ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м. Київ

cправа № 917/512/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 про закриття апеляційного провадження

у справі № 917/512/19

за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", у якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 у сумі 15 917 447, 81 дол. США звернути стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором № 2 від 12.04.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №556, перелік якого вказаний у прохальній частині позову, шляхом реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.06.2019 (суддя Паламарчук В.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 у сумі 15 917 447, 81 дол. США (заборгованість по тілу кредиту) звернуто стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором № 2 від 12.04.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №556, перелік якого вказаний у резолютивній частині рішення, шляхом реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, до якої додана заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

В свою чергу, ОСОБА_1 також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2019, у якій просив його скасувати в частині безпідставного звернення стягнення на наступні об`єкти нерухомого майна: "Літера №Ж1" - склад, площею 209,1 кв.м, та Літера "№И1" - склад, площею 220,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що оскаржуваним рішенням звернуто стягнення на нерухоме майно, яке ОСОБА_1 орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на підставі договорів оренди № 78 від 11.10.2016 та № 87 від 23.11.2016, зокрема, на об`єкти нерухомого майна: "Літера №Ж1" та Літера "№И1"; оскільки ОСОБА_1 вклав в нерухоме майно грошові кошти з метою його поліпшення (відбувався процес перебудови та були створені нові об`єкти нерухомості), а відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо компенсації понесених орендарем витрат, ОСОБА_1 є власником 2/3 часток вищевказаного орендованого майна. Через невизнання відповідачем права власності ОСОБА_1 на частину орендованого майна, останній звернувся з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про визнання права власності на вищевказане нерухоме майно до Лохвицького районного суду Полтавської області (справа №538/1205/19) та Диканського районного суду Полтавської області (справа №529/782/19).

Позивачем до апеляційного суду подано заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у якій він наголошує на тому, що оскаржуваним рішенням не порушено прав ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого власника нерухомого майна, окрім відповідача, на яке здійснюється звернення стягнення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.) заяву позивача про закриття апеляційного провадження задоволено. Закрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2019 у справі №917/512/19 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням у справі №917/512/19 не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційного інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а справу передати для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не повинен був приймати до розгляду заяву позивача про закриття провадження, оскільки вона була подана з порушенням строків, установлених ст. 207 ГПК України. Крім цього, суд проігнорував доводи скаржника, які, на його думку, доводять обґрунтованість претензій щодо нерухомого майна, яке він вважає своїм майном. За доводами ОСОБА_2 , всі документальні докази, які містяться в справі, доводять, що він є де-факто власником зазначених об`єктів нерухомого майна, а суд неналежним чином їх дослідив та дійшов помилкового висновку про закриття провадження за його апеляційною скаргою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на скаргу до 31.01.2020.

До Верховного Суду 31.01.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність викладених в ній висновків.

Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо з мотивувальної частини рішення вбачаються висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.08.2019 у справі № 908/2116/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи №917/512/19 Господарським судом Полтавської області, а ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 останнього залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки апеляційний суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 .

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В свою чергу, ст. 77 ГПК України висуває таку вимогу до доказів, як допустимість, та вказує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційним господарським судом встановлено, що як вбачається із наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником нерухомого майна: "Літера №Ж1" - склад, площею 209,1 кв.м, та Літера "№И1" - склад, площею 220,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав, державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Частиною 5 ст. 12 зазначеного Закону визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наведені вище обставини свідчать, що ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваного рішення та на момент розгляду справи Східним апеляційним господарським судом не є власником спірного нерухомого майна (Літера №Ж1" - склад, площею 209,1 кв.м, та Літера "№И1" - склад, площею 220,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), а наявність судових справ №529/782/19 та №538/1205/19, які перебувають в провадженні Лохвицького районного суду Полтавської області та Диканського районного суду Полтавської області, предметом позову яких є спір про визнання права власності на вищевказане майно, також не свідчать, що ОСОБА_1 є власником вищевказаного нерухомого майна.

Таким чином, відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на вищевказане майно, а також відсутність належним чином оформленого та зареєстрованого права власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти нерухомості свідчить про відсутність факту порушення оскаржуваним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів останнього.

Будь-яких інших доводів, які б вказували на те, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, ОСОБА_1 не зазначено, а апеляційним судом не встановлено, як і не наведено скаржником у касаційній скарзі.

Таким чином Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами в розумінні норм ГПК України факту порушення його прав та інтересів рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/512/19, та, як результат - про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що апеляційний суд не повинен був приймати до розгляду заяву позивача про закриття провадження, оскільки вона була подана з порушенням строків, установлених ст. 207 ГПК України, відхиляються колегію суддів, оскільки в ухвалі від 10.09.2019 апеляційний суд встановлював строк (до 24.09.2019) саме на подання саме відзивів на апеляційну скаргу. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі, а відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При цьому застосування ст. 264 ГПК України не залежить від наявності відповідного клопотання сторони, і суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, самостійно встановивши, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, закриває апеляційне провадження.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, з якими погоджується і Верховний Суд.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 917/512/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.