ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 917/28/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
прокурора - Яремчук А.В.,
позивача - не заявились,
відповідача - Брящея Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.)
у справі №917/28/24
за позовом виконуючого обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"
про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Виконуючий обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі також - ТОВ "Євро Трейд Енерджі") про визнання недійсними додаткових угод від 20.09.2021 №6, від 23.09.2021 №7, від 24.09.2021 №8, від 26.11.2021 №9, від 21.12.2021 №10 до договору постачання електричної енергії від 30.04.2021 №73 та стягнення 246 875,26 грн безпідставно сплачених коштів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод ціна електроенергії стала значно вищою за тендерну пропозицію (відбулось збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%), що суперечить нормам Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, є підставою для визнання таких угод недійсними на підставі статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та стягнення безпідставно сплачених коштів на підставі статті 1212 ЦК.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. 08.02.2021 Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради на інформаційній системі "Проззоро" за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-08-006305-a оприлюднив повідомлення про проведення відкритих торгів (номер оголошення UA-2021-02-08-006305-a).
4. Предметом відкритих торгів була електрична енергія, обсягом 883652 кіловат-година та ціною 3 207 657 грн. При цьому, як вказано у вищевказаному оголошенні, джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого бюджету.
5. За результатами проведення відкритих торгів 19.04.2021 їх переможцем стало ТОВ "Євро Трейд Енерджі".
6. 30.04.2021 між Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради (споживач) та ТОВ "Євро Трейд Енерджі" (постачальник) було укладено договір №73 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).
7. Відповідно до пункту 2.2 договору обсяг електричної енергії на 2021 рік становить 883 652 кВт*год.
8. Згідно з пунктом 3.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
9. Як погоджено сторонами в пункті 5.1 договору, вартість останнього становить 3 101 618,52 грн з ПДВ. Вартість цього договору та ціна за одиницю товару можуть змінюватись у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
10. Відповідно до пункту 5.3 договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (крім випадків, визначених у підпунктах цього пункту).
11. Згідно з пунктом 5.3.7.1 сторонами визначено можливості, за яких можлива або неможлива зміна ціни договору.
12. Як погоджено в пункті 13.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2021 відповідно до частини третьої статті 631 ЦК і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.
13. Пунктом 1 додатку №2 до вказаного договору сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 3,51 грн/кВт*год з ПДВ.
14. У подальшому сторони вказаного договору уклали 11 додаткових угод до договору від 30.04.2024 №73, а саме:
- додаткову угоду від 30.04.2021 №1, якою сторони зменшили загальну суму договору до 1 228 500 грн та обсяги електричної енергії до 350 000 кВт;
- додаткові угоди від 30.04.2021, від 13.05.2021, від 03.06.2021 №№2-4, якими сторони внесли зміни до об`єктів, на які згідно з договором постачається електрична енергія;
- додаткову угоду від 20.09.2021 №5, якою сторони вирішили внести зміни до абзаців 3, 9-11 пункту 5.3.7.1 договору та погодили наступне:
"Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена будь-якого числа місяця, що буде відображено в додатковій угоді до договору за згодою сторін".
"Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні Об`єднаної енергетичної системи України (далі - ОЕС України), а саме документи про факт та динаміку зміни ціни товару на ринку електричної енергії станом на дату коливання порівняно з датою подання цінової пропозиції аукціону) (дати, вказаної в останній додатковій угоді до договору про зміну ціни одиниці товару) через коливання ціни на електричну енергію на ринку.
Документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку або визначеному сегменті ринку може бути довідка, видана відповідною уповноваженою організацією, зокрема, але не виключно, ДП "Держзовнішінформ", Торгово-промисловою палатою тощо.
Висновки щодо коливання ціни на ринку мають бути зроблені на підставі оприлюднених в розділі "Аналітичні матеріали" веб-сайту ДП "Оператор ринку" даних щодо загального показника середньозваженої ціни електричної енергії на РДН та ВДР, що склалася на ринку електричної енергії в торговій зоні ОЕС України за відповідну дату, у порівнянні з середньозваженою ціною електричної енергії на РДН та ВДР на подання цінової пропозиції (аукціону) або дату, зазначену в останній додатковій угоді до договору про зміну ціни одиниці товару".
15. Того ж дня (20.09.2021) сторони уклали додаткову угоду №6, згідно з якою збільшили ціну на електричну енергію до 3,86 грн за кВт та встановили плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 324629,7150259067 кВт.
16. Додатковою угодою від 23.09.2021 №7 сторони збільшили ціну на електричну енергію до 4,245 грн за кВт та встановили плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 301554,4098939929 кВт.
