ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 920/711/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020

у складі колегії суддів: О. О. Євсіков- головуючий, В. А. Корсак, О. В. Попікова

за скаргою казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на рішення та дії державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №920/711/19

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс»

про стягнення 124 407,09 грн заборгованості за договором постачання природного газу №6027/1718-БО-29 від 20.09.2017

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» 124 407,00 грн заборгованості за договором постачання природного газу № 6027/1718-БО-29 від 20.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 6027/1718-БО-29 від 20.09.2017 щодо повної та своєчасної оплати обсягу фактично переданого природного газу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.08.2019 у справі № 920/711/19 позов задоволено частково, стягнуто з казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню в сумі 73 027,49 грн, 3 % річних в сумі 17 002,42 грн, інфляційні втрати в сумі 30 533,54 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

08 січня 2020 року на примусове виконання судового рішення видано відповідний наказ.

17 березня 2020 року Старшим державним виконавцем Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федюк Н.С. винесено постанову про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках, що належать боржнику - казенному підприємству «Шосткинський казенний завод «Імпульс» в межах суми стягнення 122 484,45 грн.

30 березня 2020 року казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» подано до суду скаргу на рішення та дії державного виконавця, відповідно до якої скаржник просив суд:

1. Визнати постанову старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федюк Н.С. від 17.03.2020 ВП №61284835 про арешт коштів боржника неправомірною (недійсною);

2. Зобов`язати старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федюк Н.С. скасувати постанову від 17.03.2020 ВП №61284835 про арешт коштів боржника.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс» включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а тому стосовно нього заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.05.2020 у справі № 920/711/19 в задоволенні скарги казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на рішення та дії державного виконавця відмовлено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні скарги відповідача, виходив з того, що відповідно до п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Суд першої інстанції зазначає, що оспорювану постанову ВДВС винесено щодо арешту грошових коштів, на які не заборонено звертати стягнення відповідно до п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №920/711/19 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 21.05.2020. Частково задоволено скаргу казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Імпульс» на рішення та дії державного виконавця. Визнано постанову старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федюк Наталії Сергіївни від 17.03.2020 ВП №61284835 про арешт коштів боржника неправомірною. В задоволенні решти вимог скарги казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Імпульс» від 25.03.2020 на рішення та дії державного виконавця відмовлено.

Постанова мотивована неправильним тлумаченням судом першої інстанції п. 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», що призвело до помилкового висновку місцевого суду про те, що закон не містить заборони на стягнення грошових коштів.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності дій органу державної виконавчої служби, яка полягає у вчиненні виконавчої дії - накладення арешту на кошти боржника.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що зі змісту норми п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів, що були передані в заставу за кредитними договорами, та товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у справі № 920/711/19 є заборгованість, що виникла із договору постачання природного газу, а саме: пеня, 3% річних, інфляційні втрати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на час розгляду апеляційної скарги вимога відповідача про зобов`язання старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федюк Н.С. вчинити дії щодо скасування постанови від 17.03.2020 про арешт коштів боржника не може бути задоволена, оскільки виконавче провадження №61284835 не здійснюється цим виконавцем та передано до іншого виконавчого органу. Виконавче провадження №61284835 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області №920/711/19 від 08.01.2020 приєднано до зведеного виконавчого провадження №62136371, яке веде ВПВР УЗПВР у Сумській області Північно-Східне МРУ МЮ (м. Суми).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, ухвалу господарського суду Сумської області від 21.05.2020 у справі № 920/711/19 - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

ВДВС вказує на те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У рішенні №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Закон № 145-IX).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Зміст даної норми свідчить про її спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто, вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржника у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Аналогічні висновки щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/12809/19.

Підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховний Суд не вбачає.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про те, що передбачена п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами.

Суд першої інстанції правильно застосував приписи п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ та дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на рішення та дії ВДВС під час виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, задовольняючи частково скаргу казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», суд апеляційної інстанції допустився неправильного тлумачення та застосування норм права та скасував ухвалу господарського суду Сумської області від 21.05.2020 у справі № 920/711/19, яка відповідає закону.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України).

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Сумської області від 21.05.2020 - залишенню в силі.

7. Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс».

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Постанову апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №920/711/19 скасувати.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 21.05.2020 у справі №920/711/19 залишити в силі.

Стягнути з казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Імпульс» (41101, м. Шостка, вул. Заводська, 41, код ЄДРПОУ 14314452) на користь Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м. Шостка вул. Герасима Кондратьєва, 28, код ЄДРПОУ 43316700) 2 102,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець