ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1583/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 (суддя Присяжнюк О. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (головуючий - Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг"

про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3"

про стягнення коштів.

Короткий зміст і підстави подання позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. 22.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг" (далі - ТОВ "Торгова компанія "Новаторг", Компанія, позивач, заявник) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (далі - ТОВ "Полтавахліб-3", Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача 2 491 549 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 29.06.2022 № БПР2906223, 263 149,95 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 428 703,92 грн відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки від 29.06.2022 № БПР2906223.

2. 22.05.2023 ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Полтавахліб-3", у межах ціни позову 3 183 402,87 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (далі - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК").

Зазначена заява аргументована тим, що: 1) наразі відсутні підстави вважати, що Товариство виконає рішення суду добровільно, адже заборгованість існує протягом кількох місяців, про що безперечно відомо відповідачу, а також Компанія направила до ТОВ "Полтавахліб-3" вимогу від 17.03.2023 № 17/03/01 про негайне погашення заборгованості та штрафних санкцій, яку (вимогу) не було задоволено, тобто Товариство тривалий час не вживає жодних заходів, які були би направлені на погашення або врегулювання заборгованості перед позивачем; 2) згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство не є власником нерухомого майна, в зв`язку з чим вочевидь у випадку відсутності у відповідача коштів після задоволення позову рішення суду залишиться невиконаним; 3) оскільки відповідач не має наміру добровільно погасити борг, то позивач має обґрунтовані припущення, що, будучи обізнаним про це судове провадження, відповідач вчинить дії, спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 (суддя Присяжнюк О. О.) відкрито провадження у справі № 922/1583/23 за позовом ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" про стягнення з ТОВ "Полтавахліб-3" заборгованості в загальній сумі 3 183 402,87 грн.

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, заяву ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" про забезпечення позову (вх. № 12911/23) задоволено повністю.

5. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 13 74 86 136- 138 140 141 144 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про доведеність передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, оскільки запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, зокрема, арешт накладається на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог, і таке забезпечення позову цілком відповідає збалансованості інтересів сторін і жодним чином не перешкоджає та не припиняє господарської діяльності відповідача, позаяк накладення арешту на грошові кошти є тимчасовим заходом, що триває до визначення подальшої долі відповідних грошових коштів, отже, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, а його можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів (чітко визначеної суми), якої стосується спір. Крім того, з огляду на відсутність у власності відповідача будь-якого нерухомого майна (згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), на яке можливо було би звернути стягнення в разі задоволення позовних вимог, суди зазначили, що в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову дійсно існує реальна ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення про задоволення позову, якщо таке рішення буде ухвалено судом.

При цьому суди попередніх інстанцій врахували викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 висновки про те, що: 1) у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін; 2) у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися з позивачем, за умови наявності в нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Водночас апеляційний суд, відхиляючи доводи скаржника про невідповідність накладеного арешту з розміром позовних вимог станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (24.05.2023) у зв`язку з частковою сплатою Товариством заборгованості 27.04.2023, тобто до відкриття провадження в цій справі (08.05.2023), зазначив, що таке питання не є предметом розгляду в межах оскарження ухвали про забезпечення позову, оскільки стосується розгляду спору по суті позовних вимог, а також зауважив, що належність суб`єкта підприємницької діяльності до переліку об`єктів критичної інфраструктури не є підставою для його звільнення від виконання своїх договірних зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Полтавахліб-3" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 74 136 137 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21, від 18.02.2022 у справі № 910/12404/19, від 27.12.2022 у справі № 905/255/22; 2) позивачем не було надано жодних доказів щодо вчинення скаржником конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів тощо; 3) наявність невирішеного спору щодо частково неоплаченого товару протягом декількох місяців , так само як і відсутність у власності скаржника нерухомого майна не є обставинами, які свідчать про можливість ухилення Товариства від виконання судового рішення; 4) суди під час накладення арешту на кошти відповідача не врахували тих обставин, що після подання позовної заяви, але до відкриття провадження в справі та до накладення арешту на кошти скаржника, а саме 27.04.2023 Товариство частково погасило заборгованість, тому на момент постановлення ухвали про накладення арешту розмір заборгованості становив 1 748 868 грн, а не 2 491 549 грн. Таким чином, на момент накладення арешту на кошти, розмір позовних вимог становив 2 440 721,87 грн, відтак накладення арешту на суму 3 183 402,87 грн не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2023 (Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Полтавахліб-3" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі № 922/1583/23 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А. справу № 922/1583/23 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

З огляду на конкретні обставини справи, її складність, правову кваліфікацію відносин сторін, з яких виник спір, без чого неможливо розглянути касаційну скаргу та правильно застосувати норми процесуального права, а також з урахуванням Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" визначається розумність строку розгляду касаційної скарги відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 29.06.2022 між ТОВ "Торгова компанія "Новаторг" (постачальник) та ТОВ "Полтавахліб-3" (покупець) укладено договір поставки № БПР2906223, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого погоджується сторонами в специфікації, що є додатком до договору.

11. На виконання договору поставки від 29.06.2022 № БПР2906223 Компанія поставила Товариству товар на загальну суму 15 927 391,50 грн, проте покупець оплатив товар лише частково та з систематичними порушеннями строку оплати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 491 549 грн.

Позиція Верховного Суду

12. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.

14. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

15. Відповідно до пункту 1 частини 1 та частин 2, 4, 14 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

18. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

19. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

20. Оскільки в цій справі Товариство звернулося до суду лише із заявою про накладення арешту на грошові кошти в спірній сумі, які знаходяться на рахунках Товариства, відкритих у банківських та інших фінансово-кредитних установах, що відповідає заявленій позовній вимозі майнового характеру (стягнення заборгованості за поставлений товар), то в цьому випадку суди першої та апеляційної інстанцій цілком правомірно обмежилися дослідженням такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт суми коштів, яка є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та, як наслідок, не досліджували співвідносну з вимогами немайнового характеру підставу вжиття заходів забезпечення позову - достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема суди першої та апеляційної інстанцій інстанції дійшли правильного висновку про те, що в разі невжиття запропонованого заявником заходу забезпечення позову (накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в спірній сумі - в межах ціни позову), ТОВ "Полтавахліб-3" матиме можливість безперешкодно розпорядитися вказаними коштами, що вочевидь за умов одночасної відсутності у власності відповідача будь-якого нерухомого майна, на яке можливо було би звернути стягнення (згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), в разі задоволення позову може реально істотно утруднити захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача та призвести до невиконання відповідного судового рішення.

При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що в такому випадку існує прямий зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги про стягнення заборгованості, оскільки накладення арешту стосується саме належних відповідачу грошових коштів у межах ціни позову, що є предметом цього спору.

21. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

22. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 74 136 137 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21 і від 27.12.2022 у справі № 905/255/22 (в контексті того, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви), та зумовлені вказаними висновками аргументи скаржника про ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження вчинення скаржником конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів тощо, оскільки згідно з викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 та врахованим судами висновком: "У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін".

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржник помилково посилається на недостатність обсягу доказів та обставин, які мав дослідити та встановити суд першої інстанції. В свою чергу, Верховний Суд зауважує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

Схожі за змістом висновки, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3318/22 (предмет позову - стягнення заборгованості за договором поставки), від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22 (предмет позову - стягнення грошових коштів), на які правомірно посилався позивач на обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, оскільки в зазначених справах виникли подібні процесуальні правовідносини, пов`язані із застосуванням судами заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах ціни позову в зв`язку з відсутністю у власності відповідача будь-якого нерухомого майна, на яке можливо було би звернути стягнення (згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

23. Наведеним вище також повністю спростовується твердження скаржника про те, що наявність невирішеного спору щодо частково неоплаченого товару протягом декількох місяців , так сам як і відсутність у власності скаржника нерухомого майна не є обставинами, які свідчать про можливість ухилення Товариства від виконання судового рішення.

24. Крім того зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

25. Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21 (предмет позову немайнового характеру - визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача та зобов`язання його вчинити певні дії), оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні процесуальні правовідносини в цій та зазначеній справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із зовсім різними видами застосованих судами заходів забезпечення позову, врегульованих положеннями пунктів 1 і 2 частини 1 статті 137 ГПК України відповідно, що зумовлює неоднаковість спірних процесуальних правовідносин і виключає застосування вказаної правової позиції при вирішенні питання про забезпечення позову в цій справі.

26. Так, на відміну від майнового спору в цій справі, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач свої права захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

27. Натомість, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу надавати та скасовувати попередні диспетчерські команди відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям ТОВ "ДТЕК Східенерго" (позивача), Верховний Суд виходив з того, що всупереч правилу вжиття заходів забезпечення позову лише в межах предмета позову фактично вжиті судом заходи забезпечення позову в справі № 910/12404/21 стосуються правовідносин на майбутнє, а, отже, не пов`язані з предметом спору в цій справі. Таким чином, судами вжито неспівмірні заходи забезпечення позову, які мають ознаки часткового вирішення спору по суті, що свідчить про порушення судами норм статей 136 137 ГПК України.

28. Таким чином, у рамках розгляду справи № 910/12404/21 такий вид забезпечення позову, як арешт грошових коштів у межах ціни позову, взагалі не пропонувався позивачем і не застосовувався судами, а відтак і відповідний правовий висновок щодо умов та підстав застосування вказаного заходу забезпечення позову Верховним Судом взагалі не формувався, що виключає можливість врахування викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 висновку, який є нерелевантним в аспекті вирішення питання про забезпечення позову в цій справі (зі спору майнового характеру).

29. Водночас колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про неврахування судами під час накладення арешту на кошти відповідача тих обставин, що після подання позовної заяви, але до відкриття провадження в справі та до накладення арешту на кошти Товариства, а саме 27.04.2023 скаржник частково погасив заборгованість, тому на момент постановлення ухвали про накладення арешту розмір заборгованості становив 1 748 868 грн, а не 2 491 549 грн, тобто на момент накладення арешту на кошти розмір позовних вимог становив 2 440 721,87 грн, відтак накладення арешту на суму 3 183 402,87 грн не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Адже при цьому скаржником помилково залишено поза увагою об`єктивну неможливість суду першої інстанції врахувати обставину часткового погашення відповідачем 27.04.2023 заборгованості (в сумі 742 681 грн), що в часовому вимірі передувало постановленню оскаржуваної ухвали від 24.05.2023, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що відзив від 25.05.2023 № 02/122 на позовну заяву (з доданими відповідними платіжними документами), в якому містилися відомості щодо вказаного часткового погашення заборгованості, було надіслано Товариством 26.05.2023 і він (відзив) надійшов до Господарського суду Харківської області лише 30.05.2023 (вх. № 13556), тобто вже навіть після підписання та набрання законної сили оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову (частина 2 статті 235 ГПК України), що вочевидь виключає можливість врахування судом доводів скаржника в аспекті зменшення ціни позову станом на 24.05.2023 (схожий висновок щодо неможливості врахування заперечень відповідача в зв`язку з їх ненадходженням до суду першої інстанції на момент постановлення ним ухвали про забезпечення позову викладено в абзаці 6 пункту 3.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3318/22).

30. Отже, задовольняючи заяву Компанії про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах ціни позову, зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог майнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, що зумовлено, зокрема, відсутністю у власності відповідача будь-якого нерухомого майна (згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), на яке можливо було би звернути стягнення в разі задоволення позовних вимог.

31. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

35. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого та апеляційного господарських судів про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Розподіл судових витрат

36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі № 922/1583/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай