ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/685/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання -Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Савченко Г. І., Павлюк І. Ю., Демидюк О. О.

від 26.04.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

до ОСОБА_1

про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, у розмірі 1 798 385, 82 грн,

за участю представників:

від позивача: Рибачок А. О.

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" звернулося до господарського суду з позовом до колишнього генерального директора ОСОБА_1 , у якому позивач, посилаючись на статті 92 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, статей 20 30 54 162 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні ним юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Акватон», у розмірі 1 798 385,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням відповідачем під час виконання повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Акватон» збитків такій юридичній особі його діями, що полягали в незаконному звільненні із займаної посади свого заступника - ОСОБА_2 , внаслідок чого за результатами судового розгляду у справі № 569/17386/18 стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_2 середню зарплату за час вимушеного прогулу з 04.08.2018 по 23.10.2019 у розмірі 1 632 792,20 грн та судовий збір у розмірі 2 114,40 грн, а також Товариством понесено витрати у розмірі 163 279,22 грн - винагорода виконавця та 200,00 грн - поштові витрати виконавця.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Згідно з пунктом 20.1. Статуту ТОВ ВП «Акватон» (далі - Товариство) в редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_2 , для здійснення управління поточною діяльністю в товаристві створюється та діє виконавчий орган товариства - генеральний директор. Генеральний директор є посадовою особою товариства.

Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Акватон» на момент звільнення ОСОБА_2 був ОСОБА_1 .

У справі №569/17386/18 судом встановлено, що 05.05.1991 ОСОБА_2 була прийнята на роботу у фірму «Акватон» (у подальшому перейменована на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Акватон») на посаду діловода, де працювала на різних посадах, а з 19.03.2012 - на посаді заступника генерального директора з комерційних питань згідно з наказом від 19.03.2012 № 24-к.

Відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Акватон» від 21.06.2018 № 84-к «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників» з 02.07.2018 були внесені зміни у штатний розпис товариства і виведено посади, зокрема, заступника генерального директора з комерційних питань.

Інспектору з кадрів Поліщук Т.М. у термін до 21.06.2018 було доручено надати списки працівників, які підпадають під скорочення, з урахуванням переваг залишення на роботі, передбачених чинним законодавством (пункт 2 наказу), у термін до 23.06.2018 включно вручити усім працівникам, які підпадають під скорочення, для письмового ознайомлення повідомлення про скорочення із копією даного наказу (п. 3 наказу), а також запропонувати усім працівникам, які підлягають під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади та професії. У разі відмови від переведення або відсутності вільних вакантних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 08.08.2018.

Відповідно до повідомлення про наступне звільнення, яке було вручено ОСОБА_2 23.06.2018, їй було запропоновано очолити польську фірму Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватон-Електро» з метою організації реалізації продукції виробництва товариства на території Польщі, інших вакантних посад на підприємстві немає.

Наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» від 22.08.2018 №112-к ОСОБА_2 було звільнено з 23.08.2018 з посади заступника генерального директора з комерційних питань у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2019, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25.02.2020 та постановою Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 569/17386/18, позов ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано наказ від 22.08.2018 № 112-к про її звільнення з посади заступника генерального директора з комерційних питань, поновлено ОСОБА_2 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на посаді заступника генерального директора з комерційних питань з 24.08.2018 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2018 по 23.10.2019 у розмірі 1 632 792,20 грн, стягнуто з ТОВ «ВП «Акватон» у дохід держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.

Верховний Суд у справі № 569/17386/18 зазначив, що відповідачем не дотримано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. Так, у період з дня попередження про скорочення посади до дня розірвання трудового договору на підприємство були прийняті працівники, що підтверджується наказами: від 31.07.2018 «Про прийняття прибиральниці», від 22.08.2018 «Про переведення на посаду консультанта по зовнішньоекономічній діяльності». Разом з тим, після попередження про звільнення ОСОБА_2 пропонувалося лише очолити польську фірму Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватон-Електро» з метою організації реалізації продукції виробництва товариства на території Польщі, однак згідно з штатними розписами на 2018 та 2019 роки посади у польській фірмі не входять до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон».

Обставини незаконного звільнення 23.08.2018 ОСОБА_2 з посади заступника генерального директора з комерційних питань Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» підтверджуються судовими рішеннями у справі № 569/17386/18, які набрали законної сили, а відтак не потребують доказуванню.

Господарськими судами у справі, що переглядається, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» виконало рішення у справі № 569/17386/18 та виплатило ОСОБА_2 середній заробіток за час її вимушеного прогулу у розмірі 1 632 792,20 грн, а також сплатило судовий збір у розмірі 2 114,40 грн у дохід держави, 163 279,22 грн - винагороду виконавцю та 200,00 грн поштові витрати виконавця.

Короткий зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.01.2022 у справі №918/685/21 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" 1 798 385,82 грн збитків та 26 975,79 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що суд встановив факт заподіяння збитків товариству її посадовою особою - ОСОБА_1 , який всупереч ч. 3 ст. 49-2 КзПП не запропонував ОСОБА_2 жодну з вакантних посад у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон», та видав незаконний наказ про її звільнення, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 569/17386/18.

Господарський суд встановив наявність таких елементів правопорушення з боку відповідача як збитки, протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача, вина, - що має наслідком застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків та є підставою для задоволення позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 918/685/21 рішення місцевого господарського суду змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 11.01.2022 викладено в новій редакції, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" 179 838,58 грн збитків та 2 697,58 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" на користь ОСОБА_1 36 867,60 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд погодився з господарським судом першої інстанції про те, що звільнення з посади ОСОБА_2 відбулося з вини директора Товариства ОСОБА_1 , проте не погодився з наявністю у відповідача вини у формі умислу.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що директор Товариства ОСОБА_1 не мав наміру завдати збитків юридичній особі, яка знаходилася під його керівництвом. Вина директора кваліфікується судом апеляційної інстанції як необережність, і з огляду на це суд апеляційної інстанції зменшив розмір збитків, які підлягають відшкодуванню товариству, до 179 838,58 грн , що складає 10 % відсотків від суми завданих збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" 23.05.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 918/685/21, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження судового рішення у скарзі визначено пункти 3, 4 частини другої статті 287 та частину третю статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 614, частин першої та другої статті 1166, частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України, частин 1-2 статті 130, пункту 8 частини першої статті 134 та частини першої статті 137 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах.

На думку скаржника, незалежно від форми вини відповідача, останній зобов`язаний відшкодувати у повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» шкоду, завдану Товариству внаслідок незаконного звільнення заступника директора ТОВ «ВП «Акватон».

Посилаючись на пункт 8 частини першої статті 134 Кодексу законів про працю України скаржник вважає, що відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції не вказав, які докази, надані відповідачем та які фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , звільняючи свою колишню дружину з посади заступника директора з комерційних питань - ОСОБА_2 діяв саме з необережності, а також не врахував фактичні обставини (особисті взаємини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) які вказують на те, що ОСОБА_1 , як директор Товариства діяв умисно, незаконно звільняючи свою колишню дружину - ОСОБА_2 , заступника директора Товариства.

На думку скаржника у ОСОБА_1 був умисел на звільнення ОСОБА_2 з особистих мотивів, при тому що відповідач, діючи як директор Товариства, свідомо допускав настання шкоди Товариству внаслідок такого рішення.

За твердженнями скаржника суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права - частини пуршу - третю статті 86 Господарського процесуального кодексу України, підпункт "а" пункту 3 частини першої статті 282, частини першу - п`яту статті 236 та підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зменшуючи розмір відшкодування збитків до 10% від реальної суми збитків суд обмежився формальним посиланням на частину другу статті 1193 Цивільного кодексу України, не зазначивши при цьому якими фактичними обставинами чи нормами права він керувався, зменшуючи суму відшкодування саме до такого розміру.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Згідно з частиною другою статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що неправомірність дій генерального директора Іллі Олександровича полягали в тому, що у порушення вимог частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 не було запропоновані усі вакантні посади, наявні на підприємстві, що свідчить про недотримання відповідачем при її звільненні вимог трудового законодавства.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулось із порушенням установленого законом порядку, ОСОБА_2 було поновлено на роботі за рішенням суду та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2018 по 23.10.2019 у розмірі 1 632 792,20 грн та судового збору у розмірі 2 114,40 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» виконало рішення у справі № 569/17386/18, та виплатило ОСОБА_2 середній заробіток за час її вимушеного прогулу у розмірі 1 632 792,20 грн, крім того сплатило судовий збір у розмірі 2 114,40 грн у дохід держави, 163 279,22 грн - винагороду виконавцю та 200,00 грн поштові витрати виконавця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виплата заробітної плати працівнику за час вимушеного прогулу є збитком для Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Акватон", оскільки ОСОБА_2 як працівник не принесла своїми посадовими діями користі товариству, а її продуктивна праця не була врахована і використана у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Акватон" внаслідок незаконного звільнення.

Суди встановили, що незважаючи на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Акватон" скрутного фінансового становища, у випадку, якби звільнення ОСОБА_2 відбулося законним способом, Товариство не зазнало б збитків, які виникли в результаті розгляду справи № 569/17386/18. Натомість Товариство понесло збитки через неправомірні дії генерального директора, оскільки саме ОСОБА_1 як посадова особа - генеральний директор Товариства - не вжив достатніх та необхідних заходів, щоб запропонувати ОСОБА_2 , посада якої підпадала під скорочення, усі вакантні посади наявні на підприємстві, та щоб звільнити ОСОБА_2 у відповідності із чинним трудовим законодавством.

Судами встановлено неправомірність поведінки ОСОБА_1 , понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Акватон" збитків, оскільки в результаті виконання рішення у справі № 569/17386/18 було сплачено 1 798 385,82 грн, доведеність розміру таких збитків позивачем, а також встановлено існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками і вину ОСОБА_1 . Тобто встановлено всі елементи, утворюючі склад цивільного правопорушення.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, не погодився з місцевим господарським судом в частині визначення форми вини відповідача як умисел. За твердженням апеляційного суду директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство "Акватон" не мав наміру завдати збитків юридичній особі, яка знаходилася під його керівництвом і у даному випадку формою вини директора є необережність. Посилаючись на положення статті 1193 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню товариству, до 179 838,58 грн, що складає 10 % відсотків від суми завданих збитків.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає доводи скаржника про помилкове застосування апеляційним судом статті 1193 Цивільного кодексу України у даній справі обґрунтованими.

Стаття 1193 Цивільного кодексу України встановлює підстави звільнення від відповідальності за завдання позадоговірної шкоди та підстави зменшення відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України, яку було застосовано апеляційним судом, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто зазначена норма передбачає можливість зменшення розміру відшкодування за наявності вини саме потерпілого у формі грубої необережності, а не особи, яка завдала шкоди. В такому випадку враховується ступінь вини потерпілого, а також ступінь вини особи, яка завдала шкоди (у разі врахування вини як умови відповідальності).

Проте апеляційний господарський суд, застосовуючи частину другу статті 1193 Цивільного кодексу України, дійшов помилкового висновку про можливість зменшення розміру відшкодування з підстав необережності директора, який завдав шкоди товариству.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, апеляційний суд не звернув уваги, що у справі № 904/982/19 Судом було взято до уваги дії самого ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", яке своєчасно не виявило помилку та не здійснило жодних заходів зі зменшення суми завданих помилкою збитків.

Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим застосування у даному випадку положення частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України, оскільки судами не було встановлено вини потерпілого.

Враховуючи, що суди обох інстанцій встановили, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність таких елементів правопорушення з боку відповідача як збитки, протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача, вина, місцевий господарський суд законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Натомість апеляційний господарський суд, помилково застосувавши норму частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України, змінив судове рішення, яке відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Пунктом 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у даній постанові.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судові витрати.

З огляду на висновок Верховного Суду про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 918/685/21 скасувати.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.01.2022 у справі № 918/685/21 залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (вул. Б. Хмельницького 50, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13970259) 53 951,59 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець