ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1061/23(589/3302/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025
у справі № 920/1061/23(589/3302/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
в межах справи №920/1061/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2017 по 31.10.2021 у розмірі 11961,05 грн та 2684 грн судового збору.
2. Ухвалою від 30.06.2023 Шосткинський міськрайонний суд Сумської області відкрив провадження у справі № 589/3302/23.
3. 28.07.2023 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення, наданої ОСОБА_1. у період з 01.12.2017 по 31.12.2021 та стягнення 10000 грн моральної шкоди.
4. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2024 цивільну справу за позовом ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Господарського суду Сумської області, на розгляді якого перебуває справа № 920/1061/23 про банкрутство ТОВ " Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".
5. Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 вирішено:
- прийняти позовну заяву ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт";
- повернути зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди;
- справу № 920/1061/23(589/3302/23) прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
6. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1. та її законний представник подали апеляційні скарги, в яких зокрема просили скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 в частині призначення справи № 920/1061/23(589/3302/23) до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 вищезгадані апеляційні скарги задоволено частково. Скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі № 920/1061/23(589/3302/23) в частині повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, а в частині розгляду справи №920/1061/23(589/3302/23) у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами вказану ухвалу суду залишено без змін. Матеріали справи № 920/1061/23(589/3302/23) направлено до Господарського суду Сумської області на стадію вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
8. 25.03.2025 ОСОБА_1. звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у цій справі, в якій просила стягнути з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь ОСОБА_1 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
9. На підтвердження викладених у заяві обставин та факту надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції до заяви було додано:
- договір про надання професійної правничої допомоги адвоката № 24/24 від 24.11.2024, укладений між ОСОБА_1. та адвокатом Нипорка О.В., умовами якого передбачено, що адвокат здійснює необхідний комплекс юридичних дій щодо складання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі № 920/1061/23(589/3302/23);
- в Додатку № 1 до вищезгаданого договору сторони погодили суму гонорару адвоката, яка складає 1000 грн за одну годину витрачену адвокатом на усне консультування, 5000 грн за одну годину витрачену Адвокатом на складання необхідних процесуальних та/чи інших документів, а в разі участі Адвоката в судових засіданнях, вартість однієї повної години, чи пропорційно розрахованої від тривалості судового засідання в суді першої інстанції, становить 4000 грн, апеляційної та касаційної інстанції - 5000 грн;
- підписані ОСОБА_1. та адвокатом акти наданих правових послуг від 24.11.2024 № 1-24/24, від 26.11.2024 № 2-24/24, від 13.02.2025 № 3-24/24 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 12000 грн.
Стислий виклад рішення суду апеляційної інстанції
10. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1061/23 (589/3302/23). Присуджено до стягнення з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь ОСОБА_1 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Видачу відповідного наказу доручено Господарському суду Сумської області.
11. За висновком суду апеляційної інстанції, з урахуванням малозначності даної справи, стягнення на користь заявника 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію розумності, принципам справедливості, пропорційності та верховенства права, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнені доводи скаржника
12. ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
13. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для касаційного оскарження вищезгаданої додаткової постанови суду апеляційної інстанції є порушення норм процесуального права, зокрема статей 129 233 237 244 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 17.08.2020 у справі № 909/69/18 та постанові від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, за змістом яких суд має право розподілити судові витрати за результатами ухвалення остаточного рішення у справі, а не здійснивши перегляд судового рішення з процесуальних питань.
14. Також скаржник вважає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 233 244 282 ГПК України у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. ОСОБА_1. у відзиві заперечила проти викладеного у касаційній скарзі, зазначаючи про відсутність підстав для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 09.04.2025 у цій справі. За змістом наведеного у відзиві обґрунтування слідує, що:
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово акцентувала увагу на тому, що положення статей 126 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Відповідні висновки зокрема викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23);
- як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 "Судові витрати", яка є частиною розділу I "Загальні положення" ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути;
- згідно з положеннями статті 130 ГПК України (статті 142 ЦПК України) розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається. Відповідний висновок наведено у пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24).
Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства.
17. Види судових витрат наведено у статті 123 ГПК України. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
18. Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК України.
19. Згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
20. Положеннями частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України визначено, що у разі якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
21. Водночас, порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 ГПК України, згідно з частиною першою якої суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
22. Абзац 2 частини третьої статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
23. За змістом пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
24. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
25. З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
26. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18).
27. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
28. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 232 ГПК України).
29. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).
30. Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
31. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду у Сумської області від 04.11.2024, серед іншого, вирішено прийняти позов ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 про банкрутство вказаного товариства, а також вирішено повернути зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".
32. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 вищевказану ухвалу місцевого господарського суду в частині повернення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, а матеріали справи № 920/1061/23(589/3302/23) направлено до Господарського суду Сумської області на стадію вирішення питання щодо прийняття цього зустрічного позову.
33. З наведеного слідує, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався та не вирішувалося питання щодо суті позовних вимог, оскільки наведена постанова була прийнята з процесуальних питань та не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду.
34. У питанні щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції колегія суддів враховує наступне.
35. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, згідно з якою інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
36. З положень статей 126 129 ГПК України не вбачається, що процесуальний закон якимось чином розмежовує порядок розподілу судових витрат, понесених при оскарженні процесуальних рішень від розподілу витрат, понесених під час розгляду справи по суті.
37. З цих норм не вбачається також того, що загальне правило, передбачене частиною четвертою статті 129 ГПК України, зокрема й щодо пропорційного розподілу судових витрат (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України), не застосовується при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла при оскарженні процесуальних рішень (у даному випадку ухвали про повернення зустрічного позову).
38. Сталою та послідовною є позиція Верховного Суду, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті (відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 905/671/19, від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21, від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, від 07.06.2023 у справі № 910/15830/20, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та ухвалах від 22.02.2022 у справі № 910/5257/21, від 03.08.2022 у справі № 907/418/21, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15).
39. Застосування підходу, за якого розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із переглядом ухвал суду, ставиться у залежність від результату вирішення спору по суті, додатково свідчить про те, що до такого розподілу застосовується загальне правило, передбачене частиною четвертою статті 129 ГПК України (зокрема й пункту 3 цієї норми).
40. Таким чином, ураховуючи, що Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 19.03.2025 за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції за таких обставин він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл витрат на правничу професійну допомогу.
41. З огляду на наведене, враховуючи, що заявником не дотримано порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статтями 233 237 244 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на положення цих статей, мала б відмовити у задоволені цієї заяви.
42. Наведена обставина є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові приписів статей 233 237 244 ГПК України щодо порядку вирішення питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат та є достатньою підставою для скасування додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у цій справі.
43. При цьому питання щодо повного чи часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі не має вирішального значення, адже у даному конкретному випадку у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для розподілу витрат на правничу професійну допомогу.
44. Відносно вказаних у відзиві на касаційну скаргу висновків Верховного Суду (пункт 14 цієї постанови) колегією суддів зазначає, що ці висновки виокремлені з контексту судових рішень і за встановленими обставинами справи, наведені у відзиві, не є подібними до справи, що переглядається.
45. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 застосування статті 130 ГПК України вирішувалося у контексті питання компенсації пов`язаних з розглядом справи витрат, понесених державним (приватним) виконавцем внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність, у разі закриття провадження за скаргою такої особи або залишення її скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
46. Натомість у даній справі ОСОБА_1 оскаржувалася ухвала місцевого господарського суду про повернення без розгляду зустрічного позову, що не підпадає під дію статті 130 ГПК України, якою врегульовано порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (тобто щодо ухвал суду, якими закінчено розгляд справи).
47. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи касаційної скарги про допущені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм.
48. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 233 244 282 ГПК України у подібних правовідносинах спростовуються наведеним у цій постанові. Водночас, встановлене судом касаційної інстанції неправильне застосування при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови норм ГПК України щодо порядку вирішення питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат та є достатньою підставою для скасування цієї додаткової постанови.
49. При цьому Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
51. Частинами першою та другою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
52. Враховуючи те, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 постановлена з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для її скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" задовольнити.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 920/1061/23(589/3302/23) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі № 920/1061/23(589/3302/23).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
В. Я. Погребняк