВ "Агротермінал Констракшин" (іпотекодавцем) та ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" (іпотекодержатель);

(2) договір іпотеки № 3778 від 24.12.2009 зі змінами згідно з договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 1693 від 30.06.2010, № 1152 від 06.06.2014, № 3405 від 11.02.2015, між ТОВ "Елеватор-Агро" (іпотекодавцем) та ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" (іпотекодержателем);

(3) договір іпотеки № 734 від 06.04.2020 між ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем) та ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" (іпотекодержателем);

(4) договір іпотеки № 1650 від 12.11.2021 між ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (іпотекодавцем) та АТ "Фавор" (іпотекодержателем);

- визнати іпотечні права Ексім Банку США на наступні об`єкти нерухомості, включаючи відповідні допоміжні споруди, які є невід`ємними частинами цих об`єктів:

(1) Степанівський об`єкт: зерновий елеватор на 600,0 тис.тон, що знаходиться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 208948059247, та допоміжні споруди (перелік згідно позовної заяви);

(2) Заводський об`єкт: зерновий елеватор (ІІІ черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м. Заводське (колишнє Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (колишня Якубовського), буд. 5/1-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49672853226, та допоміжні споруди (перелік згідно позовної заяви);

(3) Дубнівський об`єкт: будівля, зерносховище місткістю 97 500 тон з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний (колишній Проїздний), буд. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 435506656103, та допоміжні споруди (перелік згідно позовної заяви);

- стягнути солідарно з (1) ТОВ "Агротермінал Констракшин", (2) ТОВ "Елеватор-Агро" та

(3) ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на користь Ексім Банку США загальну суму заборгованості на дату позову (22.02.2024) на суму 79 298 546,40 доларів США (сімдесят дев`ять мільйонів двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сорок шість доларів США та 40 центів);

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.03.2013 та кредитним договором від 13.09.2013 звернути стягнення на користь Ексім Банку США на наступні предмети іпотек:

(2) Заводський об`єкт: зерновий елеватор (ІІІ черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), місто Заводське (колишнє Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (колишня Якубовського), буд. 5/1-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49672853226, та

допоміжні споруди: споруди, що є невід`ємною складовою частиною Степанівського об`єкта та що були визначені вище в таблиці у Розділі VIII.(F)(1) позову;

допоміжні споруди: споруди, що є невід`ємною складовою частиною Заводського об`єкта та що були визначені вище в таблиці в Розділі VIII.(F)(2) позову;

допоміжні споруди: споруди, що є невід`ємною складовою частиною Дубнівскього об`єкта та що були визначені вище в таблиці в Розділі VIII.(F)(3) позову.

Встановити наступну процедуру та механізм виконання рішення суду:

(1) Стягнення на кошти. У першочерговому порядку звернути стягнення на кошти, що належать (1) ТОВ "Агротермінал Констракшин", (2) ТОВ "Елеватор-Агро", та (3) ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" ("додаткові зобов`язані особи"), зокрема, на всю готівку та всі кошти на банківських рахунках додаткових зобов`язаних осіб;

(2) Стягнення на цілі зернові елеватори. Якщо коштів та рухомого майна додаткових зобов`язаних осіб буде недостатньо для стягнення присудженої суми заборгованості, звернути стягнення на:

цілий зерновий елеватор-Степанівка шляхом примусового продажу одним лотом:

Степанівського об`єкта: Зернового елеватора на 600,0 тис.тон, що знаходиться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 208948059247, та

іншого Об`єкта: нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1/1, реєстраційний номер цього об`єкта нерухомого майна 1083959247;

цілий зерновий елеватор-Заводське шляхом примусового продажу одним лотом:

Заводського об`єкта: зернового елеватора (ІІІ черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м. Заводське (колишнє Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (колишня Якубовського), буд. 5/1-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49672853226, та

іншого об`єкта: зернового елеватора (I та II черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), м. Заводське (колишнє Червонозаводське), вул. Чубинського Павла (колишня вул. Якубовського), буд. 5а, реєстраційний номер цього об`єкта нерухомого майна 267816353226;

цілий зерновий елеватор-Дубно шляхом примусового продажу одним лотом:

Дубнівського об`єкта: будівлі, зерносховища місткістю 97 500 тон з вузлом перезавантаження зернових на залізничний та автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний (колишній Проїздний), буд. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 435506656103, та

іншого об`єкта: зерносховища ємкістю 50 000 тон з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, пров. Проїзний (колишній пров. Проїздний), буд. 11, реєстраційний номер цього об`єкта нерухомого майна 180294056103.

Стягнуті від реалізації цілих зернових елеваторів суми розподілити таким чином:

Іпотеки. Після повернення авансового внеску та компенсації витрат виконавчого провадження (за їх наявності), у першу чергу задовольнити вимоги Ексім Банку США за рахунок вартості предметів іпотеки, що складатиме 41,016%, 41,016% та 57,447% коштів від продажу відповідно зернового елеватора-Степанівка, зернового елеватора-Заводське та зернового елеватора-Дубно.

Поруки. Якщо вказаних вище в пункті (a) коштів не буде вистачати для задоволення суми заборгованості перед Ексім Банком США, задовольнити його майнові вимоги за рахунок 58,984%, 58,984% та 42,553% коштів від продажу відповідно зернового елеватора - Степанівка, - Заводське та -Дубно.

(3) Передача зернових елеваторів Ексім Банку США. Якщо будь-який зерновий елеватор не буде реалізований на третьому електронному аукціоні, Ексім Банк США матиме право набути такий зерновий елеватор у власність відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

(4) Стягнення на інше майно. Якщо коштів, зокрема від звернення стягнення на зернові елеватори - Степанівка, - Заводське та - Дубно (чи вартості, за якою позивач набуде зернові елеватори у власність) не вистачатиме для погашення заборгованості, задовольнити решту вимог Ексім Банку США шляхом звернення стягнення на все інше майно (та майнові права) додаткових зобов`язаних осіб.

(5) Повернення коштів боржнику. У випадку повного задоволення всіх вимог Ексім Банку США та повного погашення витрат, що пов`язані з виконавчим провадженням, решта коштів від звернення стягнення на зернові елеватори чи на інше майно будь-якої додаткової зобов`язаної особи мають бути переказані виконавцем на банківський рахунок відповідної додаткової зобов`язаної особи

1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що:

1) недобросовісна поведінка відповідачів (1) ТОВ "Агротермінал Констракшин", (2) ТОВ "Елеватор-Агро" та (5) ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" як "додаткових зобов`язаних осіб", які поручилися перед Ексім Банком США за виконання зобов`язань позичальника - ПрАТ "Компанія Райз" за двома кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013, створює реальну загрозу передачі в іпотеку та відчуження нерухомого майна, а саме: зернових елеваторів - Степанівка, Заводське та Дубно з допоміжним обладнанням на користь фінансових компаній - відповідачів (3) ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та (4) АТ "Фавор";

2) передача "додатковими зобов`язаними особами" (поручителями) окремих частин зернових елеваторів в фраудаторні іпотеки на користь фінансових компаній після дефолту позичальника (Компанії Райз) за кредитними договорами, відразу після відкриття судом провадження у справі про банкрутство Компанії Райз та в порушення зобов`язань перед Ексім Банком США не передавати майно в іпотеки без його згоди (пункт 10.06 (g) кредитних договорів), є підтвердженням недобросовісної поведінки відповідачів та свідчить про реальну загрозу подальшого відчуження відповідачами такого майна на шкоду кредитору (Банку);

3) внаслідок вказаних незаконних дій відповідачів порушуються цивільні права позивача, а саме, право задовольнити вимоги Банку за рахунок реалізації такого майна (окремих об`єктів зернових елеваторів), яке не могло передаватися відповідачами (1) ТОВ "Агротермінал Констракшин", (2) ТОВ "Елеватор-Агро" та (5) ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" в іпотеку фінансовим компаніям без згоди Банку, що безпосередньо перешкоджає Банку задовольнити свої вимоги за рахунок такого майна поручителів для погашення заборгованості основного боржника за кредитними договорами.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі №917/209/24 позовну заяву Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/209/24 (до подання позову).

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована посиланням на положення статей 30 173 174 Господарського процесуального кодексу України, застосовуючи які, суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог з огляду на таке:

1) всупереч норм процесуального закону в позовній заяві об`єднано вимоги (про визнання недійсними чотирьох фраудаторних договорів іпотеки та стягнення заборгованості за двома кредитними договорами), які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, не є основною та похідною позовними вимогами, а сумісний розгляд вказаних вимог суттєво утруднить вирішення спору;

2) заявником об`єднано в одне провадження кілька вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, що є порушенням частини п`ятої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позовні вимоги про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки-Дубно № 734 від 06.04.2020 та договору іпотеки-Степанівка № 732 від 06.04.2020 є самостійними вимогами, а тому відповідно до приписів частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна (зернових елеваторів) відповідно Господарськими судами Сумської області та Рівненської областей;

3) суд також зазначив, що виходячи із системного аналізу змісту положень частини шостої статті 173 та пункту 2 частини п`тої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд може не повертати позовну заяву, а самостійно в тому числі за власною ініціативою роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо, проте, вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням і з урахуванням конкретних обставин справи;

4) встановивши, що заявником об`єднано вимоги щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, а також прийнявши до уваги те, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у встановлені строки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Ексім Банку США без розгляду на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі № 917/209/24 скасовано. Справу № 917/209/24 направлено до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, виходив з того, що вимоги майнового та немайнового характеру виникли в межах одних кредитних правовідносин (однієї кредитної історії) та ґрунтуються на виконанні сторонами умов кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 та забезпечувальних (іпотечних) правочинів, а тому задоволення майнових вимог про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на майно поручителів залежить від задоволення немайнових вимог про визнання недійсними фраудаторних іпотечних договорів, оскільки у Банку буде існувати можливість задовольнити свої вимоги за кредитними договорами за рахунок реалізації об`єктів нерухомого майна поручителів, яке не буде обтяжене іпотекою фінансових компаній.

Також суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду про об`єднання позивачем в одне провадження кількох вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, оскільки за правилами частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі має вирішуватися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою. За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, це Господарський суд Полтавської області, так як вартість зернового елеватора - Заводське, що знаходиться м. Заводське, Миргородського району, Полтавської області, є найвищою.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі №917/209/24, Приватне акціонерне товариство "Західний Торгово-Промисловий Дім" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Західний Торгово-Промисловий Дім" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Приватне акціонерне товариство "Західний Торгово-Промисловий Дім", посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також зазначив про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того вказав, що позовні вимоги, які заявник об`єднав у цьому позові (про визнання недійсними чотирьох фраудаторних договорів іпотеки та стягнення заборгованості за двома кредитними договорами - це окремі договори різних правових інститутів, які регулюються різними нормами матеріального права, кожен з договорів виступає окремою правовою підставою. Отже, кожна з вимог позивача майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитними договорами) та немайнового характеру (визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки) обґрунтовується іншими обставинами та іншими нормами матеріального права, що за своєю суттю є окремими позовами.

Також зазначав, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що подані позивачем висновки про оціночну вартість об`єктів нерухомого майна в момент подання позову вже були нечинними.

3.2. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі №917/209/24, з касаційною скаргою також звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", посилаючись в якості підстави касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статей 30 173 174 176 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18, від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від 15.02.2019 у справі №910/11811/18, від 25.07.2019 у справі №916/2733/18, від 10.10.2019 у справі №366/3185/18.

3.3. Також не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі №917/209/24, з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", відповідно до якої просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" підставами касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи зазначене тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до уваги пояснення позивача, оскільки вони по суті є доповненням до апеляційної скарги, які подані поза строком.

3.4. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі № 917/209/24, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" подало касаційну скаргу на судові рішення, якою просить скасувати оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та направити справу до Господарського суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі або повернення позовної заяви.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" зазначає, що оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме: частин першої та п`ятої статті 173, частини третьої статті 30, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/4501/22, від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.

Зазначає, що вимоги до відповідачів ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" щодо визнання за позивачем іпотечних прав на об`єкти нерухомого майна, не випливають із визначених правовідносин кредитними договорами.

Також посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно не застосовано частину п`ятнадцяту статті 30 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа в частині відповідних вимог підлягає передачі для розгляду до Господарського суду міста Києва.

3.5. Крім того, не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі №917/209/24, касаційну скаргу подало Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" зазначає, що оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/209/24 від 26.04.2024 була ухвалена з порушенням процесуальних норм, а саме: статей 30 42 123-126 173 255 258 Господарського процесуального кодексу України, а також без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 522/3777/17, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19.

Також посилається на те, що позивач подав апеляційну скаргу не в оригіналі, а в копії, що очевидно не відповідає вимогам статей 42 та 258 Господарського процесуального кодексу України. Це в свою чергу означає, що таку апеляційну скаргу має бути повернуто заявнику без розгляду.

Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Елеватор-Агро" про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

3.6. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Частинами п`ятою і шостою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Разом з тим, предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви та скеровано справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною шостою статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, за своїм змістом подане клопотання не містить належних та достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. До того ж, учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, відзиви, викладені в письмовій формі, в яких висловлювати свою позицію по суті порушеного в касаційних скаргах питання.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що в даному випадку спір по суті не розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3.7. У відзиві на касаційні скарги Ексім Банк США проти вимог та доводів, викладених у касаційних скаргах заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають встановленим судом апеляційної інстанції обставинам та просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому також зазначає, що розгляд немайнових вимог Банку про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, стороною яких Банк не є, окремо від пов`язаних та похідних майнових вимог Банку до додаткових зобов`язаних осіб не відповідатиме загальним засадам господарського судочинства, принципу процесуальної економії та призведе до як наслідок до відмови у правосудді.

3.8. В свою чергу АТ "Фавор" подав додаткові пояснення у зв`язку з поданням відзиву, заперечував доводи, викладені у ньому та підтримав вимоги, заявлені ним у касаційній скарзі.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024, якою скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 про повернення позовної заяви у справі №917/209/24.

4.3. Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

4.4. Пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

4.5. Згідно з частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

4.6. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).

4.7. За змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22).

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).

Крім того, обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об`єднання позовних вимог. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

4.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ексім Банк США звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів: ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" (майнові поручителі) та ТОВ "Монополіум Фінанс", АТ "Фавор" (фінансові компанії - іпотекодержателі частини об`єктів зернових елеваторів), в якому заявив вимоги немайнового характеру про визнання:

- укладеними та дійсними 6 (шість) додаткових договорів поруки;

- дійсними 12 (дванадцять) додаткових договорів забезпечення (іпотеки);

- недійсними 4 (чотири) фраудаторні договори іпотеки;

- іпотечних права Ексім Банку США на 3 (три) об`єкти нерухомості - зернові елеватори Заводське, Степанівка, Дубно та допоміжні споруди.

Також позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення солідарно з відповідачів (поручителів) заборгованості за 2 (двома) кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013 в загальній сумі 79 298 546,40 доларів США (складається з тіла кредиту, процентів та витрат) та звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (зернові елеватори), передане на виконання перших та других договорів іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу цій справі, виходив з порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, не є основною та похідною позовними вимогами. Суд також зазначив, що об`єднано в одне провадження кілька вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, що є порушенням частини п`ятої статті 173 Господарського процесуального кодексу України. А також дійшов висновку, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у встановлені строки.

Натомість суд апеляційної інстанції, встановив, що позовні вимоги (майнового та немайнового характеру) в цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення (однією кредитною історією - укладенням між Банком та позичальником кредитних договорів, в забезпечення виконання зобов`язань за якими майновими поручителями передано в іпотеку Банку нерухоме майно (зернові елеватори), частина яких у подальшому без згоди Банку була передана в іпотеку фінансовим компаніям за фраудаторними правочинами - як вважає позивач), стосуються одного й того нерухомого майна - зернових елеваторів (Степанівка, Заводське, Дубно), за рахунок якого Ексім Банк США просить суд задовольнити свої вимоги за кредитними та іпотечними договорами (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), що в разі задоволення позову має наслідком наступне погашення заборгованості перед Банком за рахунок вартості відчуженого нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про іпотеку".

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 10.06 (g) кредитних договорів зобов`язання кожного гаранта та зобов`язаної особи стосовно утримання від дій. Кожен гарант і зобов`язана особа (поручителі) беруть на себе зобов`язання та погоджуються, що доти, доки всі суми, які підлягають сплаті за цим (кредитними) договором та борговим інструментом або борговими інструментами, не будуть сплачені в повному обсязі (Компанією Райз), вони (поручителі) не будуть без попередньої письмової згоди Ексім Банку здійснювати наступне:

(g) заборгованість, застави та іпотеки: починаючи від дати додаткового договору № 1 (від 06.04.2016), жодна із додаткових зобов`язаних осіб (поручителів) не може:

(i) брати на себе заборгованість будь-якого виду …,

(ii) передавати в заставу на користь будь-якої особи будь-яке рухоме майно або майнові права ...,

(iii) передавати на користь будь-якої особи, в іпотеку будь-яке своє нерухоме майно чи права на нерухоме майно, за винятком договорів іпотеки (укладених на користь Ексім Банку США).

У той же час, як вказує Ексім Банк США, всупереч умов пункту 10.06 (g) кредитних договорів майнові поручителі ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" уклали договори іпотеки (фраудаторні правочини) об`єктів зернових елеваторів з відповідачами ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" - фінансовими компаніями. За цими договорами іпотеки майнові поручителі передали об`єкти зернових елеваторів - Степанівка, Заводське та Дубно в іпотеку на користь фінансових компаній, що порушує права Ексім Банку США на задоволення своїх вимог за рахунок такого майна.

Разом з цим, позивач зазначає, що майнові поручителі - ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" як "додаткові зобов`язані особи" поручилися перед Ексім Банком США за виконання зобов`язань за кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013 всім своїм майном. Зокрема, Ексім Банк США має право звернути стягнення на інші об`єкти зернових елеваторів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у цій справі стосується виконання майновими поручителями - відповідачами ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" умов кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 та забезпечувальних (іпотечних договорів), укладених між Ексім Банком США, позичальником та майновими поручителями, а також цей спір безпосередньо пов`язаний з належним поручителям нерухомим майном - зерновими елеваторами, які були передані в іпотеку фінансовим компаніям - відповідачам ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" на підставі відповідних договорів іпотеки, які, за доводами позивача, є фраудаторними, суперечать умовам кредитних договорів та порушують права Ексім Банку США.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові вимоги Ексім Банку США про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на нерухоме майно є похідними від його немайнових вимог про визнання недійсними фраудаторних іпотечних договорів, укладених майновими поручителями з фінансовими компаніями, оскільки у випадку задоволення майнових вимог Ексім Банку США можливе ефективне виконання судового рішення шляхом примусового продажу майна (окремих об`єктів зернових елеваторів), які були передані у фраудаторні іпотеки, тобто задоволення майнових вимог Ексім Банку США безпосередньо залежить від задоволення немайнових вимог про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки.

Тобто, позивач вбачає фраудаторність та підстави недійсності договорів іпотеки, укладені між майновими поручителями та фінансовими компаніями, саме в порушенні зобов`язань перед Ексім Банком США за кредитними договорами (пункт 10.06 (g) кредитних договорів), а також в меті укладення таких іпотечних договорів - ухилення від виконання зобов`язань перед Банком та непогашення заборгованості перед кредитором.

Отже, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, підставою звернення позивача з позовними вимогами (майнового та немайнового характеру) є порушення відповідачами - майновими поручителями взятих на себе зобов`язань за кредитними та забезпечувальними (іпотечними) правочинами. Підставою пред`явлення позовних вимог про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки є також неналежне виконання відповідачами майновими поручителями взятих на себе зобов`язань за цим же кредитним договором (пункт 10.06 (g) кредитних договорів).

Предметом судового дослідження як за позовними вимогами майнового характеру, так і за немайновими вимогами є обставини виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли в межах одних кредитних правовідносин (однієї кредитної історії) за кредитними та забезпечувальними (іпотечними) правочинами, а також мета укладання іпотечних договорів між поручителями та фінансовими компаніями, що, у свою чергу, свідчить про взаємопов`язаність всіх позовних вимог підставами виникнення та спільними доказами (кредитними та забезпечувальними правочинами, доказами їх виконання/невиконання, мети укладення правочинів).

З огляду на що, колегія суддів відхиляє доводи скаржників щодо непов`язаності майнових та немайнових позовних вимог та неможливість захисту порушеного права Банку шляхом пред`явлення одного позову про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами та визнання недійсними чотирьох фраудаторних договорів іпотеки, як основні та похідні вимоги, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують того факту, що вказані вимоги пов`язані підставою виникнення та поданими доказами, а також не доводять неправомірність об`єднання цих вимог.

Фактично скаржники ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім", ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за доводами касаційних скарг лише окреслюють свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на їх думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційні скарги в цих частинах за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи. Відтак посилання скаржників на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

4.9. Щодо доводів про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, а саме, за твердженням скаржників позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, а тому позовні вимоги пов`язані з нерухомим майном (різними зерновими елеваторами) мають розглядатись за його місцезнаходженням (Господарськими судами Полтавської, Сумської та Рівненської областей) відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач визначив для розгляду справи Господарський суд Полтавської області, оскільки в позовній заяві об`єднано майнові та немайнові позовні вимоги, пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, які безпосередньо пов`язані з декількома об`єктами нерухомого майна, і мають, з урахуванням частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, розглядатися господарським судом за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Частина третя статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає виключну підсудність спору з приводу декількох об`єктів нерухомого майна за вартісним критерієм.

За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, вартість зернового елеватора - Заводське є найвищою (2 025 923 800,00 грн/за курсом НБУ станом на дату оцінки 55 400 600,00 доларів США), а місцезнаходженням об`єкта нерухомості є місто Заводське Миргородського району Полтавської області.

З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір у даній справі має вирішуватись за правилами виключної підсудності відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою, тобто справа №917/209/24 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Полтавської області.

Доводи касаційних скарг зазначеного не спростовують.

До того ж висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування правил виключної підсудності, викладеним у справі № 366/3185/18, про неврахування якої зазначає ТОВ "Агротермінал Констракшин".

4.10. Також колегія суддів відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" стосовно не застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятнадцятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України та встановлення виключної підсудності цієї справи Господарському суду міста Києва з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

За переконанням скаржника основне зобов`язання із надання та повернення кредитних коштів відбулося саме між Ексім Банком США та ПрАТ "Компанія "Райз", місцезнаходженням якого є місто Київ. Втім, зазначені доводи касаційної скарги колегією відхиляються, оскільки у цій справі позичальник не залучений до участі в якості відповідача.

4.11. Крім того колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ "Агротермінал Констракшин" щодо неврахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18, від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, оскільки спірні правовідносини у справі, що переглядається, не є подібними до зазначених справ. До того ж правова позиція, викладена у зазначених справах, є неактуальною з огляду на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21, відповідно до якого Суд зазначив, що позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі шляхом дослідження проведених банківських операцій у їх сукупності та взаємозв`язку і їх впливу на фінансове становище банку в цілому. А тому операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" стосовно прийняття до уваги судом апеляційної інстанції додаткових пояснень позивача, оскільки за переконанням скаржника вони по суті є доповненням до апеляційної скарги. Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, а доводами касаційної скарги не спростовано, що додаткові пояснення не стосуються доповнення або зміни апеляційної скарги, які б за приписами статті 266 Господарського процесуального кодексу України могли мати місце в межах строку на апеляційне оскарження.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг щодо неврахування висновків, викладених у справі № 910/4501/22 (про припинення юридичних осіб), № 522/3777/17 (про витребування майна з чужого незаконного володіння), № 923/1061/18 (про визнання договору оренди ділянки поновленим, визнання укладеною додаткової угоди), № 925/185/19 (визнання договору недійсним), № 925/186/19 (визнання договору недійсним), № 922/404/19 (розірвання договору відступлення права вимоги, тлумачення змісту договору дарування та визнання права власності), з огляду на очевидну неподібність спірних правовідносин.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ТОВ "Елеватор-Агро" щодо подання в порушення статей 42 та 258 Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги в копії, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції апеляційна скарга Ексім Банку США на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 подана до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми "Електронний суд", підписана уповноваженим представником Олегом Марченко, та, як сама апеляційна скарга, так і всі додані до неї документи скріплені кваліфікованим електронним підписом представника.

Стосовно відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Елеватор-Агро" про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даному випадку заявниками, зокрема ТОВ "Елеватор-Агро", не надано достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для здійснення такої процесуальної дії, як забезпечення судових витрат, а саме: завідомо безпідставний позов, відсутність майна або місця проживання та докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат.

З огляду на викладене, доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційних скарг та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236 238 300 301 302 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у справі №917/209/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець