ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/687/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 (суддя Бережнюк В. В.) у справі

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго»

про стягнення нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат в сумі 646 406,46 грн,

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про визнання недійсним правочину щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленого актом від 22 червня 2023 року

(за участю представників: позивача - Харченко М.В., відповідача - Гуз С.Б.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (далі - ПрАТ «Рівнеобленерго», відповідач, СВБ) 26.04.2019 приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0527-01041 (далі - Договір) та було долучено до реєстру учасників ринку електричної енергії, що підтверджується листом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», позивач, ОСП) №01/15424 від 13.05.2019.

2. За умовами пунктів 1.3, 1.4 Договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку).

3. Пунктами 2.1, 2.2, 5.1, 5.6 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку; порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку; виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору; подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

4. Згідно з підпунктом 2 пункту 3.2 договору про врегулювання небалансів ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.

5. Пунктами 5.7 - 5.10 Договору визначено, що якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку.

6. Через систему управління ринком (ММS) за період квітня 2022 позивач виставив відповідачу рахунки-фактури щодо послуг з врегулювання небалансів на загальну суму 3 633 141,71 грн, з яких рахунок-фактура №0605202200199 від 06.05.2022 на суму 3 031 319,20 грн був оплачений відповідачем частково в сумі 295 909,60 грн.

7. НЕК "Укренерго" надіслало ПрАТ "Рівнеобленерго" акт від 30.04.2022 № ВН/22/04-0527 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором, за змістом якого ОСП визначив для СВБ вартість електричної енергії для врегулювання небалансів в сумі 3 633 141,71 грн.

8. Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за розрахунковий період квітня 2022 року станом на 11.05.2022 становила 2 735 409, 60 грн (3 031 319,20 грн - 295 909,60 грн).

9. Однак із вказаною сумою ПрАТ "Рівнеобленерго" не погодилося, вважаючи, що обсяги небалансів, відображені НЕК "Укренерго" в зазначеному акті, не відповідають фактичним обсягам небалансів у період квітня 2022 року у зв`язку із завантаженням недостовірних даних на платформі ММS в період квітня 2022.

10. НЕК "Укренерго" листом від 03.06.2022 №01/21718 підтвердило наявність недостовірних даних, завантажених на платформі ММS, що стосуються обсягу електроенергії, заявленого в рахунках-фактурах та в акті купівлі-продажу за квітень 2022 року.

11. Вказані розбіжності по обсягах небалансів сторони врегулювали шляхом підписання акта-корегування (врегулювання) від 16.09.2022 №ВР/22/04-0527 - по фактичним даним приладів комерційного обліку, відповідно до якого вартість електричної енергії для врегулювання небалансів за період квітня 2022 року, яку ПрАТ "Рівнеобленерго" повинен сплатити НЕК "Укренерго", становить 715 179,09 грн.

12. Визначена заборгованість була своєчасно погашена відповідачем, а тому фактична заборгованість за електричну енергію для врегулювання небалансів за квітень 2022 року у ПрАТ "Рівнеобленерго" відсутня.

13. Поряд з тим, 22.06.2023 сторони підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому погодили, що зобов`язання відповідача перед позивачем на суму 2 735 409,60 грн припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, яким є грошове зобов`язання позивача перед відповідачем у сумі 5 195 302,69 грн.

Узагальнений зміст первісних та зустрічних позовних вимог та підстав позову

14. НЕК "Укренерго" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Рівнеобленерго" про стягнення 50 058 грн пені, 91 505,07 грн 3% річних, 504 843,39 грн інфляційних втрат.

15. Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати за послуги з врегулювання небалансів електроенергії за період квітня 2022 року в сумі 2 735 409,60 грн, яка була погашена відповідачем лише 22.06.2023 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

16. ПрАТ "Рівнеобленерго" звернулось із зустрічним позовом до НЕК "Укренерго" про визнання недійсним правочину щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленого актом від 22.06.2023.

17. Позов обґрунтований тим, що ПрАТ "Рівнеобленерго" не мало заборгованості перед НЕК "Укренерго" на суму 2 735 409,60 грн, тому правочин про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволений. Визнано недійсним правочин, укладений між позивачем та відповідачем, про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформлений актом від 22.06.2023.

19. Суди попередніх інстанцій встановили виникнення у квітні 2022 року технічного збою у роботі центрального сервера автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (ММS) внаслідок обстрілів об`єктів критичної інфраструктури України, що призвело до відображення некоректних погодинних значень електричної енергії. У зв`язку з чим сторони спору в вересні 2022 року врегулювали розбіжності у показниках за квітень 2022 року за фактичним даним приладів комерційного обліку, за наслідками чого заборгованості відповідача для врегулювання небалансів у спірний період відсутня.

20. Отже, суди констатували відсутність заборгованості відповідача за врегулювання небалансів електроенергії за спірний період та, як наслідок, безпідставність заявлених позивачем до стягнення сум компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій.

21. Проте позивач безпідставно облікував заборгованість відповідача з порушенням пунктів 2.1.2., 2.3.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку), щодо обов`язку надання достовірної інформації про обсяг спожитої електроенергії, обтяживши її компенсаційними та штрафними нарахуваннями, та заявив відповідні суми до стягнення на підставі некоректного рахунку-фактури, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача.

22. У зв`язку з відсутністю станом на червень 2023 року заборгованості відповідача за квітень 2022 року оформлений актом від 22.06.2023 правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.

Касаційна скарга

23. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22 щодо порядку направлення та обов`язковості оплати виставлених рахунків між учасниками ринку електричної енергії у системі управління ринком ММS за укладеними договорами про врегулювання небалансів електричної енергії.

25. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпунктів 1.12.9, 7.3.1, 7.7.3, 7.8.1 Правил ринку, розділу 9.9 Кодексу комерційного обліку у спірних правовідносинах щодо можливості задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів за платіжними документами, під час складання яких використані недостовірні відомості внаслідок помилкових погодинних даних комерційного обліку, завантажених на сервери постачальником послуг комерційного обліку.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

26. Законними та обґрунтованими є висновки судів про відсутність заборгованості відповідача за врегулювання небалансів у спірний період, тоді як доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Позиція Верховного Суду

27. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, які відповідають вимогам абзацу 2 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

29. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

30. На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

31. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

32. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

33. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

34. Так, у справі № 910/9374/21, на висновки у якій посилається скаржник, розглядалися вимоги постачальника послуг балансування про стягнення з НЕК "Укренерго" заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку, як плати за балансуючу електричну енергію. Спірним питанням, що розглядалось судом касаційної інстанції у цій справі, було застосування пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 4.3 публічного договору про участь у балансуючому ринку щодо визначення моменту виникнення зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії/прострочення вказаного обов`язку, а також про застосування норм пункту 7.2.1 зазначених Правил у частині визначення належності обов`язків щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку.

35. Водночас у справі, що переглядається, спір щодо формування і надсилання платіжних документів взагалі відсутній, оскільки жодна зі сторін не заперечувала факту направлення і отримання виставлених позивачем рахунків. Спірними у цій справі є правовідносини щодо можливості задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів за платіжними документами, під час складання яких використані недостовірні відомості внаслідок помилкових погодинних даних комерційного обліку, завантажених у систему ММS.

36. Тобто, спірні правовідносини у цій справі та у справі № 910/9374/21 є неподібними за змістовним критерієм.

37. Що стосується посилань скаржника на справи № 910/12832/21 та №910/9216/22, то зміст касаційної скарги у цій частині зводиться до цитування позивачем окремих абзаців мотивувальної частини відповідних постанов Верховного Суду. При цьому скаржник не вказує, у застосуванні яких саме норм права суди попередніх інстанцій припустилися помилки при вирішенні даного спору та в чому саме полягає суть порушення норм права у контексті конкретних висновків Верховного Суду.

38. Разом з тим, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

39. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

40. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що посилання позивача на окремі абзаци тексту, наведені у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

41. Таким чином визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

42. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

43. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

44. Щодо доводів касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то в цій частині скаржник суто декларативно посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування пунктів 1.12.9 (щодо відповідальності за подання даних комерційного обліку) 7.3.1 (щодо надсилання платіжних документів стороною відповідальною за баланс), 7.7.3 (щодо оплати платіжного документу протягом двох робочих днів), 7.8.1 (щодо ініціювання суперечки та сплати виставленої суми) Правил ринку, розділу 9.9 Кодексу комерційного обліку (щодо валідації сформованих даних комерційного обліку), тобто продовжує наполягати на тому, що у даній справі спірним є питання саме щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку. При цьому скаржник не наводить жодного змістовного обґрунтування того, в чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій у застосуванні вказаних правових норм та як саме ці норми права мали бути застосовані до спірних правовідносин.

45. При цьому Верховний Суд ще раз наголошує на тому, що у даній справі спір щодо формування і надсилання платіжних документів відсутній, а підставою для відмови в задоволенні позовних вимог НЕК «Укренерго» стало встановлення судами попередніх інстанцій обставин: (1) відображення некоректних погодинних значень електричної енергії за квітень 2022 року внаслідок технічного збою в роботі центрального сервера автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії; (2) підтвердження обома сторонами спору відсутності заборгованості відповідача за врегулювання небалансів електроенергії у квітні 2022 року шляхом підписання корегуючого акта від 16.09.2022 №ВР/22/04-0527 по фактичним даним приладів комерційного обліку.

46. Надання судом касаційної інстанції переоцінки встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

47. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

49. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

50. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

51. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника

Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 і рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 у справі №918/687/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.