ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 917/777/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
позивача - Гулий А. В. (адвокат),
відповідача - Кондрик Н. Г. (адвокат),
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (судді: Шевель О. В. - головуючий, Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.)
та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.11.2021 (суддя Білоусов С. М.)
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Міністерство освіти і науки України,
2. Фонд державного майна України
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 20.05.2021 Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - Університет, Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" (далі - ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА", Відповідач) про визнання договору купівлі-продажу від 20.12.2000 № 70 недійсним та витребування з чужого незаконного володіння: вертикальних надземних резервуарів об`ємом 2 000 куб. м - 2 шт.; наземних горизонтальних резервуарів Р-75 - 20 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-60 - 4 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-25 - 3 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-15 - 1 шт., які знаходяться за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56.
1.2. Зазначені вимоги обґрунтовано тим, що після здійснення державної реєстрації права користування на надану Позивачу в постійне користування земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, він встановив, що на частині зазначеної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА". Згідно зі спірним договором купівлі-продажу Кременчуцький льотний коледж продав, а Відповідач придбав частину резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів загальним обсягом 5 830 куб. м, які знаходяться в м. Кременчуці, аеродром В. Кохнівка. Позивач наголошував на тому, що вказаний правочин суперечить вимогам законодавства, чинного на час його укладення, та порушує права Позивача як правонаступника Кременчуцького льотного коледжу (продавця за спірним договором).
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.11.2021 у справі №917/777/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, в позові відмовлено повністю.
2.2. За висновком судів, матеріалами справи не підтверджується той факт, що Позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу, який вказаний стороною договору № 70 від 20.12.2000, зокрема враховуючи, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала, натомість у кожному окремому випадку має бути з`ясовано, чи входило майно до складу переданого комплексу. Також Університет не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність у нього права власності на спірне майно та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування вказаного майна у Відповідача в порядку віндикації.
При цьому суди визнали необґрунтованим посилання Позивача на те, що спірне майно було передано йому за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 № 423, оскільки у вказаному акті серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та передавалися Позивачу, відсутня вказівка про передачу спірних резервуарів.
Крім того, суди зазначили, що Університетом не доведено жодним доказом того, що на дату складення вказаного акта спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, який був предметом передачі Позивачу.
Отже, за висновками судів, в даному випадку відсутні підстави для висновку про порушення під час укладення спірного правочину вимог статті 63 Закону України "Про освіту", а також Закону України "Про приватизацію державного майна" чи положень інших нормативно-правових актів, оскільки відповідне майно було списано та реалізовано в порядку, передбаченому законодавством, чинним у 2000 році.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.08.2019 у справі № 917/1734/17, про те, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, Університет посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості списання майна закладу освіти державної форми власності за процедурою списання, оскільки у статті 63 Закону України "Про освіту" зазначено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №70 від 20.12.2000 Кременчуцький льотний коледж продав, а ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" придбало частину резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів загальним обсягом 5830 куб. м, у складі: вертикальних надземних резервуарів об`ємом 2000 куб. м - 2 шт.; наземних горизонтальних резервуарів Р-75 - 20 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-60 - 4 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-25 - 3 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-15 - 1 шт., які знаходяться в м.Кременчуці, аеродром В.Кохнівка.
4.2. Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009, за ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56, а саме: будівля майстерні з обслуговування високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв. м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв. м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв. м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв. м; надземні резервуари Р-75, № 1 - 20; резервуари РВС-2000, № 21 - 22; резервуари Р-60, № 23 - 26; резервуари Р-25, № 27 - 29; резервуар Р-15, №30.
4.3. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 №186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету вирішено передати зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменувати його Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
4.4. Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ.
4.5. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 423 від 30.05.2019 затверджений акт приймання-передачі від 23.05.2019, згідно з яким цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету прийнятий до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.
4.6. Господарськими судами також встановлено, що розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 № 30 вирішено надати Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 га (кадастровий номер 5322485100:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
4.7. Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ є відокремленим підрозділом Позивача. Відомості про вказаний підрозділ включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.05.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із зазначеного реєстру.
4.8. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, він встановив, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА".
4.9. Листами від 12.02.2020 № 1/7-413, від 18.03.2020 № 6/1025, від 28.05.2020 №6/1281 Університет звертався до Відповідача з проханнями надати інформацію про законність підстав його присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
4.10. Листом від 11.03.2020 № 93 ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" надало Позивачу копію відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009, що знаходиться за адресою: с. Рокитне, вул. Сковороди, 56.
4.11. Враховуючи вище викладене, Позивач вважає свої права порушеними у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
4.12. В ході розгляду справи в господарському суді Відповідач не заперечував факту укладення спірного договору та його зміст, надав до суду засвідчені електронним підписом представника копії документів, що підтверджують укладення та виконання договору купівлі-продажу № 70 від 20.12.2000, зокрема: копію картки реєстрації угоди на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі та протоколу № 98 від 20.12.2000 біржових аукціонних торгів, за результатами яких було укладено вказаний договір; копію підписаної обома сторонами накладної №57 від 25.12.2000 та копію переліку резервуарів, переданих за наведеною накладною на виконання договору купівлі-продажу № 70 від 20.12.2000, що відповідає найменуванням та кількості одиниць майна, про витребування якого просить Позивач.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Як зазначалося, у якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.08.2019 у справі № 917/1734/17, про те, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала.
5.4 Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
5.5. За змістом пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
5.6. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
5.7. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
5.8. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
5.9. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
5.10. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
5.11. Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 917/1734/17, на яку посилається заявник, спір у вказаній справі стосувався стягнення з Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням останнім грошових зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді.
При цьому питання наявності та обсягу правонаступництва у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу або у зв`язку з настанням інших підстав судом касаційної інстанції у зазначеній постанові не досліджувалося і відповідні правові висновки не висловлювалися.
5.12. Таким чином, зазначені заявником в касаційній скарзі підстави щодо необхідності для відступу від правової позиції Верховного Суду є явно необґрунтованими, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
5.13. Щодо посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статті 63 Закону України "Про освіту" у аналогічних правовідносинах в розрізі того, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, колегія суддів зазначає наступне.
5.14. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.15. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.16. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
5.17. Проте, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не було застосовано зазначених в касаційній скарзі норм права, а саме норм статті 63 Закону України "Про освіту".
Досліджуючи відповідні доводи Позивача, місцевий і апеляційний суди зазначили, що Кременчуцьким льотним коледжем після встановлення обставин непридатності спірного майна (резервуарів для паливно-мастильних матеріалів) для подальшої експлуатації, відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 02.12.1997 № 126/137, було прийнято рішення про продаж вказаного майна, яке не використовується в діяльності коледжу. У свою чергу, ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" придбало спірне майно на підставі угоди, що укладена на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі за наслідками проведення біржових аукціонних торгів, які відбулись 20.12.2000, про що свідчить картка реєстрації біржової угоди № 140 від 20.12.2000 та протокол № 98 біржових аукціонних торгів від 20.12.2000.
Доказів порушення вимог чинного законодавства в ході підготовки та укладення зазначеної угоди Позивачем не надано.
У зв`язку з наведеним, суди дійшли висновку про відсутність порушення під час укладення спірного правочину вимог статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції на час укладення вказаного договору від 20.12.2000 № 70), а також Закону України "Про приватизацію державного майна" оскільки, відповідне майно було списано та реалізовано в порядку, передбаченому законодавством, яке було чинним у 2000 році, а саме Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
5.18. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 63 Закону України "Про освіту" у спірних правовідносинах є безпідставними, оскільки господарські суди попередніх інстанцій хоча і зазначили вказану статтю, однак лише в розрізі дослідження відповідних доводів Позивача та фактично не застосовували її норми і не покладали їх в основу своїх рішень.
5.19. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
5.20. У справі, яка розглядається, місцевий та апеляційний суди надали оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80 86 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. За таких обставин висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.11.2021 у справі №917/777/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
В. Суховий