№ 920/431/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/431/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019

(головуючий суддя- Буравльов С.І., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019

(суддя Котельницька В.Л.)

у справі №920/431/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 363 935,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК"Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") про стягнення 1 363 935,10 грн заборгованості, з якої: 742 820,34 грн - пені, 47 551,91 грн - 3% річних та 573 562,85 грн - інфляційні втрати.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі -продажу природного газу № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014, щодо своєчасного здійснення розрахунків за природний газ, переданий за актами приймання передачі з січня 2015 по грудень 2015, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті природного газу, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь АТ "НАК"Нафтогаз України" 79 339,79 грн пені, 12 650,08 грн 3 % річних, 53 531,31 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду до 01.11.2019.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою компанією, яка на підставі договору купівлі - продажу купувала у позивача природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, при цьому, заборгованість, що виникла за договором, за актами з січня по листопад 2015 відповідач погасив до набрання чинності Законом (до 30.11.2016), отже, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з оплати придбаного газу з січня по листопад 2015 не підлягають стягненню;

- щодо нарахованих позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість по оплаті природного газу отриманого відповідачем у грудні 2015 року, суди, з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, встановивши, що станом на 30.11.2016 заборгованість за поставлений відповідачу природний газ у грудні 2015 складає 393 687,14 грн, зазначену заборгованість відповідачем не погашено, дійшли висновку, що правомірними є нарахування 79 339,79 грн пені, 53 531,31 грн інфляційних втрат, 12 650,08 грн 3 % річних, за порушення відповідачем зобов`язання з оплати придбаного у грудні 2015 року природного газу, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню;

- крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та інтересів сторін у справі, а також зважаючи, що природний газ за укладеним договором було придбано відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій і установ) і відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наміри останнього стягнути заборгованість з контрагентів з метою недопущення порушення зобов`язань відповідача перед позивачем по оплаті придбаного природного газу, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 75 %;

- також, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 239 331 ГПК України, проаналізувавши подані відповідачем докази, на підтвердження відсутності можливості своєчасно виконати рішення, дійшов висновку про наявність правових підстав для відстрочення виконання судового рішення у справі до 01.11.2019.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 663 480,55 грн пені, 34 901,83 грн 3% річних та 520 031,54 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.

6. АТ "НАК "Нафтогаз Україна" вважає, що попередні судові рішення прийняті з порушенням положень Закону № 1730-VIII, оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, отже, відповідач не набув статусу учасника процедури врегулювання, тому, судами неправомірно застосовано норми ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII.

7. Крім того, на думку скаржника, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, в якій, як вважає скаржник, Судом визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючи організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2014 між ПАТ "НАК"Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (покупець) було укладено договір № 3284/15-КП-29 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

10. Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти цей природний газ на умовах цього договору.

11. Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

12. Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 650 тис.куб.м.

13. За змістом п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 900,00 грн.

14. У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

15. У п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

16. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

17. Судами встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, за актами приймання-передачі природного газу позивачем передано відповідачу природного газу на загальну суму 8 580 013,60 грн.

18. Разом з цим, відповідач зобов`язання по оплаті отриманого природного газу виконував з порушенням строків встановлених договором. Так, за придбаний природний газ відповідач розраховувався наступним чином: газ придбаний у січні 2015 року оплачено 08.04.2015, у лютому 2015 року оплачено 20.08.2015, у березні 2015 року оплачено 30.09.2015; у квітні 2015 року оплачено 30.09.2015, у жовтні 2015 року оплачено 02.12.2015, у листопаді 2015 року оплачено 31.12.2015, у грудні 2015 року оплачено 10.02.2017.

19. Внаслідок порушення строків оплати, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 742 820,34 грн - пені, 47 551,91 грн - 3% річних та 573 562,85 грн - інфляційних втрат.

Позиція Верховного Суду

20. Суд зазначає, що, як вбачається із матеріалів касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду позивачем оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в іншій частині (щодо відмови у зменшені нарахованої пені та відстрочки виконання судового рішення у справі) зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому, згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, в касаційному порядку не переглядаються.

21. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

23. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

24. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

25. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26. Судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу природного газу згідно договору № 3284/15-КП-29 від 25.12.2014.

27. На виконання договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 8 580 013,60 грн.

28. За умовами укладеного сторонами договору (п. 1.2) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

29. Як встановлено судами, сторонами у п. 6.1 погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

30. Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

32. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

33. Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

34. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

35. Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

36. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

37. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

38. 30.11.2016 набрав чинності Закону № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

39. Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

40. Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

41. Як вказувалось, відповідач здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), тобто в розумінні Закону № 1730-VIII є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією.

42. За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

43. Згідно із статтею 7 Закону № 1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню; неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

44. Отже, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

45. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

46. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом № 1730-VIII, застосовуються положення частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

47. З огляду на зазначене, доводи скаржника, наведені в пункті 6 постанови, Судом відхиляються, як безпідставні.

48. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18.

49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за поставлений природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених договором.

50. При цьому, заборгованість за поставлений позивачем газ, на виконання договору, по актах з січня по листопад 2015 року, повністю погашена відповідачем до 31.12.2015, тобто, заборгованість погашена відповідачем до 30.11.2016, до набрання чинності Законом № 1730-VIII.

51. Зважаючи на зазначене та з врахуванням вимог ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, суди дійшли правильних висновків, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань за придбаний у січні 2015 - листопаді 2015 року природний газ, не підлягають стягненню.

52. З огляду на наведене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що є безпідставним нарахування позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат по актах поставки природного газу з січня 2015 - листопад 2015 року, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем природного газу, оскільки відповідач є теплопостачальною організацією, зазначена частина заборгованості, яка виникла за договором погашена відповідачем до набрання чинності Законом № 1730-VIII, а тому, неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати, проценти річні на вказану заборгованість не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, судами правомірно вказано у судових рішеннях, що відповідач не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

53. Щодо заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу отриманого по акту за грудень 2015 року, суди встановили, що на дату набрання чинності Закону № 1730-VIII, саме 30.11.2016, вказана заборгованість з оплати придбаного у грудні 2015 року газу становила 393 687,14 грн і не була погашена відповідачем.

54. Зважаючи на встановлене та враховуючи положення ст. 7 Законом № 1730-VIII та п.п. 6.1, 7.2 договору, суди дійшли правомірних висновків, що обґрунтованими і правомірними є наступні нарахування: пені 79 339,79 грн, інфляційних втрат 53 531,31 грн, 3% річних - 12 650,08 грн, за порушення відповідачем зобов`язання з оплати придбаного природного газу у грудні 2015 року.

55. Зважаючи на зазначене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих тільки на заборгованість, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по оплаті отриманого природного газу по акту за грудень 2015 року.

56. Щодо доводів скаржника, які наведені в пункті 7 постанови, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16 відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру такого підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII.

57. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

58. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

59. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

62. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови відсутні.

Розподіл судових витрат

63. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 у справі № 920/431/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець