ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 918/914/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Жученя Ю. Ю. (адвокат), Сміховський М. М.,

відповідача - Шишковський Б. Л. (адвокат), Лук`яненко О. Л. (адвокат), Пугайко І. І. (адвокат), Єна С. О. (адвокат), Замула С. В. (самопредставництво), Йюде Хокан Вільгельм (самопредставництво), Крастінс Інтс (самопредставництво),

третьої особи - Бухта Н. А. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 (у судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1

про стягнення 123 512 253,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" (далі - ТОВ "Журавлина", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (далі - ТОВ "Сканія Україна", Відповідач) про стягнення 123512253,66 грн, з яких: 19 431 960,96 грн основного боргу за договором з дилером (Dealer Agreement) від 23.06.2005; 23 334 205,12 грн інфляційних втрат (нарахованих за загальний період з 29.11.2005 по 10.12.2019); 3 437 128,55 грн 3% річних (нарахованих за загальний період з 29.11.2005 по 10.12.2019); 77 308 959,03 грн неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у зв`язку із систематичним порушенням зобов`язань за Угодою про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03.05.1999.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором з дилером щодо виплати сервісної винагороди в сумі 19 431 960,96 грн за продаж авторизованими організаціями 192 одиниць нової техніки Scania на території Волинської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької та Чернівецької областей за період з 23.06.2005 по 11.05.2017. Також ТОВ "Журавлина" зазначало, що внаслідок порушення з боку Відповідача умов Угоди про незалежну майстерню Позивач втратив можливість придбати запасні частини за ціною 41 850 234,99 грн та продати їх за ціною 88 838 291,35 грн, що призвело до завдання збитків ТОВ "Журавлина" у формі неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі, що становить різницю між вказаними вище відпускною ціною та закупівельною вартостями запасних частин, а саме - 46 988 056,36 грн. Крім того, внаслідок порушення з боку Відповідача умов Угоди про незалежну майстерню Позивач втратив можливість надати своїм клієнтам послуги з обслуговування продукції Scania на загальну суму 30 320 902,67 грн, що є збитками у формі неодержаного прибутку (втраченою вигодою).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі №918/914/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Сканія Україна" на користь ТОВ "Журавлина" 19 431 960,96 грн основної суми боргу, 23 334 205,12 грн інфляційних втрат, 3 437 128,55 грн 3% річних, 77 308 959,03 грн неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

2.2. Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо невиконання Відповідачем зобов`язань за договором з дилером щодо виплати сервісної винагороди в сумі 19 431 960,96 грн. Також суд дійшов висновку, що порушення з боку ТОВ "Сканія Україна" умов Угоди про незалежну майстерню в період з 01.10.2012 по 18.12.2017, зумовлене розподіленням Відповідачем між собою та третіми особами напрацьованої бази клієнтів Майстерні, позбавило Позивача можливості отримати законного прибутку, завдало ТОВ "Журавлина" збитки у формі неодержаного прибутку (упущеної вигоди) в сумі 77 308 959,03 грн. При цьому судом встановлено, що позовна заява у даній справі подана в межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав своїх Позивачу стало відомо після отримання експертного висновку, який складено 19.12.2016 та отримано 21.12.2016.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 918/914/19 та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.4. Зазначена постанова обґрунтована тим, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди, оскільки ТОВ "Журавлина" не довело точний розмір заявленої до стягнення втраченої вигоди, поведінка Відповідача не мала ознак протиправної, і між протиправною поведінкою та завданими збитками відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Водночас, апеляційний суд відхилив доводи ТОВ "Журавлина" про те, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем щодо виплати сервісної винагороди за договором з дилером мають правову природу агентських (а тому, на думку ТОВ "Журавлина", за відсутності посередницьких дій Позивача, Відповідач не має зобов`язань щодо будь-яких оплат), оскільки за вказаним договором ТОВ "Журавлина" зобов`язане діяти як розповсюджувач продукції Сканія Україна шляхом її придбання тільки у Відповідача, що не відповідає агентській діяльності. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що Позивачем безпідставно застосована ставка сервісної винагороди в розмірі 6 та 7 % від інвойсової вартості продукції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "Журавлина" про стягнення сервісної винагороди (в розмірі 7% від інвойсової вартості проданої одиниці нової техніки Scania на території дилера) є також необґрунтованою. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення сервісної винагороди, яка визнана судом необґрунтованою. Враховуючи, що в процесі перегляду справи встановлено необґрунтованість вимог Позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу останнього, апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин позовну давність.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі та доповненні до неї від 12.08.2021 ОСОБА_1 просить повністю скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги Відповідач посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 22 295 Цивільного кодексу України, статей 224 - 226 Господарського кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 07.05.2018 у справі № 908/6328/15, від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 03.03.2020 у справі № 916/3197/17.

3.3. Крім того, заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, посилається на безпідставне залишення поза увагою апеляційним судом зібраних під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій доказів, зокрема висновку експертизи, який містить дані щодо всіх господарських операцій, а також скаржник зазначає, що суд не постановив ухвалу щодо його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

3.4. Скаржником також було надіслано до Касаційного господарського суду доповнення до касаційної скарги від 14.08.2021.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що доводи скаржника, викладені у вказаному доповненні до касаційної скарги, надісланому до Касаційного господарського суду 14.08.2021 (тобто поза межами строку на касаційне оскарження), залишаються без розгляду, оскільки відповідно до норм частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 13, частиною першою статті 118 цього ж Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.5. 25.08.2021 ТОВ "Сканія Україна" подало клопотання про неврахування доповнень до касаційної скарги від 14.08.2021.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сканія Україна" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

3.7. 20.09.2021 від ТОВ "Сканія Україна" надійшло два клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою.

3.8. 20.09.2021 ОСОБА_1 подала дві відповіді на відзив Відповідача, в яких підтримала вимоги касаційної скарги.

3.9. 20.09.2021 від ТОВ "Журавлина" також надійшла відповідь на відзив Відповідача в якому Позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

3.10. 15.09.2021 ТОВ "Журавлина" подало відзив на касаційну скаргу (що надійшов 21.09.2021), в якому Позивач повторно просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

3.11. 21.09.2021 від Позивача надійшла заява про залишення клопотань ТОВ "Сканія Україна" про закриття касаційного провадження без розгляду.

3.12. 23.09.2021 ТОВ "Сканія Україна" подало клопотання про залишення без уваги відповідей на відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

3.13. 23.09.2021 ТОВ "Сканія Україна" також подало клопотання про залишення без розгляду та повернення відзиву ТОВ "Журавлина" на касаційну скаргу ОСОБА_1 та відповіді ОСОБА_1 на відзив ТОВ "Журавлина".

3.14. 24.09.2021 від ТОВ "Журавлина" надійшла заява про залишення без розгляду клопотань представника ТОВ "Сканія Україна", подані до Касаційного господарського суду 20.09.2021.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2021 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі № 918/914/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні 22.09.2021.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі № 918/914/19 та призначено судове засідання на 20.10.2021.

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/3624 від 12.10.2021 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 918/914/19 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

4.4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.10.2021 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №918/914/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.05.1999 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (Сканія Україна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Журавлина" (Майстерня) була укладена Угода про незалежну майстерню (сервісний центр).

Відповідно до п. 1. Угоди Майстерня повинна: (а) надавати технічну допомогу, забезпечувати експлуатацію та ремонт (далі разом - "послуги") вантажних автомобілів, автобусів, шасі та двигунів з торговим знаком Scania та будь-яких інших товарів, виготовлених Сканією України або Сканією СВ АБ (далі - товар); (б) придбавати у Сканії Україна або будь-якого уповноваженого Сканією Україна дистриб`ютора запасні частини, комплектуючі деталі та будь-яке інше допоміжне обладнання для товарів, які час від часу виробляються Сканією Україна або Сканією СВ АБ, або за їх дозволом (далі - запасні частини), для надання послуг або їх подальшого перепродажу Майстернею; та придбавати або орендувати у Сканії Україна будь-які інструменти, механізми і обладнання (далі разом - обладнання), визначені сторонами, які мають бути необхідними для надання послуг. Для надання послуг Майстерня використовує тільки запасні частини. Сторони погоджуються, що технічні вимоги стосовно строків подання послуг та їх обсягу визначаються інструкціями з після продажного обслуговування та іншими інструкціями, які час від часу розробляються Сканією Україна.

Виходячи зі змісту розділу 2 Угоди, Майстерня зобов`язана займатися маркетингом та стимулюванням продажу послуг і товарів усім існуючим та потенційним клієнтам з метою охоплення ринку. При цьому Майстерня позбувається права продавати, виготовляти, рекламувати будь-який товар аналогічний або подібний, що може становити будь-яку конкуренцію товарам ТОВ "Сканія Україна".

Згідно з розділом 3 Угоди єдиною винагородою Майстерні за виконання нею обов`язків, визначених у цій Угоді, має бути тільки прибуток, який Майстерня може отримати в результаті будь-якого продажу запасних частин та надання будь-яких послуг. Майстерня та Сканія Україна визначають що жодне з положень цієї Угоди не має на меті створення будь-якого зобов`язання Сканія Україна стосовно сплати компенсації Майстерні за будь-які надані послуги або зазнані витрати за цією Угодою. За свій власний рахунок Майстерня сплачує та покриває будь-які та всі витрати, платежі і збори, які вона може понести у зв`язку з укладенням цієї Угоди та/або виконанням Майстернею своїх зобов`язань за цією Угодою.

Відповідно до п. 4.1. Угоди вона укладається початково строком на 10 років, і якщо не існує іншої домовленості між сторонами, автоматично поновлюється на додаткові наступні періоди такої ж тривалості, якщо не припиняється згідно з пунктом 4.2. цієї Угоди.

За змістом підпункту а) пункту 4.2. Угоди Сканія Україна має право за власним рішенням негайно припинити дію цієї угоди шляхом надання Майстерні письмового повідомлення про таке припинення у випадку будь-якого продажу, злиття, припинення або передачі права власності на всі активи Майстерні, або значну їх частину, або на дольову участь у Майстерні.

Відповідно до п. 5.1. Угоди, якщо не існує іншої письмової домовленості між сторонами, час від часу протягом строку дії цієї Угоди Майстерня, якщо, на її думку, у цьому є необхідність у зв`язку з виконанням її зобов`язань за Угодою, придбає у Сканія Україна запасні частини однією партією або кількома партіями згідно із письмовими замовленнями у задовільній для Сканія Україна формі (далі - замовлення на поставку). Усі замовлення на поставку є незмінними та безвідкличними, а Майстерня не намагатиметься анулювати будь-яке замовлення на поставку, крім випадку, передбаченого останнім реченням пункту 5.4 Угоди.

У зв`язку з кожним замовленням на поставку або поставкою Сканія Україна виписує Майстерні рахунок-фактуру із зазначенням товарів, які постачаються. На підставі власного рішення Сканія Україна має право відмовитися акцептувати все замовлення на поставку або його частину.

Незважаючи на будь-які правила або умови, які містяться у замовленні на поставку, застосовуються правила та умови, передбачені цією Угодою та рахунком-фактурою, а будь-яке тлумачення або зміни правил та умов цієї Угоди або будь-якого рахунку-фактури, які містяться у замовленні на поставку або інших формах майстерні, або в будь-якому листі або інших документах, не застосовуються.

