№ 922/1834/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1834/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Плахов О.В.)

від 05.02.2025

та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Новікова Н. А.)

від 04.12.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Плахов О.В.)

від 05.02.2025

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 922/1834/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ"

до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт від 14.06.2021 №527 в сумі 4 975 953, 60 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Годунов В.С.,

відповідача - Кітченко М.Ю.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (далі - ТОВ "МІШЕМ", позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент, відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт у розмірі 4 975 953,60 грн.

1.2. В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що на виконання умов договору ним було виконанні роботи щодо ремонту внутрішньо квартальних доріг та тротуарів. Разом з тим, після отримання актів виконаних робіт у встановлені договором строки, замовник роботи не оплатив та вмотивованих заперечень стосовно виконаних робіт не надав, що свідчить про порушення умов договору замовником та його недобросовісне ставлення в межах договірних відносин.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту на користь ТОВ "МІШЕМ" заборгованість за договором про закупівлю робіт від 14.06.2021 № 527 у сумі 4 975 953, 60 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, ураховуючи надсилання та отримання відповідачем акта виконаних робіт, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ураховуючи відсутність вмотивованої відмови від підписання вказаного ака, відсутність повідомлення підрядника про причини відмови підписати акт приймання виконаних будівельних робіт, а також відсутність заперечень щодо факту виконання робіт чи їх якості зі сторони відповідача, дійшов висновку про те, що роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 4 975 953,60 грн вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем, у зв`язку із чим вимоги позивача є обґрунтованими.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі №922/1834/24 відмовлено ТОВ "МІШЕМ" у стягненні з Департаменту витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а позивачем відповідно не додано до матеріалів справи доказів наявності договірних відносин між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та адвокатом Годуновим В.С., який здійснював представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" у справі № 922/1834/24, зокрема, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого адвокату Годунову В.С. від імені АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ". Також у матеріалах справи відсутні докази узгодження позивачем чи АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" з адвокатом Годуновим В. С. вартості послуг (гонорару) адвоката за представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" у даній справі. При цьому наданий акт про надану правову допомогу підписаний з боку виконавця АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та клієнта ТОВ "МІШЕМ", проте доказів залучення адвоката Годунова В.С. АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" у відповідності до пункту 3.1 договору, матеріали справи не містять (додаткові угоди, додатки тощо).

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/1834/22 скасував, ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції вважав, що надані позивачем акти виконаних робіт не є належним доказом, що підтверджує відмову відповідача від прийняття виконаних робіт, оскільки замовником не було одержано повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт, а тому складання акта про передання робіт підрядником і прийняття їх замовником є передчасним. А отже, роботи із вказаного акта прийняття виконаних будівельних робіт не вважаються такими, що прийняті замовником. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що виконані роботи є лише частиною робіт (з огляду на розбіжності в Локальному кошторисі), передбачених договором, а тому позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі виконаних робіт. Відтак у відповідача відсутній обов`язок прийняти роботи, зазначені позивачем в акті виконаних будівельних робіт, та оплатити такі роботи.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі №922/1834/24 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24, ТОВ "МІШЕМ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/1834/22 залишити в силі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "МІШЕМ" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18 (щодо застосування статей 525, 526, частини першої статті 853, статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), від 12.06.2018 у справі №825/3419/14. Вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних відносин принцип «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem» (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц), доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Також підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №927/603/17 (щодо застосування частини першої статті 854, частини четвертої статті 879, частини першої статті 882 ЦК України), від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 (щодо застосування статті 854 ЦК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 853, 854, частини першої статті 882 ЦК України, статей 73 74 76 86 ГПК України стосовного того, який доказ направлення / вручення документа є належним та якими саме доказами підтверджується факт вчинення дії з направлення листа.

3.3. Не погоджуючись з додатковим рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24, ТОВ "МІШЕМ" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «МІШЕМ» вказує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано частину шосту статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у сукупності з відповідними положеннями ГПК України, які регулюють питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу та оцінку відповідних доказів (статті 73 76-80 86 126 129 ГПК України). При цьому вважає, що апеляційний суд не послався на жодні правові позиції Верховного Суду, що свідчить про їх відсутність.

3.4. Департамент 26.03.2025 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі №922/1834/24 - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Між ТОВ «МІШЕМ» та Департаментом 14.06.2021 укладений договір про закупівлю робіт № 527 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Олексіївської, 14-А, Клочківської, 276, (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1:2013 відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації, 1 робота.

Згідно з пунктом 3.1 ціна Договору становить 5 905 904,40 грн, в тому числі ПДВ - 984 317,40 грн.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки здійснюються у формі післяоплати протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 Договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника.

Згідно з пунктом 4.7 Договору замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника.

Відповідно до пункту 4.8 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Такі умови фінансування виключають пред`явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

Пунктом 5.1 Договору встановлено строк виконання робіт до 31 грудня 2022 року. Початок робіт: червень 2021 року. Завершення робіт: грудень 2022 року, згідно з графіком виконання робіт.

Відповідно до пункту 5.3 Договору підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень Загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що замовник або залучена замовником особа здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об`єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій-державним стандартам і технічним умовам.

Згідно з пунктом 5.7 Договору приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об`єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об`єктів в експлуатацію.

Пунктами 6.1.1, 6.1.2 передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема: зменшувати обсяги виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (пункт 6.2.3); повернути підряднику акти виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (пункт 6.2.4).

Згідно з пунктом 6.3 Договору підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 6.4 Договору підрядник має право, зокрема: на дострокове виконання робіт за письмовим погодженням замовника (пункт 6.4.2); своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (пункт 6.4.4.1).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 11.2 Договору зміни до договору здійснюються згідно з діючим законодавством України з обов`язковим складанням письмової додаткової угоди.

Відповідно до пункту 11.3 Договору замовник сплачує підряднику за виконані роботи у разі розірвання договору у зв`язку з припиненням ремонту, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеного ремонту.

Розділом XII передбачено, що невід`ємною частиною договору є: договірна ціна; календарний графік виконання робіт; І - план фінансування будівництва.

4.2. Додатковою угодою від 15.12.2021 № 1 до Договору внесені зміни, зокрема, розділ IV "Порядок здійснення оплати" викладено у новій редакції пункт 4.10:

"Фінансування робіт здійснюється у 2021 році згідно "Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2025 рр. ", затвердженою рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 року № 328/10 (зі змінами) і складає 0,00 грн., в т.ч. ПДВ - 0,00 грн. за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади".

Додатковою угодою від 24.10.2022 № 3 до Договору внесені зміни, зокрема, у розділ V. Виконання робіт, пункт 5.1 викладено у новій редакції:

"5.1. Строк виконання робіт: до 31 грудня 2023 р. Початок робіт: червень 2021 року. Завершення робіт: грудень 2023 року, згідно графіка виконання робіт. " та у розділ X. Строк дії Договору, п. 10.1.1 викладено у новій редакції: "10.1. Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором."

Додатком № 2 до додаткової угоди від 24.10.2022 № 3 до Договору "Календарний графік виконання робіт" передбачено виконання робіт протягом 2023 року на загальну кошторисну вартість - 5 905 904,40 грн.

4.3. Позивачем на підтвердження виконання робіт за договором на суму 4 975 953,6 грн надано:

- акти виконаних робіт;

- загальний журнал робіт на об`єкті, акти на закриття прихованих робіт, які підписані в тому числі представником технічного нагляду відповідача;

- накладні на придбання товарів для проведення робіт по договору.

4.4. Департаментом 28.12.2023 отриманий супровідний лист від ТОВ "МІШЕМ", яким були передані для підписання документи, зокрема, за спірним Договором, а саме: оригінал акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оригінал довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), оригінал відомості ресурсів, оригінал розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат, оригінал акта підтвердження виконаних робіт (пункти 21-25 супровідного листа). Отримання вказаного супровідного листа підтверджується вхідним штампом Департаменту.

Також додатково 29.12.2023 позивач надіслав засобами поштового зв`язку зазначений вище супровідний лист з додатками на адресу відповідача, який був отриманий відповідачем 09.01.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Факт отримання документів за Договором відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.

Відповідач отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв.

4.5. Позивач стверджує, що 90-денний строк оплати по договору почав свій перебіг на наступний день після отримання актів виконаних робіт, тобто 29.12.2023 (оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював та ще до їх вручення роботи прийняті представником технічного нагляду, тому відповідач не потребував додаткового часу на опрацювання документів), відтак строк оплати відповідно до умов Договору настав 28.03.2024.

Позивачем 08.04.2024 направлений запит стосовно підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин непідписання актів, 25.04.2024 аналогічний запит був направлений повторно. Проте відповідач протягом тривалого часу будь-яких заперечень на такі акти не надав, виконані позивачем роботи не оплатив, у зв`язку із чим наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

4.6. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з такого:

- передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором;

- для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за Договором, останній повинен направити замовнику визначені умовами пункту 4.7 Договору акти здавання виконаних робіт, а замовник повинен їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання;

- умови Договору не містять положень щодо надсилання (надання) позивачем відповідачу повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва). Разом із тим, підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Договору передбачений обов`язок замовника приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт;

- отримавши від позивача документи за Договором (акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), відповідач був обізнаний про виконання ТОВ "МІШЕМ" будівельних робіт та повинен був розпочати їх прийняття, проте такі докази наразі відсутні в матеріалах справи;

- посилання відповідача на те, що позивачем було виконано лише частину робіт і у нього не виник обов`язок щодо сплати виконаних позивачем робіт відхилено, адже відповідно до пункту 3.3 Договору структура договірної ціни є динамічною, крім того, відповідна ціна є меншою, а не більшою;

- суд критично оцінює посилання відповідача на те, що наданий позивачем до позовної заяви акт виконаних робіт не містить обов`язкових реквізитів первинного документа (дати, номеру тощо), оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, наявність помилок у їх оформленні, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам) та не є підставою для висновку про відсутність господарської операції;

- посилання відповідача на ту обставину, що отримані від позивача документи за спірним Договором були повернуті ТОВ "МІШЕМ" у зв`язку з виявленими недоліками виконаних робіт та в оформленні акта також не приймається судом до уваги, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення таких документів на адресу позивача, по-друге, наданий відповідачем у якості такого доказу лист від 29.12.2023 №2506/0/66-23 не містить доказів надсилання такого листа відповідачем на адресу позивача, які до суду також не надавалися, по-третє, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо відповідних недоліків виконаних робіт після отримання акта виконаних робіт;

- з акта приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що роботи були виконані позивачем відповідно до умов Договору, про що свідчить підпис та печатка інженеру технічного нагляду Лихолітова В.О. При цьому жодних зауважень щодо повноти та/або якості виконаних робіт акт приймання виконаних будівельних робіт не містить, тобто своїм підписом інженер технічного нагляду підтвердив, що виконані позивачем будівельні роботи відповідають умовам Договору та проектно-кошторисній документації;

- в матеріалах справи наявні акти на закриття прихованих робіт, які підписані з боку представника будівельної організації Арсентьєвим А.В. та з боку представника технічного нагляду замовника Лихолітовим В.О.;

- суд вважає доведеним та встановленим, що замовник у спірних підрядних правовідносинах не виконав обов`язку заявити позивачу (підряднику) про такі недоліки протягом тривалого часу до моменту звернення ТОВ "МІШЕМ" з даним позовом до господарського суду;

- наявність чи відсутність недоліків у виконаних позивачем підрядних роботах, а так само й інші відступи від умов Договору (у тому числі щодо повноти виконання робіт) не мають значення для вирішення спору, адже відповідно до приписів статті 853 ЦК України, відповідач втратив право посилатися на такі недоліки, оскільки не заявив про них позивачу (підряднику) у встановленому законом порядку;

- роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт на спірну суму вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем, в зв`язку із чим вимоги позивача є обґрунтованими;

- відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

4.7. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з такого:

- між сторонами склалися правовідносини з договору будівельного підряду. Спір стосується питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором підряду;

- предметом укладеного між сторонами договору будівельного підряду є результат роботи - закінчені роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації та виконаних у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт, з узгодженим переліком робіт, виконуваних за цим договором, визначеному як 1 робота;

- сторонами не було погоджено змін обсягів виконання робіт та їх загальної вартості;

- при порівнянні об`ємів робіт, що вказані у Локальному кошторисі на будівельні роботи до Договору та Акті приймання виконаних будівельних робіт виявлено відповідні розбіжності у виконанні робіт;

- роботи, передбачені в акті приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 4 975 953,60 грн є лише частиною робіт, передбачених пунктами 1.1, 1.2, 5.3 Договору, адже ціна договору становить 5 905 904,40 грн, відтак, позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач відповідно не є таким, що зобов`язаний оплатити відповідну частину виконаних робіт;

- умовами договору не передбачено авансові чи поетапні проміжні платежі;

- матеріали справи не містять доказів виконання повного обсягу робіт;

- усі відомості, що містяться у копії Загального журналу робіт № 1 та актах на закриття прихованих робіт стосуються виконання робіт саме у 2021 році;

- жодного доказу щодо виконання повного обсягу роботи на суму 5 905 904,40 грн, що мали бути виконані у 2023 році та завершені станом на грудень 2023 року, відповідно до додаткової угоди від 24.10.2022 № 3 до договору позивачем не надано;

- оскільки ТОВ "МІШЕМ" звернулось до суду про стягнення 4 975 953,60 грн, а як слідує із вказаної додаткової угоди № 3 кошторисна вартість, передбачених у 2023 році робіт становить 5 905 904,40 грн, то умовами укладеного між сторонами договору не передбачено поетапне прийняття робіт;

- сам по собі факт передання підрядником замовнику окремих видів робіт, якщо при цьому не відбулося остаточної здачі предмету підряду, не викликає у замовника грошового зобов`язання перед підрядником і, відповідно, зі сторони підрядника не виникає права вимагати таке виконання;

- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач здійснював приймання виконаних робіт на виконання умов Договору;

- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт;

- акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робот та витрати не містять дати підписання зі сторони підрядника (відсутні такі обов`язкові реквізити, як число, місяць та рік відповідно);

- на наданих позивачем документах були відсутні дати проставлення відміток уповноважених за договорами осіб, що здійснювали контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об`єктів, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам. Вказаний акт не містить відмітки щодо відмови однієї із сторін від підписання акту;

- Листом Департаменту від 29.12.2023 зазначено, що документи, направлені листом від 25.12.2023, були повернуті у зв`язку з неналежним оформленням актів виконаних робіт та з зазначенням підстав щодо неможливості прийняття даних документів на підтвердження виконання робіт;

- надані позивачем акти як докази підтверджуючі підстави для прийняття робіт та їх оплати, не є належним доказом, що підтверджують відмову відповідача від прийняття виконаних робіт, оскільки замовником не було одержано повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт, а тому складання акта про передання робіт підрядником і прийняття їх замовником є передчасним;

- роботи із вказаного акта прийняття виконаних будівельних не вважаються такими, що прийняті замовником;

- у відповідача відсутній обов`язок прийняти роботи, зазначені позивачем в акті виконаних будівельних, та оплатити такі роботи.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №922/1834/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалами Верховного Суду від 10.03.2025 відкрито касаційні провадження у справі №922/1834/24 за касаційними скаргами ТОВ "МІШЕМ" на постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі; а також додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024т та постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24, якими ТОВ «МІШЕМ» відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

5.3. ТОВ "МІШЕМ" 11.04.2025 через «Електронний суд» подало до суду додаткові пояснення у справі.

Департамент 15.04.2025 через «Електронний суд» подало до суду додаткові пояснення у справі.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18;

- від 12.06.2018 у справі №825/3419/14;

- від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц;

- від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин, а також у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, де відзначено, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Касаційне провадження у даній справі також відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, в силу приписів якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Так, скаржник вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №927/603/17 (щодо застосування частини першої статті 854, частини четвертої статті 879, частини першої статті 882 ЦК України), від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 (щодо застосування статті 854 ЦК України).

6.5. Крім того, касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до приписів якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скаржник відзначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 853, 854, частини першої статті 882 ЦК України, статей 73 74 76 86 ГПК України стосовного того, який доказ направлення / вручення документа є належним та якими саме доказами підтверджується факт вчинення дії з направлення листа.

6.6. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою звернення до Верховного Суду стало питання:

- щодо наявності/відсутності підстав для оплати виконаних робіт за спірним Договором, ураховуючи (1) відмову замовника від підписання актів приймання виконаних робіт та (2) заперечень щодо повного обсягу виконаних робіт.

Ураховуючи наведене, Суд відзначає таке.

6.7. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські суди з огляду на зміст та умови договору мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин.

6.8. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору про закупівлю робіт.

Аналізуючи зміст спірного Договору, суд апеляційної інстанції відзначив, що за своєю правовою природою останній є договором будівельного підряду.

6.9. З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що правовідносини підряду врегульовані главою 61 ЦК України.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 2 статті 837, частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, окремим видом підряду є договір будівельного підряду.

Відповідно до частин першої, другої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

6.10. За умовами спірного Договору підрядник (позивач) зобов`язувався виконати роботи з капітального ремонту вул. Олексіївської, 14-А, Клочківської, 276 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити такі роботи (пункт 1.1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "МІШЕМ" на виконання умов спірного Договору направило Департаменту супровідний лист, яким були передані для підписання документи, а саме: оригінал акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оригінал довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), оригінал відомості ресурсів, оригінал розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат, оригінал акта підтвердження виконаних робіт (пункти 21-25 супровідного листа). Департамент отримав вказаний пакет документів 28.12.2023, що підтверджується вхідним штампом.

Разом з тим, відповідач отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав, що оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював та ще до їх вручення роботи прийняті представником технічного нагляду, відтак строк оплати відповідно до умов Договору настав, проте відповідач протягом тривалого часу виконані позивачем роботи не оплатив.

6.11. Щодо непідписання акта виконаних робіт

6.11.1. Так, статтею 853 ЦК України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

Так, відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У частині четвертій статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

6.11.2. За обставинами даної справи вбачається, що підрядник у встановлений Договором строк та порядку направив на адресу замовнику пакет документів, що підтверджує обсяг та вартість виконання робіт за Договором. У свою чергу замовник (Департамент) не заперечував факт отримання вказаних документів, надісланих позивачем (ТОВ «МІШЕМ), але при цьому як вказав суд першої інстанції вмотивовану відмову від їх підписання у визначені законом строки не надав.

Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції вказав, що надані позивачем акти як докази підтверджуючі підстави для прийняття робіт та їх оплати, не є належним доказом, що підтверджують відмову відповідача від прийняття виконаних робіт. Апеляційний суд відзначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робот та витрати не містять дати підписання зі сторони підрядника (відсутні такі обов`язкові реквізити, як число, місяць та рік відповідно), на наданих документах також відсутні дати проставлення відміток уповноважених за договорами осіб, що здійснювали контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об`єктів, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам. Вказаний акт не містить відмітки щодо відмови однієї із сторін від підписання акта.

6.11.3. Водночас колегія суддів вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без урахування приписів статей 853 882 ЦК України та наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у спірних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що визначальним у даному випадку є реальність господарської операції, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судом.

Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки вжитим/невжитим сторонами дій, зокрема Департаментом, на виконання умов Договору у їх сукупності, зокрема і на дотримання приписів статей 525 526 853 882 ЦК України; не надав правової оцінки наслідкам таких дій/бездіяльності для сторін.

Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи у відповідності до вимог статей 853 882 ЦК України не встановив чи строк оплати за Договором настав. Апеляційний суд належно не спростував доводи першої інстанції у відповідній частині.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання апеляційного суду на лист Департаменту від 29.12.2023, яким нібито, документи, направлені позивачем 25.12.2023, були повернуті у зв`язку з неналежним оформленням актів виконаних робіт та з зазначенням підстав щодо неможливості прийняття даних документів на підтвердження виконання робіт, адже як зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення таких документів на адресу позивача, зокрема, доказів надсилання такого листа позивачу, як і відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо відповідних недоліків виконаних робіт після отримання акта виконаних робіт (зміст постанови апеляційної інстанції не спростував доводи суду першої інстанції у цій частині).

Суд з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, які склались між сторонами, відзначає, що у цій справі має важливе значення для правильного вирішення спору обставина реального виконання робіт відповідно до умов Договору та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем.

6.12. Щодо реальності виконання робіт

6.12.1. З урахуванням вимог статті 193 ГК України, яка кореспондується зі змістом статей 525 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частина перша). Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (частина друга).

За змістом частини першої статей 843 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина друга вказаної вище статті).

Виходячи зі змісту наведених вище норм (статей 844 877 ЦК України) проектно-кошторисна документація поділяється на дві основні частини:

(1) проектну документацію та

(2) документацію кошторисну.

Проект (технічна документація) має визначати не тільки обсяг та зміст робіт, а й інші вимоги до робіт (наприклад, рівень необхідної якості). При цьому роль кошторису не вичерпується лише визначенням вартості робіт, а й проявляється у закріпленні їх видів та переліку згідно з технічною (проектною) документацією.

Отже, за положеннями статей 844 877 ЦК України, предметом доказування у справі є не лише обставини (1) реального (фактичного) виконання робіт за Договором, на чому наполягає скаржник, а й те, чи роботи визначені у Акті були виконані відповідно до (2) проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до (3) кошторису, який відповідно, визначає ціну виконаних робіт.

Вказані поняття не є тотожними та не підміняють одне одного, а тому для правильного вирішення спору господарські суди мають встановити не лише обставини щодо фактичного виконання підрядником спірних робіт, а й відповідність таких проектній та кошторисній документації.

6.12.2. Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що при порівнянні об`ємів робіт, що вказані у Локальному кошторисі на будівельні роботи до Договору та Акті приймання виконаних будівельних робіт виявлено відповідні розбіжності у виконанні робіт, що свідчить про те, що роботи підрядником виконані не в повному обсязі.

Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні відзначив, що позивачем не надано жодного доказу щодо виконання повного обсягу роботи на суму 5 905 904,40 грн, кошторисна вартість яких передбачена додатковою угодою від 24.10.2022 № 3 до Договору. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виконані будівельні роботи на суму 4 975 953,60 грн є лише частиною робіт, передбачених Договором, адже ціна Договору становить 5 905 904,40 грн.

Відповідно, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено поетапне прийняття робіт, суд вказав, що позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач не є таким, що зобов`язаний оплатити відповідну частину виконаних робіт.

6.12.3. Оцінюючи наведені вище доводи апеляційного суду через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає висновки суду передчасними та такими, що зроблені без урахування приписів статей 844 877 ЦК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 1.1 Договору підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Олексіївської, 14-А, Клочківської, 276, (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1:2013 відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації, 1 робота.

Разом з тим, стверджуючи про те, що виконані роботи, зазначені в акті приймання будівельних робіт, певною мірою не відповідають саме Локальному кошторису, апеляційний суд не вказав та не встановив, (1) які саме розбіжності наявні у вказаних документах, (2) у якій мірі вони не відповідають проектній документації, як такі (3) розбіжності вплинули на обсяг виконаних робіт, передбачених Договором, та які (4) роботи, ураховуючи розбіжності, підрядником не виконанні.

У даному випадку суд апеляційної інстанції без належного правового обґрунтування та без посилання на відповідні докази помилково ототожнив Локальний кошторис з проектно-кошторисною документацією, 1 робота, визначену Договором, що за своєю правовою суттю можуть бути різними документами та мати різні правові наслідки для сторін.

Колегія суддів відзначає, що поза увагою апеляційної інстанції залишилися і положення пункту 3.3 Договору, яким передбачено, що структура договірної ціни є динамічною, та приписи частини другої статті 844 ЦК України, за якими кошторис, погоджений сторонами у спірних правовідносинах, не є твердим. Вказані обставини відіграють важливу роль у можливості відхилення від ціни договору (кошторису), що не було враховано апеляційним судом.

З огляду на предмет та підстави позову колегія суддів відзначає, що суд не володіє спеціальними знаннями, які необхідні для з`ясування обставин даної справи, а саме для встановлення чи спростування обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування відповідності/невідповідності виконаних робіт за своїми видами та обсягами умовам Договору будівельного підряду, проектно-кошторисній документації. Вказані суперечності могли б бути усунені, зокрема, але не виключно, незалежною судовою будівельно-технічною експертизою. Втім, суди попередніх інстанцій відмовили відповідачу у задоволенні вказаних клопотань, без належного на те обґрунтування.

Отже, суд апеляційної інстанції наведеного у своїй сукупності не врахував та за невстановлених обставин справи дійшов передчасного висновку про виконання робіт підрядником не в повному обсязі (розмірі/ціною), які передбачені Договором, проектно-кошторисною документацією (1 робота), та з огляду на наведене дійшов передчасних висновків про відсутність у замовника обов`язку у прийнятті робіт відповідно до актів.

6.13. Щодо повідомлення підрядника про готовність до передання робіт

6.13.1. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, окрім іншого, керувався і тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт, а тому складання акта про передання робіт підрядником і прийняття їх замовником є передчасним;

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

6.13.2. Згідно з частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина четверта статі 882 ЦК України).

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об`єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об`єктів в експлуатацію.

Пунктами 6.1.1, 6.1.2 встановлео, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), які відповідно до ЦК України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, комплексів і видів робіт, пов`язаних із капітальним будівництвом об`єктів.

Згідно з пунктами 88, 89 Загальних умов приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (пункти 91, 96 Загальних умов).

З аналізу частини першої статті 882 ЦК України та пунктів 88, 89 Загальних умов приймання-передача закінчених робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, вбачається, що ані ЦК України, ані постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 не містить приписів щодо обов`язку підрядника надсилати замовнику повідомлення про готовність до передачі закінчених робіт. Конструкція вказаних норм передбачає саме алгоритм дій замовника у разі отримання такого повідомлення від підрядника, а саме - обов`язок негайно розпочати приймання таких робіт.

Відтак, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за Договором, останній повинен направити замовнику визначені умовами Договору акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3. Натомість умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо надсилання (надання) позивачем відповідачу повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва).

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності направлення замовнику повідомлення про готовність до передання робіт, як необхідної передумови для правомірності надсилання актів виконаних робіт, є помилковими та такими, що суперечать приписам статті 882 ЦК України.

6.14. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними, оскільки реальний обсяг виконаних позивачем робіт та їх вартість судом достовірно не встановлена.

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, зважаючи на вищезазначений стандарт доказування, концепцію негативного доказу, приписи частини першої статті 74 ГПК України та інші положення господарського процесуального законодавства, суд повинен був не тільки встановити факт непідписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт, але й встановити причини та наслідки непідписання таких замовником, які роботи були реально (фактично) виконані підрядником, та чи відповідають вони умовам Договору, проектно-кошторисній документації.

За таких обставин апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема обставини реального виконання спірних робіт (повністю або частково) позивачем у заявленому періоді, їх обсяг та вартість.

6.15. Щодо додаткового рішення

6.15.1. З урахуванням того, що постанова суду апеляційної інстанції (ухвалена по суті позовних вимог) підлягає скасуванню, постанова цього суду, якою залишено без змін додаткове рішення (як невід`ємна частина основного судового рішення), також скасовується.

6.15.2. Колегія суддів, ураховуючи доводи судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та з огляду на мотиви касаційної скарги, вважає за необхідне відзначити таке.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 123 ГПК України).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги. Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року в справі № 264/6635/18 (провадження № 61-3598св19).

Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

6.15.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ", як виконавцем, та ТОВ "МІШЕМ", як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03.

Зі змісту Договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, а саме пункту 3.1 вбачається, що відповідно до частини шостої статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" виконавець може залучати до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, в тому числі, адвоката Годунова В.С.

Судами встановлено, що представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" під час розгляду даної справи здійснювалося адвокатом Годуновим В. С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, зі змісту якого вбачається, що він (ордер) був виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03 адвокатом Годуновим В.С.

6.15.4. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що матеріали справи не містять, а позивачем відповідно не надано доказів наявності договірних відносин між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та адвокатом Годуновим В.С., який здійснював представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" у справі № 922/1834/24, зокрема, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого адвокату Годунову В.С. від імені АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ". Також суд відзначив, що у матеріалах справи відсутні докази узгодження позивачем чи АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" з адвокатом Годуновим В. С. вартості послуг (гонорару) адвоката за представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" у даній справі.

6.15.5. Колегія суддів з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, ураховуючи умови договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, зокрема пункт 3.1, вважає наведені вище висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без урахування дійсного змісту статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка не вимагає надання інших документами, ніж тих, що зазначені в статті, на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги.

Суд відзначає, що встановлення трудових відносин між Адвокатським об`єднанням "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та адвокатом Годуновим В.С., з огляду на зміст договору від 29.03.2024 № 29/03 та ордеру від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, не входить в предмет доказування при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Наведеного, зокрема, суд апеляційної інстанції не врахував, що призвело до необґрунтованого висновку про не підтвердження наявності правових підстав для залучення адвоката Годунова В. С. до виконання договору, укладеного між адвокатським об`єднанням та позивачем.

При цьому колегія суддів ураховує, що з матеріалів справи вбачається, що адвокат Годунов В. С., як представник ТОВ «МІШЕМ», брав участь у судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій, подавав від імені товариства процесуальні документи (позовну заяву, апеляційну скаргу тощо) у даній справі.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє часткове підтвердження, висновки суду апеляційної інстанції у відповідній частині є передчасними.

6.16. Щодо підстав касаційного оскарження

Колегія суддів вважає, що підстави касаційного оскарження, визначені ТОВ «МІШЕМ» знайшли своє часткове підтвердження.

Водночас як свідчить зміст касаційної скарги позивач у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, а саме: не довів наявності причин для такого відступу: неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту. Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру, що вочевидь не свідчить про обґрунтовану необхідність для відступу від висновків Верховного Суду. Відтак, доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають.

За таких обставин касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.17. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судом попередньої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір у межах заявлених позовних вимог з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної/касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" задовольнити частково.

2. Постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24 скасувати, а справу №922/1834/24 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко