№ 917/602/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/602/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Верхацького І.В.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019

(головуючий суддя Попков Д.О., судді Стойка О.В., Істоміна О.А.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019

(суддя Тимощенко О.М.)

у справі №917/602/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"

про стягнення 1 110 694,34 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго") про стягнення 1 110 694,34 грн, з яких пеня у розмірі 991 650,40 грн, 55 945,96 грн 3% річних та 63 097,99 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №4021/15-БО-24 від 15.12.2014 щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 15.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №4021/15-БО-24 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 року природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

2.2. Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

2.3. Сторонами у п. 6.1 договору погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

2.4. Відповідачем отримано природний газ за період січень-грудень 2014 року у загальному обсязі 1617,765 тис. куб. м на загальну суму 15 768 177,91 грн.

2.5. Матеріали справи не містять доказів використання відповідачем отриманого природного газу поза його цільовим призначенням, встановленим в п. 1.2 договору.

2.6. Оплата за отриманий природний газ за договором №4021/15-БО-24 від 15.12.2014 здійснювалося відповідачем як самостійно, так і за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за договорами про організацію взаєморозрахунків (укладених щодо проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік").

2.7. Позивачем надано оригінали та копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №179/375-в від 03.12.2015 на суму 1 297 373,00 грн; №228/375-в від 07.12.2015 на суму 248 685,75 грн.

2.8. Відповідач хоч і з порушенням строків, проте виконав зобов`язання з оплати поставленого природного газу повністю (остання оплата 28.03.2016).

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 13 серпня 2019 року рішенням Господарського суду Полтавської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 15 жовтня 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 залишено без змін.

3.3. Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних, оскільки остаточний розрахунок за зобов`язанням по договору №4021/15-БО-24 від 15.12.2014 здійснено 28.03.2016.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального та права, зокрема, ст.ст. 7 86 236 238 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

4.2.1. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування судами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

4.3. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3.1. Відзив мотивовано тим, що оскільки відповідач сплатив заборгованість за природний газ 28.03.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016), то на таку заборгованість не нараховується неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані - підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення пені, річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №4021/15-БО-24 від 15.12.2014 щодо оплати отриманого природного газу.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.2.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від №4021/15-БО-24 від 15.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" прийняло природний газ на загальну суму 15 768 177,91 грн. При цьому судами встановлено, що остаточний розрахунок за зобов`язанням по договору виконано 28.03.2016, тобто до 30.11.2016.

5.2.4. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

5.2.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

5.2.6. Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

5.2.7. Суди встановили, що згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, і сторонами справи не надано доказів використання відповідачем отриманого природного газу поза його цільовим призначенням, встановленим в п. 1.2 договору.

Відтак судами обґрунтовано зазначено про можливість застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5.2.8. З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв`язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та виключає можливість стягнення на користь позивача заявленої суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на суму боргу сплачену відповідачем до набрання чинності цим Законом.

5.2.9. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, Верховний Суд, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 03.04.2018 №904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18.

5.2.10. Отже, попередні судові інстанції, посилаючись на ст.ст. 11 509 526 530 549 598 611 625 ЦК України, ст.ст. 193 202 ГК України, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

5.2.11. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог правильним. При цьому доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/602/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко