ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 921/690/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Роєнко Є.В.,

відповідач - Борщівський агротехнічний коледж,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" та Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник АТ НАК "Нафтогаз України" - Лисенко В.О.,

представник ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за вх. № 8711/2020 та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 8713/2020

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020

у складі колегії суддів: Зварич О.В. (головуючий), Гриців В.М., Дубник О.П.

та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020

у складі судді Гирила І.М.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Борщівського агротехнічного коледжу

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно природній газ в обсязі 2,700 тис. куб. метрів та стягнення 18 042,85 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 30.10.2019 АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Борщівського агротехнічного коледжу про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно природній газ в обсязі 2,700 тис. куб. метрів та стягнення 18 042,85 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у квітні 2016 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 2,700 тис.куб.м, що підтверджується звітом ПАТ "Тернопільгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року.

3. Позивач посилається на положення статей 1212 1213 Цивільного кодексу України та стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути йому безпідставно набуте майно.

4. 06.02.2020 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування строків позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

5. 11.03.2020 рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/690/19 відмовлено АТ "Укртрансгаз" в позові.

6. 05.10.2020 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/690/19 - без змін. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладено на скаржників. Справу повернуто в Господарський суд Тернопільської області.

7. Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що:

- копія реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Тернопільгаз" за квітень 2016 року не містить інформації про безпідставне (несанкціоноване) заволодіння споживачем відповідним об`ємом газу, який належить саме АТ "Укртрансгаз";

- щодо інформації про надходження на точках входу та розподілу по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік, то даний документ (без номера та дати) складено і підписано одноособово начальником управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України Гноєвим В.В. Окрім того, вказана інформація стосується правовідносин між Борщівським агротехнічним коледжем та ПАТ "Тернопільгаз", а не з позивачем АТ "Укртрансгаз";

- посилання позивача на ту обставину, що через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Тернопільгаз", відповідач здійснив несанкціонований відбір газу, належного саме АТ "Укртрансгаз" (а не "НАК "Нафтогаз України" чи будь-якому іншому постачальнику), не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 77 ГПК України;

- водночас доказів, які б підтверджували обставини щодо набуття чи збереження відповідачем майна (природного газу) за рахунок позивача, а також щодо відсутності правової підстави для набуття чи збереження такого майна позивач суду не надав.

8. Апеляційний господарський суд вказав, що спірний обсяг природного газу відповідач отримав від АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, складеного відповідно до договору від 12.02.2016 № 113/16-ТЕ-30 та підписаного представниками АТ "НАК "Нафтогаз України", Борщівського агротехнічного коледжу та ВАТ "Тернопільгаз" без жодних зауважень, а вартість спірного обсягу природного газу та вартість його розподілу відповідач оплатив, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

9. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, тому відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18 042,85 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 2,700 тис.куб.м.

10. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суди попередніх інстанцій вказали, що за наслідками вирішення даного спору не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

11. 04.11.2020 АТ "Укртрансгаз" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/690/19, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

12. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 (адміністративне провадження № К/9901/24935/19, № К /9901/26486/19).

13. АТ "Укртрансгаз" вважає, що висновки суду апеляційної інстанцій про отримання відповідачем від AT "НАК "Нафтогаз України" природного газу за спірний період на підставі договорів постачання природного газу свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 14 202 316 319 334 509 626 714 1212 1213 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.36,14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

14. Скаржник стверджує, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що у відповідача відсутні за спірні періоди як договір, так і акти приймання - передачі природного газу, що свідчить про недоведеність та відсутність факту, отримання природного газу від AT "НАК "Нафтогаз України".

15. АТ "Укртрансгаз" вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що без підтверджених обсягів для потреб відповідача на відповідний календарний період останній не має права використовувати (споживати) природний газ, власником якого є позивач, та хибно не застосували наслідки кондиційного зобов`язання, що, як наслідок, призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

16. Також скаржник вважає, що судом першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права: ст.ст. 2 7 11 13 42 73-80 86 236 237 238 269 275 277 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

17. Крім того, АТ "Укртрансгаз" вважає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, а також справа № 921/690/19 становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи (далі - ГТС) АТ "Укртрансгаз", який в свою чергу зобов`язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Европейського Союзу. А безпідставне набуття природного газу з ГТС АТ "Укртрансгаз", без належної правової підстави, ставило під загрозу безпечність та безперебійність його транспортування. Справа має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз", оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який в силу статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", як Товариство, що мало на балансі та обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе значення для держави Україна.

Б. Доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України"

18. 04.11.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/690/19, справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

19. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що дана касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 № 905/49/15 стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу; у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу; у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 стосовно правомірності віднесення до договірних відносин будь-яких правочинів. Натомість, як стверджує скаржник, в оскаржуваному рішенні та постанові суди дійшли до протилежних висновків, зазначивши, що постачання природного газу відбулось у межах договірних відносин між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" виходячи виключно з факту наявності укладених договорів постачання.

20. АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що апеляційний господарський суд встановив обставини постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу відповідачу та оплату поставленого природного газу відповідачем на підставі недопустимих доказів, які не були досліджені місцевим судом, без зазначення обґрунтування прийняття вказаних доказів на стадії апеляційного розгляду, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у відповідності до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було залишено без розгляду відзив та пояснення відповідача із залученням таких доказів.

21. АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що при розгляді справи № 921/173/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", треті особи: НАК "Нафтогаз України", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Борщівський агротехнічний коледж, Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", про стягнення 137 079 191,08 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, встановлюється обставина щодо непостачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу Відповідачу в квітні 2016 в обсязі 2,700 тис.куб.м., і АТ "НАК "Нафтогаз України" позбавлений можливості спростувати обставини постачання природного газу відповідачу в квітні 2016 в обсязі 2,700 тис.куб.м., оскільки такі обставини вже встановлено оскаржуваною постановою на підставі недопустимих доказів.

22. Скаржник стверджує, що матеріали справи не містять договору постачання природного газу, що діяв протягом квітня 2016, не містить підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся.

23. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку спірним відносинам без врахування предмету позовних вимог - повернення безпідставно набутого майна та його вартості на підставі статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України.

24. АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у власності відповідача природного газу у обсязі 2,700 тис.куб.м., отже позовні вимоги в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна є законними та обґрунтованими.

25. Таким чином, АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі №921/690/19 в частині відмови у стягненні 18 042,85 грн прийнято з порушенням частини третьої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 316, частини першої статті 319, статті 1212 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", п.1 розд. 2 Правил постачання природного газу, а постанова Західного апеляційного господарського суду прийнята із порушенням норм процесуального права, що є підставою для повного скасування постанови і передачі справи повністю на новий розгляд апеляційного суду.

В. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

26. 18.01.2021 до Верховного Суду від Борщівського агротехнічного коледжу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю із спливом позовної давності.

27. Крім того, відповідач, зокрема, вказує, що у квітні місяці 2016 року Борщівський агротехнічний коледж не споживав газу, так як опалювальний сезон закінчився 31.03.2016; акти приймання - передачі природного газу були оформлені та проведена оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 402. Акт складався на основі Звіту про використання за період з 22.03.2016 року по 15.04.2016 і передавався в Борщівське УЕГГ ПАТ "Тернопільгаз" для складання акту про фактичний обсяг спожитого газу та акту приймання - передачі послуг з розподілу природного газу. Після цього документи передаються у АТ "НАК "НафтогазУкраїни", а потім повертаються у коледж. Заперечень від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо підписання акту не надходило. Заборгованості за спожитий газ перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за коледжем не рахується, не зареєстровані бюджетні фінансові зобов`язання на кінець 2016 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до положень частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Предметом спору у даній справі є вимога позивача - АТ "Укртрансгаз" про зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природній газ в обсязі 2,700 тис. куб. м та стягнення 18 042,85 грн вартості безпідставно набутого майна, які мотивовані із посиланням на положення статей 1212 1213 Цивільного кодексу України тим, що відповідач у квітні 2016 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір спірного обсягу природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Тернопільгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року.

30. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

31. Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння; мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

32. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

33. Положення частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

34. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

35. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

36. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

37. Отже, Верховний Суд зауважує, що стверджуючи про те, що відповідачем було безпідставно набуто з газотранспортної системи у квітні 2016 року 2,700 тис.куб.м. природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз" та звертаючись із даним позовом на підставі статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, позивачу, перш за все, необхідно надати належні та допустимі докази того, що спірне майно належало позивачу, а відповідач набув його без достатньої правової підстави саме від позивача.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з долученого позивачем до позовної заяви реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Тернопільгаз" в квітні місяці 2016 року вбачається, що оператором газорозподільної системи є ПАТ "Тернопільгаз", а споживачем - Борщівський агротехнічний коледж (п. 2 зазначеного реєстру). Стосовно відповідача у колонці "Обяг, алокації" вказано - 2,700 тис куб.м. Однак, позивачем не обґрунтовано яким чином даний документ свідчить про безпідставне (несанкціоноване) заволодіння споживачем відповідним об`ємом газу, який належить саме АТ "Укртрансгаз". Також, судами встановлено, що в інформації про споживачів, які використовують природний газ зазначено про існування між оператором ГРМ (ПАТ "Тернопільгаз") та контрагентом - Борщівським агротехнічним коледжем небалансу газу в обсязі 2,700 тис куб.м за 2016 рік. Даний документ (без номера та дати) складено і підписано одноособово начальником управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України Гноєвим В.В. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи (акти, відомості про показання лічильників тощо), які б підтверджували наявність небалансу у вказаному вище обсязі. Окрім того, зі змісту вказаної інформації вбачається, що вона стосується правовідносин між відповідачем у даній справі та ПАТ "Тернопільгаз", а не позивачем - АТ "Укртрансгаз".

39. Таким чином, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що посилання позивача на ту обставину, що через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Тернопільгаз", відповідач здійснив несанкціонований відбір газу належного саме АТ "Укртрансгаз" (а не НАК "Нафтогаз України", чи будь-якому іншому постачальнику), не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укртрансгаз" у даній справі.

40. Апеляційний господарський суд, переглядаючи дану справу, погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що доказів, які б підтверджували обставини щодо набуття чи збереження відповідачем майна (природного газу) за рахунок позивача, а також щодо відсутності правової підстави для набуття чи збереження такого майна позивач суду не надав, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ "Укртрансгаз".

41. При цьому, апеляційний господарський суд додатково вказав, що спірний обсяг природного газу відповідач отримав від АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, складеного відповідно до договору від 12.02.2016 № 113/16-ТЕ-30 та підписаного представниками АТ "НАК "Нафтогаз України", Борщівського агротехнічного коледжу та ВАТ "Тернопільгаз" без жодних зауважень; а вартість спірного обсягу природного газу та вартість його розподілу відповідач оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями № 402 від 22.04.2016 року на суму 5 737,20 грн. та № 412 від 25.04.2016 на суму 2 207,09 грн.

42. Звертаючись із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема стверджувало, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права та встановив обставини постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу відповідачу та оплату поставленого природного газу відповідачем на підставі недопустимих доказів, які не були досліджені місцевим судом, без зазначення обґрунтування прийняття вказаних доказів на стадії апеляційного розгляду, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у відповідності до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

43. Оцінюючи вказаний довід скаржника, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

44. Як вбачається з матеріалів даної справи подані відповідачем - Борщівським агротехнічним коледжем відзив на позовну заяву та клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень та доказів були залишені без розгляду ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2020, 19.02.2020, а також ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 11.03.2020.

45. Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим довід касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі доказів.

46. Однак, Верховний Суд вважає, що зазначене порушення судом апеляційної інстанції не спростовує правомірних висновків апеляційного господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів набуття відповідачем природного газу за рахунок позивача та відсутності підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укртрансгаз", а тому колегія суддів касаційної інстанції не вважає дане порушення таким, що вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

47. Також, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

48. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржники вважають незаконним.

49. Як було зазначено вище, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі також посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19.

50. АТ "Укртрансгаз" посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17.

51. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

52. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

53. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

54. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

55. Посилання скаржників на неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 колегія суддів відхиляє, оскільки підстави позовів у даній справі та у вказаних справах, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

56. Так, у постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

57. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з наведеним висновком, однак у даній справі № 921/690/19 позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відповідного руху активу, а саме - набуття відповідачем спірного об`єму природного газу від позивача. Окрім того, висновки, зроблені в постанові у адміністративній справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не можуть вважатися висновками у подібних правовідносинах у даній справі з огляду на різні предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у цих справах, а тому посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 відхиляються Судом у даній справі № 921/690/19.

58. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 за позовом ТОВ "Дунапак-Україна" до ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" про стягнення заборгованості з оплати отриманого товару за договором поставки (гофротара) суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. Водночас у даній справі № 921/690/19 позивачем таких доказів судам першої та апеляційної інстанції надано не було. Отже, посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки зазначена судова практика не є релевантною до правовідносин у даній справі № 921/690/19, з огляду на різні фактичні обставини справи та матеріально-правове регулювання таких відносин.

59. У постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: АТ "НАК "Нафтогаз Україна" про зобов`язання вчинити дії та стягнення суми, позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у січні 2016 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 177,328 тис. куб. м., що підтверджується звітом АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року. У цій справі судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовані зокрема тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам. За наявності у спірний період укладеного між відповідачем як споживачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником договору про постачання природного газу, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 177,328 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором. Позивач стверджував про неправильне застосування судами норм ст. ст. 202 316 319 334 509 626 714 1212 1213 Цивільного кодексу України а також статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник звертав увагу, що постановами КМУ №758 від 01.10.2015 та №187 від 22.03.2017 передбачено, що постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ. Лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.

60. Отже, як вбачається із постанови у справі № 904/4018/19 позивач (АТ "Укртрансгаз") стверджував, що для кваліфікації господарської операції важливим є акт-приймання передачі. Натомість у справі № 921/690/19 не встановлено наявність ні акту приймання-передачі, ні іншого належного доказу на підтвердження набуття спірного газу відповідачем від позивача безпідставно. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, оскільки обставини у вказаній справі та у справі, що розглядається № 921/690/19 є різними. Окрім того, справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

61. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 предметом судового розгляду стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення боргу з оплати одержаного товару на підставі договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції та видаткових накладних. За результатом касаційного перегляду справу № 905/49/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушення норм процесуального права. У цій справі Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення, ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами у розгляді справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

62. Правовідносини у справі № 905/49/15 виникли на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару, що також свідчить про різні обставини та матеріально-правове регулювання у справі № 905/49/15 та у даній справі № 921/690/19.

63. При цьому, колегія суддів Верховного Суду погоджується із наведеним у вказаній постанові висновком про те, що ознакою господарської операції є реальний рух активів, однак не приймає посилання скаржника на постанову у справі № 905/49/15 оскільки позивачем у справі № 921/690/19 не надано доказів руху активів на підтвердження набуття відповідачем спірного газу від позивача. Окрім того, як вже було зазначено вище направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

64. Також не беруться до уваги доводи АТ "Укртрансгаз" про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.

65. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 предметом судового розгляду були вимоги позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів мотивовані помилковим перерахуванням коштів за надання юридичних послуг на підставі договору. За результатом касаційного перегляду справу № 920/169/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У цій справі Водночас Суд також звернув увагу, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. При цьому, у пункті 44 вказаної постанови зазначено, що з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин Суд вбачає, що, уклавши Договір від 14.01.2014, сторони не узгодили конкретну ціну договору, але за його умовами ціна має бути визначена щомісячно згідно з актом виконаних робіт (пункт 4.1 Договору від 14.01.2014). Тобто сторони обумовили виникнення у Позивача зобов`язання з оплати наданих Відповідачкою за Договором від 14.01.2014 послуг на підставі акту виконаних робіт. Крім того, справу № 920/169/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Отже, правовідносини у даній справі № 921/690/19 та у справі № 920/169/18 є різними, а також, як вже неодноразово зазначалось, направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

67. Отже, скаржниками у касаційних скаргах не підтверджено необхідності врахування господарськими судами у цій справі висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, оскільки не доведено подібності відповідних правовідносин.

68. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи, наведені в касаційних скаргах про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду у побідних правовідносинах при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, не знайшли свого підтвердження, а тому Верховний не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі оскаржуваних судових актів.

69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

70. Звертаючись із позовом на підставі статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, позивачу, перш за все, необхідно надати належні та допустимі докази того, що спірне майно належало позивачу, а відповідач набув його без достатньої правової підстави саме від позивача.

71. Отже, встановивши, що твердження позивача, що відповідач здійснив несанкціонований відбір газу належного саме АТ "Укртрансгаз", не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укртрансгаз" у даній справі про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

73. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

74. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за вх. № 8711/2020 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 8713/2020 залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/690/19 залишити без змін.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк