№ 920/640/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/640/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.М., Губенко Н.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді - Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)

від 19.04.2023

за скаргою Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор"

на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича щодо виконання судового наказу від 22.09.2022 про стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор" 37 264, 68 грн заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС"

Рух справи та короткий зміст скарги

1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" (далі - Стягувач) звернулось до Господарського суду Сумської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор" (далі - Облавтодор, Боржник) 37 264, 68 грн заборгованості.

2. 01.09.2022 Господарський суд Сумської області видав судовий наказ у справі №920/640/22.

3. 25.10.2022 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович (далі - приватний виконавець) відкрив виконавче провадження за цим наказом.

4. 15.11.2022 Боржник звернувся до Господарського суду Сумської області зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця щодо виконання судового наказу у справі № 920/640/22, в якій просив:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 70159940 від 25.10.2022;

- зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження №70159940 від 25.10.2022;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 70159940 від 25.10.2022;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про звернення стягнення на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні №70159940 від 25.10.2022;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 70159940 від 25.10.2022.

5. Скарга обґрунтована таким:

- Боржник є державним підприємством, оскільки його засновником є державна акціонерна компанія, 100 % акцій якої належить державі. Відповідний правовий висновок сформовано в постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19 від 22.06.2022 у справі № 913/849/14;

- приватний виконавець не має право здійснювати примусове виконання рішень за якими боржником є державне підприємство (пункт 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. 25.10.2022, у межах примусового виконання судового наказу від 01.09.2022 у справі №920/640/22, приватний виконавець виніс такі постанови:

- про відкриття виконавчого провадження № 70159940;

- про арешт коштів Боржника в межах виконавчого провадження №70159940;

- про звернення стягнення на майно (кошти) Боржника в межах виконавчого провадження №70159940;

- про стягнення з Боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження № 70159940;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №70159940.

7. 31.10.2022 Боржник отримав ці постанови приватного виконавця засобами поштового зв`язку відповідно до трекінгу відправлення №0105478876897, розміщеного на поштовому конверті, адресованому приватним виконавцем скаржнику, а також відповідно до роздруківки із веб-сайту "Укрпошта" https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

8. 15.11.2022 приватний виконавець листом №735 від 10.11.2022 надіслав суду постанову ВП №70159940 від 10.11.2022 про закінчення виконавчого провадження та оригінал судового наказу від 01.09.2022 у справі №920/640/22 з відміткою "п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" ПВ Пилипчук В.Г. 10.11.2022".

9. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) засновником Боржника є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", розмір частки учасника 34 920 154, 71 грн. Розмір статутного капіталу становить 34 920 154, 71 грн.

10. Пунктом 1.4. статуту Боржника встановлено, що засновником підприємства є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100 % акцій якого належить державі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Господарський суд Сумської області ухвалою від 06.02.2023 скаргу на дії та рішення приватного виконавця щодо виконання судового наказу у справі № 920/640/22 задовольнив частково:

- визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №70159940 від 25.10.2022;

- визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №70159940 від 25.10.2022;

- визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця про звернення стягнення на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні №70159940 від 25.10.2022;

- визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №70159940 від 25.10.2022;

- залишив без розгляду вимогу скаржника щодо зобов`язання приватного виконавця закрити виконавче провадження №70159940 від 25.10.2022;

- відмовив в задоволенні клопотання представника приватного виконавця про стягнення витрат на правову допомогу.

12. Ухвалу суд першої інстанції мотивував з урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені у пунктах 63- 81 постанови від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, а також у постанові від 22.06.2022 ц справі № 913/849/14, дочірнє підприємство державної акціонерна компанії, 100 % акцій якої належать державі, є державним підприємством, і виходив з того, що:

- приватний виконавець не мав права здійснювати примусове виконання судового наказу від 01.09.2022 у справі № 920/640/22, оскільки це суперечить пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII;

- вимога скаржника про зобов`язання приватного виконавця закрити виконавче провадження залишається без розгляду, оскільки 10.11.2022 було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження;

- клопотання представника приватного виконавця про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки приватний виконавець не є стороною у справі, якій можуть бути відшкодовані судові витрати в порядку статті 344 ГПК України за результатами розгляду скарги.

13. 19.04.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні скарги на дії та рішення приватного виконавця відмовив. Клопотання представника приватного виконавця про стягнення з Боржника витрат на правову допомогу задовольнив частково у розмірі 7 500, 00 грн.

14. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- визначальним у з`ясуванні питання приналежності підприємств до державного чи приватного сектору є правовий статус майна, переданого йому засновником при створенні (статті 22 62 63 ГК України);

- Боржник не надав докази передання йому державного майна та закріплення цього майна за ним на відповідному правовому титулі господарського відання або оперативного управління із відображенням цього майна на балансі підприємства, тому передчасно стверджувати, що приватний виконавець діяв протиправно та всупереч положенням пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII.

- зазначення у витязі з ЄДРПОУ та у статуті інформації щодо створення підприємства боржника Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100 % акцій якого належить державі, з огляду на приписи статті 126 ГК України, лише свідчить про перебування Боржника у відносинах економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні;

- практика Верховного Суду, що покладена в основу оскаржуваної ухвали оперує іншою доказовою базою, тому не може бути застосована у справі, що переглядається, за відсутності доказів на підтвердження факту отримання та закріплення за дочірнім підприємством частини державного майна;

- висновок суду першої інстанції про протиправність дій приватного виконавця суперечить нормам статей 22 62 63 ГК України, статті 339 ГПК України, оскільки не доведено обставин закріплення за дочірнім підприємством державного майна при створенні його Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

- за змістом статті 339 ГПК України боржник має обґрунтувати не тільки те, що дії приватного виконавця є протиправними у розрізі вимог закону, а й те, що ці дії порушують його права;

- у справі, що розглядається, рішення суду виконано. Боржник ставить питання про те, що ці кошти стягнуто з порушенням його прав, але не зазначає, яких прав та не доводить, яких негативних наслідків він зазнав внаслідок виконання судового рішення приватним, а не державним виконавцем;

- Боржник може ставити питання лише про перевищення повноважень приватним виконавцем, оскільки він вчинив дії, передбачені законом про виконавче провадження, однак не є особою, яка відповідно до вимог закону повинна такі дії вчиняти. Тому ефективним способом захисту та таким, що відповідатиме нормам статті 129-1 Конституції України, частині другій статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 326 ГПК України, статтям 1, 18 Закон № 1404-VIII буде стягнення з приватного виконавця виконавчого збору у розмірі, що перевищує встановлений Законом № 1404-VIII розмір виконавчого збору та витрат державного виконавця;

- виконавець судового рішення є повноцінним учасником судового процесу на стадії примусового виконання рішення суду, тому має право на відшкодування вартості витрат на правничу допомогу;

- суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку характеру спірних правовідносин сторін в частині оскарження боржником дій приватного виконавця, матеріалам провадження за скаргою боржника, обсягу опрацьованих матеріалів та наданому приватному виконавцю обсягу правої допомоги, у контексті їх обґрунтованості, фактичності, неминучості та розумності, визначив, що розумним є покладення на Боржника відшкодування вартості витрат на правничу допомогу, понесених державним виконавцем у розмірі, що складає 50 % від погодженого договором, у розмірі 7500,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи

15. 09.06.2023 Облавтодор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

16. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- зробив висновок, що Боржник не є державним підприємством, без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у пунктах 63- 81 постанови від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, а також у постанові від 22.06.2022 у справі № 913/849/14, щодо застосування норм статей 55 56 62 63 73-77 126 141 ГК України,

- неправильно застосував норми пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII, оскільки дійшов висновку, що приватний виконавець мав право здійснювати примусове виконання судового наказу у цій справі;

- порушив норми статей 45 344 ГПК України, оскільки поклав на Боржника судові витрати приватного виконавця, який не є стороною у справі, якій можуть бути відшкодовані судові витрати за результатами розгляду скарги.

17. 21.07.2023 до Верховного Суд від приватного виконавця надійшли пояснення, в яких він заперечував проти касаційної скарги, наводить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги. По суті такі пояснення є відзивом на касаційну скаргу, що подані за межами строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 295 ГПК України), тому залишаються без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

18. Розглянувши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо застосування пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII

19. Згідно зі статтею першою Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом № 1404-VIII випадках - на приватних виконавців. Аналогічну норму містить частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII.

20. У частині другій статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є:

- держава,

- державні органи,

- Національний банк України,

- органи місцевого самоврядування,

- їх посадові особи,

- державні та комунальні підприємства,

- установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

21. Отже обмеження стосується боржників - державних підприємств, а також всіх інших юридичних осіб, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі.

Щодо правового статусу дочірнього підприємства державного акціонерного товариства, єдиним засновником та акціонером якого є держава

22. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (пункт 1 частини другої статті 55 ГК України).

23. Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

24. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва (частина перша статті 63 ГК України).

25. Таким чином, відповідно до Господарського кодексу України державним підприємством є створений компетентним органом державної влади суб`єкт господарювання, що діє на основі державної власності.

26. Відповідно до частини восьмої статті 63 ГК України У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

27. Критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство. ГК України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму (див. пункти 66, 77 постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник; постанова Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 903/403/22).

28. Крім того, у пункті 81 постанови від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зробив висновок, що оскільки засновник дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок щодо віднесення дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, до державного підприємства був викладений у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у справі № 21-58а15, постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18).

29. З огляду на положення статті 141 ГК України, статті 326 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", оскільки ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання (див. пункт 82 постанови Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 908/671/18 (908/2269/21), пункт 53 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 44/258-б (910/15424/20).

30. Такий висновок щодо організаційно-правової форми дочірнього підприємства ДАК "Автомобільні дороги України" є сталим в судовій практиці Верховного Суду (див. постанову від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 (пункт 4.2.6); постанову від 22.06.2022 у справі № 913/849/14; постанову від 03.02.2022 у справі № 906/1318/19; постанову від 06.07.2023 у справі № 921/574/20 (пункт 29)).

31. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

32. Суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що єдиним засновником Боржника є акціонерне товариство, 100 % акцій якого належить державі, безпідставно не врахував вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, й помилково виснував, що Боржник не є державним підприємством з тієї підстави, що у матеріалах справи відсутня копія наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156, за яким створено підприємство Боржника та який може містити перелік майна, переданого товариству до статутного капіталу, та правовий статус такого майна.

33. Висновок Верховного Суду щодо правового статусу має загальний характер щодо всіх дочірніх підприємств ДАК "Автомобільні дороги України", які були створені за однаковою процедурою відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", що, зокрема, прямо передбачала передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

34. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на те, що практика Верховного Суду, покладена в основу оскаржуваної ухвали, оперує іншою доказовою базою, оскільки не навів перелік доказів, який є відмінним у справі, що переглядається, та у справах, що переглядались Верховним Судом, що стало підставою для відступу від вищенаведеного правового висновку.

35. Окрім того, суд апеляційної інстанції зробив взаємовиключні висновки, оскільки зазначив, що "передчасно стверджувати, що приватний виконавець діяв протиправно та всупереч положенням пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII, і одночасно робить інший висновок, що "боржник може ставити питання лише про перевищення повноважень приватним виконавцем, оскільки він вчинив дії, передбачені законом про виконавче провадження, однак не є особою, яка відповідно до вимог закону повинна такі дії вчиняти".

36. Суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно застосував вищенаведені норми матеріального права, і дійшов правильного висновку, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець не мав право здійснювати примусове виконання рішення, за яким боржником є Облавтодор, оскільки останнє є державним підприємством. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі № 904/1146/18 від 27.01.2020, від якого колегія суддів не вбачає підстав для відступу.

37. Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 є помилковим, оскільки у вказаній справі суд вирішував питання можливості вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо боржника, стосовно якого раніше виконавче провадження було відкрито державним виконавцем. У цій справі суд не робив висновок про можливість альтернативного звернення до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення щодо боржника і вчинення виконавчих дій, якщо існує обмеження, передбачене пунктом 2 частини другої статті 5 Закону. А тому вказаний висновок не є релевантним спірним правовідносинам.

38. Встановивши, що приватний виконавець не мав права здійснювати виконавче провадження, оскільки боржник є державним підприємством, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії приватного виконавця неправомірними щодо ухвалення постанов про відкриття виконавчого провадження, про звернення стягнення на майно (кошти) боржника та про арешт коштів боржника.

Щодо судового рішення за результатами розгляду скарги

39. У пункті 9 частини першої статті 2 Закону 1404-VIII забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження.

40. Відповідно до статті 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 Закону 1404-VIII.

41. Стаття 339 ГПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

42. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд (див. mutatis mutandis пункт 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).

43. Відповідно до частини другої та третьої статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

44. Отже, сторони виконавчого провадження мають право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю приватного виконавця порушені їхні права, і просити про їх захист шляхом визнання оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

45. Суд має право постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги лише, якщо буде встановлено, зокрема, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено.

46. Верховний Суд вже розглядав питання щодо результатів розгляду скарги у подібних правовідносинах, і дійшов висновку, що відсутність у приватного виконавця компетенції (повноважень) здійснювати примусове виконання рішень, за яким боржником є державне підприємство, порушувало права Боржника (див постанову від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18). Висновки апеляційного господарського суду, що у зв`язку з закінченням виконавчого провадження та погашенням боргу боржником, вимоги боржника про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанов приватного виконавця є неефективним та не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову від 06.03.2023 у справі № 903/403/22).

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги

47. Статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

48. Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

49. Отже якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні скарги, то судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються судом на заявника. До таких витрат відносяться і судові витрати приватного виконавця.

50. У справі, що переглядається, суд задовольнив скаргу, тому слід було відмовити у відшкодуванні витрат приватного виконавця саме з цих підстав.

51. Суд першої інстанції помилково відмовив у відшкодуванні судових витрат приватного виконавця з цієї підстави, що останній не є стороною у справі.

52. Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 ГПК України. Виконавець є учасником виконавчого провадження (статті 14 Закону № 1404-VIII), і має право на відшкодування витрат у разі відмови в задоволенні скарги на його рішення, дії чи бездіяльність.

53. Така помилка суду першої інстанції не вплинула на загалом правильний висновок щодо відсутності такого права, зважаючи на результат розгляду скарги.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

54. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

55. Статтею 344 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

56. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням в силі ухвали місцевого господарського суду про задоволення скарги заявника, Верховний Суд вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги на приватного виконавця.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

58. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 22 62 63 ГК України, пункт 2 частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII, статті 343 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, що призвело до скасування ухвали, яка відповідає закону.

60. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції, що відповідає закону.

Розподіл судових витрат

61. Оскільки касаційна скарга боржника підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на приватного виконавця в порядку статті 344 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 скасувати, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі № 920/640/22 залишити в силі.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), 35В, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Краснопільський райавтодор" (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, ЄДРПОУ 331931024) 2 684, 00 грн - відшкодування, сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко