ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 920/482/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.)
від 13.06.2024
у справі №920/482/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве"
до ОСОБА_1
про стягнення 254 276,81 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явилися
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" (далі - ТОВ "Беєве") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про спонукання сторони до виконання мирової угоди, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на його користь 254 276,81 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється добровільно виконувати умови мирової угоди, а примусово її виконати неможливо, оскільки виконавчою службою повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з огляду на те, що ухвала про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначений у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/482/24 відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
2.2. Приймаючи ухвалу у справі № 920/482/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" до ОСОБА_1 про стягнення 254 276,81 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 920/65/18 від 12.01.2022.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/482/24 скасовано. Матеріали справи № 920/482/24 передано на розгляд до суду першої інстанції.
2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що Господарський суд Сумської області, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ "Беєве" до ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди, дійшов помилкового та передчасного висновку про те, що ухвала суду у справі № 920/65/18, якою було закрито провадження у справі, є правовою підставою для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №920/482/24, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
3.2. ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова:
- є необґрунтованою і порушує вимоги частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено, які саме відомості, встановлені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні в ухвалі Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі № 920/65/18; не відповідає фактичним обставинам справи щодо змісту виконавчого документа про наявність в ньому тексту затвердженої мирової угоди та строку пред`явлення виконавчого документа; апеляційний суд не надав належної оцінки істотному аргументу відповідача щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду № 686/3941/19 від 21.04.2021;
- не відповідає вимогам частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до спірних правовідносин не застосовані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду № 686/3941/19 від 21.04.2021;
- є незаконною і порушує частину другу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки невірно застосовані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду № 911/1070/20 від 05.08.2021, які не могли бути застосовані до спірних правовідносин;
- є незаконною і порушує вимоги частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 920/65/18 від 12.01.2022, яка є виконавчим документом;
- в оскаржуваній постанові апеляційний суд неправильно застосував положення статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвала Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі № 920/65/18 є виконавчим документом, повністю відповідає встановленим цією нормою права вимогам та правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №686/3941/19.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі №920/65/18 позов задоволено та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" на користь фізичної особи ОСОБА_1 4 338 122,00 грн вартості частини майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства, 1 762,00 грн витрат по сплаті судового збору, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" задоволено, рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 скасовано, справу № 920/65/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 12.01.2022 Господарський суд Сумської області заяву представників сторін (позивача та відповідача) від 10.01.2022 б/н про затвердження мирової угоди у справі № 920/65/18 задовольнив; затвердив мирову угоду, укладену між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" у справі № 920/65/18, у відповідній редакції; провадження у справі № 920/65/18 закрив. Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення - 12.01.2022. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Ухвала дійсна для пред`явлення до 12.01.2025.
Зокрема, пунктами 8 та 9 резолютивної частини ухвали № 920/65/18 від 12.01.2022 визначено: ОСОБА_1 зобов`язується повернути ТОВ "Беєве" 254 276,81 грн в якості надмірно стягнутих коштів з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 в ході виконання наказу Господарського суду Сумської області від 28.05.2019. Строк повернення коштів у розмірі 254 276,81 грн на користь ТОВ "Беєве" становить 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання чинності рішення Господарського суду Сумської області, яким затверджено дану мирову угоду.
Як зазначив позивач, з огляду на те, що станом на 12.01.2023 ОСОБА_1 вказані умови мирової угоди не виконав та не повернув ТОВ "Беєве" визначені мировою угодою кошти, товариство, керуючись статтями 192 193 Господарського процесуального кодексу України, звернулося із заявою до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі в якій просило прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.01.2022.
17.05.2023 на адресу ТОВ "Беєве" від виконавчої служби надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в якому було зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається, зокрема дата народження боржника - фізичної особи. У наданому до виконання виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що унеможливлює коректно внести відомості до автоматизованої системи виконавчих проваджень для подальшого примусового виконання рішення, а тому керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається без прийняття до виконання.
З огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_1 відмовляється добровільно виконувати умови мирової угоди, а примусово її виконати немає можливості, товариство звернулось з даним позовом.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі з підстав наявності такої, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 920/65/18 від 12.01.2022, та направлено справу на розгляд.
5.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/661/20 зазначила, що одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладення мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.
5.4. Відповідно до частин першої та четвертої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно зі статтею 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
5.5. У постанові від 09.08.2023 у справі №914/1789/19 Верховний Суд, аналізуючи наведені положення процесуального законодавства, дійшов висновку, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
5.6. На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.
5.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою від 12.01.2022 Господарський суд Сумської області затвердив мирову угоду, укладену між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" у справі № 920/65/18, у відповідній редакції; провадження у справі № 920/65/18 закрив.
5.8. Верховний Суд у постановах від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20, від 17.04.2018 у справі № 917/672/17 зазначив, що мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і жодним чином не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди. Подібний висновок викладений.
5.9. У разі ухилення однією із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Отже, за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у Законі України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, суд видає наказ (постанови Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1070/20, від 21.03.2018 у справі №908/1125/17, від 22.03.2023 у справі №916/1932/20).
5.10. За приписами частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
У частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
5.11. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.05.2023 на адресу ТОВ "Беєве" від виконавчої служби надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в якому було зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається, зокрема дата народження боржника - фізичної особи. У наданому до виконання виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що унеможливлює коректно внести відомості до автоматизованої системи виконавчих проваджень для подальшого примусового виконання рішення, а тому керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається без прийняття до виконання.
Проаналізувавши зазначене, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі № 920/65/18, якою було затверджено мирову угоду, не є виконавчим документом, оскільки не містить усіх даних, зазначених у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому наявні підстави для подання позову про спонукання до виконання мирової угоди.
Спонукання до виконання мирової угоди є одним із способів захисту сторін у разі невиконання іншою стороною умов мирової угоди, яка в силу різних причин не є виконавчим документом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком, що Господарський суд Сумської області, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ "Беєве" до ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди, дійшов помилкового та передчасного висновку про те, що ухвала суду у справі № 920/65/18, якою було закрито провадження у справі, є правовою підставою для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги про незастосування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2021у справі №686/3941/19 (в касаційній скарзі помилково вказана дата 21.04.2021), до уваги не приймаються, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі була скарга на дії державного виконавця.
Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 240 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 920/482/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Н. Губенко