№ 922/2095/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2095/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Дейнеги К. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - Стеця М. Л. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (колегія суддів: Пелипенко Н. М. - доповідач, Медуниця О. Є., Попков Д. О.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматра", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2021 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматра" (далі - ТОВ "Іматра") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс" (далі - ТОВ "Укрмазсервіс"), в якій просила: стягнути з ТОВ "Іматра" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,9560 га на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові, кадастровий номер: 6310137900:09:001:0014, (далі - земельна ділянка) за період з 01.01.2020 до 30.04.2021 в сумі 1 177 202,17 грн; стягнути з ТОВ "Укрмазсервіс" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання цієї ж земельної ділянки за період з 01.01.2020 до 30.04.2021 в сумі 337 663,58 грн.

1.2. Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовувала наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин інституту кондикційних зобов`язань, передбачених положеннями статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України. За твердженнями позивача, ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс", набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформили речових прав на земельну ділянку, тому в період з 01.01.2020 до 30.04.2021 використовували земельну ділянку без права власності чи права користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до вимог статей 125 126 Земельного кодексу України. Харківська міська рада посилалася на висновки Верховного Суду, наведені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка, на думку позивача, ухвалена у подібних правовідносинах.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 (суддя Шарко Л. В.) у справі № 922/2095/21 позов Харківської міської ради задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ "Іматра" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за період з 01.01.2020 до 30.04.2021 у сумі 1 177 202,17 грн та 127 658,04 грн судового збору. Вирішено стягнути з ТОВ "Укрмазсервіс" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 до 30.04.2021 в сумі 337 663,58 грн та 5 064,95 грн судового збору.

2.2. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з відповідачів є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачами. Суд зауважив, що, виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки, Харківською міською радою зроблено розрахунок з урахуванням часток на нежитлові будівлі, які належать на праві власності кожному з відповідачів. Харківська міська рада, здійснюючи розрахунок, застосувала положення пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України. Суд зауважив, що застосування позивачем пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів є обґрунтованим і підтверджується нормами пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та практикою Верховного Суду, наведеною у постановах від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18 та від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.21 у справі № 922/2095/21 скасоване та ухвалено нове рішення, яким у позові Харківської міської ради відмовлено. Вирішено стягнути з Харківської міської ради на користь ТОВ "Іматра" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 26 487,05 грн; вирішено стягнути з Харківської міської ради на користь ТОВ "Укрмазсервіс" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 7 597,43 грн.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із такого:

- земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради;

- відповідачі є власниками нерухомості, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, і при цьому жодним із них не укладено з Харківською міською радою відповідних договорів оренди землі;

- відомості про сплату земельного податку за спірний період в матеріалах справи відсутні; за даними Головного управління ДПС у Харківській області відповідачі не є платниками податків.

Зазначаючи про те, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить різним особам на праві приватної власності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку пропорційний підхід не може бути застосований ані для визначення площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, ані для визначення розміру безпідставно збережених останнім коштів, оскільки нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, не перебуває у спільній власності відповідачів. При цьому суд зауважив, що ні акт обстеження, ні розрахунок площі земельної ділянки, наданий позивачем, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі, та обставин щодо її фактичного використання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі, здійснювався ним, виходячи із загальної площі нерухомого майна, яке належить відповідачам, що в цьому випадку суперечить положенням, викладеним у пункті 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, оскільки власник нежилого приміщення (його частини) повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суд зауважив, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1 статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40,41, пункту 265.1.3 статті 265 Податкового кодексу України, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї, і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Харківська міська рада, не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 - залишити без змін.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Харківська міська рада посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 79 79-1 206 Земельного кодексу України, статті 86 Податкового кодексу України), без дослідження всіх фактичних обставин справи та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19. Харківська міська рада вважає, що положення статті 286 Податкового кодексу України повинні бути застосовані до спірних правовідносин за аналогією закону, оскільки норма регулює подібні правовідносини.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Харківська міська рада відповідно до статті 189 Земельного кодексу України вжила заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

4.2. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2020 № НВ-0005931292020 земельна ділянка площею 2,9560 га з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 31.03.2014.

4.3. За змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка належить до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Я-1", літ. "Х-1", літ. "Щ-1", літ. "У-1" (виробничий комплекс з виготовлення бетону) (далі - нежитлові будівлі), дата державної реєстрації земельної ділянки - 31.03.2014.

4.4. Суди установили, що земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

4.5. Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради 08.04.2021 провів обстеження земельної ділянки та встановив, що ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" використовують земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачами.

4.6. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.05.2021 № 258055080 право власності зареєстровано таким чином:

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Щ-1" загальною площею 20,9 м2 на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 29.08.2014 зареєстровано за ТОВ "Іматра" на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2012 № 780, акта приймання-передачі від 07.09.2012;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "У-1" загальною площею 45 м2 на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 29.08.2014 зареєстровано за ТОВ "Іматра" на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2012 № 783, акта приймання-передачі від 07.09.2012;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Х-1" загальною площею 8,4 м2 на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 26.06.2014 зареєстровано за ТОВ "Укрмазсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2014 № 661;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Я-1" загальною площею 10,5 м2 на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 14.11.2016 зареєстровано за ТОВ "Укрмазсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2016 № 1505.

4.7. За результатами обстеження було складено акт обстеження земельної ділянки на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові від 08.04.2021.

4.8. Відповідно до даних Головного управління державної податкової служби у Харківській області (вх. 3495/0/39-20 від 04.03.2020) ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" не є платниками податків.

4.9. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2020 № 4168, виданого відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із застосуванням відсоткового співвідношення площі земельних ділянок, що використовується відповідачами, відповідно до положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

4.10. Згідно з розрахунком ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" зберегли кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період із 01.01.2020 до 30.04.2021 в сумі 1 514 865,75 грн.

4.11. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що за поясненнями відповідача-1, він у серпні-вересні 2012 року придбав нежитлові будівлі на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові. 16.10.2012 ТОВ "Іматра" зверталося до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. 19.12.2012 Харківська міська рада надала дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові. У березні 2013 року було отримано технічне завдання на розроблення проекту землеустрою, підготовлено проект землеустрою, погоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами та передано проект землеустрою до Держземагентства для внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру. 31.03.2014 управлінням Держземагентства у м. Харкові дані земельної ділянки були внесені до Державного земельного кадастру. 25.04.2014 було сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Відповідач-1 з метою зменшення розміру земельної ділянки до мінімально можливого, придатного для роду діяльності ТОВ "Іматра", було прийнято рішення продати частину нежитлових будівель, що й відбулося у червні 2014 року, після чого ТОВ "Іматра" звернулося до міської ради із заявою про поділ земельної ділянки.

Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014 № 1744/14 було надано дозвіл юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування будівель і споруд. Згідно з додатком № 2 до вказаного рішення ТОВ "Іматра" надано дозвіл на поділ спірної земельної ділянки із земель територіальної громади міста Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ 11.02) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель на вул. Виконкомівській, 32.

4.12. Суд апеляційної інстанції зауважив, що, за поясненнями відповідача-1, на виконання зазначеного рішення Харківської міської ради було виконано всі необхідні роботи, отримано необхідні документи та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. 09.06.2016 ТОВ "Іматра" звернулося до міського голови із заявою про погодження технічної документації. Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21.12.2016 № 460/16 (додаток 4 до рішення) ТОВ "Іматра" було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на земельну ділянку № 1 площею 1,6992 га для експлуатації та обслуговування виробничого комплексу з виготовлення бетону (літ. "Щ-1", літ. "У-1", залізничної колії), земельну ділянку № 2 площею 0,2119 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ "Я-1", літ. "Х-1" та інженерних споруд, земельну ділянку № 3 площею 0,1982 га для експлуатації та обслуговування інженерних споруд, земельну ділянку № 4 площею 0,8467 га на вул. Виконкомівській, 32.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Іматра" просило врахувати, що після цього технічну документацію через Центр надання адміністративних послуг було передано до Держгеокадастру для внесення земельних ділянок до Державного земельного кадастру та присвоєння їм кадастрових номерів. Однак державним кадастровим реєстратором було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, з такої підстави: "відомості про речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 від суб`єктів державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру не надходили". ТОВ "Іматра" зверталося до Департаменту земельних відносин з проханням вжити заходів для надання Державному земельному кадастру відомостей щодо реєстрації за територіальною громадою міста Харкова речових прав на земельну ділянку. Однак звернення були залишені без належного реагування.

4.11. Спір у справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 922/2095/21, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 22.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

У зв`язку із введенням воєнного стану судове засідання у справі № 922/2095/21, призначене на 22.03.2022, не відбулося.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/635 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2095/21 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 клопотання Харківської міської ради про відкладення розгляду справи № 922/2095/21 задоволено, відкладено розгляд касаційної скарги Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 922/2095/21 на 30.06.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2022 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 922/2095/21 до 16.08.2022.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.08.2022 № 29.3-02/1397 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2095/21 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. -головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

5.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 922/2095/21 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Харківської міської ради належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги Харківської міської ради про стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки без правових підстав, розмір яких розрахований на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням відсоткового співвідношення використання відповідачами площі земельних ділянок шляхом пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

5.5. Відповідно до частин 1- 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.6. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

5.7. За змістом глави 15, статей 120 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

5.8. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

5.9. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, мотивував його обґрунтованістю позовних вимог Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки з відповідачів. Суд зазначив, що, виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки, Харківською міською радою зроблено розрахунок з урахуванням часток на нежитлові будівлі, які належать на праві власності кожному з відповідачів. Харківська міська рада, здійснюючи розрахунок, застосувала положення пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України. Суд зауважив, що застосування позивачем пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів є обґрунтованим та підтверджується нормами пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та практикою Верховного Суду, наведеною у постановах від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18 та від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16.

5.10. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить різним особам на праві приватної власності. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку пропорційний підхід не може бути застосований ані для визначення площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, ані для визначення розміру безпідставно збережених ним коштів, оскільки нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, не перебуває у спільній власності відповідачів. При цьому суд зауважив, що ні акт обстеження, ні розрахунок площі земельної ділянки, наданий позивачем, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі, та обставин щодо її фактичного використання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі, здійснювався ним, виходячи із загальної площі нерухомого майна, яке належить відповідачам, що в цьому випадку суперечить положенням, викладеним у пункті 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, оскільки власник нежилого приміщення (його частини) повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суд зауважив, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1 статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3 статті 265 Податкового кодексу України, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

5.11. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 (пункт 33- 37), від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 у подібних правовідносинах.

5.12. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися та є підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

5.13. У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагентство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Євромоторс" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Троїцькі ворота" про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, на неврахування висновків у якій посилається скаржник, Суд зазначив:

"33. З оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що ще однією підставою для відмови у позові Місту (Харківській міській раді) суд визначив відсутність у національному законодавстві норм права, які дозволяли би прийняти запропонований Позивачем розрахунок позовних вимог.

34. Верховний Суд не може погодитись із наведеною позицією суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що така позиція суперечить базовим принципам використання землі і більше того, штучно звільняє недобросовісних користувачів від встановленого законом обов`язку сплачувати плату за користування землею.

Якщо пристати на таку позицію суду апеляційної інстанції, то можливість стягнення коштів за користування земельними ділянками у разі знаходження на них об`єктів нерухомості кількох осіб або перебування такої нерухомості у спільній власності, взагалі виключатиметься, що прямо суперечить як наведеним принципам землекористування, так і положенням Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.

Більше того, така позиція суперечить і приписам статті 11 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що забороняється відмова у правосудді з мотивів відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини; якщо спірні правовідносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини.

35. Позивач в ході розгляду цієї справи акцентував, що відповідно до частини 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

35.1. Верховний Суд не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку (відповідаючи на ключове питання спору), що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

36. У цій частині колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доцільним вказати також про те, що Відповідачі, ігноруючи передбачений законом обов`язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, будують свою позицію щодо невідповідності запропонованого Містом розрахунку виключно на незгоді з ним, втім власних контррозрахунків останні не подають, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляють.

37. Касаційний господарський суд додатково вказує ще і про те, що близькі за змістом висновки щодо можливості застосування запропонованого Містом (Харківською міською радою) у цій справі алгоритму розрахунку позовних вимог надав і Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18.

5.14. У справі № 922/1646/20, як і у справі № 922/2095/21, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки; судами у справі № 922/1646/20, як і у справі № 922/2095/21, що розглядається, встановлено, що відповідачі є власниками нерухомості (нежитлових будівель), яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, і при цьому жодним із них не укладено з позивачем відповідних договорів оренди землі. Спірним у справі № 922/1646/20, як і у справі № 922/2095/21, що розглядається, є застосування до спірних правовідносин пункту 286.6. статті 286 Податкового кодексу України (за аналогією) для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), суб`єктний склад учасників (позивач - орган місцевого самоврядування, відповідачі - власники нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, жодним із них не укладено з позивачем відповідних договорів оренди землі), фактичні обставини, матеріально-правове регулювання правовідносин у справі № 922/1646/20 та цій справі № 922/2095/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах є подібними.

5.15 Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

5.16. Згідно з пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

5.17. Отже, застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах для розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є можливим за правилами, визначеними пунктом 286.6. статті 286 Податкового кодексу України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20.

5.18. Колегія суддів зазначає, що під час ухвалення оскаржуваної постанови колегією суддів не було враховано висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, щодо застосування пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, тому постанова апеляційного господарського суду у цій справі прийнята з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права.

5.19. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині оцінки вчинення відповідачаем-1 юридично значущих дій щодо оформлення договору оренди земельної ділянки ухвалена без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

5.20. У постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс" про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати за користування земельною ділянкою Суд зазначив:

"5.20. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

…5.23. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, в цілому погодившись із встановленими судом першої інстанції обставинами, не погодився із висновком щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності з огляду на те, що неоформлення договору оренди з ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" є наслідком бездіяльності Харківської міської ради, тому звернення її до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за бездоговірне користування земельною ділянкою суперечить засадам справедливості та розумності. Зазначений висновок було обґрунтовано тим, що договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено саме з вини Харківської міської ради, а ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" навпаки з 2008 року вчиняло всі дії для виконання свого обов`язку та належного оформлення прав користування земельною ділянкою.

…5.25. Разом з тим, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради не є підставою для звільнення ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою".

5.21. У постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки колегія суддів Верховного Суду зауважила:

"46. Крім того, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міськради не є підставою для звільнення ТОВ "КСВ Естейт" від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "КСВ Естейт", не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання".

5.22. У справах № 922/981/18, № 922/2417/19, як і у справі № 922/2095/21, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, відповідачі є власниками нерухомості (нежитлових будівель), яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, при цьому ними не укладено з позивачем відповідних договорів оренди землі.

Враховуючи предмет та правові підстави позовів, суб`єктний склад сторін, матеріально-правове регулювання правовідносин у справах № 922/981/18, № 922/2417/19 та у цій справі № 922/2095/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах є подібними. Колегія суддів, розглянувши наведені висновки Верховного Суду, вважає обґрунтованими доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 319 322 Цивільного кодексу України, статті 91 Земельного кодексу України, тому постанова апеляційного господарського суду у цій справі прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

5.23. Крім того, скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16. Предметом позову у справі № 826/12431/16 є вимоги фізичної особи до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

5.24. Колегія суддів зауважує, що у справі № 922/2095/21, яка розглядається, предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, тоді як у справі № 826/12431/16, на яку посилається скаржник, предметом спору є вимоги позивача - фізичної особи до органу виконавчої влади про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу про нарахування земельного податку.

Враховуючи предмет та підстави позову, суб`єктний склад учасників, фактичні обставини справи № 826/12431/16 та цієї справи № 922/2095/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними. Тому наведені доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16, колегія суддів вважає безпідставними.

5.25. Таким чином, оскільки скаржник обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувану постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду, оскільки перевірка розрахунку позовних вимог у цій справі № 922/2095/21 пов`язана з оцінкою поданих доказів. Тому колегія суддів Верховного Суду вважає доцільним застосувати повноваження, визначені положеннями пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, адже апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про те, що обрана позивачем методика розрахунку позовних вимог є неправильною, не здійснював перевірку розрахунку розміру безпідставно збережених коштів відповідачами. Подібного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у постанові від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20.

5.26. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 922/2095/21 скасувати, справу № 922/2095/21 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак