ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/458/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 (колегія суддів: Гетьман Р. А. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 (суддя Ореховська О. О.)

за позовом Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт»

до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики України,

про зобов`язання виконати умови договору,

за участю:

позивача: Петрова А.М. (адвокат)

відповідача: Козачук О.А. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство «Ексімнафтопродукт» (далі - АТ «Ексімнафтопродукт») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - ПАТ «Укртатнафта»), у якому просило зобов`язати відповідача виконати умови пункту 2.1.3 договору про надання послуг від 12.01.2022 № 14/10/2120 (далі - Договір від 12.01.2022), шляхом надання позивачу документів щодо митного оформлення вантажу - «нафта сира «AZERI LIGHT CRUDE OIL», що надійшов на судні SILVER вантажовласника Компанії «SOCAR TRADING SA», у кількості 53 652 397 кг (далі - вантаж).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині забезпечення позивача на його запит всіма необхідними транспортними та іншими документами, що стосуються товару, зокрема, щодо митного оформлення вантажу.

2 Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам Договору від 12.01.2022 докази надання документів щодо митного оформлення вантажу не надав, у зв`язку з чим порушено право позивача на отримання документів, що стосуються вказаного вантажу.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі ПАТ «Укртатнафта», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

3.2 Відповідач вважає, що суди не врахували правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду, щодо застосування статей 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

3.3 Також ПАТ «Укртатнафта» з посиланням на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 129, частини 3 статті 75 Митного кодексу України.

3.4 За твердженням відповідача, суди прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 та пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою для скасування ухвалених рішень. При цьому ПАТ «Укртатнафта» зазначає про те, що суди попередніх інстанцій вирішили питання про права, інтереси та обов`язки Компанії «SOCAR TRADING SA» та Енергетичної митниці державної митної служби України.

3.5 Поданий представником позивача - адвокатом Петровою А. М. відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду з наступних підстав.

3.6 Пунктом 2 частини 2 статті ГПК України передбачено, що відзив на касаційну скаргу має містити ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

3.7 Частиною 5 статті 295 ГПК України визначено, що до відзиву застосовуються правила, встановлені частиною 10 статті 165 цього Кодексу.

3.8 Згідно зі статтею 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9). Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (частина 10).

3.9 Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

3.10 Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.11 Зважаючи на вимоги процесуального законодавства та беручи до уваги, що із змісту відзиву АТ «Ексімнафтопродукт», яке (АТ «Ексімнафтопродукт») в силу вимог закону зобов`язане зареєструвати електронний кабінет, вбачається, що воно не містить відомостей про його реєстрацію і позивач не навів поважних причин невиконання такого обов`язку, та не вбачається, що АТ «Ексімнафтопродукт» виконало вимоги вказаного процесуального законодавства щодо реєстрації свого електронного кабінету, вказаний відзив не може бути врахований судом під час розгляду касаційної скарги.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що АТ «Ексімнафтопродукт» є утримувачем митного складу на підставі дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу відкритого типу, переоформленого згідно з наказом Енергетичної митниці від 13.01.2021 № 2, про що Державною митною службою України було внесено запис до реєстру митних складів за № М/051 5/V/02.

4.2 Позивач зазначає, що відвантаження нафти відповідачу, що надійшла від Компанії «SOCAR TRADING SA», здійснювалось за умовами Договору від 12.01.2022, укладеного між ПАТ «Укртатнафта» та АТ «Ексімнафтопродукт».

4.3 Відповідно до пункту 1.1 Договору від 12.01.2022 АТ «Ексімнафтопродукт» (виконавець) зобов`язується надати ПАТ «Укртатнафта» (замовник) послуги з перевалки сирої нафти, яка відповідає ГОСТ 9965-76 або іншим параметрам, погодженим сторонами (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги з перевалки нафти.

4.4 Згідно з пунктом 1.2 Договору від 12.01.2022 виконавець здійснює вантажні операції з товаром тільки на підставі і відповідно до письмових доручень замовника. Послуги надаються виконавцем на своїх виробничих майданчиках і на технологічних потужностях третіх осіб (субвиконавців), які можуть залучатися виконавцем до надання послуг за цим Договором відповідно до пункту 5.7 даного Договору.

4.5 Відповідно до пункту 2.1.3 Договору від 12.01.2022 замовник зобов`язується забезпечувати виконавця на запит останнього усіма необхідними транспортними, митними та іншими документами, що стосуються товару і наділити повноваженнями для виконання своїх обов`язків.

4.6 Судами було встановлено, що вантаж був транспортований на Кременчуцький НПЗ та зданий ПАТ «Укртатнафта» в кінцевому пункті на виконання мобілізаційного завдання Міністерства енергетики України. Ця обставина сторонами не заперечується.

4.7 Після переміщення нафти АТ «Ексімнафтопродукт» на Кременчуцький НПЗ ПАТ «Укртатнафта» між позивачем та відповідачем були підписані відповідні акти передачі нафти сирої у загальній кількості 53 652,4 т.

4.8 Відмова відповідача повідомити про наявність нафти відпущеної на виконання мобілізаційного завдання, в тому числі повідомити про статус даної нафти, чи знаходиться вона під митним контролем, чи оформлена в митному режимі «імпорт», що містилась у листі відповідача від 18.01.2023 №47/03-5, за твердженням позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог п. 2.1.3. Договору про надання послуг №14/10/2120 і порушує права позивача як виконавця.

4.9 За таких обставин позивач, вважаючи свої права порушеними у зв`язку з відмовою відповідача повідомити, у тому числі про статус даної нафти, чи знаходиться вона під митним контролем, чи оформлена в митному режимі «імпорт», що містилась у листі відповідача від 18.01.2023 № 47/03-5, звернувся з позовом до суду.

4.10 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.11 Міністерство енергетики України, як один з центральних органів влади, відповідно до абзацу 10 статті 15 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" доводить (встановлює) мобілізаційні завдання (замовлення) до підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

4.12 Згідно з абзацом 11 частини 1 статті 21 вказаного Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями).

4.13 Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин у даній справі та виходячи із наведених норм права слід дійти висновку, що оскільки передача вантажу вже здійснена без митного оформлення щодо переведення його із митного режиму митного складу в режим випуску у вільний обіг на виконання мобілізаційного завдання Міністерства енергетики України, і така передача виходячи із вказаних обставин та норм права є правомірною, потреба позивача у митному оформленні вантажу відсутня.

4.14 Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.15 За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.16 Відповідач вважає, що «застосований судами спосіб захисту є необґрунтованим та неефективним, а прийняте судове рішення - об`єктивно не можна виконати», що свідчить про неврахування судами правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду, щодо застосування статей 15 16 ЦК України, статті 20 ГК України.

4.17 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

4.18 У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.19 Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.20 Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

4.21 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

4.22 Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

4.23 Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 (пункт 99), у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

4.24 З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

4.25 З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

4.26 Отже, аргументи відповідача, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли підтвердження.

4.27 Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то інші аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не впливають на результати розгляду касаційної скарги.

4.28 Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.29 За вказаних обставин касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

4.30 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати відповідача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг, належить покласти на позивача.

4.31 Видача наказу здійснюється Господарським судом Полтавської області, до якого згідно із положеннями статті 319 ГПК України повертається справа.

Керуючись статтями 240 300 301 308 311 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 у справі № 917/458/23 скасувати і прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 22465515) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307) 9 394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

С. К. Могил