ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 917/536/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (судді: Плахов О. В., Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 (суддя Киричук О. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго"

про стягнення 733 355,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (далі - КПТГ "Гадячтеплоенерго") про стягнення 733 355,63 грн, у тому числі 355 839,26 грн - пеня, 98 393,84 грн - 3 % річних, 279 122,53 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11 509 525 526 530 610 612 629 655 692 712 Цивільного кодексу України, статей 173-175 193 216-218 230 231 264-265 Господарського кодексу України, а також умови пункту 6.1 договору обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

1.3. У відзиві на позовну заяву КПТГ "Гадячтеплоенерго" зазначило, що на виконання укладеного між сторонами договору від 20.09.2016 № 3760/1617-ТЕ-24 (далі - договір від 20.09.2016) позивач у період із жовтня 2016 року по квітень 2017 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 20 154 891,39 грн.

Оплату за поставлений відповідачеві природний газ було здійснено відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок від 11.01.2005 № 20), Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок від 04.03.2002 № 256) і власними коштами товариства з рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритим на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217.

Так, КПТГ "Гадячтеплоенерго" зазначило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 згідно зі спільними протокольними рішеннями, за змістом яких передбачалося надання державою грошових коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 20.09.2016, позивачеві перераховано кошти за спожитий природний газ у сумі 13 844 770,38 грн.

Оскільки із 01.01.2018 втратив чинність Порядок від 11.01.2005 № 20, АТ "НАК "Нафтогаз України" було перераховано у виді субвенцій з державного бюджету 955 445,52 грн на підставі і у порядку, встановленому згідно із Порядком від 04.03.2002 № 256. Отже, оплату за природний газ за період березень-квітень 2017 відповідач здійснив за рахунок коштів, виділених у виді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню.

КПТГ "Гадячтеплоенерго" наголосило, що зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а отже вини КПТГ "Гадячтеплоенерго" у простроченні платежів за газ немає, що, у свою чергу, свідчить про відсутність складу правопорушення та згідно зі статею 218 Господарського кодексу України і статтею 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Відповідач акцентує, що протягом опалювального сезону 2016-2017 років КПТГ "Гадячтеплоенерго" за власні кошти здійснило оплату поставленого природного газу у сумі 5 254 675,49 грн відповідно до пункту 6.2 договору із рахунку із спеціальним режимом використання, відкритого на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2014 № 217, у зв`язку з чим відповідач погоджується з нарахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму, сплачену з розподільчого рахунку підприємства поза рахунками, проведеними за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з розрахунком відповідача до стягненню належать: пеня у сумі 37 161,79 грн, 3 % річних у сумі 5 876,85 грн та інфляційні втрати у сумі 5 405,76 грн.

1.4. КПТГ "Гадячтеплоенерго" також подало до суду клопотання про зменшення розміру пені до 10 % із посиланням на положення статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, позов задоволено частково, стягнуто з КПТГ "Гадячтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 37 161,79 грн, 3 % річних у сумі 5 876,85 грн та інфляційні втрати у сумі 5 405,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість за поставлений газ, оплачений відповідачем власними коштами підприємства, установивши помилковість визначеної позивачем суми заборгованості.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання КПТГ "Гадячтеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з КПТГ "Гадячтеплоенерго" пені у сумі 318 677,47 грн, 3 % річних у сумі 92 516,99 грн та інфляційних втрат у сумі 273 716,77 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Так, скаржник вважає необґрунтованим застосування судами до спірних правовідносин у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат і пені положень Порядку від 11.01.2005 № 20; наголошує, що відносини між сторонами спору регулюються умовами договору та нормами загального і спеціального законодавства, а посилання судів на укладення спільних протокольних рішень як на підставу для зміни порядку та строку розрахунків суперечать умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань.

Скаржник також вважає помилковими висновки судів про ототожнення Порядку від 04.03.2002 № 256 із Порядком від 11.01.2005 № 20 та зазначає, що Верховний Суд у справі № 910/3657/18 (постанова від 12.03.2019) дійшов висновку, що порядок перерахування коштів, визначений у Порядку від 04.03.2002 № 256, не передбачає зміни порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами.

АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що Порядок від 04.03.2002 № 256 регламентує виключно порядок розпорядження коштами із цільовим призначенням, які надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян, і не передбачає обов`язку зміни умов договірних зобов`язань сторін.

Висновки судів про зміну строків здійснення розрахунків за договором на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, на думку скаржника, не відповідають змісту цього нормативного акта.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу КПТГ "Гадячтеплоенерго" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, наголошуючи на правомірності і законності висновків судів і безпідставності доводів скаржника.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 і рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після перейменування - АТ "НАК "Нафтогаз України", постачальник) і КПТГ "Гадячтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 3760/1617-ТЕ-24, згідно з яким:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, споживач використовує виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1, 1.2 договору);

- згідно з пунктом 2.1 цього договору постачальник передає споживачеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 3 840,0 тис. м3, у тому числі за місяцями, зазначеними у цьому пункті;

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4 договору);

- згідно з пунктом 6.1 договору споживач здійснює оплату за природний газ виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- згідно з пунктом 6.2 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання"; 2) у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору, - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли на споживача не поширюється дія положень статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди за договором, у порядку календарної заборгованості у споживача; 5) оплату інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, споживач здійснює на поточний рахунок постачальника.

- у пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20;

- згідно з пунктом 8.3 договору, з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором;

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Сторони вносили зміни до договору шляхом підписання додаткових угод від 23.01.2017 № 1 і від 31.03.2017 № 2 щодо оформлення змін і доповнень до договору; зменшення розміру відповідальності (з 21 % на 16,4 %); строку дії договору (з 01.0.2016 до 31.09.2017 (включно).

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що у період із жовтня 2016 року по квітень 2017 року АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) передало КПТГ "Гадячтеплоенерго" природний газ на загальну суму 20 154 891,39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

При цьому, суди установили, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області (сторона 1), Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона 2), фінансовими управліннями райдержадміністрацій Донецької області або КПТГ "Гадячтеплоенерго" (сторона 3) і АТ "НАК "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено (підписано) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20.

На виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету АТ "НАК "Нафтогаз України" перераховано 13 544 770,38 грн, що підтверджують матеріали справи і чого не заперечує відповідач.

4.4. У статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

За змістом зазначеного Порядку від 11.01.2005 № 20 (який діяв на час укладення договору і втратив чинність із 01.01.2018) держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Так, згідно із цим Порядком передбачено здійснення розрахункового обслуговування зазначених рахунків на умовах, наведених у договорі, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Отже, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання відшкодувати частину витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Ураховуючи наведене, підписуючи спільні протокольні рішення, сторони погоджуються з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах № 906/790/16, № 905/1100/18, № 924/296/18 тощо.

Крім того, спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок 03.08.2015 № 493, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1.1 якого цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку 03.08.2015 № 493 розрахунки, передбачені у пункті 1.1, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5 Порядку 03.08.2015 № 493).

Отже, наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений у Порядку 03.08.2015 № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18).

Із 01.01.2018 Порядок від 11.01.2005 № 20 втратив чинність.

4.5. За змістом пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено у Порядку від 04.03.2002 № 256.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що у рахунок оплати вартості природного газу, отриманого у березні-квітні 2017 року, згідно з платіжним дорученням від 30.01.2018 (оплату за яким проведено 31.01.2018) АТ "НАК "Нафтогаз України" перераховано 955 445,52 грн за рахунок коштів, виділених у виді субвенцій на оплату пільг і житлових субсидій населенню на підставі Порядку від 04.03.2002 № 256.

4.7. За змістом порядків від 11.01.2005 № 20, від 04.03.2002 № 256 і від 03.08.2015 № 493 механізм і строки розрахунків є такими:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (із присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються безпосередньо у порядках від 11.01.2005 № 20, від 04.03.2002 № 256, від 03.08.2015 № 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету. Держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18).

4.8. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.9. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Тобто підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Оскільки взаєморозрахунки за придбаний природний газ частково були здійснені не власними коштами відповідача, а через процедуру, встановлену Порядками від 11.01.2005 № 20 і від 04.03.2002 № 256, якими передбачено, що пільги та субсидії не є коштами суб`єкта господарювання та автоматично перераховуються зі спеціальних рахунків на рахунки позивача.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2019 у справи № 905/1100/18, від 09.04.2019 у справі № 924/297/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 04.12.2019 у справі № 910/1827/19 тощо.

Ураховуючи положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, установлені судами обставини справи, зокрема часткове погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ за спільними протокольними рішеннями відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20 і згідно з Порядком від 04.03.2002 № 256, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, сплачену через процедуру, визначену у порядках від 11.01.2005 № 20 і від 04.03.2002 № 256.

4.10. Водночас суди першої та апеляційної інстанції установили, що оплату спожитого протягом опалювального періоду 2016-2017 років природного газу КПТГ "Гадячтеплоенерго" частково здійснило за рахунок власних коштів підприємства, але частково із порушенням строків.

Суди дійшли правильного висновку, що на суму заборгованості за поставлений природний газ, сплачену за рахунок власних коштів підприємства із порушенням строків, має бути нараховано штрафні санкції у виді пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому, перевіривши розрахунок АТ "НАК "Нафтогаз України" та контррозрахунок КПТГ "Гадячтеплоенерго", суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача пені у сумі 37 161,79 грн, інфляційних втрат - 5 876, 85 грн і 3 % річних - 5 405,76 грн.

Судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог учасники справи не оскаржують.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 08.02.2020, чинній на час відкриття касаційного провадження у цій справі), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, колегія суддів вважає рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 ухваленими із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

5.4. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у задоволенні позову у цій справі, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 і рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі № 917/536/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю . Я. Чумак