ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 922/1313/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" (далі - ТОВ "Укрімпекс", відповідач, скаржник)

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 (головуючий - суддя Геза Т.Д., судді: Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.)

у справі №922/1313/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" (далі - ОСББ "Ультра", позивач)

до ТОВ "Укрімпекс"

про стягнення 500 000,00 грн.

1. Історія справи

1.1. ОСББ "Ультра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 28.12.2020 року у розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 відкрито провадження у справі №922/1313/21.

Відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом, в якому просив суд прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднати її з первісним позовом у справі № 922/1313/21, визнати недійсним договір від 28.12.2020, укладений сторонами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 зустрічний позов разом із доданими до нього документами повернуто ТОВ "Укрімпекс".

ТОВ "Укрімпекс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану вище ухвалу, в якій просило її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним та для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Укрімпекс" у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Укрімпекс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 повернуто скаржнику.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Укрімпекс" через Східний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 922/1313/21 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини справи, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права; проігнорувавши зміст заяви про усунення недоліків з додатками, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 ГПК України, з надмірним формалізмом обмежив право ТОВ "Укрімпекс" на апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Ультра" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та зловживання скаржником своїми процесуальними правами, і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №922/1313/21 за касаційною скаргою ТОВ "Укрімпекс" на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.10.2021 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №922/1313/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Укрімпекс" у зв`язку з тим, що не виконані вимоги ухвали від 05.07.2021, якою апеляційну скаргу ТОВ "Укрімпекс" залишено без руху, надано строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, та надати докази сплати судового збору.

7.2. Верховний Суд, здійснючи касаційній перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.

7.3. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Після внесення змін до Конституції України Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року N 1401-VIII пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України передбачає забезпечення особі права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

На думку Конституційного Суду України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов`язок цього суду переглянути по суті справу у спосіб всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо.

Конституційний Суд України виходить із того, що законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, в тому числі права на свободу, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності.

На думку Конституційного Суду України, обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції (абзаци 13, 17,18 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13 червня 2019 року N 4-р/2019).

Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

7.4. Згідно з частиною першою статті 17 та частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Реалізація права на перегляд справи та оскарження судового рішення має відбуватись за законодавством про господарське судочинство та у відповідності до порядку здійснення судочинства у господарських судах, зокрема який регламентує апеляційне провадження.

За приписами частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частини перша, друга, четверта статті 174 ГПК України).

Ухвалою від 05.07.2021 Східний апеляційний господарський суд залишив подану ТОВ "Укрімпекс" апеляційну скаргу без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків, а саме надання суду доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 ТОВ "Укрімпекс" 19.07.2021 звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №43 від 16.07.2021 на суму 2270,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Укрімпекс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на постанову Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, встановив, що надане апелянтом платіжне доручення містить невірне призначення платежу "Судовий збір, за позовом ТОВ Укрімпекс, на рішення від 22.06.2021р по справі №922/131/21", адже з апеляційної скарги ТОВ "Укрімпекс" вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Харківської області від 22.06.2021 у справі № 922/1313/21. На підставі цього, суд дійшов висновку, що недоліки апеляційної скарги не усунені.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 установлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, а також встановлено вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 3, 9 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється з урахуванням установлених главою 3 Інструкції вимог.

У пункті 3.7 Інструкції зазначено, що такий реквізит як «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Відповідно до зазначених норм платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору додається, зокрема, до апеляційної скарги та має містити відомості про те, яка саме апеляційна скарга оплачується судовим збором.

Апеляційний суд, посилаючись на положення Інструкції не прийняв як належний доказ підтвердження оплати судового збору надане ТОВ "Укрімпекс" платіжне доручення від 16.07.2021 № 43 та дійшов висновку, що воно не містить відомостей про те, на яке судове рішення та у якій справі подається апеляційна скарга, що оплачується судовим збором, зокрема у платіжному дорученні зазначений інший номер справи, ніж номер справи, в межах якої подана апеляційна скарга, а також зазначено "рішення", а скарга подана на "ухвалу".

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Зі змісту оскаржуваної ухвали та касаційної скарги вбачається, що ТОВ "Укрімпекс" неправильно вказало номер справи (одну з цифр номеру справи - "№922/131/21" замість "№922/1313/21") щодо якої здійснило оплату судового збору, а також зазначено "рішення", а оскаржується "ухвала".

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вказане платіжне доручення датоване 16.07.2021 та було подане ним на виконання ухвали суду від 05.07.2021 про усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того скаржник звертає увагу, що сума сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн збігається із розміром судового збору, вказаному в ухвалі від 05.07.2021.

Так, дійсно у платіжному дорученні від 16.07.2021 № 43 в призначені платежу скаржником допущені вказані неточності, що в повній мірі не відповідає положенням Інструкції.

Водночас, Верховний Суд виходить з того, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Надане скаржником платіжне доручення відповідає цим критеріям, оскільки судовий збір оплачений на суму та розрахунковий рахунок, вказані в ухвалі суду від 05.07.2021.

Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтею 232 ГПК України ухвала є різновидом судового рішення.

Відтак допущені скаржником неточності у платіжному дорученні від 16.07.2021 №43 можна вважати технічною опискою.

В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 судом не надано оцінку зазначеним обставинам, тому немає підстав вважати, що апеляційний суд правильно застосував приписи частини другої статті 260, частини четвертої статті 174 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також приймає до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Таким чином, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги ТОВ "Укрімпекс", суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що є порушенням статті 2 ГПК України щодо завдання та основних засад господарського судочинства.

Враховуючи зміст ухвали, що оскаржується, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції не врахував наведених у цьому розділі норм права та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

7.5. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 7 цієї постанови Касаційним господарським судом аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу відхиляються як передчасні, адже апеляційний суд не розглядав дії скаржника з точки зору зловживання правом.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б мали наслідком скасування судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Беручи до уваги те, що судом апеляційної інстанції порушено норми статей 2 258 260 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України, - оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Укрімпекс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 і вирішення питання про відкриття апеляційного провадження або повернення апеляційної скарги.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 922/1313/21 скасувати.

3. Справу №922/1313/21 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова