ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/445/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (колегія суддів: Грязнов В. В., Василишин А. Р., Розізнана І. В.), рішення Господарського суду Рівненської області від 22.09.2021 (суддя Романюк Р. В.) та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 (суддя Романюк Р. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" до відповідачів: 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся", 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Поди Світлани Петрівни Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на іпотеку та внесення запису про державну реєстрацію речових прав,

за участю представників:

позивача - Бєлкін Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - ТОВ "ФК "Профкапітал") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" (далі - ПСП "Полісся") та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Поди Світлани Петрівни про визнання за позивачем права іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Углище, вул. Річна, 30 та перебувають у власності ПСП "Полісся", згідно з договором іпотеки від 13.12.2005 № 1312-2, укладеним іпотекодавцем ЗАТ "СП "Жобрин" та іпотекодержателем ПАТ "Захід-інкомбанк" та зобов`язання Державного реєстратора зареєструвати за позивачем право іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. За результатами аукціону з продажу прав вимог ПАТ "Західінкомбанк" за кредитним портфелем лот № F44GL37362, між Банком та ТОВ "ФК "Профкапітал" укладено договір від 15.02.2019 № 2018-12-29-000001-9 про відступлення прав вимоги.

3. Згідно з додатком № 160 до договору Банк відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ПАФ "Брошукова". Права вимоги, які відступилися, ґрунтуються на кредитному договорі від 13.12.2005 №1312-2 з додатковими до нього договорами (угодами).

4. Позивач зазначав, що одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором Банк відступив новому кредитору права вимоги за договорами, які є забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, зокрема, іпотечним договором від 13.12.2005 №1312-2, укладеним між Банком та іпотекодавцем ЗАТ "СГП "Жобрин".

5. Таким чином, ТОВ "ФК "Профкапітал" вважає, що став іпотекодержателем за іпотекою на майно, що підтверджується витягом від 18.04.2019 № 164082219.

6. У подальшому йому стало відомо, що у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно власником об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Углище, вул. Річна, 30 та є предметом іпотеки за договором іпотеки обліковується ПСП "Полісся". Дата внесення запису про право власності: 30.12.2012, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності НОМЕР_1.

7. Однак відомості про обтяження іпотекою майна, що обліковується за відповідачем-1, у Державному реєстрі прав відсутні.

8. Позивач звертався до Державного реєстратора із заявою від 07.05.2021 вих. № 070521/3 з проханням на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" зареєструвати обтяження речових прав на нерухоме майно - іпотеку.

9. Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Поди С. П. від 11.05.2021 № 58055918 позивачу відмовлено в державній реєстрації обтяження - іпотеки на цілісний майновий комплекс, розташований у Рівненській обл., Рівненському р-ні, с. Углище, вул. Річна, буд. 30, оскільки реєстратором встановлено, що документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.09.2021 позов ТОВ "ФК "Профкапітал" в частині визнання за ним права іпотеки залишено без розгляду з підстав того, що позовна вимога про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу у даній справі № 918/445/21 є аналогічною доводам та вимогам, викладеним у позовній заяві ТОВ "ФК "Профкапітал", що розглядаються Господарським судом Рівненської області у справі № 918/1383/16.

11. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.09.2021 у задоволенні позову про зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати за ТОВ "ФК "Профкапітал" право іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу відмовлено, оскільки позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати за позивачем право іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу є похідною від вимоги про визнання права на іпотеку, а отже, з урахуванням залишення без розгляду позову в частині визнання права іпотеки, вимоги в цій частині позову є передчасними.

12. Додатковим рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 задоволено заяву ПСП "Полісся" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПСП "Полісся" 40 000 грн з підстав того, що належними та допустимими доказами підтверджено обсяг та вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу, а їх співмірність та відповідність критеріям розумності позивачем не спростовано.

13. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Короткий зміст касаційних скарг

14. ТОВ "ФК "Профкапітал" у касаційній скарзі просить рішення, додаткове рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Скарга з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема, статей 129 130 173 ГПК України, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

16. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

Щодо рішення та постанови судів попередніх інстанцій стосовно вимоги про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати за позивачем право іпотеки

17. У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

18. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

19. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

20. Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

21. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

22. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

23. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

24. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту.

25. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

26. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

27. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

28. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

30. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, а системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права.

31. Як зазначалося вище, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

32. Судами встановлено, що позовна вимога, яка є предметом розгляду - про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати за позивачем право іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, є похідною від вимоги про визнання права на іпотеку і підстави для її заявлення обґрунтовані наявністю спору щодо визнання зазначених майнових прав.

33. У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

34. Державна реєстрація є не підставою набуття права, а лише засвідченням державою вже набутого особою права, і ототожнювати факт набуття права із фактом його державної реєстрації не можна. Оскільки існує спір про майнові права і цей спір вирішується судом в іншому провадженні, позовні вимоги про внесення запису про державну реєстрацію речових прав є передчасними. З урахуванням наведеного відсутні підстави для захисту права та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом в межах даної справи, оскільки до вирішення спору про право іпотеки порушення його прав щодо внесення запису про державну реєстрацію права іпотеки відсутні.

35. Водночас таке право вважатиметься порушеним у разі, якщо в судовому порядку буде визнано право на іпотеку, позивач звернеться до державного реєстратора і йому буде відмовлено у такій реєстрації.

36. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про передчасність заявлення вимоги про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати за позивачем право іпотеки, проте помилково відмовили у позові у зв`язку з тим, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання права іпотеки, а не у зв`язку з відсутністю на даний час порушених прав позивача. Проте наведене не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення про відмову в позові.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

37. Скаржник не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду з тих підстав, що вважає неправомірним стягнення з нього витрат на правову допомогу відповідача-2; суд не обґрунтував у чому полягають необґрунтовані дії позивача; суд мав ухвалити додаткову ухвалу та додаткове рішення, а не вирішувати питання стягнення судових витрат в одному додатковому рішенні.

38. Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

39. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

40. Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

41. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

42. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

43. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

44. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, детально проаналізувавши докази, надані ПСП "Полісся" на підтвердження витрат, понесених на оплату адвокатських послуг, дійшов висновку про доведеність таких витрат у сумі 40 000грн.

45. При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що при зверненні із позовом позивач заявив дві вимоги, одна з яких залишена без розгляду, а в іншій відмовлено.

46. Пунктом 2 частини четвертої статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

47. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

48. Ураховуючи викладене, розподіл судових витрат у даній справі правомірно здійснено на підставі статей 129 та статті 130 ГПК України.

49. Щодо твердження скаржника про те, що судами не з`ясовувалося в контексті статті 130 ГПК України у чому полягають необґрунтовані дії позивача, колегія суддів зазначає, що в даному випадку це дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, а саме звернення з позовом за наявності іншої справи, у якій розглядаються аналогічні вимоги.

50. Щодо твердження скаржника про те, що в даному випадку суд першої інстанції мав ухвалити додаткове рішення та додаткову ухвалу, колегія суддів зазначає, що положеннями ГПК України не заборонено з метою процесуальної економії ухвалити одне додаткове рішення з метою розподілу судових витрат за результатами розгляду двох позовних вимог, зокрема, у випадку, якщо одну вимогу залишено без розгляду, а у задоволенні другої відмовлено.

51. Аргумент скаржника про те, що відшкодування витрат на правову допомогу на підставі відмови в позові не стосуються відповідача-1, є необґрунтованим, оскільки в судових засіданнях при ухваленні рішення від 22.09.2021 брав участь представник відповідача-1, він же надавав суду свої пояснення та готував відзив, тобто адвокат ПСП «Полісся» виконував дії, пов`язані із захистом його прав під час розгляду всіх вимог позивача у суді першої інстанції.

52. Посилання скаржника на необхідність застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України (згідно з якою у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору) не береться до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено "шахрайських" дій відповідача-1 щодо вилучення майна на свою користь як про це зазначає позивач.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2).

55. Колегія суддів погоджується з рішенням та постановою попередніх судових інстанцій про відмову в позові, проте з мотивів, викладених у цій постанові.

56. З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

57. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Профкапітал" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 22.09.2021 та додаткове рішення цього ж суду від 06.10.2021 у справі № 918/445/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич