ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/260/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д.
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" - адвоката Осінчука В.Б.
ОСОБА_1 - адвоката Степанова В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 (суддя Гевко В.Л.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т., Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (далі - Товариство)
про стягнення 6 259,99 грн заборгованості згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016.
ВСТУП
1. ОСОБА_1 був акціонером Товариства. На загальних зборах акціонерів він голосував проти значного правочину та звернувся до Товариства з вимогою про викуп його акцій у порядку ст. ст. 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства". Товариство не заплатило йому грошові кошти і ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
2. Товариство стверджувало, що договір не укладений, адже оферта Товариства (надісланий акціонеру на пошту проєкт договору) ОСОБА_1 не була прийнята. ОСОБА_2 надав суду оригінал підписаного двома сторонами договору і пояснив, що повернув другий екземпляр оригіналу договору безпосередньо голові правління Товариства (який помер до дати звернення ОСОБА_1 до суду).
3. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задовольнив частково. Суди врахували показання свідків щодо повернення ОСОБА_1 підписаного договору голові правління Товариства. Товариство звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є договір купівлі-продажу акцій, укладений між Товариством та акціонером - фізичною особою, господарським договором;
- з якого моменту договір купівлі-продажу акцій, який укладається відповідно до вимог ст. 68 Закону "Про акціонерні товариства", вважається укладеним;
- чи може факт укладення письмового договору підтверджуватися показаннями свідків;
- чи є допустимим доказом показання свідка, особисто зацікавленого у результатах розгляду справи;
5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи
6. 10.03.2016 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Товариства.
7. На зборах акціонери вирішили питання щодо вчинення значного правочину (ринкова вартість майна, робіт і послуг, що була предметом такого правочину, перевищувала 50 % вартості активів Товариства).
8. Зборами надано згоду на вчинення значного правочину: відчуження (продаж) на користь ТОВ СЕ "Борднетце Україна" 83/100 частки об`єкта нерухомого майна під найменуванням "комплекс", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
9. 24.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з вимогою здійснити викуп належних йому простих іменних акцій. У заяві позивач підтвердив факт свого голосування проти прийняття зборами рішення про вчинення значного правочину.
10. На засіданні 08.04.2016 спостережна рада Товариства затвердила ринкову вартість однієї акції Товариства - 2,12 грн та проєкт договору купівлі-продажу цінних паперів із акціонерами, які на позачергових загальних зборах акціонерів від 10.03.2016, голосували проти вчинення значного правочину. Голові правління було доручено надіслати рекомендованим листом проєкт зазначеного договору на адресу акціонерів, внесених в обліковий реєстр, станом на 02.03.2016.
11. 13.04.2016 Товариство надіслало ОСОБА_1 проєкт договору купівлі-продажу цінних паперів.
12. 20.04.2016 між ОСОБА_1 та колишнім головою правління Товариства - ОСОБА_3 відбулась зустріч, на якій сторони обмінялися заповненим і підписаним договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 (далі - Договір).
13. Договір засвідчений печаткою Товариства та містить підписи обох сторін. У ньому вказані реквізити сторін, банківські реквізити позивача, ціна викупу акцій, предмет та термін дії Договору, інші умови, необхідні для укладення такого виду договорів. Зазначена в Договорі ціна викупу акцій відповідає ціні, визначеній спостережною радою Товариства - 2,12 грн за одну акцію. У Договорі також зазначена дата його укладення 20.04.2016.
14. За змістом п. 1.1, п. 2.4.2, та п. 3.1 Договору Товариство зобов`язалось протягом п`яти банківських днів з моменту підписання Договору оплатити позивачу загальну вартість цінних паперів у розмірі 4 240 грн шляхом перерахування коштів на вказаний позивачем рахунок.
15. 13.03.2017 ОСОБА_1 подав до виконавчого органу (правління) та спостережної ради Товариства претензію, в якій вимагав сплати 4 240 грн вартості цінних паперів.
16. Товариство листом від 22.03.2017 № 613 повідомило, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надіслав на адресу Товариства підписаний договір купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації), станом на 23.03.2017 у Товариства відсутні будь-які підстави вважати Договір укладеним.
17. 31.08.2017 ОСОБА_1 подав до виконавчого органу (правління) та спостережної ради Товариства ще одну претензію про сплату 4 240 грн вартості цінних паперів.
18. Товариство листом від 15.09.2017 № 1333 відповіло акціонеру, що його претензія від 31.08.2017 задоволенню не підлягає.
19. 15.05.2019 ОСОБА_1 ще раз подав виконавчому органу (правління) та спостережній раді Товариства претензію від 14.05.2019, в якій вимагав сплати 4 240 грн вартості цінних паперів.
20. Товариство надало відповідь від 23.05.2019 № 681 в якій знову вказало, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надіслав на адресу Товариства підписаний договір купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації) необхідно констатувати, що станом на 23.05.2019 у Товариства відсутні будь-які підстави вважати укладеним Договір.
21. Спостережна рада Товариства листом від 24.05.2019 № 683 направила позивачу копію протоколу засідання спостережної ради від 20.03.2017, на якому вирішувалось питання розгляду претензії позивача.
Короткий зміст позовних вимог
22. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства 6 259,99 грн, з яких: 4 240 грн основний борг, 377,41 грн 3% річних та 1 642,58 грн інфляційні втрати.
23. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати загальної вартості цінних паперів у розмірі 4 240 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
24. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 12.10.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 6 231,02 грн, а саме: 4 240 грн основного боргу, 377,41 грн 3 % річних, 1 613,61 грн інфляційних втрат. В іншій частині у позові відмовив.
25. Задовольняючи позов, суди виходили з такого:
- у позивача виникло право вимоги до Товариства з обов`язкового викупу його акцій, оскільки матеріалами справи підтверджуються та не заперечуються сторонами факти:
(а) прийняття 10.03.2016 загальними зборами акціонерів Товариства рішення (про вчинення Товариством значного правочину), яке відповідно до статті 68 Закону "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та
(б) голосування позивача проти прийняття такого рішення;
- обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами 20.04.2016 Договору та виникнення зобов`язань за ним, оскільки: позивачем надано суду Договір, який підписаний обома сторонами та засвідчений печаткою Товариства; відповідач не заперечує, що підпис і печатка на вказаному договорі проставлені колишнім головою правління Товариства - ОСОБА_3 ; договір містить усі необхідні заповнені реквізити для такого виду договорів;
- факт надіслання Товариством ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цінних паперів засобами поштового зв`язку не спростовує можливості повернення позивачем підписаного ним примірника договору особисто голові правління Товариства, а направлений на адресу Товариства лист від вдови колишнього голови правління, в якому вказано про виявлення нею в особистих документах ОСОБА_3 документів, які належать Товариству, може свідчити про те, що частину документів він зберігав і поза межами місцезнаходження юридичної особи;
- факт укладення Договору сторонами, передання позивачем підписаного примірника Договору керівнику Товариства ОСОБА_3. 20.04.2016 підтверджується заявами свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; вказані свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка та були допитані в судових засіданнях; покази цих свідків відповідають критерію доброякісного джерела походження доказів, а наведені ними обставини є тотожними; джерела обізнаності з обставинами передачі примірника Договору голові правління Товариства ОСОБА_3 ґрунтуються на їх особистій участі;
- можливість допиту позивача як свідка передбачена частиною 3 статті 87 ГПК;
- посилання Товариства на те, що відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК факт укладення договору не може підтверджуватись показами свідків, є помилковими, оскільки статтею 218 ЦК встановлено правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину; натомість у цій справі судом встановлено додержання письмової форми спірного правочину;
- у даній справі мають місце неналежні дії саме відповідача, які полягають: у несвоєчасному затвердженні вартості однієї акції та загальної вартості акцій, що належать позивачу та підлягають викупу; у ненаданні позивачу можливості володіти інформацією про загальну вартість акцій, які підлягають викупу;
- дії відповідача (які полягають у затвердженні загальної вартості акцій позивача тільки після зборів та відсутності належного проєкту договору про викуп акцій до зборів) порушують вимоги ст. 36 Закону "Про акціонерні товариства", отже, є протиправними; вказані протиправні дії призвели до порушення прав позивача на отримання передбаченої вищевказаним законом інформації саме до моменту його голосування на зборах;
- за умовами Договору сторони домовились, що першу дію вчиняє покупець, тобто Товариство, яке має сплатити продавцю суму згідно договору, і лише тоді у позивача відповідно до п. 2.3.2 Договору виникає обов`язок передачі акцій відповідачу.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
26. 17.05.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи учасників справи
27. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287, п. 4 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
28. Зазначає, що:
- висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості врахування судом показів свідка, особисто зацікавленого у розгляді справи ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), суперечать позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, де зазначено, що цінність свідка полягає в об`єктивному сприйнятті обставин справи та "відсутності юридичної зацікавленості у розгляді справи"; в цілому відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 77 78 84 ГПК в аспекті показів зацікавленого свідка, а судова практика не є усталеною;
- суди не врахували суперечливість у показах позивача як свідка про отримання примірників договору купівлі-продажу акцій від голови правління ОСОБА_3 , позивач не пояснив, чому від не міг отримати ці примірники договору поштою;
- суд апеляційної інстанції, допитуючи в якості свідка ОСОБА_4 , який є зацікавленим у задоволенні позову (свідок в межах іншого спору у справі №921/258/19 доводить факт передачі аналогічного договору одночасно з договором позивача), не виконав вимоги ч. 3 ст. 269 ГПК, не витребував доказів (відповідно їх і не досліджував) щодо неможливості надання ОСОБА_4 свідчень в якості свідка в суді першої інстанції;
- судом апеляційної інстанції постановлено рішення після допиту свідків і не надано можливості відповідачу висловити свої зауваження щодо пояснень свідків;
- встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору, який має бути укладений у письмовій формі, на підставі показів свідків є порушенням ч. 1 ст. 218 ЦК, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 87 ГПК;
- слід звернути увагу на оцінку суду апеляційної інстанції показів свідка ОСОБА_5 , який стверджував, що 20.04.2016 керівнику ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" ОСОБА_3 не передавались акціонерами підписані договори купівлі-продажу акцій;
- для виникнення зобов`язальних відносин щодо викупу акцій між сторонами необхідним є укладення між ними договору про викуп акцій. Вчинення сторонами юридичних дій, передбачених ст. 69 Закону "Про акціонерні товариства" (надіслання товариством повідомлення акціонеру та надіслання відповідної вимоги зі сторони акціонера), є лише необхідними передумовами для подальшого укладення такого договору;
- у супровідному листі до поштової кореспонденції було зазначено про необхідність підписання Договору та відправлення 2-ох екземплярів на адресу Товариства; позивач міг у будь-який момент заповнити інформацію, яка була пропущена у проєкті договору, підписати його і володіти документом, який і був наданий суду;
- оскільки Товариство після загальних зборів не надсилало повідомлення акціонерам про їх право вимагати викупу акцій, то вимога ОСОБА_1 , яка надійшла раніше за проєкт договору, не може розглядатися як акцепт. Не може вона бути й офертою, оскільки не містить суттєвих умов договору купівлі-продажу акцій; офертою, яка не була прийнята ОСОБА_1 , є надсилання Товариством двох екземплярів договору на підпис; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням зазначених обставин справи;
- Договір не зареєстрований у вхідній кореспонденції відповідача, екземпляр Договору не містить відмітки про його отримання ОСОБА_3 , а отже не був отриманий Товариством; тобто акцепт пропозиції Товариства про викуп акцій не відбувся.
29. 06.07.2021 ОСОБА_1 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. У відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
30. В обґрунтування відзиву вказує, що:
- показами свідків встановлено не факт укладення договору, а факт його передання позивачем Товариству;
- викладені висновки у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, на яку посилається Товариство, сформовані Верховним Судом за наслідком розгляду справи в адміністративному судочинстві, обставини цієї справи не є подібними до обставин справи, яка переглядається;
- ч. 3 ст. 87 ГПК містить вказівку на дозвіл допиту сторін у якості свідків за їх згодою, чого в адміністративному судочинстві не передбачено.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
31. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 14.07.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Чи є договір купівлі-продажу акцій, укладений між Товариством та акціонером - фізичною особою, господарським договором?
32. Касатор в обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на норми ГК, що регулюють порядок укладення господарського договору (ст.ст. 180,181). Ці норми застосували й суди попередніх інстанцій, мотивуючи ухвалені рішення.
33. Верховний Суд вважає помилковим такий підхід, адже стороною спірного договору є ОСОБА_1 , який не мав статусу фізичної особи - підприємця на момент укладення цього договору.
34. Відповідно до ст. 180 ГК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
35. У ст. 135 ГК, що має назву "Майново-господарські зобов`язання" вказано, що:
- майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку;
- майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
- зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.
36. Отже, договір купівлі-продажу акцій, сторонами якого є акціонерне товариство та акціонер - фізична особа, є цивільно-правовим договором, і його укладення регулюється ЦК та Законом "Про акціонерні товариства". Норми ГК, які визначають порядок укладення господарських договорів, до правовідносин між сторонами не застосовуються.
З якого моменту договір купівлі-продажу акцій, який укладається відповідно до вимог ст. 68 Закону "Про акціонерні товариства", вважається укладеним?
37. Відносини з викупу акцій, що виникають між акціонером та товариством у разі голосування акціонера на зборах проти укладення значного правочину, регулюються ст. ст. 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства" (далі - Закон про АТ).
38. Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону про АТ кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значного правочину; 3) зміну розміру статутного капіталу.
39. Акціонерне товариство у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону про АТ, зобов`язане викупити належні акціонерові акції. Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.
40. У ст. 36 Закону про АТ встановлено, що у разі якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених статтею 68 цього Закону, акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проєктом договору про викуп товариством акцій. Умови такого договору (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів. Таким чином, ще до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проєктом договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст. 36 Закону про АТ.
41. У ст. 69 Закону про АТ визначено порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій. Ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.
42. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону (визначається суб`єктом оціночної діяльності на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність і затверджується наглядовою радою товариства). Таким чином, ціна акцій при викупі відповідно до ст. 68 Закону про АТ мала бути визначена наглядовою радою ще до дати проведення зборів.
43. У абз. 4 ч. 1 ст. 69 Закону про АТ вказано, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.
44. Згідно з ч. 4 ст. 69 Закону про АТ протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає.
45. Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.
46. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.
47. Отже, відповідно до ст. ст. 36, 68, 69 Закону про АТ обов`язковий викуп акцій у позивача мав би відбуватися у наступному порядку:
- повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, порядок денний яких включає питання про вчинення товариством значного правочину;
- визначення оцінювача, проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій;
- затвердження ціни обов`язкового викупу акцій наглядовою радою товариства;
- надання акціонерам можливості ознайомитися з проєктом договору купівлі-продажу з зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;
- голосування акціонером проти рішення про вчинення значного правочину на загальних зборах товариства;
- складення товариством переліку акціонерів, які мають право на викуп;
- направлення товариством акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;
- направлення акціонером вимоги про викуп акцій (не пізніше 30 днів з дати ухвалення рішення);
- оплата товариством викуплених акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій);
- укладення договору купівлі-продажу акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).
48. Верховний Суд звертає увагу на вказану в Законі послідовність дій - першою дією вказано оплату акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк).
49. Верховний Суд вважає, що норми ЦК щодо порядку укладення договору (ст.ст. 638, 649) застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 68, 69 Закону про АТ. Адже йдеться про обов`язковий викуп акцій і товариство у випадку настання умов, передбачених у ст. 68 Закону про АТ, вже позбавлено права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені у ст.ст. 68, 69 Закону про АТ - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).
50. Строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору. Такий підхід свідчить про намір законодавця спростити процедуру укладення договору і тим самим захистити акціонера від спроб товариства затягнути чи ускладнити процес підписання договору, наприклад, включити в проєкт договору несприятливі, обтяжливі для акціонера умови.
51. Відтак, офертою товариства треба вважати направлення акціонеру повідомлення про право викупу акцій відповідно з проєктом, який був наданий для ознайомлення перед проведенням зборів, а акцептом - вимогу про викуп акціонера, направлену товариству.
52. Відповідна позиція викладена і в п. 9 та п. 11 роз`яснення Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку від 10.08.2010 № 7 "Про порядок застосування розділу XII Закону "Про акціонерні товариства", щодо здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акції у десяти денний строк після зборів, ухваленого відповідно до п. 23 ст. 7 Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів".
53. У справі, що розглядається, Товариство порушило вимоги ст. 36, 69 Закону про АТ - не визначило ціну викупу акцій і не ознайомило акціонерів з проєктом договору купівлі-продажу акцій перед зборами, не надіслало акціонерам повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру. Через ці численні порушення й виникла спірна ситуація, не врегульована чинним законодавством.
54. Верховний Суд вважає, що вимога ОСОБА_1 була офертою - викупити його акції по ціні, встановленій в порядку, визначному статтями 8, 68, 69 Закону про АТ, а Товариство погодилося на цю оферту, коли виготовило, підписало та передало акціонеру проєкт договору купівлі-продажу. Інше тлумачення цих норм суперечитиме змісту й меті відповідного законодавчого регулювання.
55. У ст. 640 ЦК вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
56. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
57. Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
58. Таким чином, для визначення того, чи був договір укладеним, суд повинен встановити факт отримання позивачем проєкту договору від Товариства. При цьому немає значення - отриманий цей договір від Товариства поштовим відправленням чи іншим чином.
59. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав проєкт Договору від голови правління Товариства 20.04.2016. Про це свідчить наявність самого оригіналу Договору у позивача, підписаного колишнім головою правління Товариства ОСОБА_3. і завіреного печаткою Товариства, на якому зазначена дата 20.04.2016. Суди також врахували показання свідків, які підтвердили факт отримання позивачем проєкту договору купівлі-продажу цінних паперів від ОСОБА_3 , підписання договору і повернення підписаного екземпляру ОСОБА_3 .
60. Таким чином, суди дійшли в цілому правильних висновків про те, що Договір був укладений 20.04.2016 (тобто саме у дату, зазначену на самому договорі).
Чи може факт укладення письмового договору підтверджуватися показаннями свідків?
61. Скаржник стверджує, що факт укладення Договору судами встановлено на підставі недопустимих доказів, якими вважає показання свідків; встановивши факт укладення Договору на підставі показів свідків, суди порушили ч. 1 ст. 218 ЦК.
62. Верховний Суд вважає помилковими твердження Товариства про порушення судами попередніх інстанцій вимог ч. 1 ст. 218 ЦК, з огляду на таке.
63. У ч. 1 ст. 218 ЦК встановлено правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Вказано, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
64. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством та ОСОБА_1 20.04.2016 укладено Договір, який містить: реквізити сторін, банківські реквізити позивача, ціну викупу акцій, предмет та термін дії договору, інші умови необхідні для укладення такого виду договорів. Зазначена в договорі ціна викупу акцій відповідає ціні, визначеній спостережною радою Товариства - 2, 12 грн за одну акцію.
65. Оригінал Договору судом першої інстанції оглянуто у судовому засіданні та Товариство не заперечує факт підписання Договору представником Товариства, проставляння на Договорі печатки Товариства.
66. Оскільки письмова форма Договору сторонами дотримана, безпідставними є посилання Товариства на ч. 1 ст. 218 ЦК, яка встановлює правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину.
Чи є допустимим доказом показання свідка, особисто зацікавленого у результатах розгляду справи?
67. Скаржник стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості врахування судом показання свідка, особисто зацікавленого у розгляді справи ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), суперечать позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, де зазначено, що цінність свідка полягає в об`єктивному сприйнятті обставин справи та "відсутності юридичної зацікавленості у розгляді справи"; в цілому відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 77 78 84 ГПК в аспекті показань зацікавленого свідка, а судова практика не є усталеною.
68. Згідно з ч. 1 ст. 87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
69. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК).
70. ГПК прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. (ч. 3 ст.87 ГПК). Таким чином, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом.
71. У п. 4 ч. 2 ст. 2 ГПК закріплено принцип змагальності сторін, а у ст. 79 ГПК - визначення вірогідності доказів.
72. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).
73. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
74. Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
75. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
76. Таким чином, учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.
77. Згідно зі ст. 88 ГПК показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
78. Суди дослідили подані заяви свідків та для встановлення викладених в заявах обставин допитали їх у судових засіданнях.
79. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним врахування судами попередніх інстанцій для встановлення обставин укладення Договору показань свідків та зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
80. Верховний Суд відкрив провадження у цій справі за п.3 ч. 2 ст. 287 ГПК (відсутність висновку щодо застосування норми права). Провадження за п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК не було відкрито, оскільки висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №161/5372/17, на який посилається скаржник, зроблено у адміністративній справі судом адміністративної юрисдикції. Обставини цієї справи не є подібними до обставин справи, яка переглядається. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, не може бути застосований у справі, що переглядається (є нерелевантним).
Щодо інших процесуальних питань
81. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, допитуючи в якості свідка ОСОБА_4 , який є зацікавленим у задоволенні позову (свідок в межах іншого спору - справа №921/258/19, у якій він як позивач доводить факт передачі голові правління аналогічного договору купівлі-продажу акцій), не виконав вимоги ч. 3 ст.269 ГПК, не витребував доказів (відповідно їх і не досліджував) щодо неможливості надання ОСОБА_4 свідчень в якості свідка в суді першої інстанції.
82. Відповідно до ст. 80 ГПК позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
83. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника і погоджується з доводами ОСОБА_1 , який вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права при прийнятті таких показань, оскільки такі показання подавалися як доказ та заперечення позивача щодо прийняття і спростування нового доказу (показань свідка ОСОБА_5 ), який подавався відповідачем також безпосередньо до суду апеляційної інстанції та не був досліджений судом першої інстанції.
84. Щодо доводу скаржника про те, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення після допиту свідків і не надано можливості відповідачу висловити свої зауваження щодо пояснень свідків, Верховний Суд зазначає, що такі твердження не підтверджуються матеріалами справи. Після допиту свідків кожна сторона мала можливість надати свої зауваження та поставити запитання свідкам. Крім того ГПК не містить норм, які б зобов`язували суд апеляційної інстанції оголошувати перерву у судовому засіданні після допиту свідків.
85. Інші доводи касатора ґрунтуються на тому, що суди попередніх інстанцій надали перевагу одним доказам над іншими, та свідчать про незгоду відповідача з обставинами справи, встановленими судами шляхом оцінки наданих сторонами доказів (факту укладення Договору 20.04.2016).
86. Відповідно до ч.2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
87. Враховуючи це, аргументи касатора щодо суперечливості показань ОСОБА_1 , ігнорування судами показань свідка ОСОБА_5 та надання переваги показанням свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , упередженої оцінки судами такого доказу як лист позивача від 24.03.2016 Верховним Судом не розглядаються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
89. Згідно з ч. 1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
90. Ураховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати
91. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК).
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Л. Стратієнко
І. Кондратова