ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/1135/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицької О.В.,

Близнюківської селищної ради

Близнюківського району Харківської області - не з`явився,

Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.» - не з`явився,

Близнюківської районної державної адміністрації

Харківської області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Плахов О.В., Шевель О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 (суддя Чистякова І.О.)

у справі № 922/1135/21

за позовом Керівника Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області

до Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області,

про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Керівник Лозівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (далі - Близнюківська селищна рада) до Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.» (далі - ПП «Іржавський Ю.О.»), у якому просив:

- розірвати договір оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (далі - Близнюківська РДА) та ПП «Іржавський Ю.О.»;

- розірвати договір оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, укладений між Близнюківською РДА та ПП «Іржавський Ю.О.»;

- зобов`язати ПП «Іржавський Ю.О.» повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 6320655100:03:000:0446, площею 15 га та земельну ділянку, кадастровий номер 6320655100:03:000:0479, площею 5 га.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами використання ПП «Іржавський Ю.О.» орендованих земельних ділянок з порушенням земельного законодавства та умов договорів оренди, що є підставою для розірвання цих договорів та повернення земельних ділянок Близнюківській селищній раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у жовтні 2021 року ПП «Іржавський Ю.О.» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1135/21 за касаційною скаргою ПП «Іржавський Ю.О.» з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

23.02.2022 у судовому засіданні у справі № 922/1135/21 було оголошено перерву до 09.03.2022.

09.03.2022 судовий розгляд справи № 922/1135/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2022 справу № 922/1135/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2022 касаційну скаргу ПП «Іржавський Ю.О.» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

ПП «Іржавський Ю.О.», Близнюківська селищна рада, Близнюківська РДА в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішені справи судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Близнюківська РДА) від 19.04.2016 № 220 передано в оренду ПП «Іржавський Ю.О.» земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП «Близнюківське» та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20 га (угіддя-пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради.

На підставі цього розпорядження 30.08.2016 між Близнюківською РДА (орендодавець) та ПП «Іржавський Ю.О.» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища), загальною площею 15,0000 га, у тому числі пасовища 15,0000 га, кадастровий номер 6320655100:03:000:0446, що знаходиться на території Близнюківської селищної ради (пункти 1, 2); нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2016 рік становить 79 903,23 грн (пункт 5); договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (пункт 8); земельні ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 15); обов`язки орендаря згідно зі статтею 25 Закону України «Про оренду землі», а також забороняється спалення поживних залишків (пункт 31). Цей договір зареєстровано 06.10.2016 за номером 16764163.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 30.08.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку на території Близнюківської селищної ради загальною площею 15,0000 га, у тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За інформацією, наведеною у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 від 27.01.2021, ця земельна ділянка належить до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Аналогічну інформацію наведено у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2018 та 07.02.2019.

Разом із тим судами установлено, що згідно з розпорядженням Близнюківської РДА від 17.02.2017 № 67 передано в оренду ПП «Іржавський Ю.О.» земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП «Близнюківське» та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 5,5 га (угіддя-пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради.

На підставі цього розпорядження 05.05.2017 між Близнюківською РДА (орендодавець) та ПП «Іржавський Ю.О.» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища), загальною площею 5 га, у тому числі пасовища 5 га, кадастровий номер 6320655100:03:000:0479, що знаходиться на території Близнюківської селищної ради (пункти 1, 2); нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 01.01.2017 становить 21 651,54 грн (пункт 5); договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (пункт 8); земельні ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 15). У пункті 31 договору визначено, що обов`язки орендаря згідно зі статтею 25 Закону України «Про оренду землі», також передбачено, зокрема, обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не змінювати вид сільськогосподарських угідь. Цей договір зареєстровано 26.05.2017 за номером 20723145.

За інформацією, наведеною у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0479 від 27.01.2021, ця земельна ділянка належить до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Аналогічну інформацію наведено у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2018 та 08.02.2019.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради до ПП «Іржавський Ю.О.» про розірвання договорів оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, укладених між Близнюківська РДА) та ПП «Іржавський Ю.О.», та зобов`язання відповідача повернути державі в особі Близнюківської селищної ради зазначені земельні ділянки, обґрунтовуючи вимоги обставинами використання відповідачем земельних ділянок з порушенням вимог земельного законодавства та умов договорів оренди.

Прокурором, зокрема, надано протокол огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095 від 07.07.2017, який проведено начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Павлюченком А.С. за участю секретаря Близнюківської селищної ради Лукінова Є.А. У протоколі між іншим зазначено, що видимої межі між зазначеними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник; з урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року; під час огляду на земельній ділянці не виявлено трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля.

Таким чином прокурор зауважив, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем не для вирощування трав`яних культур, пасовища, а під ріллю та зрощування сільськогосподарських культур, що є порушенням законодавства, зокрема положень статей 19 20 31 33-37 Земельного кодексу України (далі - ЗК), умов договорів оренди землі, відповідно до яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором обґрунтовано, зокрема, необхідністю відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання використання земель державної (комунальної) власності. Оскільки Близнюківська селищна рада на цей час як розпорядник земельних ділянок, переданих в оренду відповідачу, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте внаслідок усвідомленої пасивної поведінки не здійснює належним чином своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у цих правовідносинах, прокурор вважав наявність достатніх підстав для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив і мотивував таке рішення тим, що за встановлених у справі обставин орендовані ПП «Іржавський Ю.О.» земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 15 га та 5 га з видом використання пасовища фактично використовувались як рілля, без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії. Суд послався на положення статей 6, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статей 35, 37 Закону України «Про охорону земель», статей 19 20 22 33-37 141 ЗК, статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та дійшов висновку, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством вимоги та істотні умови договорів оренди землі (пункти 1, 2, 31 договорів) та є підставою для розірвання зазначених договорів відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також для повернення орендованих за цими договорами земельних ділянок позивачеві.

ПП «Іржавський Ю.О.» у поданій касаційній скарзі послався на порушення судами попередніх інстанцій при вирішенні спору положень статей 19 22 34 141 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Так, скаржник зазначив, що судами належним чином не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі розпорядженням РДА, умовам договорів оренди землі, актам приймання передачі земельних ділянок, за якими відповідачу земельні ділянки передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не для випасання худоби, та було використано відповідачем за відповідним призначенням, що свідчить про відсутність порушень законодавства та умов договору з боку відповідача як орендаря при користуванні спірними земельними ділянками; поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що відповідно до статті 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення сільськогосподарського виробництва, при цьому зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а тому не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення; судами не надано належної правової оцінки тим обставинам, що на момент укладення договорів оренди цільове призначення та вид використання земельної ділянки не відносилися до істотних умов договору оренду землі, порушення яких є підставою для розірвання договору за рішенням суду; прокурором відповідно до положень статей 73 74 ГПК не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у тому числі щодо нецільового використання земельної ділянки, а протокол огляду місця події від 12.06.2020 не є допустимим доказом в розумінні статті 77 ГПК.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення з огляду на доводи касаційної скарги ПП «Іржавський Ю.О.», які стали підставою для відкриття касаційного провадження, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

За умовами договір оренди землі від 30.08.2016, 05.05.2017, укладених між Близнюківською РДА і ПП «Іржавський Ю.О.», останній зобов`язався виконувати обов`язки орендаря відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі», у тому числі щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням і не змінювати вид сільськогосподарських угідь (пункт 31 договорів оренди землі).

У пункті 38 зазначених договорів оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На підставі поданих сторонами доказів, установлених фактичних обставин укладення та виконання сторонами договорів оренди землі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення ПП «Іржавський Ю.О.» положень земельного законодавства та умов договорів оренди щодо використання орендарем земельних ділянок відповідно до їх призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЗК до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення.

У частині 3 статті 19 ЗК визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини 5 статті 20 ЗК (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 33-37 ЗК (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договорів оренди).

Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК (у редакції, на час укладення договорів оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статті 34 ЗК орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби можуть громадяни. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, указаними нормами права (статті 31 33-37 ЗК) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31 33-37 ЗК для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом із тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, земельні ділянки, що є об`єктом договорів оренди землі, про розірвання яких заявлено позов у справі, що розглядається, за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, що складаються з невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), за видом цільового призначення ці земельні ділянки є пасовищем та передано ПП «Іржавський Ю.О.» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з забороною за умовами договорів змінювати вид цільового призначення земельних ділянок у процесі використання.

Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що зазначені земельні ділянки всупереч положень законодавства та умовам договорів, зокрема щодо обов`язку орендаря не змінювати вид сільськогосподарських угідь (у цьому випадку - пасовища), використовуються ПП «Іржавський Ю.О.» як рілля, тобто використовуються та обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

Такі обставини підтверджено матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами, зокрема, в рамках кримінального провадження №42017221380000095 від 07.07.2017 працівниками Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури за участю секретаря Близнюківської селищної ради 12.06.2020 було вчинено процесуальні дії, під час яких проведено огляди земельних ділянок кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та кадастровий номер 6320655100:03:000:0479 площею 5 га. У ході огляду місця події установлено, що видимої межі між цими земельними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяна суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник; з урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. У ході огляду на земельних ділянках не виявлено трав`яних кормових культур для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля. Під час проведення зазначених дій було складено протокол огляду місця події від 12.06.2020 та здійснено фотофіксацію використання земельних ділянок, що підтверджено фототаблицею до протоколу огляду місця події ( т. 1 а.с. 32-34).

Таким чином, у протоколі огляду місця події зафіксовано, що землі площею 15 га та площею 5 га га, надані в оренду із числа невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовуються ПП «Іржавський Ю.О.» з порушенням умов режиму використання, а саме використання земель, видом цільового призначення яких є пасовище, як ріллі для вирощування олійних культур.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

У статті 36 зазначеного Закону визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передані в оренду ПП «Іржавський Ю.О.» земельні ділянки не мали бути використані відповідачем для вирощування олійних або будь-яких інших культур, оскільки ці земельні ділянки орендар зобов`язаний був використовувати виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища.

Разом із тим судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було враховано необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, що передбачено Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі», умовами договорів оренди землі, а також спрямування такої діяльності відповідача на розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірних земельних ділянок, виходячи з предмета та підстав позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки державі в особі Близнюківської селищної ради

Посилання ПП «Іржавський Ю.О.» у касаційній скарзі на недотримання порядку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, передбаченого статтею 144 ЗК, є безпідставними, оскільки зазначений порядок передбачає вчинення певних дій уповноваженими особами (державного інспектора сільського господарства, державного інспектора з охорони довкілля) у разі виявлення ними порушень земельного законодавства. Разом із тим предметом спору є фактично вимога орендодавця про розірвання умов договору внаслідок порушення орендарем умов договору оренди землі. Право на звернення з такою вимогою до суду передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі» та не пов`язується з необхідністю вчинення додаткових дій з боку інших уповноважених осіб.

Доводи ПП «Іржавський Ю.О.» про те, що допущені порушення умов договору щодо використання земельних ділянок не є істотними, а відтак не є підставою для розірвання договорів оренди землі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що договорами оренди землі визначено умови, за якими орендар зобов`язався використовувати орендовані земельні ділянки, у тому числі за цільовим призначенням та не змінювати вид сільськогосподарських угідь, а невиконання стороною обов`язків, передбачених договорами, є підставою для їх розірвання.

Аргументи ПП «Іржавський Ю.О.» про те, що ним не було допущено порушень умов договорів оренди землі, спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами та наявними у матеріалах справи доказами.

За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій ПП «Іржавський Ю.О.» зазначено приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 19 22 34 141 ЗК (у відповідній редакції) носять загальний характер, не містять обґрунтування необхідності застосування такої правової норми для вирішення спору в контексті конкретних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та не містять обґрунтування, у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права при вирішенні спору у справі, яка розглядається.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга ПП «Іржавський Ю.О.» не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга ПП «Іржавський Ю.О.» не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на обставини того, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі розпорядженням РДА, умовам договорів оренди землі, актам приймання передачі земельних ділянок, не приймається судом касаційної інстанції до уваги як необґрунтовані, оскільки стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Іржавський Ю.О.» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.Г. Суховий