Згідно з п. 5.2. Угоди Сканія Україна повинна поставляти замовлені Майстернею запасні частини на умовах DDU - доставлено, мито не сплачено (основні Приміщення Майстерні) (з визначенням терміну DDU в правилах Інкотермс у редакції 1990 року, опублікованих Міжнародною торговою палатою), якщо Сканія Україна та Майстерня чітко не домовляться про інше у письмовій формі. Якщо інше не вказано Сканією Україна у рахунку-фактурі, після отримання від Майстерні замовлення на поставку та доказу або підтвердження оформлення відповідного акередетиву на такі замовлені запасні частини, форма та зміст якого задовольняють Сканію Україна, Сканія Україна здійснює поставку запасних частин, вживаючи розумних дій для забезпечення здійснення поставки вказаними Майстернею транспортними засобами та здійснення поставки у строк, вказаний у рахунку-фактурі. Однак, Сканія Україна не несе ніякої відповідальності за використання інших транспортних засобів або неспроможність здійснити поставку у будь-який такий вказаний строк.

5.2. У додатку А до Угоди сторонами погоджено Порядок придбання запасних частин дилером Сканії Україна, в пункті 2 розділу А якого (додатку А) визначено, що оригінальні запасні частини Scania поставляються в центральний національний склад Сканія Україна, офіційного імпортера продукції Scania в Україну.

У розділі Б додатку А до Угоди передбачено, що Сканія Україна дотримується єдиної цінової політики по відношенню до усіх своїх дилерів. Це означає: єдині рекомендовані роздрібні ціни для клієнтів Сканія; єдині відпускні ціни для усіх дилерів Сканія Україна; транспортні витрати за доставку до складу дилера ураховано у вартість відпускної ціни дилера. Сканія Україна встановлює фіксовані відпускні ціни для дилерів та рекомендовані роздрібні ціни для клієнтів в українських гривнях. Сканія Україна зобов`язується забезпечити кожного дилера повним прайс-листом. Сканія Україна має право змінювати ціни в прайс-листі, якщо курс гривні зміниться по відношенню до курсу твердих валют. Розрахунок відпускних цін для дилера для кожної окремої запчастини базується на: роздрібній ціні на запасну частину з діючого прайс-листа Сканія Україна; знижках (залежно від типу замовлення). Звичайне замовлення - знижка 30%, відпускна ціна - 70% від роздрібної ціни; прискорене замовлення - знижка 20%, відпускна ціна - 80% від роздрібної ціни; термінове замовлення - знижка 15%, відпускна ціна - 85% від роздрібної ціни.

У додатку Б до Угоди сторонами погоджено Загальні умови поставки та гарантії, в пункті 4 яких визначено, що зобов`язання Сканії Україна в усіх відношеннях повинні бути обмежені тільки її зобов`язаннями у письмовій формі.

У додатку В до Угоди визначено Порядок застосування гарантій Сканією України.

5.3. Як стверджує Відповідач, Угода є припиненою з 07.12.2016 на підставі підпункту а) пункту 4.2. Угоди, оскільки 19.05.2008 учасник Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" ОСОБА_2 відчужив свою частку у розмірі 50% статутного капіталу Товариства на користь іншого учасника - ОСОБА_1 . З метою реалізації наданого Відповідачу права на припинення Угоди в односторонньому порядку на підставі підпункту а) пункту 4.2. Угоди, 02.11.2016 Відповідач направив на адресу Позивача повідомлення №631 про припинення Угоди, яке згодом ще неодноразово направлялось засобами поштового та факсимільного зв`язку.

5.4. Водночас, дані твердження Відповідача спростовуються наданими Позивачем місцевому господарському суду заявою свідка ОСОБА_3 від 20.08.2020 та протоколом узгодження правочину, складеним 15.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина", в пункті п. 5.1. якого сторони узгодили, що правочин з відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повної частки у статутному капіталі Майстерні в сумі 2900000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу, внаслідок вчинення якого ОСОБА_1 стане одноособовим учасником Майстерні і йому належатиме повна частка у статутному капіталі Майстерні в сумі 5 800 000,00 грн, що складає 100 % статутного капіталу, і який планується вчинити протягом травня місяця 2008 року, у випадку його вчинення вказаними вище третіми особами у зазначений строк, не буде розцінюватися сторонами як підстава для припинення Угоди відповідно до підпункту (а) пункту 4.2. Угоди "Випадки припинення" Угоди чи як скасувальна обставина у розумінні частини другої статті 212 Цивільного кодексу України. У пункті 5.2 протоколу узгодження правочину зазначено, що цей протокол є невід`ємною частиною Угоди.