17. Додатковою угодою від 24.09.2021 №8 сторони збільшили ціну на електричну енергію до 4,61 грн за кВт та встановили плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 283236,9197396963 кВт.
18. Додатковою угодою від 26.11.2021 №9 сторони збільшили ціну на електричну енергію до 4,92 грн за кВт та встановили плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 276122,803 кВт.
19. Додатковою угодою від 21.12.2021 №10 сторони збільшили ціну на електричну енергію до 5,41 грн за кВт та встановили плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 271000,464 кВт.
20. Додатковою угодою від 21.12.2021 №11 сторони змінили обсяг електричної енергії на 2021 на 271983,2906 кВт.
21. Відповідач у період з травня по грудень 2021 року поставив, а позивач прийняв електричну енергію на загальну суму 1 217 708,17 грн, що підтверджується виставленими рахунками та підписаними актами.
22. Вказана електрична енергія оплачена позивачем у повному обсязі (1 217 708,17 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями.
23. 09.11.2022 Північно-східний офіс Держаудитслужби видав довідку (висновок), згідно з якою позивач у цій справі у зв`язку зі зміною ціни договору переплатив грошові кошти в розмірі 246 875,26 грн, оскільки ціна за товар збільшена з 3,51 грн з кВт до 5,41 грн за кВт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
24. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.07.2024 у справі №917/28/24 позов задовольнив повністю. Визнав недійсними додаткові угоди від 20.09.2021 №6, від 23.09.2021 №7, від 24.09.2021 №8, від 26.11.2021 №9, від 21.12.2021 №10 до договору постачання електричної енергії від 30.04.2021 №73. Стягнув з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради 246 875,26 грн грошових коштів. Стягнув з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Полтавської обласної прокуратури 17 123,13 грн судового збору.
25. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання недійсними додаткових угод як таких, що укладені в порушення вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини другої статті 632 ЦК, так як внаслідок їх укладення відбулось збільшення ціни товару більше ніж на 10%, відповідно, з наявності підстав вважати, що кошти в розмірі 246 875, 26 грн, які сплачені за цими додатковими угодами, підлягають стягненню на користь Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради.
26. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі №917/28/24 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Стягнув з Полтавської обласної прокуратури на користь ТОВ "Євро Трейд Енерджі" 20 547,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
27. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) визначений прокурором статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній як сторона оспорюваних додаткових угод повинен мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні;
(2) оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, такий спір не може бути розглянутий щодо позивача, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем;
(3) незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
28. Заступник прокурора Полтавської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у цій справі.
29. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 30.05.2024 у справі №916/3015/23, щодо застосування статей 16 203 215 ЦК, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
30. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) позовну вимогу про визнання недійсним договору може заявити будь-яка сторона такого правочину, а тому Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради як сторона правочину може мати статус позивача у цій справі;
(2) у прокурора наявні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради як сторони правочину, про що свідчать належним чином досліджені обставини справи, зокрема щодо дотримання ним порядку, передбаченого чинним законодавством, а також встановлення бездіяльності цього органу після отримання такого звернення;
(3) апеляційний суд застосував правові позиції у справах, зокрема, у справі №125/2157/19, які різняться за складом учасників, не є подібними до спору, що розглядався за змістовими, суб`єктними та об`єктними критеріями;
(4) Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, та наділений повноваженнями щодо оскарження договорів, розірвання, досудового та судового врегулювання спорів. Тобто, є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
31. ТОВ "Євро Трейд Енерджі" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), вказуючи на те, що: (1) зміст касаційної скарги не містить обґрунтувань щодо подібності правовідносин у наведених справах зі справою, яка розглядається; (2) зміст спірних правовідносин у наведених справах не відповідає критерію подібності правовідносин; (3) відмінність висновків обумовлена різними фактичними обставинами.
32. Крім цього у відзиві відповідач зазначає, що:
(1) Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради (сторона правочину) не є відповідачем у цій справі за позовною вимогою про визнання недійсними додаткових угод, а є особою, в інтересах якої прокурор звернувся з цим позовом до суду, що не відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які були враховані судом апеляційної інстанції;
(2) неправомірним є звернення прокурора із цим позовом до суду в особі органу, який фактично за процесуальним статусом, виступає відповідачем у спірних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова апеляційного суду, якою останній скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову з посиланням, зокрема, на те, що (1) визначений прокурором статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній як сторона оспорюваних додаткових угод повинен мати процесуальний статус відповідача; (2) спір про визнання недійними додаткових угод не може бути розглянутий щодо позивача як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем.
34. Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке.
35. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
36. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК).
37. Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу
38. Згідно з частиною п`ятою статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
39. Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру", відповідно до частини третьої якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
40. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
41. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
42. Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).
43. Разом з цим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
44. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
45. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
46. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
47. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19; від 28.09.2022 у справі №483/448/20,; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
48. Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
49. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.
50. Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
51. У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, на неврахування висновків в якій вказує прокурор, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру") .
52. Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
53. У постанові від 05.07.2023 справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
54. У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.3).
55. Водночас, у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що "помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.
Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.
Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.".
56. Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
57. У постанові від 28.11.2024 у справі №910/13240/22 (910/5595/22) Верховний Суд, ураховуючи наведені вище позиції Великої Палати Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, зазначив, що:
- у цій категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та чи є обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права;
- процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави;
- прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, зокрема, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
58. Водночас, у цій справі, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд взагалі не з`ясовував, про захист яких інтересів держави йдеться у цій справі, якими суб`єктами вони були порушені, зокрема, чи доводить прокурор обставини порушення інтересів держави не лише відповідачем, а й позивачем, та чи можливо за рахунок позивача задовольнити заявлені у цій справі позовні вимоги, чи в цьому випадку йдеться про невиконання чи неналежне виконання позивачем як компетентним органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, що стало підставою звернення прокурора з цим позовом до суду в особі відповідного органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
59. Зокрема, вказуючи на те, що спір про визнання недійними додаткових угод не може бути розглянутий щодо позивача як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем, суд не з`ясував, чи дійсно у цьому випадку Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради є порушником інтересів держави, що виключало б можливість набуття ним статусу позивача у цій справі, хоча суд й зазначав про те, що статус відповідача визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні.
60. Відмова апеляційного суду в задоволенні позову обумовлена по суті лише формальним зазначенням про визначений прокурором статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради як позивача. При цьому, апеляційний суд взагалі не досліджував наявність/відсутність у визначеного прокурором позивача повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а також наведені прокурором підстави здійснення саме ним представництва інтересів держави у цій справі та їх обґрунтування, що безпосередньо впливає на процесуальний статус прокурора у цій справі та, як наслідок, на статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, в інтересах якого як сторони правочину прокурор звернувся з цим позовом до суду.
61. Наведе свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про неправильне визначення прокурором статусу Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача та неможливість вирішення спору про визнання недійними додаткових угод за позовом прокурора в особі відповідного органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
62. При цьому Суд вважає безпідставним зазначення апеляційним судом про врахування висновків, викладених в постанові від 30.10.2024 у справі №910/9383/23, так як (1) у вказаній постанові Верховний Суд не виснував про застосування будь-яких норм права, (2) результати вирішення цієї справи, а саме відмова в задоволенні позову через незалучення прокурором сторони оспорюваних додаткових угод як співвідповідача була обумовлена встановленими обставинами справи, які є відмінними від цієї справи, а саме пред`явленням прокурором позову в інтересах двох позивачів, один з яких як суб`єкт владних повноважень (центральний орган виконавчої влади) визнаний судами належним позивачем, а інший (сторона оспорюваних правочинів) фактично втратив процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) у зв`язку із попереднім залишенням судом першої інстанції без розгляду позову прокурора в частині захисту інтересів держави в особі цього позивача, та не був залучений як співвідповідач у справі.
63. Верховний Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, в тому числі щодо наявність/відсутність у визначеного прокурором позивача повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а також щодо наявності/відсутності у прокурора підстав представництва інтересів держави у цій справі в особі визначеного ним органу та їх обґрунтування, що безпосередньо впливає на процесуальний статус прокурора у цій справі та, як наслідок, на статус виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, в інтересах якого як сторони правочину прокурор звернувся з цим позовом до суду.
64. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
65. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
66. Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
67. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
68. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
69. Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
72. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
73. Апеляційний суд припустився порушень норм процесуального права, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для розгляду справи, що безпосередньо впливає на процесуальний статус прокурора у цій справі та, як наслідок, на статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, в інтересах якого як сторони правочину прокурор звернувся з цим позовом до суду. Відтак дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову через визначений прокурором статус Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради як позивача та неможливість вирішення такого спору за позовом прокурора в особі відповідного органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
74. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвлено нове про відмову в задоволенні позову, - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розподіл судових витрат
75. Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухваленого судового рішення і передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі за подання касаційної скарги, буде здійснюватися за результатами розгляду справи.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №917/28/24 скасувати.
3. Справу №917/28/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець