ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 920/1035/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради та Тростянецької міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 (колегія суддів: Кравчук Г. А., Коробенко Г. П., Козир Т. П.) та рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 (суддя Вдовенко Д. В.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна Залізниця" до Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Тростянецька міська рада Сумської області про стягнення 1 010 799,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна Залізниця" (далі - Укрзалізниця) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради (далі - Відділ) 1 010 799,52 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2021 року між сторонами був укладений договір, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати позивачу вартість послуг із перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні.

3. У 2021 році позивач здійснив перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції та зупиночних пунктах, що знаходяться на території Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади Сумської області, на загальну суму 1 410 799,52 грн. Однак відповідач лише частково компенсував ці витрати на суму 400 000 грн.

4. Відповідач проти позову заперечував, наполягаючи, зокрема, на тому, що у договорі сторони погодили його суму у розмірі 400 000 грн в межах коштів, виділених із міського бюджету і які відповідач перерахував позивачу. Жодних додаткових угод щодо збільшення цієї суми сторони не укладали, а тому у відповідача немає обов`язку щодо компенсації вартості послуг, що перевищує вказану суму.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Укрзалізниця надає послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні, у тому числі і по залізничній станції Тростянець-Смородине, зупиночних пунктах Ворскла, Рупине, Бакирівка, що знаходяться на території Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади Сумської області.

6. 31.03.2021 між позивачем (перевізник) та відповідачем (розпорядник) укладений договір № 18 на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні (далі - договір), за умовами якого перевізник здійснює відповідно до чинного законодавства України надання послуг по безоплатному перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні (додаток 1), а розпорядник проводить компенсаційні виплати за перевезення вказаних осіб.

7. Перелік пільгових категорій громадян, які мають право безоплатного проїзду в приміському сполученні залізничним транспортом та для яких передбачені кошти на виплату компенсації за пільговий проїзд, визначено у додатку № 1 до цього договору.

8. Компенсація витрат за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення проводиться розпорядником в межах коштів передбачених у міському бюджеті на поточний рік, та складає 400 000 грн за рік в т.ч. ПДВ (пункт 2.1).

9. Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року сума недоотриманих позивачем коштів склала 1 410 799,52 грн.

10. Відповідач визнав зобов`язання щодо компенсації наданих позивачем послуг в межах 400 000 грн, які і перерахував відповідачу.

11. Укрзалізниця неодноразово зверталася до відповідача та третьої особи із вимогами про сплату 1 010 799,52 грн заборгованості за надані у 2021 році послуги з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, однак ці вимоги не були виконані у зв`язку з чим Укрзалізниця звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень

12. 06.06.2023 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024, про задоволення позову.

13. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року підтверджена належними доказами, зокрема, обліковими формами, що формуються на підставі автоматизованої станційної звітності, які щомісяця надсилалися відповідачу разом з актами звіряння розрахунків. На підставі встановлених обставин та з огляду на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, у силу закону має відшкодувати за рахунок коштів місцевого бюджету понесені позивачем збитки.

14. За висновками судів, хоча сторони і не досягли згоди про збільшення суми договору, проте ці обставини не звільняють відповідача як розпорядника бюджетних коштів від виконання зобов`язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін.

Короткий зміст касаційних скарг

15. У касаційних скаргах Відділ та Тростянецька міська рада просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

16. Касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу відкрите на підставах, визначених у пунктах 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. На обґрунтування цих підстав відповідач зазначив, що апеляційний господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 про те, що пільги, введені законами України, компенсуються з державного бюджету, оскільки їх було введено органом державної влади, держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах; не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.07.2023 у справі № 916/726/22 про те, що зобов`язання з компенсації витрат Укрзалізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян є держава, а тому міська рада, зокрема з цих причин, не може бути боржником за таким зобов`язанням.

18. Відділ посилається також на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази - інформацію з автоматизованої системи щодо оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка); встановили обставини на підставі недопустимих доказів - облік збитків від перевезення пасажирів пільгового контингенту в приміському сполучення, позиційний звіт по безоплатних проїзних документах не містять підпису уповноваженої (посадової, службової особи); реєстр вартості збитків проїзду осіб, які супроводжують інвалідів 1 групи або дітей-інвалідів, звіт про видачу пасажирських талонів в приміському сполученні не містять інформації, яким органом вони складені та підписані.

19. Касаційне провадження за касаційною скаргою Тростянецької міської ради відкрите на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Тростянецька міська рада на обґрунтування вимог касаційної скарги, як і відповідач, також зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та від 14.07.2023 у справі № 916/726/22.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

21. Укрзалізниця у відзиві на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального права при вирішенні спору.

Позиція Верховного Суду

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами був укладений договір за умовами Відділ зобов`язався проводити компенсаційні виплати на користь Укрзалізниці за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні у 2021 році в межах коштів передбачених у міському бюджеті на поточний рік у сумі 400 000 грн за рік.

23. Укрзалізниця понесла витрати на перевезення окремих пільгових категорій громадян у 2021 році, а Відділ їх компенсував у сумі 400 000 грн згідно з умовами договору. Правовідносини сторін у цій частині не є предметом розгляду в межах цієї справи.

24. Однак фактичні витрати позивача перевищили передбачену договором суму на 1 010 799,52 грн, яку суд першої інстанції і стягнув з відповідача на користь позивача, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

25. За висновками судів, хоча сторони і не досягли згоди про збільшення суми договору, проте ці обставини не звільняють відповідача як розпорядника бюджетних коштів від виконання зобов`язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін.

26. Однак з такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

27. Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

28. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт".

29. Відповідно до частини першої статті 8 Закону "Основи організації перевезень на залізничному транспорті" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

30. За частиною шостою статті 9 цього Закону для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

31. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

32. Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

33. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

34. Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

35. Як вже зазначалось, Укрзалізниця є суб`єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно із частиною другою статті 3 ГК України.

36. Таким чином, в Укрзалізниці виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

37. Визначення особи, зобов`язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" відповідає також приписам Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

38. Так, розділ ІV цього кодексу регулює міжбюджетні відносини, тобто, відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

39. Статтею 89 БК України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, на неврахування висновків якої наполягають скаржники, зазначено, що "до 2017 року до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України).

Одночасно за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України (у редакції до 2017 року) до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Тобто законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.

Також до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством. Вказане було відображено у статті 102 БК України, за частиною першою якої видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (тобто, на державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Норми, викладені в абзаці 5 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України, як і статті 102 БК України, були виключені на підставі Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України", який набрав чинності 01.01.2017.

Однак це не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 БК України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.

За підпунктом "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України в чинній редакції до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наразі такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

За статтею 19 цього Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (частина перша статті 20 цього Закону)

Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Що ж до підпункту "ґ" пункту 1 частини першої статті 91 БК України, за яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування), належать компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, то зміни у його правозастосуванні з огляду на саме лише виключення статті 102 БК України відсутні".

40. Ці правові висновки були підтримані Верховним Судом у постанові від 14.07.2023 у справі № 916/726/22, на які також посилаються скаржники у касаційних скаргах.

41. Суд апеляційної інстанції зазначених правових висновків не врахував, залишивши поза увагою як зміст відповідного рішення Тростянецької міської ради (зі змінами), так і умови договору, згідно з яким компенсація витрат за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення проводиться розпорядником в межах коштів передбачених у міському бюджеті на поточний рік, та складає 400 000 грн за рік. А тому не звернув увагу на неправильне застосування судом першої інстанції зазначених вище норм матеріального права.

42. Оскільки сторони у договорі збільшення зазначеної суми не узгодили та відповідного рішення про виділення додаткових асигнувань на компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у 2021 році не приймалося, що визнавалося учасниками справи, суди попередніх інстанцій необґрунтовано поклали на відповідача, як на розпорядника коштів місцевого бюджету, іншої частини зобов`язань щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян за 2021 рік, боржником за якими є держава.

43. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2024 у справі № 911/1600/22, правові висновки якої колегія суддів також враховує, керуючись положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України.

44. У зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача.

45. Отже, доводи касаційних скарг Відділу та Тростянецької міської ради про неврахування судами висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та від 14.07.2023 у справі № 916/726/22 підтвердилися.

46. Оскільки пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, що виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки іншим доводам касаційних скарг.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

48. За вказаних обставин касаційні скарги Відділу та Тростянецької міської ради підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

49. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

51. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень з прийняттям нового про відмову у позові, судовий збір з подання позову, апеляційної та касаційних скарг у цій справі покладається на позивача.

Керуючись статтями 129 240 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради та Тростянецької міської ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 скасувати і ухвалити нове рішення.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна Залізниця" (вул. Євгена Котляра, буд. 7, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради (вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 44049946) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 743,00 (двадцять дві тисячі сімсот сорок три) гривні та за подання касаційної скарги у розмірі 30 323 (тридцять тисяч триста двадцять три) гривні 98 копійок.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна Залізниця" (вул. Євгена Котляра, буд. 7, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Тростянецької міської ради (вул. Миру, буд. 6, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 24006361) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 30 323 (тридцять тисяч триста двадцять три) гривні 98 копійок.

6. Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Г. М. Мачульський