5.5. Зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 (підпис свідка на заяві посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В. С. та зареєстровано в реєстрі 20.08.2020 за № 2255) вбачається, що з 01.01.2005 по 01.07.2009 ОСОБА_3 працював на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", та як генеральний директор товариства повідомив ОСОБА_1 , що очолюване ним товариство не заперечує проти вчинення вищевказаного правочину і не буде розцінювати факт вчинення правочину з відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки в сумі 2 900 000,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", як правову підставу для ініціювання припинення Угоди про незалежну майстерню (Сервісний центр) від 03.05.1999. Результати переговорів Пуеккер Андреаса з ОСОБА_1 закріплено у простій письмовій формі шляхом складання протоколу узгодження правочину від 15.05.2008.

5.6. Господарськими судами також встановлено, що 23.06.2005 між ТОВ "Сканія Україна" (далі - Сканія) та ТОВ фірма "Журавлина" (далі - дилер) було укладено договір з дилером, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. якого дилер бере на себе зобов`язання здійснювати придбання продукції тільки у Сканії або у її уповноважених представників, крім випадків, коли жоден з них не виробляє або не поставляє продукцію, необхідну замовнику, або продукція Scania CV AB є вживаною. За умовами цього договору дилер купує і продає продукцію за власний рахунок, від власного імені і на власний ризик та не може брати на себе будь-яких зобов`язань від імені Сканія. Якщо договір купівлі-продажу було укладено замовником безпосередньо із Сканією, то Сканія сплачує дилеру його комісії відповідно до його вказівок. Розмір комісії встановлюється у додатку №1 до цього договору.

При цьому у п. 1.1. договору визначено термін "Територія" - розташування в Україні, як це зазначено у додатку № 2, надає дилеру неексклюзивне право збуту продукції Сканії. Неексклюзивне право означає право Сканія Україна в окремих випадках продавати продукцію на даній території.

Крім того, пунктом 1.1. договору з дилером та додатком № 2 до нього обумовлено, що Позивач діє на території п`яти областей (Волинської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької та Чернівецької областей).

Дилер зобов`язується, прямо або опосередковано, не виробляти та не розповсюджувати товари, які можуть конкурувати із продукцією (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору дилер не вправі укладати аналогічні за своїм предметом та завданнями договори і/або угоди з іншими виробниками та постачальниками подібної продукції.

Згідно з п. 8.1. договору з дилером, Позивач купує продукцію за цінами, вказаними в прайс-листі Відповідача та зменшеними на суму знижки, встановлену додатком № 1 до договору з дилером.

5.7. Виходячи зі змісту пунктів 2 - 4 додатку № 1 до договору з дилером, за продаж авторизованою організацією одиниці нової техніки Scania на території дилера, дилер отримує сервісну винагороду в розмірі 2% від інвойсної вартості проданої одиниці; винагорода дилера, додана до цін, вказаних на CESOW, не має перевищувати 8% від ціни, там вказаної; розміри винагороди за кожну поставлену партію вантажівок узгоджуються між дилером та Сканією Україна в кожному конкретному випадку.

Відповідно до пунктів 2 - 4 додатку № 1 до договору з дилером (переклад з англійської мови на українську), у разі продажу уповноваженим офісом нової вантажівки Scania на території дилера, дилер отримує сервісну винагороду у розмірі 2% від ціни вантажівки, що зазначена у рахунку-фактурі; маржа (націнка) дилера, додана до ціни згідно з CESOW, не повинна перевищувати 8% від ціни, що там зазначена; розмір маржі (націнки) дилера для кожної партії поставлених вантажівок повинен бути узгоджений між дилером та Сканія Україна у кожному конкретному випадку.

5.8. У заявах свідків ОСОБА_3 від 09.06.2021 (підпис свідка на заяві посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В. С. та зареєстровано в реєстрі 09.06.2021 за №1816) та ОСОБА_4 від 07.06.2021 (підпис свідка на заяві посвідчено приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Токовим В. Г. та зареєстровано в реєстрі 07.06.2021 за №673) зазначено, що 23.06.2005 під час підписання договору з дилером, будь-які інші додатки, окрім додатку № 1 та додатку № 2, не укладались та не підписувались.

5.9. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі №918/1064/15, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2017, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан", про розірвання договору з дилером. Вирішено розірвати з моменту набрання судовим рішенням законної сили договір з дилером від 23.06.2005, укладений між ТОВ "Сканія Україна" та ТОВ "Журавлина", на підставі п. 13.1. договору з дилером, який передбачає, що може бути припинено за письмовою заявою будь-якої з сторін шляхом укладення угоди про припинення договору, за умови направлення не менш як за шість місяців відповідного повідомлення (лист з оголошеною цінністю та повідомлення про вручення) на адресу іншої сторони.

5.10. Вважаючи, що Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором з дилером та порушив умови Угоди про незалежну майстерню, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі, доповненні до неї та відзивах на вказану скаргу доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Як уже зазначалося, в якості підстави для подання касаційної скарги Відповідач посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 22 295 Цивільного кодексу України, статей 224 - 226 Господарського кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 07.05.2018 у справі №908/6328/15, від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 27.01.2020 у справі №910/3579/17, від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18, від 03.03.2020 у справі №916/3197/17.

6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

6.9. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

6.10. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.11. Так, у справі № 910/17533/19 розглядались позовні вимоги про стягнення збитків, обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача у вказаній справі, який прийняв в повному обсязі оплату та виписав податкові накладні за закачування до газосховища нереалізованого у листопаді 2018 року природного газу в обсязі 42 946,403 тис. куб. м, однак не здійснив закачування цього газу в обсязі 23 262,195 тис. куб. м, позивач у зазначеній справі був позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном - природним газом у наведеному об`ємі та зазнав значних збитків, оскільки був змушений купувати природний газ у іншого постачальника.

При цьому, частково задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що позивач у вказаній справі довів наявність усіх складових цивільного (господарського) правопорушення, які є необхідними для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди. Так, за висновком судів, протиправна поведінка та вина відповідача у зазначеній справі полягала у порушенні умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, а також у нехтуванні уточненої звітності позивача у вказаній справі; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди підтверджується порушенням відповідачем положень вказаних договорів та протиправним вилученням у позивача відповідного обсягу газу; збитки позивача у зазначеній справі у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) полягають у втраті очікуваного приросту в майні у зв`язку з необхідністю додатково закуповувати природний газ у третіх осіб з метою його подальшого перепродажу своєму контрагенту.

6.12. У справі № 916/3211/16 розглядались позовні вимоги про стягнення грошових коштів, обґрунтовані тим, що відповідач у вказаній справі неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами про поставку природного газу.

Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд, на підставі поданих сторонами доказів (зокрема висновку судової економічної експертизи, висновку експертного економічного дослідження, висновку оцінки майнового збитку) визнав частково доведеними заподіяні позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди.

6.13. У справі № 908/6328/15 розглядались позовні вимоги про стягнення грошових коштів, обґрунтовані тим, що відповідач у зазначеній справі, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, зобов`язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак, у порушення вимог чинного законодавства відповідач вказаний договір з позивачем не уклав та не сплатив пайовий внесок, внаслідок чого останньому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, задовольняючи зазначений позов, господарські суди виходили з того, що в діях відповідача є наявним склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка: відповідачем не укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя із позивачем всупереч вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- збитки: внаслідок не виконання відповідачем статті 40 зазначеного Закону позивач не отримав відповідний дохід;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками: внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді міста завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету;

- вина: відповідач, який в силу вимог частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов`язаний брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до позивача у вказаній справі щодо укладення відповідного договору та не перерахував кошти на створення та розвитку такої інфраструктури міста.

6.14. У справі № 750/8676/15-ц розглядались позовні вимоги про стягнення збитків у зв`язку зі знеціненням національної грошової одиниці, які, на думку позивача у вказаній справі, були йому заподіяні, виходячи із курсової різниці між валютою кредитування та валютою погашення заборгованості.

Водночас, предметом дослідження судів, у тому числі і Верховного Суду, у зазначеній справі було питання можливості стягнення упущеної вигоди у зв`язку з коливанням курса валют.

За результатами такого дослідження господарські суди дійшли висновку, що "курсова різниця" жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, які призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Викладене і стало підставою для відмови у позові.

6.15. У справі № 910/3579/17 розглядались позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі оголошеної цінності відправлення, мотивовані тим, що позивачем у вказаній справі, на виконання умов укладеного між сторонами договору, надано відповідачу для доставки відправлення з оголошеною цінністю. Проте, вказане цінне відправлення не було доставлене відповідачем за місцем призначення у зв`язку з втратою при озброєному нападі.

При цьому, відмовляючи в задоволенні зазначених вимог, господарські суди виходили з того, що протиправна поведінка позивача, який у зв`язку з вкладенням у поштове відправлення готівкових коштів у іноземні валюті порушив умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, не надає йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків, оскільки захисту підлягає лише законна та добросовісна поведінка учасника правовідносин.

6.16. У справі № 910/4962/18 розглядались позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вантажного вагону, суми понесених витрат на визначення його вартості та суми упущеної вигоди, обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору відповідачем у зазначеній справі, як замовником послуг за цим договором, не було забезпечено збереження вагону, який є власністю позивача.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд, зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, позивач повинен довести їх наявність, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Однак, з огляду на подані сторонами докази у позивача у зазначеній справі відсутні самі збитки у розумінні норм чинного законодавства.

6.17. У справі № 916/3197/17 розглядались вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок незбереження товару, переданого на відповідальне зберігання за укладеним між сторонами договором про надання послуг відповідального зберігання. Зазначені вимоги було обґрунтовано тим, що у порушення умов договору відповідач не забезпечив повного збереження переданого на відповідальне зберігання товару та не вжив заходів, необхідних для забезпечення його схоронності, внаслідок чого виникла нестача товару, переданого митницею на відповідальне зберігання, а позивач у вказаній справі поніс збитки від втрати майна у розмірі ринкової вартості його нестачі та у зв`язку з додатковими витратами на оплату послуг з проведення незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна.

При цьому, відмовляючи у задоволенні зазначеного позову, господарські суди дійшли висновку про їх необґрунтованість з огляду на недоведеність наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови для покладання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, враховуючи, зокрема, що зберігач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, а позивач у межах строків придатності товару, переданого на зберігання, не вчиняв жодних дій, які свідчили би про здійснення заходів щодо відвернення настання збитків або зменшення їх розміру.

6.18. Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди, оскільки ТОВ "Журавлина" не довело точний розмір заявленої до стягнення втраченої вигоди, поведінка Відповідача не мала ознак протиправної, і між протиправною поведінкою та завданими збитками відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

6.19. З викладеного вбачається, що судові рішення у вказаних справах приймалися з огляду на подані сторонами докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини, а відтак відповідні доводи скаржника є такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим вони визнаються безпідставними.

6.20. Щодо інших доводів скаржника, зокрема, посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2019 у справі №9901/847/18, відповідно до якої звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги, в контексті відсутності у представника повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом дослідження у Великій Палаті Верховного Суду при перегляді судового рішення у вказаній справі було питання правомірності повернення Касаційним адміністративним судом позовної заяви особи на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки її підписано без підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Так, повертаючи вказану позовну заяву, Касаційний адміністративний суд, з висновками якого погодилася Велика Палата Верховного Суду, виходив з того, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога". Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Водночас, в ордері на надання правової допомоги, який було видано на підтвердження повноважень підписанта вказаної позовної заяви, було зазначено, що "адвокат надає правову допомогу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування", однак він не містив назви судового органу, в якому надається така допомога позивачу.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі, апеляційним судом визнано безпідставними доводи Позивача про відсутність повноважень у адвокатів Шишковського Б. Л., Єни С. О. та Кацера Ю. І. на представництво інтересів ТОВ "Сканія Україна" у судах, враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження їх повноважень.

6.21. З огляду на викладене постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, та викладена в них правова позиція не могли бути взяті до уваги господарським судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, оскільки вони хоча і прийняті за частково подібного правового регулювання, але за суттєво інших фактичних обставин, встановлених судами, з урахуванням суттєво інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були прийняті, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та у справі, що переглядається.

6.22. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки заявник також посилається на неврахування апеляційним судом висновків суду касаційної інстанції про застосування норм процесуального права, які стосуються підстав звільнення від доказування (статті 75 Господарського процесуального кодексу України), тобто мають загальний характер та можуть бути застосовані господарськими судами у будь-якій справі під час вирішення спору по суті незалежно від предмета і підстав позову, вказані доводи скаржника є такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим вони визнаються безпідставними.

6.23. Водночас, Суд відхиляє посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на ухвали господарського суду касаційної інстанції, а саме від 16.02.2021 у справі № 916/3674/19, від 01.02.2021 у справі №910/2696/20, від 14.12.2020 у справі № 420/3581/20, від 23.12.2019 у справі № 560/2126/19, оскільки за змістом статей 236 287 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.24. З огляду на викладене, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження.

6.25. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на залишення апеляційним судом поза увагою зібраних під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій доказів, зокрема висновку експертизи, який містить дані щодо всіх господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

6.26. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.27. При цьому, як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.28. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.29. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.30. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неповне дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

6.31. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

6.32. Аргументи скаржника про те, що апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу за підписом адвоката, який не мав відповідних повноважень (оскільки не був учасником адвокатського об`єднання, яке виписало йому ордер) та допустив до представництва інтересів Відповідача осіб, повноваження яких не підтверджено належними документами, Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначалося, судом апеляційної інстанції була встановлена наявність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження повноважень представників ТОВ "Сканія Україна".

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина шоста статті 15) передбачено право адвокатського об`єднання залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 5015/7368/11).

6.33. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкладенні судового засідання за його клопотанням колегія суддів оцінює критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у справі №918/914/19 (ухвалами від 18.05.2021 та від 26.05.2021), у тому числі, з огляду на подані Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" (на стороні якого виступає касатор) відповідні клопотання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони чи іншого учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

6.34. Доводи заявника про те, що господарський суд апеляційної інстанції прийняв від Відповідача додаткові докази також є безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що апеляційним судом не надавалась оцінка висновку експерта № 15/-20 від 07.12.2020, який було надано Відповідачем 18.01.2021 у вигляді додатку до пояснень без клопотання про його долучення до матеріалів справи у зв`язку з тим, що цього висновку не існувало на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, а також з огляду на те, що Відповідачем, в порушення норм частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не було наведено обґрунтувань неможливості подання суду першої інстанції даного доказу.

6.35. Інші доводи скаржника щодо наявності, на його думку, процесуальних порушень під час розгляду справи апеляційним господарським судом, зокрема щодо відсутності ухвали про ознайомлення з матеріалами справи у вигляді окремого процесуального документа, Судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не є окремими підставами касаційного оскарження в контексті норм статей 287 310 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не може мати наслідком скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки з огляду на положення частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України, за результатом касаційного перегляду може бути скасовано судове рішення лише у разі якщо вказане порушення вплинуло на законність висновків суду, чого в даному разі не відбулося.

6.36. Суд звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.37 Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.

6.38. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

6.39. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, зазначену касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.4. Одночасно згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.6. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі № 918/914/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік