ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 920/417/20 (46/528-б)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника (Міністерства економіки України): Пантус В. В.
кредитора (АТ "Державний експортно-імпортний банк України"): Пасацької В. В.
відповідача 2 (АТ "Державна акціонерна компанія "Хліб України" в особі арбітражного керуючого Бондарчука О. В.): Кривки С. М.
Офісу Генерального прокурора: Штін Д. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економіки України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022
у складі колегії суддів Сотнікова С. В. (головуючого), Отрюха Б. В., Грека Б. М.
та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021
у складі судді Івченка А. М.
у справі № 920/417/20(46/528-б)
за позовом Міністерства економіки України
до
1. Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області,
2. Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:
1. Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів",
2. Розпорядник майна боржника Лахненко Євгеній Миколайович
про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування свідоцтва про реєстрацію права власності, визнання права власності
в межах справи № 46/528-б
про банкрутство Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України"
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. У межах справи про банкрутство Державної акціонерної компанії Орган управління корпоративними правами держави у Державній акціонерній компанії, звернувся до господарського суду з позовом до цієї компанії та виконавчого органу міської ради про визнання незаконними дій щодо державної реєстрації права власності, скасування свідоцтв про державну реєстрацію права власності та про визнання за державою в особі позивача права власності на нерухоме майно - майнові комплекси дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії.
2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив повністю через необґрунтованість вимог, пославшись на належність майна Державній акціонерній компанії з огляду на положення статуту щодо правового режиму її майна та судові рішення у інших справах в яких оспорювалось право власності, а також одночасно застосував позовну давність до заявлених позивачем вимог.
3. Центральний орган державної влади оскаржив судові рішення місцевого та апеляційного суду в касаційному порядку, стверджуючи, що: відсутні підстави для застосування позовної давності до заявлених вимог; право власності на спірне майно Державна акціонерна компанія зареєструвала за собою без згоди органу управління корпоративними правами, всупереч положень Статуту цієї компанії та Закону України "Про управління об`єктами державної власності".
4. Виходячи з наведеного у цій справі підлягають вирішенню питання:
- правового режиму спірного майна після його передачі засновником Державній акціонерній компанії та на час вчинення оспорюваних дій щодо цього майна?
- чи відбулася та у який спосіб зміна форми власності на спірне майно?
- преюдиціальності судових рішень в інших справах?
- застосування позовної давності до вимог позивача?
5. Верховний Суд з висновками судів попередніх інстанцій не погодився та направив справу на новий розгляд, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
6. У травні 2020 року Міністерство економіки України звернулося з позовом до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України", відповідач 2, Компанія) про:
- визнання вчинення реєстраційних дій ДАК "Хліб України" в частині звернення до державного реєстратора виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо реєстрації державного майна за ДАК "Хліб України" незаконними;
- визнання незаконними дій державного реєстратора виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо реєстрації державного майна за ДАК "Хліб України";
- скасування свідоцтва від 21.03.2012 № САС 898408 виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про реєстрацію права власності за ДАК "Хліб Україна" майна за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 41, що належить державі Україна;
- скасування свідоцтва від 21.03.2012 № САС 898409 виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про реєстрацію права власності за ДАК "Хліб Україна" майна за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Горького, 106, що належить державі Україна;
- скасування свідоцтва від 21.03.2012 № САС 898410 виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про реєстрацію права власності за ДАК "Хліб України" майна за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, що належить державі Україна;
- визнання за державою Україна в особі Мінекономіки права власності на нерухоме майно - майнові комплекси, які розташовані за адресами:
Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 41, загальною площею 10 320,9 кв. м;
Сумська обл., м. Ромни, вул. Горького, 106, загальною площею 11 178,3 кв. м,
Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, загальною площею 8 091,5 кв. м.
7. Позов мотивований тим, що за інформацією зазначеною в листі прокуратури Сумської області від 02.04.2020 судовими рішеннями визнано право власності за державою на спірне майно, а саме:
- рішенням Господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 9/176-10 визнано право власності за державою Україна в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, та будівлі на земельній ділянці, що розташовані за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 41;
- рішенням Господарського суду Сумської області від 22.06.2009 у справі № 4/179-09 визнано право власності за державою Україна в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 106.
8. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстроване право приватної власності на зазначені вище об`єкти за ДАК "Хліб України" на підставі свідоцтв про право власності від 21.03.2012 серії САС 898408, 898409 та 898410, виданих виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області.
9. Мінекономіки стверджувало, що записи про реєстрацію майна за ДАК "Хліб України" та свідоцтва про право власності є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а право власності на майно - визнанню за державою.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено ДАК "Хліб України" (далі також - Компанія) у формі відкритого акціонерного товариства.
11. Відповідно до пункту 29 Статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 03.12.2010 № 798, засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо управління корпоративними права держави стосовно Компанії здійснюються Міністерством аграрної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764.
12. Майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії (пункт 35 Статуту).
13. Джерелами формування майна Компанії є: майно, передане засновником; грошові, матеріальні та нематеріальні внески, що надходять в рахунок оплати акцій, емітованих Компанією; кредити банків; доходи від реалізації цінних паперів та корпоративних прав; доходи від провадження господарської діяльності; дивіденди за акціями, які належать Компанії; інші надходження, не заборонені законодавством (пункт 36 Статуту).
14. Компанія є власником: майна, переданого засновником до статутного капіталу Компанії, у тому числі коштів; продукції, виробленої Компанією в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; доходів (дивідендів) від володіння корпоративними правами, що належать Компанії; іншого майна, набутого на законних підставах. Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності Компанії (пункти 37, 38 Статуту).
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" передбачалось, що для функціонування ДАК "Хліб України" Міністерство агропромислового комплексу передає до статутного фонду Компанії державне майно підприємств, зазначених у Додатку № 3, перетворивши їх у дочірні підприємства акціонерної компанії, у тому числі адміністративні будинки, що належать до державної власності, згідно з Додатком № 4.
16. Відповідно до Додатку № 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 майно державного підприємства "Роменський комбінат хлібопродуктів" підлягає передачі до статутного фонду ДАК "Хліб України".
17. На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 Державне підприємство "Роменський комбінат хлібопродуктів" перетворено у Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів".
18. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також згідно з пунктом 40 Статуту, розмір внеску до статутного фонду ДАК "Хліб України" становить 1 384 659 200,00 грн. У цьому пункті Статуту зазначено, що статутний капітал Компанії формується за рахунок вартості майна, переданого засновником.
19. Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2011 у справі № 9/176-10но за результатами перегляду за нововиявленими обставинами скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 9/176-10, яким було визнано право власності за державою в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" на майно: будівлі, розташовані за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 10. Винесено нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора про визнання права власності на майно за державою в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" відмовлено.
20. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі № 4/179-09но скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2009 у справі № 4/179-09, яким було визнано право власності за державою Україна в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" на будівлі, розташовані за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 106. Винесено нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання права власності на майно за державою в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" відмовлено.
21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 порушено провадження у справі № 46/528-б про банкрутство Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України".
22. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 припинено процедуру розпорядження майном ДАК "Хліб України"; припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лахненка Є. М.; введено процедуру санації у справі № 46/528-б; призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Лахненка Є. М.
23. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 46/528-б скасовано, справу направлено на стадію розпорядження майном.
24. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 відсторонено арбітражного керуючого Лахненка Є. М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 46/528-б, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бондарчука Олександра Петровича.
25. На час розгляду справи Міністерство економіки України є органом управління майном ДАК "Хліб України".
26. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є правонаступником Міністерства аграрної політики та продовольства відповідно до абзацу першого пункту 7 постанови КМУ від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".
27. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державну інспекцію сільського господарства України, реорганізувавши Міністерство аграрної політики України. Пунктом 5 зазначеного Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
28. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 № 504 "Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України" Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України. Код ЄДРПОУ залишився без змін - 37508596.
29. Міністерство економіки України є правонаступником усіх прав і обов`язків Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 відмовлено повністю у задоволенні заяви Мінекономіки про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування свідоцтва про реєстрацію права власності, визнання права власності в межах справи № 46/528-б.
31. Суд першої інстанції пославшись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств", пункти 29, 35, 36, 38, 42 Статуту ДАК "Хліб України", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 03.12.20210 № 798, судові рішення у справах № 9/176-10, № 4/179-09 вказав на те, що реєстрація за ДАК "Хліб України" права приватної власності на майно "Роменський комбінат хлібопродуктів" здійснювалася на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1281 від 05.11.1997, відтак дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
32. Водночас місцевий господарський суд ухвалив задовольнити заяви ДАК "Хліб України" та розпорядника майна боржника про застосування строків позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
33. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 920/417/20(46/528-б) залишено без змін.
34. Апеляційний суд зауважив, що обставини набуття права власності на спірне майно вже досліджувалися та були встановлені у інших справах № 9/176-10, № 4/179-09, судові рішення у цих справах набрали законної сили та не можуть бути поставлені під сумнів, відтак не вбачається підстав для повторного доказування фактичних обставин приналежності спірного майна відповідачу - ДАК "Хліб України".
35. Виходячи з наведеного та вказавши на обов`язок позивача довести наявність у нього суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у цій справі відповідає фактичним обставинам та прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
36. 04.02.2022 Мінекономіки звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 920/417/20 (46/528-б).
37. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/417/20(46/528-б) визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.02.2022.
38. У період з 15.02.2022 до 25.02.2022 суддя Банасько О. О. перебував на лікарняному.
39. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
40. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
41. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.
42. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.
43. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 відкрито касаційне провадження, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та призначено справу до розгляду на 09.06.2022.
44. У судовому засіданні 09.06.2022 взяли участь представники скаржника, кредитора, відповідача 2 та прокурор, інші учасники справи явку своїх представників не забезпечили.
45. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні представників чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
46. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
47. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2022 обов`язковою не визнавалася.
48. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вимоги та доводи касаційної скарги
(Міністерство економіки України)
49. У касаційній скарзі Мінекономіки просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021у справі № 920/417/20 (46/528-б) скасувати та ухвалити нове рішення про визнання позовних вимог у повному обсязі.
50. У касаційній скарзі Мінекономіки посилаючись на пункти 1 - 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме:
- Мінекономіки не пропущений передбачений статтею 257 ЦК України строк позовної давності, а судами при вирішенні цього питання не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 924/139/20, № 369/6892/15-ц, № 367/6105/16-ц, № 575/476/16-ц;
- ДАК "Хліб України" зареєструвала за собою спірне майно на праві приватної власності без згоди державного органу, що здійснював управління корпоративними правами Компанії, а також всупереч приписів Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та пункту 42 Статуту ДАК "Хліб України";
- видача свідоцтв про право приватної власності на спірне майно та державна реєстрація такого права вчинені виконкомом Роменської міської ради з грубим порушенням чинного законодавства України та з метою заволодіння державним майном ДАК "Хліб України" в протизаконний спосіб;
- судами попередніх інстанцій не дотримано принципів господарського судочинства та не враховано висновків щодо їх реалізації, викладених у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі 922/5169/13.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
(ДАК "Хліб України")
51. ДАК "Хліб України" в особі розпорядника майна - арбітражного керуючого Бондарчука О. О. у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, стверджуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам закону щодо її форми і змісту, Мінекономіки пропущено строк позовної давності, а доводи позивача по суті спору не відповідають дійсним обставинам справи і змісту нормативних документів на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
52. Щодо наведених у пункті 4 цієї постанови питань, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
Щодо правового режиму та правомірності зміни форми власності спірного майна
53. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворена ДАК "Хліб України" з метою забезпечення інтересів держави та населення у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості.
54. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 № 1375 затверджено Статут ДАК "Хліб України", відповідно до пункту 8 якого, майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.
55. Створені Компанією філії, представництва і дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та оборотними коштами, які належать Компанії. Керівництво їх діяльністю здійснюють директори, що призначаються правлінням Компанії (пункт 13 Статуту).
56. Такий саме правовий режим майна було закріплено і у Статуті ДАК "Хліб України", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 № 240 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 № 887).
57. Згідно з пунктом 29 цього Статуту засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.
58. На праві господарського відання Компанії належить майно, передане засновником до статутного фонду Компанії, у тому числі кошти (пункт 36 Статуту).
59. У пункті 38 Статуту було визначено, що Компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об`єктів.
60. У подальшому наказом Міністерства аграрної політики України від 03.12.2010 № 798 затверджено у новій редакції статут ДАК "Хліб України", за пунктом 29 якого засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.
61. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" Міністерство агропромислового комплексу України зобов`язано передати у двомісячний термін до статутного фонду ДАК "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства компанії.
62. До переліку хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК "Хліб України" (додаток № 3 до постанови), по Сумській області внесено Роменський комбінат хлібопродуктів.
63. За змістом пункту 1.1 Статуту Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", перереєстрованого розпорядженням Роменського міського голови від 26.05.1998, у новій редакції, зареєстрованій розпорядженням Роменського міського голови від 23.04.2002 № 156, ДАК "Хліб України" є засновником дочірнього підприємства, яке створене шляхом реорганізації державного підприємства Роменський комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 10.03.1998, протокол № 3, зареєстроване виконкомом Роменської міської ради, реєстраційний номер № 717 від 27.05.1998, ідентифікаційний код 00955880, місцезнаходження: Сумська області, м. Ромни, вул. Прокопенка, 10.
64. Таким чином держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо створення ДАК "Хліб України" і визначила розмір статутного капіталу компанії, проте державне майно підприємств зазначених у додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" (у тому числі державного підприємства Роменський комбінат хлібопродуктів), у власність ДАК "Хліб України" не передавалось, а було передано у користування на праві повного господарського відання.
65. Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
66. Отже, на час створення ДАК "Хліб України" та Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 00955880) спірний майновий комплекс Роменського комбінату хлібопродуктів (ідентифікаційний код 00955880) був переданий відповідачу 2 не у приватну власність, а для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об`єктом права державної власності до зміни такої форми власності у передбачений законом спосіб.
67. Частиною другою статті 325 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
68. За змістом статей 2 15 170 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
69. Відповідно до частини третьої статті 86 ГК України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
70. Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду. Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання (частини друга - п`ята статті 145 ГК України).
71. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини третьої статті 86, частин другої - четвертої статті 145 ГК України у подібних правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданого до статутного фонду державного підприємства.
72. Так, за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності державного майна; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18).
73. Крім того Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (Додаток 1), до якого включено Роменський комбінат хлібопродуктів (ідентифікаційний код 00955880).
74. До набрання чинності цим законом Роменський комбінат хлібопродуктів не підлягав приватизації відповідно до постанови Верховної Ради України "Про перелік об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням" від 03.03. 1995 № 88/95-ВР.
75. Отже, за імперативними приписами цих актів майновий комплекс Роменського комбінату хлібопродуктів (ідентифікаційний код 00955880) був віднесений до об`єктів державної власності та не підлягав приватизації, як на час передачі цього підприємства до статутного фонду ДАК "Хліб України" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств", так і на час вчинення відповідачами оспорюваних у цій справі дій.
76. Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували, а тому не з`ясували чи відбулася зміна форми власності на спірне майно та чи змінена вона у законний спосіб, відтак дійшли передчасних і невмотивованих висновків про відмову у задоволенні позову, без надання всебічної і повної оцінки обставинам справи.
Щодо преюдиціальності судових рішень в інших справах
77. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій послались на судові рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2011 у справі № 9/176-10но, від 01.08.2011 у справі № 4/179-09но визнавши встановлені в цих судових рішеннях обставини щодо набуття права власності на спірне майно такими, що не можуть бути поставлені під сумнів та не потребують повторного доказування.
78. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
79. Отже згідно наведеної норми преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (див. близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.07.2020 зі справи N 910/5315/19, від 03.11.2020 зі справи N 909/948/18, від 09.09.2021 у справі N 910/17126/19, від 16.09.2021 у справі N 922/3059/16).
80. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин; така оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
81. Тому, процитовані у оскаржуваних судових рішеннях висновки Господарського суду Сумської області у справах № 9/176-10, № 4/179-09 щодо наслідків застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" є правовою оцінкою, яка не може мати вирішального значення для спору у даній справі, адже за змістом частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Щодо застосування позовної давності до вимог позивача
82. Із змісту судового рішення суду першої інстанції, яке було залишено без змін апеляційним господарським судом слідує, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі одночасно дійшов суперечливих висновків про необґрунтованість позову та про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, без з`ясування початку перебігу такого строку та всупереч усталеній судовій практиці щодо застосування відповідних приписів Глави 19 ЦК України.
83. За змістом частини першої статті 261 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
84. Водночас, згідно з положеннями частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
85. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
86. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.
87. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статті 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
88. За змістом статей 256 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
89. Аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності.
90. Крім того, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі N 910/2968/18 та від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18).
Щодо суті касаційної скарги
91. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
92. Ураховуючи наведене Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
93. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог Міністерства економіки України.
94. З урахуванням наведеного, оскільки сукупності фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень (стаття 300 ГПК України) позбавлений такої можливості, то під час нового розгляду справи судам слід всебічно з`ясувати вищенаведені обставини.
95. Отже, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягаю скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати вищенаведене та розглянути заявлені клопотання про застосування позовної давності з урахуванням висновків по суті спірних правовідносин та обставин якими сторони обґрунтовують/заперечують сплив позовної давності стосовно заявлених позивачем вимог.
96. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що касаційну скаргу Міністерства економіки України належить задовольнити частково.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
97. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
98. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
99. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
100. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
101. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, відтак з урахуванням всіх обставин:
- встановити чи відбулася у відповідності до закону та у який спосіб зміна форми власності та надати оцінку законності оспорюваних дій щодо реєстрації права приватної власності на спірне майно;
- розглянути заявлені клопотання про застосування позовної давності з урахуванням висновків по суті спірних правовідносин та обставин якими сторони обґрунтовують/заперечують сплив позовної давності стосовно заявлених позивачем вимог;
- визначити дату початку перебігу строку позовної давності та при наявності пропуску строку позовної давності, а також за умови подачі заяви про визнання поважними причин такого пропуску надати відповідну юридичну оцінку такій заяві тощо.
Щодо судових витрат
102. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
103. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
104. Тлумачення норм частини третьої статті 86, частин другої - четвертої статті 145 ГК України дає підстави для висновку, що проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності державного майна; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
105. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин.
106. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин; така оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
107. За змістом частини першої статті 261 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 920/417/20 (46/528-б) скасувати повністю.
3. Справу № 920/417/20 (46/528-б) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Г. Пєсков